КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713408 томов
Объем библиотеки - 1405 Гб.
Всего авторов - 274740
Пользователей - 125106

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Історія і пам'ять: конструкція, деконструкція та реконструкція [Моріс Емар] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

все інше, скільки відтіснити його на другий план. Вони зайняли, щонайменше на перший погляд, передню частину сцени, де інтереси та дискусії дослідників зустрічаються з інтересами та занепокоєннями публіки.

Перша галузь відповідає зачаруванню проґресом техніки та інформаційних технологій, реальні та віртуальні пам’яті яких, обчислювані в меґа, а згодом і в ґіґа, і в тетрабайтах здаються здатними задовольнити дві мрії: з одного боку, мрію про енциклопедичну тоталізацію в пам’яті машин сукупності знань про минуле та теперішнє, з іншого — мрію про можливість дослідити всі ці джерела в будь-який момент та поставити їм численні запитання аж до найнемислиміших, не маючи потреби возитись з індивідуальною пам’яттю кожного з них. Мати все, не знаючи нічого, — добре зроблена голова, звільнена від усіх своїх переобтяжень, може цілком присвятити себе формулюванню запитів, інтерпретації результатів та вільному здійсненню рефлексії, за умови опанування, звичайно, усіх способів доступу до цих потенціально нескінченних банків даних.

Друга, натомість, народилась із запитування про кровопролиття Другої світової війни, яке стосувалось спочатку чорних книг різних тоталітарних режимів ХХ століття, потім — насильств, здійснюваних європейцями щодо суспільств, які вони експлуатували, піддаючи работоргівлі навіть ще до того, як піддати їх своєму колоніальному пануванню, а згодом і усіх меншин, зокрема релігійних, яким вони відмовили, на їхній власній території, у праві на відмінність. У всіх випадках і настільки, наскільки самі жертви були цивільним населенням та суспільствами, яких хотіли знищити, питання, яке ставилось, стосувалось неможливості для розглядуваних суспільств перекласти всю відповідальність за насильства, про які вони знали, приймаючи їх активно чи пасивно, лише на правителів та безпосередніх виконавців цих насильств (наприклад, на работоргівців). Обов’язок пам’яті постав як опозиція свободі чи бажанню забути, часто виправдовуваному необхідністю перегорнути сторінку та примирити кожне з цих суспільств з ним самим шляхом амністії чи мовчання. Й історики виявились змушеними пожертвувати своєю декларованою нейтральністю задля того, щоб перешкодити цьому покинутому чи витісненому минулому потрапити в забуття, щоб встановити природу цих кровопролить, які доходили іноді аж до ґеноциду, щоб встановити відповідальних та поставити себе як експертів на службу юстиції. Історія завдяки своїй критичній функції виявилась реінвестованою всередину політичної спільноти. Війни першої половини ХХ століття (разом з монументами загиблим), рухи опору та боротьба за національну незалежність, різні революції чи повстання (вдалі чи програні) призвичаїли істориків до безпечного терену розділеної пам’яті — після цього їм належало навчитись проникати на нескінченно складніший терен пам’яті заперечуваної.

Саме від цих двох великих галузей зацікавлення нам слід сьогодні відштовхуватись для того, щоб дотримуватись щодо них певної дистанції та не давати собі в них замкнутись. Бо вони визначають чи встановлюють лише один окремий сектор нескінченно більшої та складнішої множини. Вони зовсім не вичерпують усієї проблеми. Більше того, вони ризикують стати деревами, що приховують від нас решту лісу. Проблема, яку ми ставимо перед собою сьогодні, повинна (якщо ми хочемо мати шанси її зрозуміти) бути зрозумілою в її цілісності. Чотири ключових слова слугуватимуть нам інструментами, щоб дістатися її: спогад та забуття, пам’ять та історія. Але ми швидко помітимо, що кожне з них є множинним, а не єдиним, і що їхня однина відсилатиме нас щоразу, з одного боку, до множини, а з іншого — до п’ятого персонажу, який виходить на сцену впродовж двох останніх десятиліть: до ідентичності.

Ми почнемо зі стосунків історії та пам’яті — пам’яті, стосовно якої не можна забувати, що вона має подвійний вимір, індивідуальний та колективний, особистий та соціальний. Ніколи не буваючи однозначними, зв’язки цих її сторін завжди є двозначними та напруженими.

1. З самого початку історія також є подвійною. Вона, відповідно до свого власного імені, асоціюється з якоюсь операцією пошуку істини: історія, тобто дослідження, говорив Геродот, підкреслюючи етимологічне значення цього терміна. Проте з моменту, коли вона народилась, визначаючи себе як дослідження, що вільно проводиться автором, історія впродовж двох чи трьох тисяч років навчилась грати іншу роль, роль охоронця офіційної та колективної пам’яті — пам’яті що передбачає ідентифікацію та відбір певними суспільними чи державними дієвцями певної кількості фактів, дій та жестів певної кількості персонажів. Їхній опис повинен бути продемонстрований (у формі, обраній тими, хто вирішує, а для них подача важить більше, аніж істина) тим, хто живе, бо історія пишеться передусім для сьогодення, а потім вже передається як спогад для наступних поколінь. Отже, заплановане збереження так суворо відібраного спогаду