Рейган. Роки в Голлівуді [Марк Еліот] (fb2) читать постранично

Марк Еліот Рейган. Роки в Голлівуді

Маляткові-ведмежаткові кольору какао

* * *

За роки роботи у компанії «Ворнер Бразерс» Рейган здобув багато шанувальників, граючи переважно ролі приятелів героїв у виконанні зірок, або вірних друзів багатих і могутніх людей. Він заледве хоч колись створив дівчині «проблеми». Тож коли Джек Ворнер почув, що Рейган балотується на губернатора Каліфорнії, то із сумнівом похитав головою. «Губернатор – ні. Погано підібрана роль. Друг губернатора».

Джессі Ласкі-молодший

Комік Боб Гоуп якось запитав президента Рейгана, як то воно, по-справжньому бути Президентом США – сидіти в самісінькому Овальному кабінеті, де походжав Авраам Лінкольн під час Громадянської війни. «Що ж, – відповів Рейган із характерною для нього посмішкою, – це не надто відрізняється від професії актора, хіба що я мушу ще й писати сценарій».

Дуґлас Брінклі,

слова Рональда Рейгана цитуються за опублікованою версією «Щоденників Рейгана»

Вступ

^{Перші роки на «Ворнер Бразерс» – перша фотографія для загальнонаціональної рекламної кампанії. Фото використане з люб’язного дозволу Академії кінематографічних мистецтв і наук}

Рональд Рейган посідає два унікальних місця в американській історії: перше – як не дуже помітний діяч культури і друге – як значна політична постать. У певному сенсі він був послідовним популістом. У його другій іпостасі політика стала рушійною силою життя й у 1967 році він став губернатором Каліфорнії та використав це як трамплін, щоб через тринадцять років стати президентом. У 1980-му – став найстарішим обраним главою держави, а наступних вісім років керував блискуче і гідно як найсильніший і, цілком обґрунтовано, найпопулярніший політик світу. Історики майбутнього, безперечно, переглянуть внесок Президента Рейгана у такі феноменальні досягнення, як падіння Берлінської стіни, друга Російська революція двадцятого століття, настання відносного миру за часів його керування, а також довготривалі наслідки політики «Рейгономіки». Однак, щоб зрозуміти повною мірою пізнішого, політичного, Рональда Рейгана, чий харизматичний стиль і стриманість у здійсненні владних повноважень забезпечили йому повагу практично всіх представників найрізноманітніших політичних переконань на міжнародному рівні, необхідно познайомитися з більш раннім Рональдом Рейганом, голлівудським актором, який невтомно боровся за визнання, успіх і, врешті, за популярність. Голлівуд допоміг створити публічний образ людини, яка згодом стане на чолі вільного світу, тож саме в Голлівуді варто шукати ключ до розуміння Рейгана: ким він був до того, ким врешті став. Справді, якщо можна сказати, що як президент Рональд Рейган грав тільки одну роль «Президента Рейгана» – усміхненої, товариської людини зі звичкою кивати головою, з люб’язними манерами, чиє постійне вживання виразу «що ж» дало багату поживу гумористам усього світу, то можна й сказати, що той самий ретельно продуманий персонаж з похитуванням голови і м’якою манерою висловлюватися, з тими всіма його незмінними «що ж» зробив його одним з найулюбленіших президентів, якого будь-коли бачила очолювана ним держава.

Будь-яка згадка про актора Рональда Рейгана зазвичай викликає глузливе хихотіння, головно через один фільм, який усі пам’ятають краще за всі інші п’ятдесят три, в яких він знявся (і з яких лише декілька можна вільно передивитися в наші дні), – «Бонзо час спати» Фредеріка де Кордови, знятий 1951 року. Той комедійний сюжет обертається довкола людини і її дружби із піддослідним шимпанзе. Якби Рейган залишився актором, «Бонзо», безперечно, канув би у заслужену безвість.

Треба визнати, що багато фільмів Рейгана переважно забуті, затьмарені глибоким аналізом його здобутків пізнішої, політичної, доби. Однією з причин може бути час, який заштовхує його голлівудські роки дедалі у потаємні глибини душі американської культури. Акторська кар’єра Рональда Рейгана завершилася майже пів століття тому, цілу вічність для культури, в якій довгочасна популярність за рідкісними винятками зазвичай вимірюється місяцями.

Утім, власна нехіть Рейгана згадувати про цей період наводить на думку, що може існувати певне небажання з його боку надто пильно заглиблюватись у те, як уся ця марна праця його першої, великою мірою пересічної, кар’єри, можливо, привела до абсолютно успішної другої, за час якої він героїчно вивів державу з пітьми соціальної, політичної, культурної і моральної кризи після В’єтнаму в блискуче сяйво могутньої шовіністичної національної гордості. Як на давніх рекламних акторських фотографіях його обличчя розміром 8×10, він, можливо, охоче заретушував би недосконалі деталі, що