Печера філософів [Збіґнев Герберт] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (11) »
Збіґнев Герберт Печера філософів
Дійові особи:
СОКРАТ ВАРТІВНИК ПОСЛАНЕЦЬ РАДИ ПЛАТОН КСЕНОФОНТ КСАНФІЙ ФЕДОН ФЕДР ЛАХЕТ КСАНТІППА КРИТОН ДОГЛЯДАЧ ПРАХУ ХОР УЧНІПролог
Музика. Пронизливий голос сопілки на тлі гуготіння барабана й міді. Сцена порожня, без жодних декорацій. Заходять хористи. Одягнені в короткі світлі плащі. На головах гострі шпичасті шапочки. Обличчя сильно напудрені[1]. ПЕРШИЙ ХОРИСТ (із глибоким уклоном): Слово про Сократа, cина повитухи й каменяра. ДРУГИЙ ХОРИСТ: Історія, на якій ви можете зломити зуби. ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Сповнена слів, аналогій і пауз. ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: На жаль, без дії. П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Хто не взяв харчів із дому, ще має змогу вийти. ШОСТИЙ ХОРИСТ: Вам повернуть гроші за квиток. ПЕРШИЙ ХОРИСТ: П’єса, як уже мовилося, про філософа. ДРУГИЙ ХОРИСТ: Який жив довго. ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Трудився на освітянській ниві. ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Проте не помер природною смертю. П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Що надає його постаті присмак сенсації. ШОСТИЙ ХОРИСТ: А також щипку героїзму. ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Упродовж трьох актів вам доведеться напружувати вашу допитливість. ДРУГИЙ ХОРИСТ: Аби розв’язати цей вузол. ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Із піднесеної брехні і пласких гіпотез. ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Заради цього ми змушені послуговуватися чужими очима. П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Отож тут знáйдеться дещо і для короткозорих, і для далекозорих. ШОСТИЙ ХОРИСТ: Найменше для тих, у кого хороший зір. ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Автор просив вибачити його й передати, що він не дає відповіді. ДРУГИЙ ХОРИСТ: Каже, що й сам не знає. ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Заявляє, що якби знав, написав би цей твір німецькою. ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: А не скликáв би акторів і не смикав би за мотузки. П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Ну що ж, але він не знає. ШОСТИЙ ХОРИСТ: І ми, хто цю п’єсу погоджування на все довели аж до краю, також мусимо з цим погодитися. ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Пом’якшувальною обставиною є той факт, що п’єса походить із прадавніх часів. ДРУГИЙ ХОРИСТ: Тоді техніка для прослуховування була на низькому рівні. ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Сократ щойно винайшов діалектику[2]. ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Практичний посібник для слідчих суддів уклали значно пізніше. П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Саме тому засуджений бешкетував так довго. ШОСТИЙ ХОРИСТ: А його голова, яку викинуло на високий берег нашого часу, має затерті риси. ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Ми не втнемо потомкам такого фортелю. ДРУГИЙ ХОРИСТ: Усі, кого вишлють по той бік, матимуть на шиї камені, і на кожному викарбують статті, за якими їх умертвили. ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Усі інші матеріали знищать, щоби вони не спокушали психологів. ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Кількох безвинних і непогрішних ми забальзамуємо. Їхні твори ми теж забальзамуємо й показуватимемо черні. Цілком безкоштовно. П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Таким чином людство визволиться від драм, а ще від мистецтва, яке зароджується із сумнівів. ШОСТИЙ ХОРИСТ: І зостанеться лише історія, доведена геометричним способом. Звук, який нагадує посвист батога. ХОР: Ми починаємо.Акт перший
СЦЕНА ПЕРША
Кам’яна в’язниця. Морок. На лежанці чоловік, накритий плащем. Ліворуч сходи. Мале вікно. Заходять Посланець Ради і Вартівник[3]. ПОСЛАНЕЦЬ: Спить? ВАРТІВНИК: Спить. Постійно спить. І вдень спить, і вночі. ПОСЛАНЕЦЬ: Хворіє? ВАРТІВНИК: Ні. Каже, що звикає до смерті. Оригінал. ПОСЛАНЕЦЬ: Розбуди його. ВАРТІВНИК: Вчора він просив мене його не турбувати. Сюди постійно приходять люди й мучать його. А ти його учень? ПОСЛАНЕЦЬ: Ні. Державна справа. ВАРТІВНИК: Ага, то інша річ. (Тормосить сплячого за плече й гукає.) Гей, чоловіче! Повернись-но з морочливої країни марень на цю безплідну й кам’янисту землю! Тебе я кличу! Чоловік прокидається, спускає ноги з лежанки, прикладає руку до очей. Вартівник регоче. ПОСЛАНЕЦЬ: Я до тебе, Сократе. СОКРАТ: А-а-а (позіхає). ПОСЛАНЕЦЬ: Я перервав твій сон? СОКРАТ: Так. ПОСЛАНЕЦЬ: Що тобі снилося? СОКРАТ: Ніщота — стихія лагідна і заколисувальна. ПОСЛАНЕЦЬ: Я розумію — щось таке, як море. Ти впізнаєш мене? СОКРАТ: Ні. ПОСЛАНЕЦЬ: Я посланець Ради. Прийшов до тебе з місією (робить Вартівникові жест, щоби той зоставив їх самих).СЦЕНА ДРУГА
ПОСЛАНЕЦЬ: Позавтра, як тобі відомо, прибуває корабель з Делоса[4]. Тобто позавтра ти вип’єш отруту. Мабуть, сам розумієш, що ми відкопали цей давній релігійний припис лише заради того, щоби полегшити тобі втечу. СОКРАТ: Так. ПОСЛАНЕЦЬ: Отож Рада занепокоєна твоєю неквапливістю. Що ти собі міркуєш, власне кажучи? СОКРАТ: Просто мені подобається це помешкання. Досі я ходив вулицями, і мої виступи мали випадковий характер.- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (11) »
Последние комментарии