КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 803588 томов
Объем библиотеки - 2096 Гб.
Всего авторов - 303906
Пользователей - 130339

Впечатления

yan.litt про Найденов: Варнак. Книга первая (Попаданцы)

Оценил в 4 балла. ГГ - попаданец в тело барона, которого лишают титула и отправляют в дикие земли добывать магические горошины. Ну в общем наш ГГ парень не простой - он попаданец-рецедивист. При вселении в новое тело хоть и потерял память, но через редкие сны вспоминает свои прежние воплощения в других мирах. Прежний опыт, сопутсвующая удача и восстаналивающийся источник магии позволяет ГГ неплохо вписаться в новый мир.
Плюсы.
1. Сюжет на

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Влад и мир про Ужев: Мечта идиота (Попаданцы)

За первую книгу можно поставить оценку неплохо. Что бы понять эту книгу, нужно как минимум читать первоисточник по которому автор написал своё произведение. Разумеется автор так уверен в популярности этого РПГ, что не оставил сносок на него.Ну и название соответствует характеру ГГ и 8 летнему возрасту. Система требует отрубить голову, но ГГ не смог в деревне найти топор. Соответственно не смог перерезать нити на шее у менталиста и

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Влад и мир про Энсвер: Повелитель земли (Фэнтези: прочее)

Я читал у автора другие книги и они мне нравились, но это увы. ГГ у автора дебил и рукожопый.Рассуждения соответствующие. Лук автору трудно сделать. Найти упругую ветку? Всё отрицает, считая, что надо учиться стрелять и метать камни годами. Что бы чему то научится, надо пробовать и получать опыт. А там как маторика. Кто то и с 3 раза попадать сможет, а кому то и тысячи повторов мало. Автор заставляет для изготовления ножа искать на берегу

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Autumn E про Берг: Отвергнутая целительница для Дракона (Любовная фантастика)

Прочитать это можно, но удовольствия от этой сказки мало. Герои противные и у них сплошные проблемы во всём и со всеми, некрасивая и глуповатая сказка о дурости. Наличие магии таким героям только во вред, авторша постаралась изобразить горе от "ума", хотя мне кажется у нее была другая задумка, но тут уж как вышло!

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Autumn E про Берг: Сбежать от истинного. (Не)Желанная невеста (Любовная фантастика)

Няшка дурашка и злобный хрен, пардон дракон, резко передумавший быть злобным. Можно попытаться это погрызть, если совсем нечего читать.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)

На інших вітрах [Урсула Ле Ґуїн] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Урсула Ле Ґуїн На інших вітрах

На далекому заході,

Там, де закінчуються землі,

Народ мій танцює, танцює,

Підхоплений іншим вітром.

Пісня Жінки з Кемеї

Глава I Тріснутий зелений глечик

Вітрила, довгі і білі, ніби крила лебедя, несли корабель по затоці від Сторожових круч прямо до порту Гонт. Був теплий літній день, і по тихій воді гавані судно ковзнуло за мол так впевнено і легко, що городяни, які сиділи з вудками на кінці старого пірсу, навіть встали, вітаючи корабель і його вмілу команду; крім того, їм, звичайно, хотілося роздивитися краще того єдиного пасажира, що стояв на носі.

Це був молодий худорлявий чоловік в старому чорному плащі. Швидше за все якийсь чаклун або дрібний торговець — загалом, нічого особливого, вирішили рибалки. Вони ще трохи поспостерігали за метушнею на причалі, цікавлячись, що за вантаж привезли на цьому судні, а на пасажира глянули лише мигцем, хоча і помітили, що, коли той сходив на берег, один з моряків зробив у нього за спиною особливий жест, з'єднавши пальці лівої руки — великий, вказівний і мізинець, — що означало: «Щоб тобі ніколи сюди не повернутися!»

Приїжджий постояв трохи на пірсі, немов вагаючись, потім накинув на плече свій жалюгідний мішок і рушив до припортових вулиць. Це були ділові галасливі вулиці, і майже всі вони вели на Рибний ринок, де народ так і кишів. Кричали торговці, сварилися і сперечалися з ними покупці, блищали на сонці камені бруківки, слизькі від риб'ячої луски і нутрощів. Якщо у приїжджого і була якась конкретна адреса, то напрямок в цій штовханині він скоро втратив, петляючи серед возів, прилавків і куп риби, наваленої прямо на землю, яка холодно дивилась на нього вже мертвими очима.

Якась висока стара, яка тільки-но закінчила доводити «підлій торговці», що оселедець у неї несвіжий, раптом уважно подивилася на приїжджого, і той, помітивши це, вчинив не надто мудро, запитавши у неї:

— Будьте ласкаві, скажіть, будь ласка, як мені потрапити до Ре Альби?

— Що?! Та щоб тобі в свинячій калюжі скупатися! — раптом закричала стара і швидко попрямувала геть, залишивши приїжджого, який прямо-таки остовпів від несподіванки, розгублено стояти біля прилавка. Однак торговка, побачивши в ситуації, що утворилася, вдалий шанс для себе і намагаючись відновити свою репутацію, що похитнулася, швидко затараторила:

— Тобі в Ре Альбі треба? В Ре Альбі, так? Так би і сказав. А там тобі може бути потрібен тільки будинок Старого Мага! Це я здогадалася! Значить, так: отам на куті повернеш і підеш вгору по вулиці Свіжих вугрів до сторожової вежі, а потім…

Варто було приїжджому вибратися з ринку, як досить широка вулиця сама привела його на пагорб, а потім повз масивну сторожову вежу прямо до міських воріт. Ворота сторожили два кам'яних дракони майже в натуральну величину; зуби у кожного були довжиною з руку, а кам'яні очі сліпо витріщалися на місто і затоку. Ліниво розвалившись на землі біля воріт, вартовий пояснив, що потрібно піднятися на вершину пагорба, а потім повернути ліворуч, і дорога сама приведе до Ре-Альби.

— Потім йдеш весь час прямо; пройдеш через село, а там і будинок Старого Мага недалеко, — додав стражник.

Приїжджий став неквапливо підніматися в гору; підйом виявився досить крутим, а навколо виднілися ще більш круті схили пагорбів, а далека вершина гори Гонт нависала над усім островом, як гігантська хмара.

Шлях був неблизький, а день стояв спекотний, і приїжджий незабаром скинув свій чорний плащ і закотив рукави сорочки. Він якось не подумав, виходячи з міста, купити собі їжі у дорогу і запастися водою, а може, просто посоромився, він взагалі був молодиком сором'язливим, не звичним до великих міст, та й з незнайомцями сходився важко.

Прокрокувавши кілька миль, він нагнав якийсь віз, який давно вже запримітив, — на великій відстані він здався йому спершу просто чорною плямою в густій хмарі білого пилу. Віз, поскрипуючи і стогнучи, ледь котився по дорозі, запряжений парою дрібних биків, які виглядали старими, зморшкуватими, і які здавалося настільки втратили будь-яку надію на краще майбутнє, що стали схожі на черепах. Приїжджий порівнявся з підводою, однак візник нічого йому не сказав, тільки підморгнув.

— А чи немає тут поблизу якого-небудь струмочка або джерела? — запитав його подорожній.

Візник повільно похитав головою, довго мовчав і нарешті сказав:

— Ні. — Ще помовчав і додав: — Поблизу — немає.

І віз загуркотів далі по дорозі. Подорожній, якого мучила спрага, відчував, що не в змозі обігнати цих нещасних, ледь ступаючих волів.

Він дуже втомився і не відразу помітив, що візник мовчки простягає йому великий глиняний глечик у плетеному кошику. Він взяв глечик — той був досить-таки важкий — і досхочу напився. Причому глечик став лише трішки легшим, коли він з вдячністю повернув його господареві.

— Сідай, коли хочеш, — зронив візник і знову --">