Богданович Ипполит [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

БОГДАНОВИЧ Іполит Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет.

З дворянської родини. Брат, Богданович Ів., – письменник; племінник, Богданович М., –

військовий історик.

Народився 23 грудня 1743 р. (3 січня 1744 р.) в с. Переволочній Пирятинського повіту Полтавської

губернії Російської імперії (нині затоплено водосховищем).

Помер 6 (18) січня в 1803 р. в м. Курську Російської імперії (нині – обласний центр РФ).

Похований на міському цвинтарі. Пам’ятник, встановлений у вигляді Психеї, перенесено в

міський сквер (1894).

Записаний на військову службу юнкером (1753).

Навчався в математичній школі при Сенатській конторі, гімназії при Московському університеті, закінчив Московський університет.

Працював наглядачем за класами в Московському університеті (1761-1762), в Комісії з побудови

тріумфальних воріт, для яких склав напис (1762-1763), чиновником Військової колегії (1763) перекладачем Іноземної колегії (1764-1766), секретарем руського посольства при саксонському

дворі (1766-1769), в департаменті геральдики (1799-1780), членом, а потім головою Державного

архіву (1780-1788). Редагував журнали «Невинні вправи» (1763) та «Вечори» (1772), «Зібрання

новин» (1775-1776) та газету «Санкт-Петербурзькі відомості» (1775-1782).

Член Російської академії наук (1783).

Друкувався в журналах «Академічні вісті», «Нові щомісячні твори», «Співрозмовник», «St.

Petersburgisches Journal», «Вільні години», «Санкт-Петербурзький вісник».

Як літератор дебютував віршами у журналі «Корисні веселощі» (1760).

Потім настала черга перекладів «Тисяча й однієї ночі» (1763), «Наніни» Вольтера (1766).

Перший значний твір Б. – повість у віршах «Душенька» (1775) – не лише викликав небувалий

ажіотаж, але й, починаючи з 1783 року, витримав 15 (!) видань. Автора називали генієм.

Щоправда, О. Пушкін був дещо скромнішим: він не визнав за Б. титулу «великий», проте

пойменував візаві «милим поетом» і зазначав, що деякі його сторінки достойні пера Лафонтена. У

свою чергу, М. Муравйов величав нашого земляка «живописцем грацій», а Державін – одним з

«кращих творців пісень».

На Б. звернула увагу Катерина II і замовила написати п’єси, що він і зробив: «Радість Душеньки»

(1786) та «Слов’яни» (1787). За останню автора вшанували діамантовою каблучкою.

Б. – автор перекладу «Поеми на руйнування Лісабона» Вольтера (1801), поем «Особливе

блаженство» (1765), «Блаженство народів» (1810), «Берег» (1812), віршованої повісті

«Добромисл» (1805), збірника «Руські прислів’я» (1785).

Залишив по собі Б. й твори на історичні теми: «Скорочення з проекту про вічний мир Руссо (з

Сен-П’єра)» (1771), «Історичне зображення Росії» (1777), «Мала війна, змальована майором на

службі короля Прусського» (1765).

Зібрання творів Б. у шести томах з’явилося лише після його смерті (1809-1810).

Між іншим, в одному з віршів Б. звертався до Катерини II з відверто критичною оцінкою стану

справ в імперії: «Счастливому в твоем владении народу Осталося иметь едину лишь свободу».

Б. перекладав також Вольтера, Ж. Руссо, Д. Дідро.

Незважаючи на почесті, нашому земляку впало пережити немало гірких хвилин. Так, його

перевели з штату Іноземної колегії до Департаменті геральдики «без утримання, тобто, без шматка

хліба». Він навіть був змушений звертатися до Г. Потьомкіна, а також Катерини II з проханням

про допомогу, а коли її не отримав, подав у відставку і виїхав з Петербурга до брата у Суми (1795).

Тут через два роки відбулися заручини з місцевою багачкою Кіндратієвою, проте до весілля

справа не дійшла. Сучасники Б. прозоро натякали на ображене самолюбство поета.

Перебравшись до Курська (1798), наш земляк продовжує стикатися з матеріальними (змушений

був продати бібліотеку) і не тільки проблемами. Президент Академії наук, членом якої уже

півтора десятка років був Б., відмовляє йому у виданні зібрання творів (1801). Понад те, навіть

промову письменника, яким ще нещодавно захоплювалася уся країна, підготовлену для

виголошення на зборах Академії, визнають недостойною.

Серед друзів та близьких Б. – Г. Державін, П. Сумароков, Г. Брайко, Д. Фонвізін, М. Карамзін, В.

Майков, Я. Булгаков, В. Капніст, Ф. та О. Орлови, Є. Дашкова, М. Херасков, П. Фонвізін, М.

Щепкін, П. Панін та ін.

***

УЯВА СПРИЯЄ БЛАГУ,

з творчого кредо

Іп. Богдановича

Уява поетів сприяє нашому благу, яке марновірство, у відповідності до

--">