Гайдебуров Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ГАЙДЕБУРОВ Павло Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, видавець.

З сім‘я священика. Брат, Гайдебуров В., – журналіст, поет, публіцист, літературний критик. За сі-

мейними переказами, предки Г. були кошовими отаманами Запорозької Січі.

Народився в 1841 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 31.12 1893 (12.1.1894) в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Смоленському православному цвинтарі.

Закінчив Херсонську гімназію (1857), навчався на фізико-математичному (1857-1860) та юридич-

ному (1860-1861) факультетах Петербурзького університету, звідки його виключили за участь в

студентських заворушеннях.

Працював завідуючим відділом в журналі «Основа» (1861-1862), кореспондентом газети «Нариси»

(1863), ведучим колонки в газеті «Санкт-Петербурзькі відомості» (1863-1865), журналі

«Сучасник» (1866), фактичним редактором газети «Прилюдний суд» (1867), завідувачем відділом

в журналі «Діло» (1867-1869), редактором-видавцем газети «Тиждень» (1869-1894).

Як літератор дебютував в журналі «Син Вітчизни» оповіданням «Дивна доля» (1857).

Потім настала черга перекладу на російську мову шевченківських «Гайдамаків» (1861), книг «Наг-

лядач» (1862), «Старчиха», «Дві миттєвості» (обидві – 1863).

Очолюваний нашим земляком «Тиждень» впродовж 1868-1879 рр. отримав 14 (!) офіційних

пересторог, ще 4 рази його вихід цензура призупиняла. На долю редакції припало 20 (!!) судових

процесів, з яких вона завжди виходила переможницею. Понад те, розкритикований в одній з

кореспонденцій земський начальник п. Жеденьов стріляв в журналіста М. Меншикова (1896).

Самого В. свого часу за «неправильні» погляди запроторили до Петропавловської фортеці (1861), після звільнення з якої він довгий час перебував під таємним наглядом поліції.

Перший роман – «На півдорозі» (1868) – до друку заборонила цензура. Така ж доля спіткала коме-

дію «Фантазерка» (номер «Жіночого журналу», де твір було видруковано, конфіскували і знищи-

ли).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – Л. Толстой, М. Салтиков-Щедрін, М. Лєсков, Г.

Успенський, Д. Мінаєв, М. Стопановський, І. Янжул, В. Соловйов, Я. Полонський, В. Курочкін, Г.

Єлісєєв, Ю. Россель, В. Богданов, Є. Рагозін, П. Червінський, М. Меншиков та ін.

***

ІСТОРІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ,

з громадянського кредо П. Гайдебурова

Історія цих кімнат (у квартирі М. Некрасова – авт.) є історія взаємовідносин цілої епохи, історія

російської журналістики.

ЧИ НЕ ОПУБЛІКУЄТЕ РОМАН, з листа Л. Толстого П. Гайдебурову від 14 листопада 1890 р.

Ясна Поляна.

Дорогий Павле Олександровичу!

Я запропонував Льву Павловичу Никифорову перекласти російською роман Едни Лаєль

«Донаван», і він погодився на це і перекладає чи вже переклав його. Роман дуже цікавий за

серйозністю змісту: етичне і релігійне питання в їх взаємних стосунках. …Що переклад гарний, в

цьому я не сумніваюся, тому що знаю, що Никифоров пристойно володіє і тією, і другою мовами.

Так ось, чи не надрукуєте ви роман? Коли і за яких умов?

Лев Павлович і перешле чи передасть вам цього листа.

Люблячий вас Л. Толстой.

ЗАХИСНИК АВТОРІВ-ПОЧАТКІВЦІВ, з книги В. Вересаєва «Спогади»

«Тиждень» був щотижневою суспільно-політичною газетою, і при ньому щомісячно – книжка

белетристики. Газета була дуже поширеною, особливо в провінції. Редактором її був Павло

Олександрович Гайдебуров. Він дуже уважно ставився до авторі-початківців, вивів в літературу

цілий низку молодих письменників.

...Негайно ж помчав до редакції. Гайдебуров, з каштановою бородою і високим лисим лобом, зустрів мене привітно і сказав:

– Оповідання написане дуже добре, я б його охоче помістив, але воно дуже мале, не підходить до

наших книжок за розмірами. Чи не могли б ви написати ще два невеликі оповідання, теж з

дитячого життя, – тоді всі три пішли б разом.

– Добре. Напишу.

ШВИДШЕ ЗА ІНШИХ НАДРУКУЄ, з листа Л. Толстого дружині

1891 р. Листопада 23. Бегичівка.

Зайнятий я дуже. Стаття моя про їдальні, здається, готова, але ще не переписана. Сподіваюся

завтра вислати її тобі.

Ти переглянеш і пошлеш Гайдебурову. Він завжди такий бажаний, а я його обходжу для

Р[осійськийх] [Відомостей], зовсім мені далеких.

Крім того,

--">