Грабар Пьер [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

виявити характерні для захворювань зміни: відсутність

деяких білків і поліпептидів, модифікації в структурі і складі нормальних компонентів і, що

особливо важливо, метод виявляє присутність нових інгредієнтів.

Через декілька років Г. дослідив специфічні антигени різних органів і тканин: печінки, селезінки, кісткового мозку, тимусу тощо. Ним і його колегами вперше було виявлено відмінність

лімфоцитів тимусу (тимоцитів) від лімфоцитів іншого походження, що дозволило зрозуміти

природу походження таких складних імунологічних феноменів як відторгнення трансплантата та

ін.

СПІВАВТОР ІМУНОЛЕКТРОФОРЕЗУ, з статті Т. Улянкіної «Грабар Петро Миколайович»

Він використовував мембрани з нітроцелюлози, яка мала регулярну пористість, що дозволяло,

знаючи розміри «отворів», співвідносити їх з розмірами білків. Методом ультрафільтрації вдалося

оцінити розміри багатьох біологічних компонентів: ферментів, токсинів, антитіл, вірусів,

бактеріофагів.

Для удосконалення в області імунохімії Г. поїхав на стажування до США. Саме тоді, за спогадами

самого вченого, він з біохіміка і фізико-хіміка перетворився на завзятого імунолога і,

повернувшись до Парижа, присвятив себе проблемам імунохімії.

Спочатку вивчав механізм дії ультразвуку на денатурацію білків. Виникла теорія хімічної дії

ультразвуку... Запропоновані методи дозволили уникнути окислювальних процесів при

використанні ультразвуку в експериментах з біологічними об’єктами.

У 1952-1953 рр. Г. і його помічник – американський студент Вільямс, модифікуючи техніку

фракціонування імунних комплексів «антиген-антитіло» в пластинках гелів, створили метод так

званого імуноелектрофорезу. Метод мав революційний вплив на розвиток багатьох напрямів

фізико-хімічної біології і медицини і привів до серії блискучих відкриттів.

...Вдалося відкрити в крові різні класи імуноглобулінів, а також деякі генетичні модифікації білків.

Якщо звичайний електрофорез в гелі чи на папері дозволяв виявити в сироватці крові 5-6 білкових

фракцій, то імуноелектрофорез – не менше 30, що свідчило про високу ефективність методу.

...Г. запропонував онкології високоспецифічні способи діагностики низки форм ракових

новоутворень. Розроблений ним метод імуноелектрофорезу дозволив виявити присутність в крові

деяких хворих мієломних білків. ...»Зародковий компонент» з’являвся і у експериментальних

тварин з індукованим раком печінки. Грабар П. розробив підходи для отримання антитіл, котрі

мають направлену цитотоксичну активність, нейтралізуючи пухлинні клітини.

Це забезпечило величезний прорив в імунології раку.

ФРАНЦУЗОМ ЦІКАВИЛОСЯ КДБ, з книги Г. Абелєва «Нариси наукового життя»

Наступного дня вранці В. М. (співробітник КДБ – авт.) на чорній «Волзі» чекав мене поблизу

Київського метро і доставив в музей – здається, Дарвінівський музей ім. Тімірязева. У ньому був

великий і дуже упорядкований відсік з декількома заґратованими кімнатами, хорошими меблями і

штатом молодих людей з характерною зовнішністю: типових, ...якийсь усереднений тип молодого

інженера чи міністерського чиновника.

Ми пройшли до великої кімнати з масивним письмовим столом.

В. М. привів свого шефа – Володимира Васильовича Петрова.

В. В. був дуже люб’язний і почав з рясних і пихатих компліментів на мою адресу, подяк за приїзд і

вибачень. Потім почав пояснювати, як важко їм орієнтуватися в міжнародних контактах, як

складно відрізняти учених, з якими треба співробітничати, від засланих агентів, що тут без

допомоги самих учених вони розібратися не можуть. Тому наші учені повинні розуміти, яку

потрібну роботу виконує КДБ, і допомагати їм там, де їх компетенції не вистачає. Я ж багато

їздив, багатьох знаю, знаю людей в своїй галузі, і тому-то він і хотів зі мною познайомитися.

Я відповідав, що все це розумію, що співробітничаємо ми виключно з ученими, яких знаємо

багато років і за роботами, і особисто, що всі вони дуже добре налаштовані до нашої науки, багато

роблять для її популяризації на Заході, для встановлення контактів, що про все це я вже говорив В.

М. і завжди готовий допомогти в цьому. Я назвав таких учених як Грабар, Саутем, Гудмен.

В. В. був дуже задоволений тим, що я розумію важливість їх роботи і поважаю її, що ми легко

порозумілися, і перейшов до того, що спілкування з іноземними ученими зовсім не просте, що це –

представники ворожих країн, у них свої інтереси, що всім їм дають