КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 712255 томов
Объем библиотеки - 1399 Гб.
Всего авторов - 274426
Пользователей - 125042

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Москаленко: Малой. Книга 3 (Боевая фантастика)

Третья часть делает еще более явный уклон в экзотерику и несмотря на все стсндартные шаблоны Eve-вселенной (базы знаний, нейросети и прочие девайсы) все сводится к очередной "ступени самосознания" и общения "в Астралях")) А уж почти каждодневные "глюки-подключения-беседы" с "проснувшейся планетой" (в виде галлюцинации - в образе симпатичной девчонки) так и вообще...))

В общем герою (лишь формально вникающему в разные железки и нейросети)

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Черепанов: Собиратель 4 (Боевая фантастика)

В принципе хорошая РПГ. Читается хорошо.Есть много нелогичности в механике условий, заданных самим же автором. Ну например: Зачем наделять мечи с поглощением душ и забыть об этом. Как у игрока вообще можно отнять душу, если после перерождении он снова с душой в своём теле игрока. Я так и не понял как ГГ не набирал опыта занимаясь ремеслом, особенно когда служба якобы только за репутацию закончилась и групповое перераспределение опыта

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
pva2408 про Зайцев: Стратегия одиночки. Книга шестая (Героическое фэнтези)

Добавлены две новые главы

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).

Країна Інкурів. Як ми шукали скарб. [Олексій Якович Огульчанський] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Книгу повернув українському читачеві бібліограф

Микола КОВАЛЬЧУК (2014).



У2

О-39


«Країна інкурів» і «Як ми шукали скарб» - дві повісті Олексія Огульчанського. Вони різні й близькі між собою. Різні за змістом: в одній ідеться про далекі доісторичні часи, інша розповідає про наших юних краєзнавців. Різні вони й стилем: про давніх інкурів автор розповідає в традиційному серйозному тоні історичних повістей, про юних краєзнавців говорить з усміхом, з теплим, задушевним гумором.

А спільні ці повісті місцем подій: обидві про Приазовщину - давню й сьогоднішню. Обидві мають гострий динамічний сюжет.


Художник Олександр Ларін


Для середнього шкільного віку


Редактор Л. Т. Василенко. Художній редактор М. С. Пшінка. Технічний редактор Ф. Н. Резник. Коректори В. В. Богаєв ський, З. I. Калиниченко. Здано на виробництво 24. XII. 1970 р. Підписано до друку 12. II. 1971 р. Формат 70Х 901/32. Папір № 1. Фіз. друк. арк. 6,25. Обл.-вид. арк. 7,08. БФ № 24029. Умовн. друк. арк. 7.31. Тираж 30 000. Зам. 22. Ціна 24 коп. Видавництво «Веселка», Київ, Кірова, 34. Друкоофсетна фабрика «Атлас» Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР. Львів, Зелена, 20.


7 – 6 – 3

687–71М



 

Знахідка в синій могилі

(Замість пролога)


Зацікавленість археологів Синьою могилою виникла несподівано. На одній нараді в нашому інституті науковці виступили з гіпотезою, що приазовська Синя могила буцімто є ключем, який дозволить розгадати таємницю щойно відкритої культури прадавніх людей. Сліди цієї культури знайдено в напівзруйнованих печерах на березі степової річки, що протікає в скелястому урочищі. Тут на стінах і стелі печер знайшли загадкові малюнки первісних художників. Нікому ще не доводилося натрапляти в наших краях на щось подібне. А тому археологи виявили пильну увагу до цієї знахідки. Про неї почали писати на сторінках часописів; висловлювались усілякі здогади, припущення, але все те було малопереконливе, як то кажуть, шите білими нитками. Бракувало додаткових матеріалів для аргументації отих припущень.

Якось мені теж довелося побувати в тому урочищі й побачити наскельні малюнки. Я не фахівець з епіграфіки, науки про стародавні написи та малюнки на камені, і тому мені

важко було судити про побачене. Проте в одній печері мою увагу привернув досить одноманітний і з першого погляду нецікавий малюнок. То були довгі хвилясті рисочки, перетнуті коротенькими. І диво! Що довше я вдивлявся в оті нудні сплетіння рисок, то загадковішими вони здавалися мені... Ні, не безглуздими видавалися вони мені, а сповненими глибокого й цікавого змісту.

«Може, ці рисочки розповідають про чиєсь життя? - несподівано майнула в моїй голові думка. - І про життя складне, а то й трагічне...»

Від такого сміливого здогаду я аж отетерів. Що? Розповідь про чиєсь життя? Та чи ж вільний я робити таке припущення? Що я тямлю в наскельних малюнках? Витлумачувати їх - то не мій фах. Це клопіт інших людей.

Щоб не глузували з мене знавці епіграфіки, я, певна річ, нікому не сказав жодного слова про свої міркування щодо малюнків.

І ось, на думку вчених, тепер Синя могила (саме вона!) мала відповісти на важливе запитання: які люди заселяли долину колись могутньої і повноводої річки та про що розповідали малюнки первісних художників?..

Добре пам’ятаю, як на тій нараді було вирішено провести археологічні розкопки Синьої могили. Очолити експедицію повинен був досвідчений археолог. Одначе сталося так, що в день від’їзду в Приазов’я начальник несподівано захворів. Тоді директор інституту, хоч я навіть і не входив до складу експедиції, викликав мене й поклав на мене цю місію. Сам певно не знаю чому, але я зрадів цьому призначенню. Можливо, причиною моєї радості було те, що в дитинстві я мріяв заглянути в таємницю Синьої могили, а може, й просто мені захотілося побувати в рідних степах. Адже тут, біля цієї прадавньої могили на стрімкому березі ласкавого південного моря промайнуло моє безтурботне дитинство. Ще відтоді я полюбив цей куточок приморського степу, хоча й здавалося - за що його любити? Безкрайня й одноманітна рівнина... По весні сюди навідується лютий суховій - східний вітрисько-левант. Він здіймає хмари пилюки, і ці руді хмари заступають сонце, а вся рівнина тоді занурюється у зловісну пітьму. Влітку сонце часто випалює трави, а земля від неймовірної спеки тріскається, як руки хлібороба у час гарячих польових робіт.

І все ж я любив оцю неосяжну рівнину! Нестримну любов до степу у спадок лишив мені батько - колгоспний агроном. Це він навчив мене по-справжньому бачити степ, розуміти його мову, його пісні, його гнів і його радощі. Це батько мій навчив мене цінувати степові