Олексій, Веселесик і Жарт-Птиця [Всеволод Зіновійович Нестайко] (fb2) читать постранично, страница - 4
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
При березі стояв жовтий корабель з якимись дивними смугасто-барвистими вітрилами. Лесик придивився і пізнав свій пластмасовий іграшковий кораблик, який він любив топити у ванні і завжди дратувався й верещав, коли кораблик не хотів топитися. Замість вітрил на щоглах кораблика були напнуті Лесикові носові хусточки, яких йому купували дуже багато, бо вони весь час були в роботі. А море було справжнісіньке солоне море, по якому гуляли хвилі з білими бурунцями. «Ого-го! — подумав Лесик. — Ого-го, скільки я наплакав! Таки ціле море. А я не вірив, коли мені говорили і мама, і Світлана Іванівна, і всі-всі…» Гришка скочив на капітанський місток і закричав: — Слухати мою команду! Всі по місцях! З якоря зніматися! Лесик невдоволено подивився на нього і спитав: — А чого це ти командуєш? Гришка знизав плечима, почервонів і сказав: — Бо я капітан. — А чого це ти капітан? — пхикнув Лесик. — Не хочу! Я сам хочу бути капітаном. — Але ж… — знітився Гришка. — Я нічого… Але… Просто я завжди був капітаном… Від… від народження. Ведмежа Гришка було в капітанському кашкеті, і Лесик згадав, що справді його так і купили разом з корабликом. Але стриматися вже не міг: — А… а в мене матроска! От! Значить, я капітан! Ведмежа Гришка і Залізний Роб перезирнулися. І Залізний Роб сказав: — Ну, нехай! Нехай він буде капітаном. А ти — штурманом. Командуй, Веселесик! Зліз Лесик замість Гришки на капітанський місток і закричав: — Увага! Слухати мою команду! Всі по місцях! З якоря зніматися! Гришка вмить став біля керма. Залізний Роб швиденько підняв якір. — Слухаєм, капітане! А Лесик не знає, що далі командувати. Стояв-стояв, очима кліпав, а тоді як заголосить: — У-у-у-у-у!.. Гришка і Залізний Роб з дива аж роти пороззявляли: — Що таке? Отямився Лесик: — У-у-уперед!..
Напнув Залізний Роб вітрила. Гришка стерно повернув. Рушив корабель. І попливли вони Морем Сліз. Пливуть-пливуть. Вже й берега не видно. Раптом Залізний Роб як закричить: — Людина за бортом! А Гришка вже стерно крутить, туди правуючи. Глянув Лесик — а в морі лялька Галька з хвилями бореться. Лесик її одразу впізнав. Це ж сусідської дівчинки Оленки улюблена лялька. Три дні тому Лесик власноручно кинув її у сміттєпровід. Просто так, на зло. Щоб Оленка заплакала. А то весь час йому Оленку за приклад ставлять: — От диви, яка Оленка гарна дівчинка! Ніколи не капризує, ніколи не вередує, ніколи не плаче. Так на ж тобі! Тепер заплачеш! І Оленка заплакала. Тихо, правда, мовчки. Одвернулася, а сльози тільки — кап, кап, кап!.. Якби він знав, що вона так нецікаво плакатиме, він би, може, й не кидав. Та про це вже пізно думати. Загуркотіла лялька Галька у сміттєпроводі — аж загуло. А тепер, бач, у Морі Сліз опинилася. Підплив корабель до ляльки Гальки, перехилився Залізний Роб через борт, підхопив її, витяг на палубу. Та тільки встиг витягти, як Гришка вдруге кричить: — Знову за бортом! Глянув Лесик — у хвилях знайомий пластмасовий дитсадівський заєць Сергій, якого він зеленкою облив, і через це той з сірого назавжди став зеленим.
Витяг Залізний Роб зайця Сергія. А ведмежа Гришка вже втретє кричить: — Пильнуй! Двоє за бортом! Дивиться Лесик — брьохаються у морі знову ж
Последние комментарии
32 минут 49 секунд назад
1 час 8 минут назад
21 часов 52 минут назад
21 часов 54 минут назад
22 часов 52 минут назад
23 часов 14 минут назад