КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 803588 томов
Объем библиотеки - 2096 Гб.
Всего авторов - 303906
Пользователей - 130339

Впечатления

yan.litt про Найденов: Варнак. Книга первая (Попаданцы)

Оценил в 4 балла. ГГ - попаданец в тело барона, которого лишают титула и отправляют в дикие земли добывать магические горошины. Ну в общем наш ГГ парень не простой - он попаданец-рецедивист. При вселении в новое тело хоть и потерял память, но через редкие сны вспоминает свои прежние воплощения в других мирах. Прежний опыт, сопутсвующая удача и восстаналивающийся источник магии позволяет ГГ неплохо вписаться в новый мир.
Плюсы.
1. Сюжет на

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Влад и мир про Ужев: Мечта идиота (Попаданцы)

За первую книгу можно поставить оценку неплохо. Что бы понять эту книгу, нужно как минимум читать первоисточник по которому автор написал своё произведение. Разумеется автор так уверен в популярности этого РПГ, что не оставил сносок на него.Ну и название соответствует характеру ГГ и 8 летнему возрасту. Система требует отрубить голову, но ГГ не смог в деревне найти топор. Соответственно не смог перерезать нити на шее у менталиста и

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Влад и мир про Энсвер: Повелитель земли (Фэнтези: прочее)

Я читал у автора другие книги и они мне нравились, но это увы. ГГ у автора дебил и рукожопый.Рассуждения соответствующие. Лук автору трудно сделать. Найти упругую ветку? Всё отрицает, считая, что надо учиться стрелять и метать камни годами. Что бы чему то научится, надо пробовать и получать опыт. А там как маторика. Кто то и с 3 раза попадать сможет, а кому то и тысячи повторов мало. Автор заставляет для изготовления ножа искать на берегу

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Autumn E про Берг: Отвергнутая целительница для Дракона (Любовная фантастика)

Прочитать это можно, но удовольствия от этой сказки мало. Герои противные и у них сплошные проблемы во всём и со всеми, некрасивая и глуповатая сказка о дурости. Наличие магии таким героям только во вред, авторша постаралась изобразить горе от "ума", хотя мне кажется у нее была другая задумка, но тут уж как вышло!

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)
Autumn E про Берг: Сбежать от истинного. (Не)Желанная невеста (Любовная фантастика)

Няшка дурашка и злобный хрен, пардон дракон, резко передумавший быть злобным. Можно попытаться это погрызть, если совсем нечего читать.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против)

Мушкетери [Валентин Ісаакович Річ] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Валентин Річ, Михайло Черненко МУШКЕТЕРИ









Оформлення А. Паливоди



ЧАСТИНА 1






РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Двері відчинились — і до кімнати зайшов невідомий


Далебі, ми не хотіли розпочинати свою книжку словами, якими починається переважна більшість усіх пригодницьких романів, повістей та оповідань. Це трапилося не з нашої волі.

Кожний, хто хоч раз у житті щось написав — скажімо, шкільний твір або допис до стінгазети, добре знає, що найважче — придумати початок. Очевидно, якби можна було починати одразу з половини, то знаменитих письменників стало б куди більше, ніж зараз.

Але навіть ті, кому довелося на своїм віку написати з сотню шкільних творів і тисячу дописів до стінгазет, навряд чи уявляють собі, як важко придумати початок, коли пишеш не сам, а вдвох.

Коли всі події, що трапилися з героями цієї книжки, стали відомі авторам з усіма подробицями, між ними виникла така розмова:

— Давай почнемо з того, як Халід опинився в таємничій печері. Коли я був малим, то страшенно любив читати про хлопчаків, що потрапляли до печер.

— Ти був несучасною дитиною. А от як я був малим, усі мої друзі найбільше любили читати про шпигунів. Отже, розпочнемо із Сміта, з того, як він…

— Стривай! Хіба йдеться про Сміта? Хто він, цей Сміт? П’яте колесо у возі! Давай не будемо петляти! Напишемо відразу ж про те, як Майя знайшла в ущелині…

— Теж мені не петляти! Не те головне — хто знайшов, а що знайшов. А чому б не почати просто із зірки?

— Почати з кінця? Щоб кожний уже з перших сторінок книжки довідався, чим усе скінчилося? Який же дурень читатиме далі?

— А що ти пропонуєш?

— Я пропоную почати з того, як Халід опинився в печері… Коли я був малим…

— Ти був несучасною ди… і так далі.

Після того, як уся ця пластинка прокрутилася двічі, ми вирішили порадитися з одним дуже досвідченим чоловіком.

Дуже досвідчений чоловік, мудро усміхаючись, вислухав нас і спитав:

— Ну, а справді, з чого все почалося?

— Із Серьогіна! — не вагаючись ні на мить, вигукнув один із нас.

— З того, як двері відчинились і до кімнати зайшов невідомий! — випалив другий.

— От і добре, — ласкаво сказав досвідчений чоловік. — Як було, так і пишіть.


Двері відчинились — і до кімнати зайшов невідомий.

Це трапилося в суботу, 5 лютого 196… року, о 14 годині 59 хвилин за московським часом. Саме такий час показували стрілки годинника, глянувши на які Леонід Серьогін із задоволенням подумав, що робочий день у редакції закінчується рівно через хвилину. І що через дві хвилини він уже мчатиме до автобуса, який іде на лижну базу.

Він замкнув шухляди письмового столу і, почувши стукіт у двері, звів очі.

Перед Серьогіним стояв невисокий худорлявий чоловік років двадцяти п’яти, на диво знайомий з обличчя. Не могло бути ніякого сумніву, — він чимало разів бачив ці веселі, дуже розумні, трохи витрішкуваті очі, кучеряве, ледь рудувате волосся, енергійно стулені вуста.

“Можливо, що сам Пушкін був ще більше схожий на свої портрети, — промайнуло в голові у Серьогіна. — Але навіть найближчі родичі поета, без сумніву, скидалися на нього значно менше, ніж цей відвідувач”.

— Добридень, — сказав той, що зайшов.

— Добридень, — машинально вимовив Леонід, не відводячи погляду від кучматої чуприни незнайомця. — Вам, очевидно, треба у відділ поезії, а тут…

Губи незнайомця ледь здригнулися, ніби він хотів усміхнутись, але потім стримався.

— Я думаю, в наш час він займався б не віршами, а кібернетикою або радіоелектронікою. Проте не ручуся. Але мені треба саме у ваш відділ.

Незнайомець ступнув до столу і поклав на нього жовтий, такий товстелезний портфель, що в нього цілком могли вміститися “Євгеній Онєгін”, “Капітанська дочка”, “Історія Пугачовського бунту” і ще з десяток книжок.

Серьогін із жахом дивився на відвідувача. В редакції не можна сказати: “Вибачте, товаришу, робочий день кінчився, заходьте завтра”. Завтра, цілком імовірно, вже буде пізно: або застаріє новина, що приніс відвідувач, або сам він опиниться уже не в Москві, а десь на Далекому Сході.

З виглядом приреченого Серьогін показав господареві велетенського портфеля на крісло.

Рукопис, який витяг незнайомець, був несподівано тонкий — зо п’ять-шість сколених скріпкою аркушиків.

“Якщо вміло повести справу, — подумав Серьогін, — вечір можна ще врятувати!”

І, не глянувши, перегорнув першу сторінку. Все одно всі автори, як правило, починають суть справи лише на другій, — на першій вони беруть розгін.

На другій сторінці Серьогін прочитав:

“…рабель, керований Володарями Розуму з далеких сфер космосу, побував --">