КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714647 томов
Объем библиотеки - 1414 Гб.
Всего авторов - 275117
Пользователей - 125172

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

iv4f3dorov про Дорнбург: Змеелов в СССР (Попаданцы)

Очередное антисоветское гавно размазанное тонким слоем по всем страницам. Афтырь ты мудак.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
iv4f3dorov про Дорнбург: Змеелов в СССР (СИ) (Альтернативная история)

Очередное антисоветское гавно размазанное тонким слоем по всем страницам. Афтырь ты мудак.

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
A.Stern про Штерн: Анархопокалипсис (СИ) (Фэнтези: прочее)

Господи)))
Вы когда воруете чужие книги с АТ: https://author.today/work/234524, вы хотя бы жанр указывайте правильный и прологи не удаляйте.
(Заходите к автору оригинала в профиль, раз понравилось!)

Какое же это фентези, или это эпоха возрождения в постапокалиптическом мире? -)
(Спасибо неизвестному за пиар, советую ознакомиться с автором оригинала по ссылке)

Ещё раз спасибо за бесплатный пиар! Жаль вы не всё произведение публикуете х)

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

В пралісах Бразилії [Петро Франко] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]




«РЯСТ»

бібліотека для всіх


П. Франко
_________

В ПРАЛІСАХ БРАЗИЛІЇ





________________

Випуск 7









Слово до Вп. П. Читачів


Злидні та недоля нашого життя в Старім Краю вже давно почали спонукувати наш народ кидати рідні оселі та шукати щастя в чужих краях, головно на землях північної Америки. Так витворилася еміґрація зарібкова. До цього додалася ще еміґрація політична, яка повстала в наслідок ріжних причин, а насамперед – горожанських війн та перекрою мапи Европи після світової війни.

Про життя нашої еміґрації в U. S. A. та Канаді, де вона є найчисельнійша й найбільш організована, ми знаємо дещо з часописів, книжок, листів. Однак нині можна почути українське слово всюди, навіть там, де можна найменше сподіватися. Єгипет, Австралія, Нова Зеляндія вже мають українські оселі, не кажучи про Арґентину, Бразилію, Зелений Клин і ін. Тільки що там суспільне життя укр. кольоній іно що налагоджується, й ми про нього майже нічого не знаємо.

Нинішній випуск «Рясту» дає нам маленький образок з життя української еміґрації в Бразилії; а що написаний в живій, белєтристичній формі, то редакція сподівається, що він буде цікавий для всіх, а головно – для молоді та широких мас народу.




– «РЯСТ» –
Бібліотека для всіх – – Популярний місячник
під редакцією ІВАНА ЗУБЕНКА.
Випуск 7. Квітень 1928 р. Ціна 50 с.
_______________________________



П. Франко


В ПРАЛІСАХ БРАЗИЛІЇ








Накладом В-ва «ОКА»
Коломия, 1928.



Окладинка – арт.-мал. В. Дядинюка.
______________________________


Всі права застерігається.
_________

Copyright 1928. by O Kuzma Kolomea – Galicia

__________

Печатано в Коломиї,
у М. Бойчука, Собіського 44.




Прольоґ


Ой, човне, човнику!

Де поспішаєш?

На морю буря –

Хіба ж не знаєш?


Ой, знаю, знаю,

Все ж поспішаю,

Лютої бурі

Я не злякаюсь!


Дужий, не надто вишколений голос співав відому пісню. Голос мягко котився скелями, з яких розкривався казковий краєвид на широку саґу[1], по якій легенький від морський вітер гнав маленьку вітрильну йолю[2]. В човні сиділо двох мущин. Один майже старець, із сивим волоссям та зате цвітучим обличчам і палкими сивими очима, сидів на кермі та зручно провадив човник попід скелями. Другий юнак у розцвіті сил, тримав линву від вітрила, яким орудував не менше зручно, як його старший товариш кермою.


Твої вітрила

Вітер зриває,

А твої щогли

Хвиля зламає! –


дзвенів голос молодшого.

– Чи не собі ти отсе, Петре, прощальну пісню співаєш? – прогомонів старший.

Вітрило враз майнуло з вітром, і човник безсило спинився коло високої скелі.

– Оттут можемо побалакати спокійно, – промовили оба рівночасно й усміхнулися.

– Із усіх наших конференцій маю одно загальне вражіння, – по деякій мовчанці промовив старший: – на чужу поміч нам не спускатися. Мусимо самі свою справу твердо поставити.

– Позволь, дядьку, що вичислю свої точки.

– Ну, ну, послухаю, – казав повагом дядько, – до яких ти дійшов висновків.

– Перше: наші землі перенаселені і що року можна би з них десять-двадцять тисяч переселити.

– Одне тільки – чи Арґентина та Бразилія найкраще до сього надаються? Чому, скажімо, не має це бути Канада із куди кращими можливостями праці, або, от скажімо Приамурський край?

– Не можна сказати, щоб найбагатіщий край зразу давав найкращі кольонії, – відповів Петро і продовжав: – Друге. Доцільне спрямувати виселення до країни із найменшими внутрішним опором. Такі краї – це якраз Бразилія, із безупинними революціями, та Зелений Клин. Для цілого ряду займанщин Зелений Клин недоступний. Остає Південна Америка.

– Не зле, – сказав дядько та закинув вудку далеко в море.

– Третє. Кожда нова родина приїздить із великою охотою до праці.

– Малим капіталом і незнанням тутешних обставин...

– Четверте. Находить відразу – бо ще перед виїздом із Старого Краю, – опіку нашого комітету,

– Моральну і матеріяльну...

– Не смійся, дядьку! Так, обі ці опіки конче потрібні переселенцям, коли цілих літ не мають втратити на надсильну, мало хосенну працю.

– Ач, яка гарна риба! – гукнув дядько і вкинув у човен морського лосося. – Ну, ну, ти, будь ласка, не хмарся, я слухаю уважно, – сказав до юнака, якого брови почали разом збігатися.

– Комітет поселює прихожан на згори назначених місцях,