Принц і злидар [Марк Твен] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (68) »
Принц і злидар
Повість Для середнього шкільного віку
ББК 84.7СПО Т26
Дитячий світовий бестселер Заснована 2005 року
Переклад з англійської М. Рябової
Художнє оформлення серії Світлани Железняк
Ілюстрації Володимира Гальдяєва
Обкладинка Оксани Ільїних
ТЬен М.
Т26 Принц і злидар : повість : для серед, шк. віку / Марк Твен ; пер. з англ. М. Рябової; іл. В. Гальдяєва. — К.: Національний книжковий проект, 2011. — 240 с.: іл. — (Дитячий світовий бестселер).
ISBN 978-617-592-135-7
«Принц і злидар» — захоплива повість про незвичайні пригоди схожих як дві краплі води хлопчиків — англійського принца Едуарда Тюдора і маленького злидаря Тома Кенті, які з примхи долі раптом помінялися місцями.
ББК 84.7СПО
ISBN 978-617-592-135-7
© ПрАТ «НКП», 2011
ВІД АВТОРА
Я перекажу вам одну повість точнісінько так, як мені оповідав чоловік, що чув її від свого батька, а батько знав її від діда і так далі. Більше як триста років батьки розповідали цю історію своїм дітям, і так вона дійшла до нас. Може, це правда, а може, тільки легенда, казка. Може, все це справді сталось, а може, й ні. Але таке могло бути. Хто знає, можливо, в ті далекі часи цьому вірили навіть мудрі, вчені люди, а може, лише неуки та телепні.
НАРОДЖЕННЯ ПРИНЦА Й ЗЛИДАРЯ
е було в першій половині шістнадцятого століття. Одного осіннього дня в стародавньому Лондоні в убогій сім’ї Кенті народився хлопчик, якому ніхто не зрадів. Того ж самого дня в королівській сім’ї Тюдорів теж народився хлопчик, дорогий і бажаний. Вся Англія жадала його народження. Англія так довго чекала його, так надіялась на нього, що коли він нарешті з’явився на світ, народ не тямив себе з радощів. Майже незнайомі люди кидалися одне одному в обійми, цілувалися й плакали. Цю подію святкували всі: вельможне панство й простолюддя, і багачі, і бідняки, — всі співали, танцювали й пили донесхочу. Кілька днів гуляли від зорі до зорі.
Удень на Лондон було любо подивитися: на всіх балконах та дахах маяли яскраві прапори, по вулицях ішли пишні процесії. Уночі Лондон був ще прекрасніший: на кожному розі палали святкові вогнища. По всій Англії тільки й розмови було, що про новонародженого хлопчика, Едуарда Тюдора, принца Уельського1. А він лежав собі, повитий у шовки, байдужий до всього, не відаючи, якої ме-
'Принц Уельський— наступник англійського престолу, пізніше король Едуард VI.
тушні наробив він своєю появою на світ, не знаючи, що поважні лорди й леді піклуються про нього. А про народження іншого хлопчика, Тома Кенті, загорнутого в нужденне лахміття, ніхто й не знав, крім його вбогих батьків, у яких з його народженням з’явилися ще нові турботи.
ТОМОВЕ ДИТИНСТВО
инуло кілька років.
Лондон існував уже п’ятнадцять віків і як на ті часи був великим містом. У ньому жило сто тисяч мешканців, дехто вважає, що вдвоє більше. Вулиці були вузенькі, криві й брудні, особливо там, де жив Том Кенті, поблизу Лондонського мосту. Будинки були дерев’яні, і в кожному з них другий поверх виступав над першим, а третій — над другим; що вище здіймався будинок, то ширший був він угорі. Будували їх із товстих навхрест складених колод, а проміжки замазували й штукатурили. Колоди фарбували в червоний, синій або чорний колір — як кому більше подобалося — і будинки мали дуже мальовничий вигляд. Вікна були маленькі, з багатьма крихітними шибками і відчинялися надвір, як двері.
Батько Томів жив за Тельбуховим провулком у смердючому закутку, що звався Смітний двір. Це був невеличкий старий скособочений будинок, повнісінько напханий нещасною біднотою. Сім’я Кенті жила в одній кімнаті на третьому поверсі. Батько з матір’ю мали в кутку щось ніби ліжко, а Том, його баба й сестри, Бет і Нен, могли спати де завгодно — до їхніх послуг була геть уся підлога. Були в них іще якісь залишки ковдр і кілька оберемків старої брудної соломи, та хіба ж можна назвати це постелями? На день усе це складалося в одну купу, а на ніч кожен брав звідти що трапиться.
Бет і Нен були близнята. їм минув уже п’ятнадцятий рік. Це були добрі дівчатка, але неохайні, одягнені в якесь дрантя, темні й неписьменні. Така сама була і їхня мати. Але батько й баба вдалися зліші за чорта. Вони напивалися з усякої нагоди й билися; а якщо хтось навертався їм тоді під руки, то і йому перепадало. Джон Кенті був злодій, а мати його — жебрачка. Вони й дітей привчили просити милостиню, але зробити з них
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (68) »
Последние комментарии
1 день 11 часов назад
1 день 16 часов назад
2 дней 45 минут назад
2 дней 3 часов назад
2 дней 3 часов назад
3 дней 14 часов назад