КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713569 томов
Объем библиотеки - 1406 Гб.
Всего авторов - 274793
Пользователей - 125114

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Відбір [Кіра Касс] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Кіра Касс Відбір

Пррисвята

«Тату, вітаю!»

(махає рукою)

Глава 1

Коли ми одержали того листа, мати була на сьомому небі від щастя. Вона вже вирішила, що всі наші проблеми залишилися в минулому. Єдиною перешкодою в її блискучому плані була я. Не те щоб я була надто норовливою дочкою, але всьому мусить бути межа.

Я не хотіла бути членом королівської родини. Та Єдиною я теж не хотіла бути. Навіть і не думала спробувати.

Я сховалася у своїй кімнаті — єдиному місці, де можна було уникнути галасу нашого наповненого людьми будинку, — та спробувала знайти такий-сякий аргумент, який змусив би матінку завагатися. Все, що я мала, — це набір твердих переконань... Заледве вона прислухається хоча б до одного...

Ховатися й далі було неможливо. Час плинув до обіду, а обов’язок готувати його був покладений на мене як найстаршу з дітей, що залишилися в домі. Я змусила себе вилізти з ліжка й вирушити у зміїне лігво.

Мати зустріла мене суворим поглядом, але нічого не сказала.

Мовчки ми снували по кухні та їдальні: приготували курча, пасту і яблучні дольки, накрили стіл на п’ятеро осіб. Зводячи очі, я щоразу зустрічала погляд матері, який водночас спопеляв і ніби намагався присоромити мене, змусити змінити власну думку. Час від часу вона вдавалася до цього прийому. Наприклад, якщо я відмовлялася брати якесь замовлення, оскільки родина, яка хотіла нас найняти, була відома своєю брутальністю. Або якщо вона хотіла, щоб я зробила генеральне прибирання, коли ми не могли собі дозволити запросити для цього когось із Шісток.

Часом це спрацьовувало. Часом — ні. Але в цій ситуації я була непохитною.

Вона не могла терпіти, коли я упиралася. Втім, цю рису характеру я успадкувала від неї, тому вона і не повинна була занадто дивуватися. Але цього разу справа полягала не лише у мені. Останнім часом мати взагалі була знервована. Літо закінчувалося, насувалися холоди. А з ними й нові турботи.

Мати невдоволено гепнула глечик з холодним чаєм в центр столу. Подумавши про чай з лимоном, у мене почала збиратися слина. Але я мушу зачекати: якщо випити одну склянку зараз, потім я буду змушена запивати їжу водою.

«Ти не помреш, якщо заповниш заявку, — врешті промовила вона, не маючи змоги більше мовчати. — Участь у Відборі — чудовий шанс для тебе! Для нас усіх».

Я тяжко зітхнула, подумавши про те, що заповнення цієї форми насправді може стати для мене чимось смертельно небезпечним.

Ні для кого не секрет, що королівський палац увесь час зазнавав лютих нападів повстанців. Мешканці підземних колоній ненавиділи нашу велику та відносно молоду країну Іллеа. Нам у Кароліні вже доводилося бачити їхні дії. Тоді ущент спалили будинок одного судді, а декільком Двійкам розтрощили машини. Одного разу вони влаштували гучну втечу з в’язниці. Але, враховуючи, що вони звільнили лише дівчину-підлітка, якій пощастило завагітніти, та Сімку, в якого вдома залишилося дев’ятеро дітей, спадало на думку, що у цьому випадку правда на їхньому боці.

Але проблема полягає не лише у потенційній небезпеці. Будь-які роздуми про Відбір мені видавалися зрадою. Пригадуючи причини, які я мала на те, щоб залишитися вдома, я не стримала посмішку.

«Останні роки були дуже складними для твого батька, — прошипіла мати. — Якби в тобі була хоч крапля співчуття, ти би подумала про нього».

Тато. Так. Я справді хотіла йому допомогти. І Мей з Джерадом також. І, напевно, навіть матері. Надто довго нам було зле. Цікаво, чи погодиться тато з таким способом виправити становище? Чи існують такі гроші, які мають право все виправдати?

Не так щоб наша ситуація була настільки поганою, й ми опинилися на межі голодної смерті чи чогось такого. Ми не жебракуємо, ні. Але й заможними нас теж не можна назвати.

Ми займалися мистецтвом. А художники й музиканти перебували за три кроки від бруду. Без перебільшення. Грошей так часто не вистачало, а прибуток цілком залежав від пори року.

Пам’ятаю, як я читала в якійсь пошарпаній історичній книжечці, що в минулі часи всі головні свята відбувалися у зимові місяці. За якимось Хеллоуїном приходив День Подяки, потім Різдво, а за ним і Новий Рік. Всі один за одним.

Різдво нікуди не поділося. Адже не можна перенести день народження божества. Але, після того як держава Іллеа уклала мирну угоду з Китаєм, Новий Рік стали святкувати у січні або у лютому, відповідно до фаз Місяця. Всі окремі подячні урочистості та дні незалежності у нашій частині світу перетворилися просто на Свято Подяки. Його святкували влітку. Ми вихваляли заснування Іллєа та раділи, що досі існуємо.

Що таке Хеллоуїн, я не знала. Це свято не відродилося.

Отже, щонайменше тричі на рік вся родина у повному її складі була заклопотана. Тато з Мей писали картини, і наші постійні клієнти їх купували на подарунки. Ми з мамою виступали на вечірках: я співала, а вона грала на