Філософ Паркер Еддерон [Амброуз Ґвіннетт Бірс] (fb2) читать постранично, страница - 3

долинали нерозбірливі скрики люті та болю. Згори на борців ще й обрушився намет, але бійка тривала і під його складками. Коля рядовий Тессмен повернувся на свій пост, то вже погано усвідомлював ситуацію. Він просто відкинув гвинтівку вбік і навмання вхопився за розметані краї намету, марно пробуючи стягнути його з людей; вартовий, що, не наважуючись покинути свій бойовий пост, хоч би й до дня Страшного суду міряв кроками майданчик навпроти, таки розрядив у повітря рушницю. Постріл збунтував цілий табір, барабани забили тривогу, а горністи стали скликати загальний збір, підганяючи в місячному світлі десятки напівоголених людей, що вдягалися на бігу і шикувалися під різкими окриками командирів. Це було добре. У лаві солдатів можна контролювати. Так вони і стояли при зброї, поки генералів штаб і його охорона намагалися навести лад, піднявши завалений намет та розтягуючи бездиханних та скривавлених акторів того дивного змагання.

Бездиханним, насправді, був лиш один - мертвий капітан. Із горла в нього стирчало руків’я мисливського ножа. Своїм кінцем воно впиралося в кут, що його утворювала щелепа, так що, рука, яка завдала удару, вже не спромоглася витягти зброю. В руці небіжчик і досі стискав шаблю з силою, якій і живі не знайшли розради. Її клинок від вістря й до ефеса вкривала кров.

Генерала випростали, проте він зі стогоном поточився на землю та зімлів. Крім синців, на його тілі красувалися два удари шаблею: один у стегно, інший в плече.

Шпигун постраждав найменше. Коли не рахувати зламаної правої руки, всі свої рани він міг одержати у звичайнісінькому двобої проти зброї, дарованої людині природою. От тільки розум йому, здається, потьмарився, і він заледве розумів, щó сталося. Шпигун сахнувся від людей, зіщулився на землі та забурмотів під носа нерозбірливі протести. Його обличчя, набрякле від ударів та закаляне згустками крові, тим не менш здавалося білим під кучмою скуйовдженого волосся - ба навіть мертво-блідавим.

Цей чоловік себе не тямить, - готуючи перев’язку, зауважив хірург у відповідь на запитання, від чого страждає невідомий солдат.

Рядовий Тессмен спробував усе пояснити. Такої нагоди життя йому може більше не підкинути. Він не проминув згадати буквально всі дрібнички, що могли б підкреслити важливість його участі в нічних подіях. Коли він скінчив свою розповідь і приготувався повторити її від самого початку, його вже ніхто не слухав.

Отямився генерал. Він трохи піднявся на лікті, озирнувся навколо і, побачивши скуленого під вартою шпигуна біля таборового вогнища, просто сказав:

Відведіть цього чоловіка на плац і розстріляйте.

У генерала потьмарився розум, - проказав один із офіцерів, що стояв поруч.

Ні, не потьмарився, - заперечив генерал-ад’ютант. - Я отримав від нього записку у цій справі. Такий самий наказ він віддав і Гестерлікові, - він кивнув убік мертвого начальника польової жандармерії. - І Господом Богом присягаюся, ми його виконаємо.

Десятьма хвилинами пізніше сержант армії Федерації Паркер Еддерсон, філософ та дотепник, стоячи навколішки у місячному сяйві та незв’язно благаючи про помилування, був розстріляний взводом із двадцяти людей. Щойно постріл відбринів у лункому опівнічному повітрі, сполотнілий та розпростаний горілиць генерал Клеверінґ, лежачи в червоних відсвітах багаття, розплющив великі блакитні очі, окинув вдоволеним поглядом офіцерів та проказав:

Як тихо навколо!

Хірург значуще подивився на генерал-ад’ютанта. Його пацієнт поволі склепів повіки та завмер. Потім на генераловому обличчі просіяла невимовно солодка посмішка, і він ледве чутно проказав:

Певно, це має бути смерть, - і з цими словами відійшов.

 

 

© АРГОНАВТИ ВСЕСВІТУ: Сайт україномовної фантастики, 2010.

© СТАСЮК Богдан, переклад з англійської, 2010.

 

Notes

[

←1

]

Перекладено за виданням: Ambrose Bierce. Parker Adderson. Philosopher // In the Midst of Life. Tales of Soldiers and Civilians. - L.: Eveleigh Nash and Grayson Ltd., 1921. - PP. 131 - 145.

[

←2

]

Вільям Шекспір. Отелло, венеціанський мавр (Othello, The Moor of Venice, 1604). Дія 3. Сцена 3 (укр. переклад І. І. Стешенко, 1964) років (Примітка перекладача).