Серце гріє [Інга Пфлаумер] (fb2) читать постранично, страница - 2

тобі це? — продовжив кочівник.

— Ти не розумієш, — зітхнув Гай. — Не в мені річ. Ти подивися на цих дітей. Тару, ту саму, позбавлену здібностей до магії, не візьме ніхто. Твоя правда, Феаліс багато на що піде, аби її роздобути. І ти не гірше за мене знаєш, що він із нею зробить, аби якомога більше довідатися про таку дивину, як цілковита відсутність магії. Вона у відмові, розумієш? Я особисто з кожним учителем розмовляв, щоб їй дозволили тут навчатися. Я сам її вивчив усього, що вона вміє. І тепер віддати її Феалісу тільки тому, що той вчасно подбав і відповідно всіх майстрів налаштував? — Гай роздратовано вдарив долонею по столі. Між п’ятьма великими магами Ормрона ніколи не було ніжних почуттів.

— А цей, Нел, — продовжив Гай, — хлопець із міткою. Його при народженні мали були вбити власні батьки. Проте вони інакше його використати вирішили. За всі роки служіння заплачено золотом у надії на те, що демон всередині в нього пробудиться й знищить тут усе живе. І хлопець це чудово розуміє. Як і те, що тут його тримають із зачаєними сподіваннями, що під час служіння він згине десь у далеких землях. А Грей? Син пекаря, здатний запросто знаходити нитки стихій і черпати з них силу. Боги великі, де таке бачено? Ми обидва знаємо, що чаїться в нитках. Нема блаженства, рівного тому, що охоплює людину, з’єднану з ниткою. Скільки шістнадцятирічний парубійко витримає, перш ніж потягнеться до нитки ще раз, зіллється з нею і втратить розум? Лінощі лінощами, але я не надто уповав би на них.

Гай замовк, замислився, чи варто продовжувати. П’ятий учасник команди був головним предметом його тривог.

— Дарт, у нього свої складнощі. А цей хлопець мені дуже дорогий. І я сподіваюся, що ці четверо зможуть втримати його від нерозважливих вчинків, — Гай вирішив обмежитися короткою характеристикою улюбленого учня, Шеїчі й сам усе зрозуміє. — Їм потрібен учитель. Такий, як ти.

Довгі й сповнені почуття монологи не були сильною стороною зазвичай неговіркого Гая. Дато відкинувся на спинку крісла й втупився в стелю. Ці дітлахи справді важили для нього дуже багато.

— Ледар, одержимий, позбавлена магії, хлопець, що жадає сили, й дівчинка, якій доведеться стати єднальною ланкою між ними… Ну й п’ятірка, — Шеїчі стомлено похитав головою. — Гаразд. Я візьмуся за них. Але розкажи-но мені докладніше про цього молодого та-вей.

Розмова за дубовими дверима кабінету дато Гая тривала до світанку.

Розділ І Перше завдання

Сьомий день, місяць малого достатку=

Рухатися ставало дедалі складніше. Права рука немовби налилася свинцем, кожен удар серця відбивався в пораненому плечі. Думки плуталися, заважаючи сконцентруватися на заклинаннях. Дарт струснув головою, розганяючи туман, який огорнув думки. Каміння під ногами тремтіло дедалі дужче — хвилин за дві шахту мало б остаточно завалити. Тоді Дарт разом із цими чотирма сисунцями та духом стихій залишиться тут назавжди.

Удар кам’яних мацаків знов упав на опору, яка підтримувала склепіння. Кам’яна скалка пролетіла зовсім поруч, залишила на щоці молодого майстра глибокий поріз, але Дарт не відчув нового поранення: інше закляття — відвертання очей — жадало від пораненого хлопця максимальної концентрації.

На верхньому виступі двоє чарівників допомагали останній групі шахтарів протиснутися в майже цілком завалену лазівку, що вела на поверхню. Напівдемон відбивався від кам’яних мацаків, які реагували на кожен рух живої плоті. Він відволікав увагу духа від заклинання, котре прикривало відхід мирних жителів. Знавіснілий елементал, якому не дозволили набути кінцевої форми, несамовито кришив стіни, прикриваючи точку Цзу-сань-лі — єдине вразливе місце на тілі. Через неї дух був з’єднаний зі стихією — джерелом своєї сили.

Останні жителі Тріаса сходили нагору. «Принаймні нам вдалося врятувати селян», — подумав хлопець, слабшаючи.

По руці пройшла судома. Від болю Дарт на мить замружився, втрачаючи концентрацію. Уже непотрібне закляття відвертання очей негайно зникло. Тієї ж миті кам’яний мацак здійнявся вгору й ударив туди, де стояв молодий майстер. У повітря злетіли іскри й скалки породи. Дарт насилу встиг ухилитися — волога від крові долоня зіслизнула з гладенької поверхні каменя, й хлопець впечатався спиною в стіну печери.

Звідкілясь згори почувся жіночий лемент. Здається, вигукували його ім’я. Але все це вже не мало значення — опора, що підтримувала кам’яне склепіння, звалилася з важким, протяжним стогоном. Величезні шари гірської породи полетіли вниз…

На чотири дні раніше. Перший день, місяць малого достатку

Майя витягла з шафи вже п’яту сукню. Цього разу — фіалкову, того самого відтінку, що й очі в дівчинки. Інші чотири, різних барв і фасонів, було розкладено на ліжку. Уперше в житті Майя збиралася в магічну школу, гакко, з таким хвилюванням. Спричинилося до цього не лише свято вручення