Серце гріє [Інга Пфлаумер] (fb2) читать постранично, страница - 3

нашивок і показові бої, а й зовсім випадково почута нею розмова двох дівчат, які торік складали іспит.

Навчання в гакко Ормрон складалося з кількох етапів. Перші роки учні вивчали теорію. Далі, по іспиті, отримували звання джун-вей. Учнів поєднували по четверо й до кожної четвірки приставляли старшого — та-вей. П’ятірка займалася практичними заняттями не тільки в Ормроні, а й за межами пустелі. За успіхами п’ятірки стежили досвідчені маги-сото. Щойно сото вирішував, що його підопічні готові до «дорослого життя», він розпускав п’ятірку. Недавні підмайстри самі ставали майстрами. Хтось ставав та-вей і отримував своїх підопічних. Хтось починав служити одному з п’яти дато — найдужчих магів Ормрона. Хтось залишав місто в пустелі й вирушав до інших країн: навчання в гакко Ормрон — найкраща рекомендація для придворних магів.

У підслуханій Майєю розмові йшлося про та-вей Дарта — найпривабливішого юнака в цій школі. Його блакитні очі, чорне, як воронове крило, волосся та зарозумілий погляд здобули йому небувалу популярність серед жіночої половини гакко. Тепер, за кілька днів по тому, як стало відомо, що Дарт закінчив своє навчання, усі дівчата ворожили: чи залишиться ця втілена мрія в стінах Ормрона, а чи поїде на північ, тішити своєю вродою простих смертних? Молоденькі джун-вей шепотілися про те, що нібито хтось став свідком сварки між Дартом і дато Гаєм. Останній відмовився відпустити учня за стіни Ормрона, що не потішило юного майстра. Вивести з рівноваги добросердного Гая не просто, але цього разу він кричав так, що його голос було чути в східному крилі — за добрі п’ять сотень метрів від кабінету. Крику Дарта, щоправда, ніхто не чув. Свідки припускали, що нещасний мовчав, бо був уже мертвий, але за кілька хвилин блідий та-вей вилетів із кабінету й так хряснув дверима, що зі стін посипався тиньк. Утім, Майя була впевнена, що якби майстер Дарт забажав — двері б знесло разом із одвірком.

Майя розуміла, що так радіти з чужої сварки просто непристойно, але щаслива посмішка не сповзала з її обличчя ось уже ледь не добу. Дівчинка навіть спала посміхаючись. Думка про те, що Дарт не тільки залишиться в школі, а й, можливо, стане старшим її четвірки, буквально підносила Майю над землею. Що не менше тішило — з левітацією в неї було не надто добре. Точніше зовсім погано. Майя панічно боялася висоти. Ледь її ноги переставали відчувати тверду поверхню, до горла підступала нудота, а серце починало стукати з божевільною швидкістю. Після третьої непритомності її звільнили від занять левітацією, що, втім, не завадило дівчинці пройти смугу перешкод на іспиті. Головний екзаменатор дато Гай чудово розумів, що маги, обдаровані у всіх стихіях, — велика рідкість. Тому кожен учень сам вирішував, яким чином проходити смугу, які речі й заклинання використати. У результаті хоч Майя так і не опанувала левітацію, все-таки отримала звання джун-вей. І сьогодні їй належало стати членом п’ятірки. Можливо — під керівництвом самого Дарта!

Фіалкова сукня виявилася найкращим варіантом. Її барви відтінювали незвичайні очі Майї, біле мереживо гармоніювало зі срібним волоссям — особливістю всіх членів родини Політріс, а щоки й без того палали від захвату.

Майя ретельно розчесала волосся, капнула трішки лавандової олії на зап’ястя, посміхнулася своєму відображенню й статечно спустилася в їдальню до сніданку.

Родина Майї жила в Ормроні вже понад три століття. Мама викладала основи лікувальної магії, батько займався дослідженнями разом із дато Феалісом, а дідусь у своєму лазареті приймав пацієнтів із усього континенту. Старша сестра Майї, Інжера, була найулюбленішою і найсильнішою ученицею дато Тахінії. Можливо, колись Інжера посяде місце Тахінії серед п’яти великих магів Ормрона й отримає титул дато. Це величезна честь для родини Політріс. Інжера чудово це знала.

Як і щоранку, вся родина зібралася в їдальні. Батько в очікуванні сніданку читав ранкову газету, дідусь переглядав список пацієнтів на сьогодні, мама клопоталася на кухні.

Майя ненадовго завмерла в проході, чекаючи, поки її помітять.

— Яка ти сьогодні гарна! — схвально промовила Аміна Політріс. Вона внесла до їдальні гарячі млинчики, сирну пасту, смачнющий банановий джем і карамель.

Батько відклав газету й оглянув молодшу дочку.

— Красуня! Зовсім уже виросла, а недавно ж під стіл пішки ходила.

Задоволена Майя наблизилася до столу.

— Авжеж, працювати в команді — це тобі не слухати впіввуха дзижчання нашої неньки на лекціях, — цієї миті Аміна легенько штовхнула чоловіка в плече, але той тільки підморгнув молодшій доньці: — Але й від людей, які виявляться у твоїй п’ятірці, багато чого залежить, адже саме вони прикриватимуть тобі спину у випадку небезпеки.

— А ви з мамою були в одній п’ятірці, авжеж? — Майя почала розливати духмяний чай із трав по білих порцелянових кухлях.

— В одній. Але до твоєї матері повернутися спиною я б не ризикнув, — нагородою