КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 712813 томов
Объем библиотеки - 1401 Гб.
Всего авторов - 274563
Пользователей - 125078

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Москаленко: Малой. Книга 3 (Боевая фантастика)

Третья часть делает еще более явный уклон в экзотерику и несмотря на все стсндартные шаблоны Eve-вселенной (базы знаний, нейросети и прочие девайсы) все сводится к очередной "ступени самосознания" и общения "в Астралях")) А уж почти каждодневные "глюки-подключения-беседы" с "проснувшейся планетой" (в виде галлюцинации - в образе симпатичной девчонки) так и вообще...))

В общем герою (лишь формально вникающему в разные железки и нейросети)

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Корабель шаленців. Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства [Тарас Лютий] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Тарас Лютий Корабель шаленців Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства



Кінець

This is the end
Beautiful friend
Jim Morrison

Починати з кінця безглуздо, а отже, це є проявом шаленства. Але саме тому є всі підстави назвати вступ до твору про шаленство кінцем.

Зрештою, писати вступ до будь-чого — це остання справа. Зазвичай і до власного твору вступ пишеш, коли сам твір уже написано, а до твору іншого автора це завжди так. Направду, вступ завжди пишемо наприкінці, а значить не така вже й безглузда річ назвати вступ кінцем.

Але вступ до твору іншого автора є кінцем і в іншому сенсі. Такий вступ — це певною мірою «вбивство автора», це кінець для нього. Адже життя для автора як автора — це звучання його неповторного голосу. Коли ж його голос замовкає, аби дати змогу прозвучати чужому голосу, то й автор йде зі сцени. Про нього говорить хтось інший — друг, ворог, критик, прихильник. У кожному разі — хвала це чи лайка, — це вже не голос автора. Тому навіть другу можна заспівати: «Це кінець, прекрасний друже!»

Утім, у цьому кінці — новий початок. Думка автора запліднює думку когось іншого і зазнає нового життя. А ще сам автор може бути здивований неочікуваним сприйняттям власної думки. Зрештою, нові інтерпретації надають твору нове життя. Інтерпретації навіть невідомі, ба більше, незрозумілі самому авторові. Тож у вимірі культури кінець ніколи не буває остаточним. Парадокс культури полягає в тому, що вбивство тут завжди дарує нове життя тому, що вбивають. Що потужніше критика, то більшу зацікавленість викликає критикований твір. Це і є шаленство культури. Розірваний на шмаття Діоніс оживає з новою силою. Нищівний погляд критика, як погляд медузи Горгони, вбиває і водночас увічнює в застиглій формі. До того ж в інформаційному просторі, як у несвідомому, важить не так плюс і мінус, як частота появи. Негативна реклама часто є ефективнішою за позитивну. Шаленство скандалу приваблює більше за спокійний плин щоденної рутини. Це дуже добре знають політтехнологи й продюсери з шоу-бізнесу. З іншого боку, навіть поганий апологет чи критик може зазнати нового життя завдяки таланту того, кого він вихваляє чи критикує. Тож коли пишеш про твір іншого автора, зухвало сподіваєшся на продовження й власного життя у вимірі культури.


Підхід Лютого до шаленства нагадує мені підхід Еліаде до ієрофанії. Еліаде шукає прояви священного в різних релігіях і створює неповторний «Трактат з історії релігій», у якому важить не так хронологія і послідовність, як наявність схожих ієрофаній в абсолютно несхожих релігійних досвідах. Топографія замість хронології, історія не як фіксація плину часу, а як оповідка про те, що виринає в різні часи в різних місцях. Еліаде захоплює читача розмаїттям місць, знанням про невідомі культи й розлогою бібліографією. Лютий зосереджується здебільшого на загальновідомих сюжетах, спирається не на такий уже великий обсяг літератури, але намагається відшукати в цьому матеріалі сліди доволі специфічного феномена. Це робота на мікрорівні, де важать найдрібніші деталі: скерування погляду, дихання, жест. Еліаде йдеться про священне, Лютому йдеться про шаленство. Втім, шаленство може бути проявом священного, шаленство може бути святим. До того ж шаленство може бути не лише святим, воно може бути мудрим і красивим. Так народжуються три головні сюжети твору: шаленство в релігії, шаленство в філософії, шаленство в мистецтві.

Є різні прояви шаленства в релігії, і автор пише про шаленство в стародавніх язичницьких культах, шаманізмі, буддизмі й ісламі. Він також пише про феномен юродства у християнстві. Втім, мені ближчий образ Христа як «святого простака». Історія про божого сина, що через власну святу простоту дозволив розп’яти себе, вмер у стражданнях, а потому воскрес, перевершує всі наші уявлення про священне шаленство. Цьому образу в дохристиянському світі відповідає хіба що образ філософа, який свідомо йде на смерть.

Цей філософ — Сократ, «комічний дурень», який упродовж усього життя, жартуючи, намагався позбавити людей примітивних упереджень і в такий спосіб допомогти їм встигнути щось дізнатися про цей світ за той недовгий час, що їм судився в ньому прожити. Він і власну смерть перетворює на жарт. Останні слова Сократа — прохання віддати півня Асклепію. Мовляв, я не помру, а одужаю, позбувшись тіла, тож віддайте відповідну жертву богу здоров’я.

У мистецтві багато образів шаленців. Та й мистецькі твори здебільшого створюють шаленці. Тож мистецтво — то,