Лель №07_08 (12-13) [Сергій Чирков] (pdf) читать онлайн

Український
еротичний Ясурнал

Маркіз де САД
БУДУАРНА ФІЛОСОФІЯ
ВСЕ ПРО СЕКС
ЖІНКИ В ЖИТТІ
ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША
ЩО ТАКЕ
СЕКСУАЛЬНИЙ АПЕТИТ
ЯК ПРИБОРКАТИ
МУЖЧИНУ

Сергій АСТАХОВ
О К С А Н А щ о с и л и клац ала на друкарській машинці. Роз­
дратування проступало в усіх її рухах. Лю та на себе та на весь
навколиш ній світ, вона не стеж ила за текстом і часто помиля­
лася. Розум іла, щ о акти їй повернуть на передрук, і тому була
готова зігнати лють на першому ж , хто заговорить з нею.
«А я шчяав, ти свіж іш а...» Ц е він сказав їй на прощання.
Наволоч! І чому вона тільки піддалась йому? Та й не так уж е
піддалась, адж е сам а хотіла, не варто самій собі брехати. «Ду-.
мав, ти свіж іш а...» Удар влучив просто в серце. Від цих слів
усе в душі завмерло, бридкий холод стис груди. Вона навіть ні­
чого не відповіла йому. І лиш е коли закрилися двері, знесилено
притисла чоло до холодної стіни. В голові була порожнеча.
Навіть плакати не хотілось.
Коли м инуло заціпеніння, підійш ла до дзеркала в передпо­
кої. Н авпроти стояла ф арбована білявка років тридцяти. Вона
сумно посміхнулася. Н і, десь тридцяти п ’яти. Темно-сірі очі,
красиво окреслений рот, м аленьке тендітне підборіддя. Косме­
тика вж е не приховує зморщ ок біля очей. Ось і по шиї побігли
перші складки. Щ е років п ’ять вваж атим уть цікавою. А потім?
Д ум ати про це не хотілось, але причепливе питання все частіше
заганяло її в глухий к ут...
— Привіт! Я к ж ивем ? — Н а порозі машбюро стояв Олег —
високий, ш ирокоплечий хлопець, власник красуні-друж ини та
двох малюків.
— Я к і раніш е. Т и щ о, сказився від неробства і прийшов
іншим заваж ати?
— Н авіщ о ж так різко, мадам? Я , між іншим, маю палке
баж ання розвіяти ваш всесвітній психоз.
— Д и ви , як турбуєш ся. К ращ е катай звідси, тут і без тебе
нудить.
— Курити будеш?
— Д авай.
Х орош ий, в принципі, хлопець. Якби не діти, аліменти...
Я кось на одній з п ’янок вона набалакала йому, що хотіла б мати
від нього дитину. Але щойно переконалася в реальності пер­
спективи набути вже через вісім місяців зарюмсане чадо,
мерщій рвонула до лікарів — куди з ним потім? Операція про­
йш ла вдало. Олег заливав лікарів коньяком — рятував свій
сімейний затиш ок. Н адалі були обережніш ими.
У крихітній кімнатці машбюро плавав блідий дим. Олег
уваж но стеж ив за Оксаною. Роздратована. Або не має з ким
спати, або ж посварилася з М аксимовичем. Цікаво, вони й
справді не підозрюють, що про їхні стосунки знає весь відділ?
«Іване М аксимовичу, все надруковано».— «Спасибі. Ви, Оксано
Леонідівно, дуж е ласкаві до мене. Зал и ш те...» Ш еф водить
дівку за носа — це ясно, а ось чого вона його терпить?
— С лухай, у мене сьогодні щ ось таке, як день народження.
— Вітаю. Будь вічно здоровий.— Оксана тонким пальчиком
збила попіл на аркуш паперу.
— Відзначимо після роботи. Точніш е, як завж ди, на її
фінальній стадії. Запрош ую й тебе.
— Спасибі. Н е знаю , чи буду.
— О ксаночко, що ж це за свято без тебе? Зроби мені сюр­
приз — о сімнадцятій зазирни до великого кабінету.
— Н е хочу обіцяти.
Виходячи, Олег виріш ив, що вона все одно прийде: адж е ж
Ш еф не пропустить нагоди випити за чуж ий кошт.
Щ ойно причинилися двері, задзвонив телефон.
— О ксано, в П етрова якийсь ювілей. Зорганізуй пляшку про
зап ас,— пішли короткі гудки.
Щ о за життя! О ксана лю то кинула в куток недокурену ц и ­
гарку. К ож ен тільки й норовить наплювати в душу!
О ксана Ярмак щ е підлітком знала собі ціну. Єдина донька
зам ож них батьків ні в чому не знала нестатків, вдягалася за ос­
таннім віянням західної моди. Відповідне оточення — молоді
ю ристи, студенти престиж них вузів, спортсмени. Всі вони од­
ностайно і друж но оцінили цю дівчину і вились довкола неї, як
метелики над квіткою. Т а й було від чого. Ю на, струнка, сим­
патична, вона вміла підтримати мудру розмову і прикинутись
дурненькою , коли цього потребував співрозмовник. Супутника
життя О ксана вибирала скрупульозно, щоб не сказати придирливо. С таралися й батьки: на їхню думку, наречений коли й
не мав бути принцем , то принаймні спосіб життя для їхньої
доньки мусив забезпечити на належ ному рівні. Когось
відкидали, хтось ішов сам. Д івча росло примхливе,
знаю чи, що чоловіків усе одно більше, ніж ж і­
нок, і вибирати буде з кого. А невинність
втратила здуру. Н а пляж і випи­
л а в м ай ж е незнайомій
компанії. Збираю чись

ЗОЗУЛЯ

<
00
U
СІ
ш
00

СІ

т
сгт-

З
Я

УСІХ
МАТЕМАТИЧНИХ
ФІГУР
ПЕВНО Н А Й Б ІЛ Ь Ш Е ЛЮБЛЮ
Т Р И К У Т Н И К М А Й Ж Е ТАКИЙ
ЯК У Т Е Б Е
КОЛИ
Я ДО
Т О Р К А Ю С Ь ДО Н Ь О Г О
Т И Б Л А Г А Л Ь Н О ДИ
В И Ш С Я НА М Е Н Е
І В НЕСТЯМІ
ЗАПЛЮЩ УЄШ
ОЧІ ЩОБ НЕ
БАЧИТИ
НІ ЧО
ГО
0

V

AM

*

а
<
х
с

а
<
х
о

о
а;

БУДНИК
Андрій

BUDHICK
Andrey

Ш І
*

'

-

Із серії «ДИВНІ
ПРИСТРАСТІ...
К о м п о зи ц ія

N9 1.

1992 р.
Полотно, олія.
70x90 см.
Всі роботи серії
підписані та дато­
вані з обох боків.
Диптих «ДО та
ПІСЛЯ».1992 р.
Полотно, олія.
63x75 см кожна.
Підписані та да­
товані з обох
боків.

11ІВ&Ь.

W*. -.*.

ЇИ* .

Series
«ТНЕ STRANGE PA S­
SIONS». Composition
N9 1.1992. Oil on
canvas. 70 by 90 cm.
All works from
series are signed, in­
scribed and dated
on both sides.
Diptich «BEFO R E
AND AFTER». 1992.
Oil on canvas. 63 by
75 cm each panel.
Both panels are
signed, inscribed
and dated on both
sides.

БУДНИК Андрій Вікторович
Народився у 1964 році. Живе і працює у м. Києві.
У 1991 році закінчив Український поліграфічний інститут.
У 1992 році закінчив Київський державний художній інститут.
Член Спілки художників України з 1992 року.
Роботи зберігаються в Українському музеї м. Нью-Йорка,
Музи Лесі Українки м. Києва,
приватних колекціях Іспанії, Німеччини, США.

Із серії
.ДИВНІ ПРИСТРАСТІ».
Композиція № 2.
1992 р.
Полотно, олія.
70x90 см.

«ЖІНКА З БУБНОМ»;
.ЖІНКА З ДУДКОЮ».
1992 р.
Полотно, олія.
100x63 см кожна.
Підписані та датовані
з обох боків.

Series «
«ТНЕ STRANGE
PASSIO N S». Composition
No 2. 1992.
Oil on canvas.
70 by 90 cm.
«WOMAN
WITH T A M B O U R IN E;
«WOMAN WITH PIPE».
1992. Oil on canvas.
100 by 63 cm
each panel.
Both panels are signed
inscribed and dated.

BUDNICK Andrey
Born in 1964. Lives and works in Kiev.
Graduated from Ukrainian Institute of Printing Arts (1991)
and Kiev State Institute of Arts (1992).
Member of the Ukrainian Artist's Union (1992).
Works by the artist are in New York Ukrainian Museum,
Lesya Ukrainka Museum (Kiev) and private collections
in Spain, Germany, USA.

.ДИВНІ ПРИСТРАСТІ».
Композиція № 3.
1992 p.
Полотно, олія,
70x90 c m ,

«БО РЦ І СУМО»
(№ 1, № 2). 1992 p.
Полотно, олія.
100x63 c m кожна.
Підписані та датовані
з обох боків.

«THE STRANGE PASSIONS.
Composition № 3. 1992.
Oil on canvas.
70 by 90 cm.

Series
«SUM O W R ESTLERS».
Compositions № 1
and Ns 2. 1992.
Oil on canvas.
100 by 63 cm each panel.
Both panels are signed,
inscribed and dated.

Полотно, олія.
50x60 см.
Підписана та датована
з обох боків.

«ТНЕ THREE
GRACES № 2».
1992. Oil on canvas.
60 by 50 cm.
Signed, inscribed and
dated on both sides.

Series
«ТНЕ STRANGE
PASSIONS».
Composition № 4.

.ДИВНІ ПРИСТРАСТІ».
Композиція № 4.
1992 р.
Полотно, олія,
70x90 см,

Oil on canvas.
70 by 90 cm.

Триптих «АТЛЕТИ».
1992 p.
Полотно, олія.
70x50 см кожна.
Всі частини триптиху
підписані та датовані
з обох боків.

Triptich «ATHLETES».
1992. Oil on canvas.
70 by 50 cm
each panel.
All panels are signed,
inscribed and dated.

Adress:
«LEL» MAGAZINE;
38-44, Parkchomenko Str.,
Kiev, 254119, Ukraine

ВСЕ ПРО СЕКС ^0)
¥

НАЙТРИВАЛІША
ЕРЕКЦІЯ

Якщо пеніс знаходиться у
вапні, чоловіки можуть
утримувати ерекцію до години.
Кінсі відзначав, що тривалість
часу, впродовж якого можна
підтримувати ерекцію «при
постійному еротичному
збудженні*, поступово падає
від приблизно години в юності
до семи хвилин у шістдесят
років. При цьому зазначається,
що внаслідок тривалого
збудження багато підлітків
можуть підтримувати ерекцію
протягом кількох годин.

¥

ШВИДКІСТЬ
ЕРЕКЦІЇ
Вона залежить від віку
чоловіка та його партнерки, її
принад, факторів алкоголю та
втоми, а також ступеню
еротичного збудження. Рекорд
швидкої ерекції зафіксував
Кінсі — три секунди.

¥

БІБЛІЙНІ ПОДВИГИ
У Біблії та в давньоєврейських
писаннях багато розповідається
про секс, треба лише вміти
дістатися до справжнього
змісту. Приміром, читаємо, що
Батшеба зайшла до короля, а
далі: «Батшеба осушила себе
тринадцять разів». Це значить,
що вона мала з Давидом
тринадцять злягань поспіль, і
після кожного оргазму,
відповідно до закону
Мойсеева, Батшеба повинна
була помити і осушити свої
геніталії. В іншому випадку:
«рано ввечері Давид встав зі
свого ліжка»— він «злягався
вдень, щоб бути вільним від
бажання вночі». І прийняв цар
Давид тоді одинадцять дружин.
Наслідки не забарилися: «Я
втомився від своїх стогнань;
сила залишила мої стегна, моє
сім'я висохло, наче від посухи
спекотного літа: Я випитий,
наче вода; я виснажений
внаслідок моїх сліз (треба
розуміти — невпинних
еякуляцій)».

6*

¥

НАЙДАВНІШІ ІФИ
існує багата давня література з
різних аспектів безкоїтальної
сексуальної техніки. Кінсі,
приміром, дає десятки
посилань на петтінг, серед
інших згадує рукописи з
Близького Сходу, датовані
другим тисячоліттям до нашої
ери. З інших джерел
дізнаємося, що далекі предки
«стискали груди й доводили до
знемоги соски їх невинності»,
вводили пеніс «у різні місця».
Так що у новітніх довідниках з
сексуальної техніки мало що
нового. Древні вміли
практично все і задовго до нас.

¥

НАЙТРИВАЛІШИЙ
ПОЦІЛУНОК
Звичайний поцілунок чоловіка
та жінки триває кілька секунд.
Ті з них, які вимірюються
хвилинами, є незвичними. А
кількагодинні — просто
рідкісні. Мешканці одного з
районів Бретані знають
поцілунок, який може тривати
годинами, протягом яких пара
пестить pot і язик одне одного,
прагнучи проникнути якомога
глибше. Його можна
рекомендувати як засіб проти
зменшення населення, маючи
на увазі збуджуючий потенціал
поцілунку.

¥

ІСЛАМСЬКІ
СЕКСУАЛЬНІ ГЕРОЇ
існує багато досить правдивих
переказів, герої яких досягають
вражаючих результатів у
зляганні. Ісламські джерела
переповнені такими
прикладами. Розповідається,
зокрема, про «п'ятнадцять
набігів», супроводжуваних
«биттям та шмаганням» і
«поштовхами з пестощами»
всю ніч, які здійснив
якийсь «батько товкачів».
«Товкачами» називали гідних
виконавців, яким не зможе
відмовити жодна нормальна
жінка. У Верхньому Єгипті
таких героїв, які мають «міцних
півнів», називали «батьками
нападів». «Батьки нападів»
могли взяти «двадцять курок
поспіль».

¥

¥

МУЧЕНИКИ
КОЇТУСА

ПЕТТІНГ — НЕ
САМОЦІЛЬ

Найсумнішим наслідком
будь-якого виду людської
діяльності є смерть. Не є
винятком і коїтус. Смерть під
час статевої активності була
відзначена — Плінієм у
23—79 роках н. е., пізніше —
Гіршфельдом, Ван де Вельде,
доктором Елісом на іншими. Є
думка, що деякі східні способи
злягання мали цілком
конкретну мету повного
виснаження чи навіть убивства
жінки — що означало
«солодку смерь». За
Магометом, померти у
славетній битві, коли хтось
лежить на тобі, означає стати
мученицею кохання. Каліф
Гарун аль-Рашід вважався
героєм, бо помер від
сердечного нападу під час
коїтуса. Християнські легенди
дивляться на ці речі інакше,
вважаючи таку смерть крайнім
безчестям. Кажуть, що Аттила
гунський помер під час
злягання з блондинкою.

Згідно досліджень Кінсі,
проведених серед
неодружених чоловіків,
петтінгом, що призводить до
оргазму, займаються у 21— 25
років, хоча рекорд цієї вікової
групи навряд чи є
вражаючим — сім разів на
тиждень. Дивно лише те, що
ця цифра вища, ніж для
шістнадцяти-двадцятирічних
(4— 5 разів на тиждень
максимум) — хоча дивно
чому: молодші юнаки віддають
перевагу мастурбації
(п'ятнадцять разів
на тиждень проти
двадцяти — показника вікової
групи 21— 25 років).

¥

ЦІЛУЙМОСЯ?
Не всі народи під час кохання
прагнуть поцілунків. Більшість
із нас чули, що ескімоси
труться носами, а не цілуються.
Дивуються нашим звичаям і
багато жителів Південної
Америки. Коли представники
племені тонга побачили
поцілунок європейців, то дуже
здивувалися: «Погляньте, вони
їдять слину і бруд одне
одного», і були не дуже далекі
від істини: в роті більше
мікробів, ніж у задньому
проході.

¥

РЕКОРДНИЙ
СЕАНС
Як виміряти сеанс кохання? Чи
буде «порушенням», якщо ви
зупинитеЛ на хвильку, щоб
з'їсти по бутерброду і випити
вина чи пива? Ніхто ніяких
правил не встановлював. Та
для початківців наведемо одну
цифру: 15 годин. Саме стільки
чоловік на ім'я Тед займався
коханням з Мей Уест, що вона
й зафіксувала в своїй
автобіографії. Після сеансу Тед
заявив, що й сам здивувався й
зрадів водночас своїм
здібностям.

¥

МАСТУРБУЙТЕ,
ВАША
ВЕЛИЧНОСТЕ
імператриця Марія Тереза
консультувалася зі своїм
лікарем Ван Свейтеном щодо
здатності мати дітей. Лікао
сказав, що вона завагітніє
тільки тоді, коли досягне
оргазму. Виходячи з цього, він
порадив: «Необхідно певний
час до коїтусу збуджувати
клітор вашої Величності».
Невідомо, чи дотримувалася
імператриця поради, але ми,
звичайно, знаємо, що оргазм
нічого спільного із
заплідненням не має. Проте її
величність потім мала не
менше шістнадцяти дітей і,
можливо, звідала всіх утіх
статевого життя.

¥

БУДЬТЕ
ОБЕРЕЖНІ!
Шукаючи різноманіття в сексі,
слід пам'ятати... про техніку
безпеки. Ні, маються на увазі
не протизаплідні засоби. В
медичній літературі
зафіксовано кілька випадків,
коли смерть настала внаслідок
куннілінгусу. Чи то
перестаравшись, чи то задля
жарту коханець сильно
дмухнув у піхву партнерки, і та
за кілька секунд померла від
повітряної емболії.

ВСЕ ПРО СЕКС
У

НАЙБІЛЬШІ
СІДНИЦІ
Фахівці знаходять їх серед
готтентотів, бушменів та інших
африканських племен. Кожна
половинка сідниці сягає
двох-трьох футів завширшки.
Білим жінкам до таких розмірів
рости й рости.

У

КРАЩЕ ПІЗНО,
НІЖ НІКОЛИ
У більшості випадків
менструація приходить у
підлітковому віці. Дуже рідко,
але трапляється, що здорові
дівчата з дещо запізнілим
розвитком досягають її у
двадцять років. Зареєстровано
навіть випадок, коли дівчина
почала менструювати лише у
двадцять п'ять років.

У

ДАРМА
СТАРАЄТЕСЯ
Багато хто з чоловіків
полюбляє гратися вульвою.
Жінки найчастіше залишаються
до цього байдужими —
особливо, коли справа
обмежується зовнішніми
губами. Ось у якому порядку,
починаючи з найчутливіших,
називають пацієнтки доктора
Фішера місця еякуального
збудження: клітор, зовнішні
ділянки вагіни, ближній клітор,
внутрішні губи вульви,
внутрішня частина вагіни,
груди. Останніми називають
зовнішні губи вульви.

У

ОЦЕ ТЕХНАР!
Маніпуляції руками, поєднані з
фантазіями,— найпоширеніша
техніка досягнення оргазму.
Зовсім невелика кількість
чоловіків може опорожнитися
за допомогою самої лише
фантазії: за спостереженнями
Кінсі — не більше 3—4 з п'яти
тисяч — у таких випадках,
писав він, результат є
наслідком суто психологічного
збудження Але
найрідкіснішими є випадки,
коли чоловіки досягають
оргазму, лише подразнюючи
ротом свої пеніси.

У

РІДКІСНІ сн и
Неважко визначити
найпоширеніші типи снів, що
викликають оргазм. Природно,
дослідників цікавили й ті сни,
які не є поширеними. Згідно
досліджень Кінсі, лише 1 %
жінок без сексуального
досвіду переживають оргазм,
коли їм сниться петтінг чи сни
садо-мазохістського змісту.
Ще 2 % вдовольняються снами
про вагітність чи народження
дитини і вдвічі більше —
снами про контакти з
тваринами.
У досвідчених жінок картина
трохи інша. Лише в одного
відсотка сни про контакти з
тваринами,
садо-мазохістського змісту чи
пов'язані з вагітністю та
пологами викликали оргазм.

У

У

НАЙЧАСТІШІ
ОРГАЗМИ

ДАЄШ РЕКОРД
ГЕРАКЛА!

Тут жінки мають незаперечну
перевагу перед чоловіками. За
повідомленнями «Плейбоя», під
впливом ЛСД жінки можуть
досягти кількох сотень
оргазмів поспіль. Це видалося
б абсурдним, якби не було
доказів про те, що таке
можливо й без втручання
наркотиків. Приміром, Брехер
наводить висловлювання
одного чоловіка про те, що
його коханка протягом
чотирьох годин зазнала від 100
до 200 оргазмів. Померей
називає жінку, здатну досягти
від 15 до 20 оргазмів
протягом 20 хвилин. А Каутері
та Коул заявляють, хоча й без
посилань, що «світовий рекорд
дорівнює 100 оргазмам за
годину».

Кількість коїтусів на добу чи
на тиждень перебуває у
прямій залежності від віку
коханців. Ще Кінсі виявив, що
пари 21— 25 років кохаються
не менше двадцяти дев’яти
разів на тиждень. Ближче до
п'ятдесяти років це число
падає до 14. Жодна з
п'ятдесягип'ятирічних пар,
досліджених Кінсі, не мала
коїтусу більше семи-восьми
разів на тиждень.
Під час одного із судових
слухань в Англії одна жінка
пред'явила документальні
свідчення про те, що вона
здійснила протягом місяця 91
акт. У своєму об'ємному
дослідженні Форд і Біч
відзначили, що чоловіки з
Тонго злягаються щоночі з
трьома-чотирма жінками, а
чоловіки з племені чегга
можуть мати протягом ночі
десять статевих актів. На жаль,
інформація про те, чи
завершується кожен акт
оргазмом, відсутня.

У

ВАШ ПУЛЬС,
КОЇТУС
За енергетичними витратами
коїтус — важка фізична праця
(яку, до речі, не поспішають
перекласти на плечі машин). З
1950 року вчені почали
проводити точні виміри зміни
частоти пульсу під час
статевого збудження. Цим
займалися Мастерс і Джонсон,
а Мендельсон склав навіть
графіки прискорення
циркуляції крові у чоловіків та
жінок до, під час і після
коїтуса: пік показував 150.
Боас і Гольдшмідт
зареєстрували максимум у 146
під час чотирьох послідовних
оргазмів у жінок. Для
порівняння хлопчики, що
займаються важкою
механічною працею,досягають
частоти 200, юнаки — 208.

У

НАЙТРИВАЛІШІ
ОРГАЗМИ
Типовий оргазм триває у жінок
від 6 до 10 секунд. Хоча є дані
й про двадцятисекундні миті
задоволення. Враховуючи
воістину необмежені людські
можливості, ми маємо
очікувати повідомлень про
рекордний оргазм тривалістю в
півхвилини.

У

ПРИЄМНЕ З
КОРИСНИМ?
Раніше чоловіки не були
такими себелюбними, як нині, і
насамперед прагнули
вдовольнити жінку. Коханець
протягом години міг вводити
до вагіни свій пеніс і виймав
його, після кількох оргазмів
партнерки, не еякулюючи. Така
практика була відома в усьому
світі, та найпопулярнішою
була — в Китаї, де чоловіки
годинами розважалися з
наложницями. А щоб не
страждали від цього справи,
вони вирішували їх
(підписували документи, вели
бе'сіди з відвідувачами), не
перериваючи статевого акту і
виймаючи пеніс лише для того,
аби пересвідчитися, що з
ерекцією все гаразд.

У

СЕКСУАЛЬНІ
ДОВГОЖИТЕЛІ
Кінсі виявив, що
шістдесятип'ятирічні чоловіки
можуть займатися сексом
приблизно раз на тиждень.
Сімдесятип'ятирічні — раз на
місяць, а восьмидесятирічнім
це вдається лише кожні
дев'ять-десять тижнів. Рекорд
у цій галузі належить білому
чоловікові, який у сімдесят
років мав понад сім еякуляцій
щотижня.

У

ПОЗАШЛЮБНИЙ
СЕКС
У Кінсі ми знаходимо, що
найчастіше сексом займаються
парубки віком від 21 до 25
років — приблизно 18 разів
на тиждень. У цій групі також
високий процент
гомосексуальної активності,
коїтусів з повіями, петтінга,
присутні інші розваги. Триває
пошук місця під сексуальним
сонцем?
Більш молоді люди
відзначаються в мастурбації та
нічних емісіях.

У

КУТ ЕРЕКЦІЇ
Здебільшого збуджений пеніс
не набагато піднімається над
лінією горизонту. Й лише у
15—20 відсотків «кут
стояння» перевищує 45
градусів — це, як правило,
трапляється, коли вам
двадцять років. З часом пеніс
у стані ерекції й у таких
чоловіків наближається до лінії
горизонту, а після п'ятдесяти
може навіть перетнути її.

НЕЗВАЖАЮЧИ
на
50-річний
шлюб з довгим, мало не ідилічним
епілогом — любовна біографія
Куліша не витримана в простих лі­
ніях, має свої бурі й провалля,
свою трагедію донжуанізму —
безнадійну мрію осягнути ідеал і в
тому осягненні позбутися самот­
ності ... «Никогда не буду считать
сближение с женщинами недостойньїм возвишенного характе­
ре. Зто-то и єсть именно жизнь»
...Так, на шляху донжуанізму сві­
домо шукав Куліш порятунку, шу­
кав «життя*, але в тому ж листі до
Каменецького. в якому про це
признався (1860, липня 4, Київ),
дав яскравий довід своєї бездар­
ності в «умінні кохати жінку» — а
втім, таких доводів і перед тим, і
згодом дав Куліш безліч... «Женщиньї за мной волочатся, как за
Дон Жуаном. Зто составляет и
счастье и несчастье моей жизни.
Счастье потому, что я приятно занят и забиваю своє поганеє прошедшее, несчастье потому, что
романи мои грозят мне новими
бедствиями. Но судьба хранит ме
ня до сих пор чудесним образом.
До сих пор я не еделал ни одного
шага, в котором мог би горько
раскаиваться Мисль стоит у меня
на страже чувства, и потому я не
погружаюсь в преисподнюю любви» (Ж. Ст.', червень. 1898, стор,388). Важко яскравіше виявити з
себе невдалішого Дон Жуана! З
перших слів: «Жінки залицяються
до мене як до Дон Жуана» — ціп­
ком перекручено образ Дон Жуа­
на: таки ж не жінки залицялися до
нього, а він до жінок!.. Бувало, жін­
ки навіть жахалися його, а він. зна­
ючи секрет «переможного бла­
гання», знаходив шлях до серця й
таких. І знов — що це за Дон Ж уан, у якого «думка стоїть на сто­
рожі почуття» і не дозволяє пори­
нути в пекло кохання, бо воно
«погрожує новим лихом» та «гір­
ким каяттям»? Не далі «приємного
бавлення» та забуття «поганого
минулого»! — це викладений Дон
Жуан, пародія на Дон Жуана! Але
з характерною думкою на сторожі почуття
ми знаємо Куліша й на початку його любов­
ної біографії, коли ще не було «поганого
минулого», а значить і бажання забути його.
От тільки хіба на початку роману з Олександрою Михайлівною Білозерською непомітно,
щоб думка вартувала його почуття
...Діставши «гарбуза», хоч і не від коханої,
а від її матері. Куліш довго змагався з сер­
цем, усяким способом апелюючи до розуму,
усяким способом намагаючись думку по­
ставити на сторожі почуття, а думка під­
тримувала рішення «предать вечному забвению» кохану дівчину, як потім признавсь
Куліш у листі до Плетньова.
...Щоденник, навпаки, свідчить, що в Пе­
тербурзі Куліш увесь час уперто думав про
0л. Мих та шлюб з нею, вагався; сумнівавсь,
але твердість волі відступала, обережність
замовкла, і виїхав на Вкраїну з цілком об­
міркованим планом... У листахдо Плетньо-

занность. Я много испьггал в последние дни сладостних минуг, но
они не описиваются. Сколько поз з и и заключено даже в чувственних связях мужчини С ЖЄНЩИНОЙ.
Я очень ясно понимаю, что нас
влечет взаимно, ми повинуемся
уставу природи; однако же в зтом
акте еще больше музики, нежели
в небесном хоре звезд и в универсальном движении всего сотворенного. Кажется, будто природа
собрала в фокусе моего сердца
)) все лучи и заставляет меня трепе­
тать ощущением в себе миллио-

КОХАННЯ НА ПАРНАСІ

■ІМ П ІИ Н Ь І ЗА
МНОЙ ВОАОЧАТСЯ.

* Друкується скорочено за збірником:
Українська Академія Наук. Записки історичнофілологічного відділу, кн. XXI — XXII, 1928 p.).

29 Я Ь

(КОХАННЯ В ЖИТТІ КУЛІША)*

ва події розгортаються поступово: 18 грудня
(1846) пише Куліш: «Итак, я обьяскился с
матерью и решено, чтоби по возвращении
из-за граници я на ней женилея». Тільки
вже 26 грудня сповіщає він*про зміну рі­
шення і мотиви тієї зміни: «По возвращении
моем из-за граници я должен буду ввести
свою жену в лучшее столичное общество.
Провинциальний ее язик, обращение и недостаточность образования заставили би ее
в таком случае играть незавидную роль. Зто
побудило меня взять ее с собой за границу
и довершить там ее образование... после
Крещения будет свадьба, а потом ми
уедем»...
...У розпалі роману Куліш не втрачає здат­
ності розуміти природу почуття: за місяць
перед шлюбом, 26 грудня, він записує до
щоденника:
«Дивно, что делаетея с моим сердцем! От
холодности я опять обратилея к самой нежной и спокойной привязанности. Понимаю,
как много моя жена должна иметь благоразумия, чтоби сохранить навсегда зту привя-

H08 Ж ИЗН ЄЙ».

...За десять днів перед шлюбом
пише до П. Плетньова: «Я знаю,
впереди вряд ли будет что-нибудь
лучшее», та й звідки його, кращо­
го, чекати, коли за кілька днів після
шлюбу вже записано до щоден­
ника, хоч і після вислову певності:
«характер ее обещает мне спокойствие на всю жизнь» (3 лютого
47 р.) — рядки, що в тій певності
примушують сумніватися: «Единственную чернуютень на моей ду­
ше оставляет раскаяние, что оскорблял несколько раз и ее, и маменьку ее, и братьев»?.. А ще за
10 днів (13 лютого): «Однажди несравненний мой П. А сказал:
«Женщини создани для того, что­
би еделать нас Сократами». Действительно, никогда в жизни я не
имел столько впасти над своей
досадою, сколько после женитьби.
Мелочность женских желаний и
неудовольствий чудним образом
обращают мою душу к идеалу
благородной деятельности и ви­
сокого терпения. Иногда молчать
для меня — истинное удовсшьствие. особенно, когда вспомнишь,
что, вступая в мелкие спори с
женщинами, ставишь себя на одну
с ними доску».
...В години душевної негоди, в
«понурий період» свого життя, ка­
жучи його ж власними словами,—
період, що позначається в Куліша
й надзвичайним напруженням
творчої праці, пристрасним ідео­
логічним шуканням, він мусив від­
чувати свою самотність, бо не міг не диви­
тися на жінку як на не пару щодо спільних
інтересів. Знаємо, що й тоді, як буяли ще в
його крові хтиві захоплення, він не міг не­
критично ставитися до нареченої, бачив і
відчував у ній «недостаточность умственного образования».
...Про першу розколину в стосунках по­
дружжя Кулішів дізнаємося з листа самого
Куліша знов до Плетньова: 25/ХІІ—56 р. він
пише:«...моя Апександра все хуже и хуже.
Жизнь сокрушила ее, пощадив меня. Я, сла­
ва Богу, совершенно здоров и работаю
очень много без усталости. Если єсть у меня
что больное, так зто сердце. В нем перевер­
нулось столько всяких чувств, что я удивля­
юсь, как оно еще существует»... Деяке по­
яснення цього не зовсім виразного листа
знаходимо в тому, що влітку того року К.
познайомився з О. Г. Милорадовичівною. До
речі, це якраз початок періоду кількалітньо­
го досить важкого «нервического» хвору­
вання Олександри Михайлівни (істерія), на
що. мабуть, і натякав Куліш у наведеному

Кавказ... І потім доканітелюється канітельз
Милорадовичівною,
зав'язується
нова
канітель з Глібовою такого ж характеру, з
таким самим успіхом, власне, неуспіхом...
Єдиного,здається, разу, а саме влітку 59 p.,
одважився був Куліш на рішучий крок у ро­
мані з Марковичевою, одкинувши навіть
побоювання, що це, мовляв, призведе до
гіркого каяття, готовий поринути в пеклб
кохання... Але й ця «сміливість», така йому
невластива, на цей раз не допомогла!.. Мар­
ковичева дала Кулішевому залицянню, ка­
жуть біографи, одсіч. У таких інтимних спра­
вах, не знаючи усіх подробиць, важко бути
суддею (та чи й треба?) — хто правий, хто
винний? Може бути, обоє винні, може бути,
обоє праві... І зовсім зайво через мало не
70 років обурюватися на Куліша за бук­
вально «непечатаний грубий епітет» на ад­
ресу коханої жінки... Дослідники не со­
ромляться зазирати і в такі документи, що
писалося їх не для чужого людського ока, і
там вони знаходять важливий для іс­
торичного аналізу матеріал, але ж треба ро­
зуміти, якого характеру подібні документи.
Будь що буде — «непечатаному епіте­
тові» в приватному листі Кулішевому
відповідає хоч і друковане, але важке слівце
на адресу Куліша в одній замітці з Марко­
вичевої теки:«Негодяй!». І зовсім уже наївно
зробити в цій справі суддею, або хоч би й
свідком, від якого можна щось важливе для
її освітлення добути, останнього чоловіка
Марковичевої — Лобач-Жученка... У
кожнім разі,.цей останній охоче відгукнувся
на запитання й посвідчив: «Гордая, непри­
ступная, она в своих
отношениях к земля­
кам не шла дальше
Доброго вполне корректного знакомства и
так себя держала, что
за известную грань его
ни один из приятелей
не осмеливался пе­
рейти. Помню рассказ
о пламенньїх обьяснениях К. вскоре после
ее приезда в Петер­
бург. Как она негодовала, что зтот женатьій
человек,
народник,
преклонявшийся пе­
ред чистотой народних
нравов, сам бил способен делать нежние
признання жене своего приятеля. После
зтого такой земляк в
ее глазах бил и в зтом
отношении
остался
негодяем».
Гадаємо насамперед,
що коли справді Мар­
ковичева розповідала
своєму
останньому
чоловікові признання
закоханих у неї, то їй
доводилося розгорну­
ти такий довгий згор­
ток, що йому було лег­
ко переплутати. У кожнім разі, образ пись­
менниці, людини незалежних поглядів і не­
звичайної біографії, ніяк не вкладається в
наших очах в образ міщанки, що обурюється
неморальністю жонатої людини за залицян­
ня до приятелевої дружини... Письменниця
була людина, мабуть, надзвичайно чарівна,
коли в неї так чи інакше були закохані, ро-

4 М

Ь

ЗО

Книжкові знаки Геннадія ПУГАЧЕВСЬКОГО

і юнацьких, на користь мирові? Скажіте ж, чи
листі до Плетньова, кажучи; «Жизнь сокруне возвеселиться дух Ваш і чи не восхвалите
шила ее»...
Ви Бога, що повіяло на мене од Вас, од Ва­
А втім, ще в листі від половини січня 1857 р.
ших пісень і речей благодатним напоєм, і що
писав Куліш до жінки: «Серце моє — твоє
частина Вашого духовного существа перей­
навіки».
шла через творящу силу душі моєї в істочНе маємо жодних підстав обмежувати то­
ник, животворящий роди грййущії?» (Лютодішню драму Куліша самими любовними
__________________ го 18,1857).
прикростями, родинни- _________________
Наївнішої зброї в атаці
ми
непорозуміннями
на жіноче серце, біль­
тощо, але, коли б було й
шого незнання цього
так, це нітрохи не змен­
серця важко виявити, а
шувало б напруженості
Кулішеві любовні зма­
його драми. Він почував
гання рябіють отакими
себе самотнім й при­
перлинами. А часом він
страсно шукав виходу з
навіть смішний, як напр.
тієї самотності — про­
у листі знову-таки до
тягом 1865— 62 ро­
Милорадовичівни: «По­
ків — розгортається у
киньте мене тепер! Пе­
Куліша цілий донжуан­
рестаньте до мене пи­
ський
список
—
сати. Се мені ще не ве­
0. Г. Милорадовичівна,
лике буде горе, бо
М. 0. Марковичева
тепер М. Вовчок коло
(М. Вовчок), П. Ф. Глі—
мене. Він мені сизим
бова, з жінкою він то
голубом гуде і соло­
розходиться, то знов
вейком співає. Він мене
сходиться. 10 квітня
з великої туги визволяє.
59 р. Галаган пише
Він мене на світі задер­
своїй дружині: «Свою
M A R K KOTLbTAR
жує. А тоді, може, я буду
жену К. бросил, и она,
один-одним, без єдиної
бедная, очень жалка», а
душі, котра б зуміла до
вже 21/VI того ж року
________
моєї душі промовляти»
Тургенєв пишедо Мар- _____________ .
(26 січня, 59 p.). Але хи­
ковичевої: «Итак, Куби любовного кореспондента, ми б сказали
лиш поехал с женой по Волге на Кавказ.
бездарність любовного кореспондента,—
Вот те раз! Зто не в рифму сказано, а от
ніщо в порівнянні з бездарністю його за­
изумления» (лист написано відразу після
гальної любовної по­
розриву К. з Марковичевою, що стався за
ведінки. Вона геть уся --------------кордоном). Влітку 1860 p., ще не розвія­
визначається боязким
лося марево роману з Милорадовичівною,
небажанням поринути
хоч його й перебив, було, роман з Марко­
вичевою, а вже починається роман з до пекла кохання, три­
манням думки на сто­
П. Ф. Глібовою.
рожі почуття, жахом пе­
... Ми не гадаємо ретельно й докладно спи­
ред новими бідами, пе­
нятися на донжуанському Кулішевому шля­
ред
кроками,
що
ху, розбиратися в його романах... Уже в
призведуть до гіркого
першому своєму серйозному романі з май­
каяття. Тому й безпо­
бутньою дружиною К. виявив свою головну
радно хитається він по­
хибу як донжуана, нахил до самоспостере­
між розмовами про по­
ження, розумування, резонерства, нахАї до
чуття «брата до сестри»,
красномовної балаканини з приводу своїх
про своє бажання лю­
почуттів, сріксації свого самоаналізу в що­
бити майбутнього чоло­
денникові, в листах... Вона не завадила Ку­
віка та дітей коханої —
лішевому успіхові в серці О. М. Білозерської,
та поміж визнаннями:
але під час надлому його шлюбних стосун­
«Моє серце не вміє лю­
ків, коли порятунку від самотності він ки­
бити • по-ангельськи:
нувся шукати на донжуанському шляху, ви­
чую в ньому багато га­
явилася вся безпорадність, безпомічність
рячої крові»; «мені тре­
його донжуанських здібностей, його «вміння
ба обходити Ваш двір
кохати жінку»... Любовні листи Кулішеві —
зразки любовної бездарності, хоч й часто далеко, щоб не побачи­
ли люди, як мої щоки
красномовні, розумні, може, й саме й без­
горять, мов у юнака,
дарні через надмір красномовності та розу­
щоб ніхто не постеріг,
му, краще сказати, резонерства. Досить
куди мої очі поверта­
прочитати з другого листа до Милорадоються».
(Грудня
9,
вичівни «зворушливі» рядки:«Пройду я, мо­
1858 — до Милорадоже, по землі марою, покинувши ненадовго
вичівної). І не тільки пе­
слід свій: може, утвори моєї необачної
рехрещуються почуття
юності небагато дадуть користі землякам
«брата до сестри» з не­
моїм. Може! А що ж, моя сестро, коли
EXLIBRIS
вмінням любити «по- _________________
справді Господня рука простерта наді
ангельськи»,
перехре­
мною? Що, коли воля Всемогутнього дасть
щуються й два захоплення... У грудні виз­
нечоловічу силу речам моїм? Що, коли мої
нання перед Милорадовичівною в «невмінні
великі муки сердечні, мої помисли, нікому
не висповіданії, оберне дух Господень на любити по-ангельськи», в січні — вищенаведений, сміху вартий еківок з наївним по­
велике негибнущеє для потомства діло? По­
хвалянням: тепер Марко Вовчок «мені голу­
гляньте оком духовним у грядущі часи, чи не
бом гуде, соловейком співає», а навесні рі­
буде мати учити сина добру і благородству
шуча атака на серце Марковичевої, гарбуз
по книжках моїх? Чи не зродять вони красо­
від неї і подорож з дружиною Волгою на
ту помислів і діяній у молодих душах дівочих

Книжкові знаки Аркадія ПУГАЧЕВСЬКОГО

манували з нею такі видатні люди, як Тургенєв, Куліш, Шевченко, Костомаров, Пи­
сарєв, не кажучи вже про 0. Марковича,
В. Пасека, М. Я. Макарова і врешті про двох
братів Лобач-Жученків, що романи їхні
закінчилися так неоднаково: один у Парижі
«через Машу відобрав собі життя (застре­
лився чи втопився)» (лист 7—VII—1901 Р. Заклинського до Г. Барвінок ), другий щасли­
во одружився з нею.
У меншій мірі не маємо нахилу засуджувати
її, навіть нескромно копатися в її романах,
але у факті Залицяння до неї Куліша вона
аніяк не могла бачити негідництва... Та й
знаємо, що романічний розрив не призвів до
остаточного розриву взаємин, вони згодом
листувалися і, мабуть, бачилися, а М. Вовчок
не дозволила собі ніколи жодної некорект­
ності до Куліша, а що має означати важку­
вате слівце в замітці з її теки, хіба цікаво
розбиратися в тому, що могло бути виявом
випадкового й хвилинного роздратування?!.
Для нас досить знати, що одного разу Куліш
зробив був рішучий крок, хотів віддатися по­
чуттю без думок, що в нього завжди варту­
вали почуття... і успіху не мав. Думаємо, що
й тут могли діяти його любовна бездарність,
нахил до резонерства... У справах кохання
він легко міг не витримати конкуренції з
Лобач-Жученком. І це була не провина,
тільки лихо його...
В останньому романі Куліша з П. Ф. Глібо—
вою, що початок його ще перехрещується з
розв'язкою роману з Милорадовичівною,—
знов увесь час «мьісль стоит на страже чувства», рятуючи від кожного кроку, що міг би
викликати гірке каят­
тя... Знову перед нами
пародія на Дон Жуана,
горе Дон Жуан, що
йому і хочеться і ко­
леться... Тут, нарешті,
мав К. успіх, мав мож­
ливість повного ус­
піху... Але перед цим
він боязко спинився і,—
як жалісно та негідно
звучить його останній
лист до П. Ф.! (Ціле лис­
тування з нею взагалі
аж надто рясніє нестер­
пним резонерством та
красномовною ритори­
кою):
«Ничего не может бьіть
мне милеє тех отношений, в каких мьі теперь
находимся. Видясь так
часто в течение двух
недель, ми подавали
повод к самьім нелепим топкам. Все препятствуют нам бить
ближе; а если би не би­
ло внещних препятствий, то одна любовь моя
к уединенному труду
вечно бьі нас разлучала... У меня єсть обязанности, от которих не
могут меня освободить
никакие огорчения; у меня єсть воспоминания, святьіе для меня, их нельзя забить,
нельзя перестать уважать...
Лично я остаюсь свободен в своих душевних
делах. Никому до них нет дела. Я один и
вечно буду один. Лучшая часть моя принадлежит литературе"... (6 квітня 62 p.).
... Востаннє він показав себе горе Дон Жу-

31

л ш

ь

аном. Востаннє... бо відтоді Куліш назавж­
ди покидає донжуанський шлях і шукає са­
мотньої літературної праці в затишку ре­
ставрованого і відновленого шлюбу, почи­
нає шлях Філемона. Вже за 10 років — на
порозі старості — він пише в серпні 1872-го
про дружину до одного з приятелів: «без
зтой особи не могу те­
перь нигде жить, хотя би
в раю. Цену людям уз­
наєм ми только в старо­
сти. Блажен, кто может
еще дружеским вниманием отплатить любящему и благородному
сердцу за -его заслуги
перед нами, которих
иногда ми и ценить не
били способни». Крізь
звичайну в Куліша ре­
зонерську шкаралупу
не можемо не відчувати
глибокої щирості Кулі—
шевого почуття, тим
більше, що аналогічних
признань знайдемо чи­
мало в його листах дру­
гої половини життя.
...У романі з Глібовою
часом
виразнісінько
знати втомлену свідо­
мість того, що любовні
шукання — річ мар­
на... Вже на самому припочатку роману К.
в листі до чоловіка П. Ф. Л. І. Глібова дякує
останньому: «м. б., Ви спасли всех нас от
множества страданий,
заставив
пострадать
каждого . понемногу»,
бо ж «Вам лучше знать,
осуществими ли мои
великодушние мечти
насчет перевоспитания
женщини, уже сформировавшейся
под
иними влияниями». А
далі дуже тверезо ре­
зонерствує про себе:
«Такие люди, как я, не
могут бить счастливими в другом; они должни
довольствоваться
собственной душой. Я
много сделал попьгток ,
и ни одна из них не уда­
лась.
Окончательний
вивод мой таков: или во
мне нет столько жизни,
чтоби вполне овладеть
прекрасной
душой
женщини, ИЛИ я — НИкогда не встречал жен­
щини настолько возвишенной, чтоби сочувствовать моей душе
в лучших ее движениях”. Хоч і альтерна­
тивно, К.сам висловлює
тут свідомість свого
невміння
кохати
жінку...
Кулішеві було тоді вже близько 43 років, і
доба запізнілих романічних захоплень
закінчилася поворотом до родини, заснова­
ної ще на порозі зрілих літ, поворотом, що
дав зразок ідилії старосвітського подруж­
жя... І Олександра Михайлівна, хоч би
скільки об неї точили свій радикалізм сього­
часні дослідники, в живій історичній конк­

ретності була найкращою дружиною Ку­
лішеві, як зовсім земна, далеко не ідеальна,
обмежена класовими забобонами, класо­
вою міццю Софія Андріївна Бере — була
найкращою дружиною російському генієві
Л. М. Толстому... Життя ховає від нас сек­
рет, чом абстрактні міркування та вимоги
по-чудернацькому
іноді переломлюються
у конкретних явищах
дійсності.
У різних лініях і різних
формах з різним роз­
в'язанням — любовні
драми Шевченка та
Куліша — однакового
змісту: в коханні до
жінки знайти вихід із
самотності, прилучи­
тися до всього найкра­
щого на землі — так
забарвлені їхні лю­
бовні шукання. У пер­
шій половині життя,
осяяний молодістю й
геніальністю Ш. й зна­
ходить на донжуансь­
кому шляху відповідні
радощі, але вони не­
сталі й скороминучі, як
молодість, що минає з
кожним днем... Після
заслання зламана людина вже пристрасно й
одчайдушно-розпачливо шукає тихої при­
стані, шматочка щастя людського, надто
людського... Безпорадно й безуспішно...
Куліш замолоду не цурається легкого
флірту (про скороминучі захоплення в
Луцькому ми не згадували, бо надто вони
банальні й поверхові), але кохання не має в
економії його життя помітного місця — во­
но якось не личить його резонерству, докт­
ринерству; він, навіть захоплюючись, каже
про «любовь, более достойную человека»,
ніж кохання до жінки... Те, чого з таким
розпачем та безпорадним борсанням без­
успішно шукав Шевченко, Куліш знайшов
після донжуанських розчарувань коло себе,
просто й без шукань. Це було людське, над­
то людське, нехай «міщанське», але таке
потрібне для реалізації трудового подвигу
його життя. Можливість його дала щиросер­
да любов Олександри Михайлівни до чо­
ловіка, що, здається, не знала жодного
потьмарення... З нею вона, як Сольвейг,
терпляче чекала, аж поки повернеться
мандрівник. І дочекалася...
Петро ЧУБСЬКИЙ

1 Чернігівський Державний музей.
2 «Попьггка» щодо П. Ф. торкалася жінки Л. І.,
якому все це й писалось, і від того ввесь тон листа
набирає дивовижного, щ об не сказати — принаймні
нетактовного, характеру... Але Куліш завжди Ку­
ліш —і безпосередньо після рядків про марність усіх
його любовних «попьгток» він пише: «Прошу Вас,
Леонид Иванович, не розлучаться со мной на ж изненном пути...» Прохає, звичайно, не для себе...
«М. б., Вьі при моем участии еделаете лиш ний шаг
вперед в развитии вашего таланта».
«Боятись» його щодо жінки нем ає чого: «Она
удовлетворитея простой дружбой моей, потому что
такой любви.какой я жду, она непоним ает,да и я не
способен веровать в то, в чем разуверовалея однаждьі».
Навіть корисним і для неї він мож е бути: «Я люб­
лю ее настолько, чтобьі сучастием следить, что будет дал ее с зтим испорченньїм ребенком, и, в случае
надобности, оказать ей полезную у слугу».

Мені здасться, що саме
зараз настав час пого­
ворити на цю тему —
весна все ж таки! Сніг
на галявинах сірішає,
грубішає, тане, стру­
мочками стікаючи до
рік та озер. А там уже
скресає крига, яка,
здавалося б, на віки
вічні скувала воду.
_ _ _
А все — чому? Та тому,
^ — •9 що сонечко ф іє теппі■
- ше, довше стоїть над
землею, терпеливо й
наполегливо розтоп­
лює залишки тимчасо­
вої фригідності Природи...
Отже, слово мовлено, відтак за­
лишається тільки додати, що
фригідність (себто — сексуаль­
на холодність) зустрічається не
тільки в Природі, але й у жінок. І
навіть частіше, ніж того хотілося
б. Щ о прикро. І дуже! Така жінка
може прожити все життя, так і не
відчувши справжнього сексу­
ального задоволення від спіл­
кування з мужчинами. Звідси
походять недовіра до чоловіків,
байдужість, ненавість навіть. І
цілковите розчарування. А роз­

чарування довжиною у все жит­
тя — то не жарти.
На превеликий жаль, серед чо­
ловіків вельми поширена думка,
буцім фригідність — то назавж­
ди, буцім така жінка емоційно
холодна. Тому одразу хочу запропонувати: негайно викиньте
цю думку на смітник! І насипте
зверху стільки землі, щоб утво­
рилось щось подібне до скіфсь­
ких курганів! Щоб не вилізла. Бо
це не просто хибна думка — а
цілковита дурниця.
Згадайте краще, як вчиняє вес­
няне сонечко з кригою, як тер­
пеливо і невпинно воно розтоп­
лює лід. От і станьте таким «со­
нечком».
Зрозумійте — фригідна жінка
хоче бути справжнім сексуаль­
ним партнером, вона мріє про
задоволення, та неспроможна
розслабитись і досягти оргазму.
Вона майже не винна в цьому,
так її виховали, таку мораль за­
клали в її свідомість черстві
батьки, вчителі й громадські
діячі країни нашої неозорої. На­
ша країна вщент наповнена
фригідними жінками, і то є не­
абияка «заслуга» нашої соціа­

лістично-пуританської моралі, що панува­
ла сімдесят з гаком років.
Я б безсоромно збрехав, якби почав каза­
ти, ніби щодня одержую листи від моло­
дих дівчат такого приблизно змісту: «Я ко­
хаю хлопця, але він каже, що час нам уже
лягти в ліжко. А я не можу! Боюся!. І втра­
тити його боюся. Щ о робити?..» Так от — не
листи такі я одержую, а лантухи таких
листів. Щодня! Тобто практично кожному з
нас може випасти можливість зустріти
фригідну жінку, а значить — варто повчи­
тись розтоплювати кригу. Не ламати, а са­
ме терпляче розтоплювати. Різницю від­
чуваєте, хлопці?.
Передусім зрозумійте, що ви неодмінно
наштовхнетесь (чи
вже наштовхнули­
ся) на силу-силенну різноманіт­
них і здебільшого
ірраціональних острахів і забобонів,
які роблять кохану
жінку твердою, як
Берлінський
мур.
Вона може відчу­
вати власну прови­
ну перед чолові­
ком, та сама пере­
бороти свою відра­
зу до сексу не-

ГОТУЙТЕСЬ ДО НЕСПОДІВАНОК! гойтосиРА

Малюнок Ігоря РОМАНЕНКА

Про те, що життя в кіно суттєво від­
різняється від життя насправді, я вже
неодноразово казав. Це особливо сто­
сується кіно еротичного. Одна справа
захоплено дивитись відеододаток до
«Плейбоя», заздрячи героям сюжетів,
а зовсім інша...
Приміром, був такий собі дотепний сю­
жет. Гарненька панночка їде власним
автомобілем. І тут до салону залітає
джміль. Він заповзає панночці під сук­
ню, плутається у блузці і таке інше. Зро­
зуміло, аби позбутися небажаної кома­
хи, панночка на ходу починає скидати з
себе одяг і врешті-решт приїздить на
поліцейський пост геть оголена, чим
надзвичайно тішить серце та інші орга­
ни глядачів і полісменів.
Та у житті, як я вже казав, усе значно
складніше. Так от, інша панночка з
Гамбурга вирішила поїхати на уїкенд
до Данії. А там, у Данії, хлопці вельми
розкуті, розумієте?. Принаймні так
здавалося німецькій панночці, яка
надивилась
еротичних
датських

-

фільмів.
І ось пізно вночі у світлі фар вона нарешті побачила те, чого чекала: двоє
молодиків голосують на узбіччі. Вона

люб'язно підсадила їх до свого ав­
то — і раптом відчула, за її словами,
«надзвичайне збудження й приплив
сексуального апетиту». Апетит, певне,
виявився такий великий, що панночка
одразу почала на повному ходу ски­
дати з себе одяг і викидати його у
вікно. Залишившись у костюмі Єви,
вона хвацько зарулила на стоянку і
зупинилася, сподіваючись, певне,
вдовольнити, нарешті, свій «апетит».
Та де там! Перелякані поведінкою ні­
мецької панночки, юні датчани взяли
ноги в руки. Свої, на жаль. Тобто —
ганебно втекли з машини.
Ображеній панночці довелося виру­
шити до найближчої ферми. Можу
тільки уявити собі обличчя госпо­
даря, котрий побачив у ранкових
сутінках панночку, одягнену ви­
ключно в туфлі на високих підборах.
Ледь заспокоївши гостю, він поклав
її спати, а сам побіг телефонувати
до поліції.
Висновок, який я можу зробити з цьо­
го повідомлення агентства Франс
Прес: хлопці, будьте готові до неспо­
діванок, щоб не осоромитись, як ті
розрекламовані датчани!

спроможна. Отже — ви мусите
постійно говорити з нею, де­
монструючи, чого варті її острахи
й відчуття провини. Ви не зможете
досягти мети, поки не примусите
її вголос зізнатися, що вона вба­
чає в сексі щось огидне.
Тепер, коли вона сформулювала
свою думку, настає час довести їй
цілком протилежне. Більшість ві­
домих їй фільмів і книжок або ви­
сміюють секс, або взагалі паплю­
жать його. І тільки від вас, коха­
ний, залежить, чи зрозуміє жінка,
що в коханні,вона одержить не
бруд і біль, а радість, красу і вдо­
волення. Навряд чи вона зали­
шається байдужою до ваших
ніжних слів, поцілунків і пестощів,
вона кам'яніє лише в передчутті
«вирішальної» миті. Значить, ви
повинні примусити її зрозуміти,
що і сам статевий акт може бути
радісний і красивий. І, зрозуміло,
присвятити себе її вдоволенню.
Ви маєте переконати її у вашій
щирості й добрих намірах.
Більшість дівчат і фригідних жі­
нок схильні вважати, що чоловіки
«хочуть тільки одного». І ви прак­
тично не матимете шансів розток
пити кригу, поки не переконаєте
кохану в тому, що вам можна до­
віряти. Ви маєте бути не егоїс­
тичним партнером, а передусім
опікуватися її інтересами. Інакше
вона просто гадатиме, що знову
прагнете залізти їй під Спідницю.
І — головне: ваша кохана має са­
ма захотіти розтанути! Якщо ви
зуміли викликати в ній це бажан­
ня, півсправи зроблено. Та часом
може знадобитись і допомога
психіатра, сексолога. Не варто
сбромитись зверїатися з такими
проблемами до спеціалістів. Ад­
же разтопити кригу фригідності
надзвичайно важливо не тільки
для неї, але й для вас. Якщо ви не
зумієте навчити її досягати ор­
газму, це отруїть і ваше статеве
життя. Навряд чи кому із нас при­
ємно кохатися з жінкою, яка вба­
чає в усіх чоловіках-(і в мені та­
кож!) хижих звірів. Адже таке ба­
чення дуже швидко переносить­
ся з ліжка на все життя:
Тому наостанку я скажу так: нік­
чемність сексуального життя на­
шої країни грунтується не на жі­
ночій фригідності, а на чоловічій
нечулості й сексуальній негра­
мотності. Отже, і від вас, друзі, за­
лежить майбуття нашої держави.
Може, дещо гучно сказано, але
правильно.

НЕ ВАРТО ЗАЗДРИТИ!
Саме такого висновку я дійшов, оз­
найомившись з матеріалами амери­
канської дослідниці Мелісси Гудман.
І вам, власне, раджу зі м ною погоди­
тись. Адже епоха поцупленого відео
у багатьох з нас автоматично ство­
рила імідж справжнього американця
в особі Шварценеггера, Сталлоне,
Ван Дама чи Сігала. Тобто — чо­
ловіка без жодних проблем. Звісно,
маю на увазі не брак ковбаси й
горілки (цих турбот вони, здається,
таки не мають!), а саме чоловічі
проблеми. А в цьому розумінні, вияв­
ляється, не все так безхмарно, як у
кіно.
Втім, почитайте самі — і неодмін­
но знайдете проблеми, які заважа­
ють спокійно спати і вам,
ЯК ЧОЛОВІКИ ВИГЛЯДАЮТЬ?
— Середній американський чоловік
має зріст близько 5 футів і 9 дюймів
(приблизно 175 см) і важить 162
фунти (близько 74 кг), обсяг талії —
313 дюймів (80 см).
— Він зробив обрізання.
— Дев’ять з десяти чоловіків воліли б
щось змінити в своїй зовнішності.
Кожний другий прагне мати доско­
налішу талію. Майже кожний третій
погодився б на пластичну операцію.
Двадцять відсотків змінили б свій
ніс.
— 45% подобаються самі собі оголе­
ними. Близько 60% подобаються
собі в одягу.
— Більшість американців хотіли б
мати більший за наявний статевий
член.

ПРО ЩО ВОНИ ДУМАЮТЬ?
— 66% американців запевняють, що
вони щасливі.
— «Справжнім чоловіком» вважають
того, хто впевнений у собі, незалеж­
ний і вміє тримати себе в руках.

ЯК ЧОЛОВІКИ в ч и н я ю т ь ?

частіше за жінок здатні вчинити акт
насильства.
Щ О ЇМ П О Д О БА Є Т Ь С Я ?
— Чоловікам подобаються жінки з
фігурою Кім Бесінджер (ідеальний
тип: зріст — 163 см, вага — 65 кг,
груди середнього розміру).
— Перш за все чоловіки звертають
увагу на фігуру, обличчя, потім на
одяг жінки (жінки ж спочатку
помічають в чоловікові одяг, очі,
фігуру).
— Майже троє з чотирьох вважають,
що сукня жінки має бути до або вище
коліна.
А Щ О Н Е П О Д О БАЄТЬСЯ?
—
Не
подобається,
коли
їм
відмовляють у сексі, коли жінки
егоїстичні, схильні до перепадів на­
строю, сварливі й невірні.
Ч О Г О чоловіки
Н Е Л Ю Б Л Я Т Ь У С Е К С І?
— Більшість відчувають, що недо­
статньо часто його мають.
— Вони вважають, що їм доводиться
виконувати більшу частину роботи.
— Вони не можуть сказати, чи мала
жінка оргазм.
«*- Більшість хоч раз відчувала
імпотенцію (через зловживання ал­
коголем або наркотиками, сильну
втому, нервове напруження або хви­
лювання).
— Кожний п’ятий поняття не має, що
жінці потрібно в сексі.
— Чоловіки не схвалюють мастур­
бацію, хоча 99 % до неї вдаються.
Ч И М О Ж У Т Ь Ч О Л О В ІК І Ж ІН К А
БУТИ «ПРО СТО Д РУ ЗЯМ И »?
— Багатьом чоловікам простіше роз­
повісти про свої почуття жінці, ніж
іншому чоловікові.
П 'Я Т Ь ГО Л О В Н И Х
П ЕРЕШ КО Д У С ЕКС І
— Жінка, яка наказує в ліжку.
— Жінка, яка удає, ніби байдужа до
сексу.
— Жінка, яка ігнорує всі частини чо­
ловічого тіла, крім статевого члена.
— Жінка, яка завжди відмовляється
зробити перший крок.
— Жінка, яка чекає, щоб чоловік пе­
реконався в її оргазмі.

— Чоловіки охочіше за жінок пози­
чають друзям гроші. Майже полови­
на з опитаних дали б другові до 100
доларів. Чоловіки вдвічі частіше за
жінок ладні позичити понад 1000 до­
ларів.
— Чоловіки вдаються до самогубств
в 3 рази частіше за жінок.
— Серед заарештованих у С Ш А че­ О Д И НАКИ П Р О О Д Р У Ж Е Н Н Я
рез пияцтво, водіння у нетверезому — Більшість збирається колись одру­
стані, азартні ігри й наркотики — житися.
— Більшість вважає, що спільне
85% — чоловіки.
— У стані люті чоловіки в 4 рази життя — крок назустріч весіллю.

ОРІГАМІ

Квітень — то такий дивний місяць, що за­
вжди вимагає від чоловіків достатньої
кількості квітів. Натомість у наш час на них
може не виявитись достатньої кількості грошей. А як нема за що
купити, та й власної теплиці бракує — що тоді?.. Особисто я пропо­
ную: зробіть квіти власноруч!
Багато чого у нашому житті проходить через наші руки, через
кінцівки пальців. Руками ми гладимо волосся коханих, відчуваємо
ніжність шкіри, палко обіймаємо. Але не тільки наші почуття, а й
думки можливо висловити руками. Варто лише взяти аркуш па­
перу.
Аркуш паперу ховає в собі багато можливостей. Він такий ніжний та
чистий у своїй первозданній білизні. Людина, беручи його в руки, стає
митцем, що втілює власне кохання у свої твори.
У Стародавньому Китаї, а потім і в Японії давно зрозуміли чарівні
властивості, якими наділений папір. Відтак і створили по-справжньо­
му чудове мистецтво: «орігамі». По-японськи «орі» — складений, а
«камі» — папір. Мистецтво складання з паперу зародилось на Сході
багато сторіч тому і тривалий час здавалося просто сімейною тра­
дицією виготовлення дитячих іграшок.
У повоєнні роки мистецтво орігамі пережило друге народження — і
швидко сягнуло за кордони острівної імперії. Сьогодні центри орігамі
створені у багатьох країнах світу, видаються книжки, брошури, пе­
ріодичні журнали.
Цікавість до орігамі викликана передусім надзвичайно широкими
комбінаційними можливостями, які ховаються у квадратику звичай­
ного паперу. Вимоги до матеріалу мінімальні, у діло може піти і
шматок старої газети, і навіть піпіфакс.
Складання з паперу, може, на перший погляд здається дитячою за­
бавою, марнотратством. Однак японці вважають орігамі не просто
сумою визначених навичок роботи з папером, але важливим еле­
ментом національної культури. До володіння кольором, словом,жес­
том, манерами людство доклало володіння формою, народженою на
площині. Визначені прийоми складання подібні до семи нот або семи
кольорів. Комбінуючи їх у різних сполученнях, можливо не тільки
відтворити праці попередників, але і спробувати винайти що-небудь
своє, чого раніше у світі не існувало.
Царина використання орігамі різнобічна й іноді непередбачена.
Це — чудовий психотерапевтичний засіб, який дозволяє переключа­
тись після важкого дня на зовсім іншу діяльність, тим самим скинути
з вас стрес і турботи сьогодення.
Орігамі у дизайні і архітектурі — це незвичайні форми, сміливі кон­
структорські рішення. Орігамі знайшло застосування навіть у космо­
навтиці, демонструючи, як треба складати величезні площини соняч­
них батарей до вузької компактної смужки, що вільно вміщується у
корпусі корабля.
Як на мене, немає кращого засобу привернути увагу чарівної дів­
чини, ніж скласти просто на її очах пару кумедних фігурок. Трохи

— Кожний третій вважає самотність
найголовнішою проблемою.

ЖОНАТІ ПРО Ш ЛЮ Б
— Більшості подобається бути жона­
тими.
— 6 0 % сказали, що одруження знач­
но важливіше, ніж робота, друзі, ро­
дичі.
— Американські чоловіки частіше,
ніж жінки, виступають за збережен­
ня сім’ї.
— Більшість чоловіків вважають, що
секс до одруження був більш вража­
ючим.

ЧОМУ ЧОЛОВІКИ
ОДРУЖУЮТЬСЯ?
— Найбільш часті мотиви: тому що
вони були закохані; тому що не
хотіли залишатися самотніми; тому
що потрібний був постійний стате­
вий партнер; тому що «це треба було
зробити».

ЗРАДА
— Тільки 1 5 % чоловіків вважають,
що для одруженої людини нереаль­
но не мати жодного любовного
зв’язку.
— Більшість зрадливих чоловіків пе­
реконані, що не варто брати коханку
на роль дружини.
— Коли зраджує чоловік, сім’я рідше
розпадається (коли дружина —
частіше).

ЧОЛОВІКИ І РОЗЛУЧЕННЯ
— 8 0 % чоловіків погодилися б знову
побратися з своїми колишніми дру­
жинами, якби мали таку нагоду
(значно менше жінок пішли б на це).

ПРОШУ ЗРОЗУМІТИ

СУЧАСНІ БАТЬКИ
— 5 4 % чоловіків вважають, що бути
батьком — найважливіша справа.
— Близько 9 з 10 чоловіків гадають,
що роль батька у вихованні дитини
не менш значуща, ніж роль матері.
Та 6 0 % тим не менше виступають за
те, щоб жінки, які мають маленьких
дітей, ніде не працювали. Крім дому,
звісно.

ЩО ЛЯКАЄ МАЙБУТНІХТАТУСІВ?
— Хвороба або слабість дружини під
час пологів.
— Збільшення особистої та фінан­
сової відповідальності.
— Невпевненість у батьківстві.
— Смерть дитини або матері під час
родіння.
— Страх, що дружина більше уваги
приділятиме дитині, ніж чоловікові.
— Реальніше розуміння власної
смертності.

ш

т

Скільки ж непорозумінь і сварок
виникає між чоловіками й жін­
ками! і все через те лише, що
вони не можуть зрозуміти одне
одного, що в одні й ті самі слова
вкладають різний зміст. Тож да­
вай хоч спробуємо розібратися,
що нам хочуть сказати і чого від
нас чекають.
Найчастіше жінки користуються
мовою для того, щоб виразити
свій душевний стан, для того,
щоб поділитися думками, для
зміцнення взаєморозуміння. Ча­
сто вони вкладають у своє слово
всі емоції або просто «дають во­
лю почуттям». Така мовна роз­
рядка необхідна кожній жінці,
тому і не слід її лякатися.
А крім того,— увага! — їй по­
трібно чути такі слова, які недво­
значно засвідчуватимуть не­
змінне кохання з боку чоловіків.
Без тих слів жінка може просто

зів'янути. І тоді неодмінно засту­
кає тебе зненацька запитання на
кшталт: «Ти мене кохаєш, як і ра­
ніше»? Таке запитання неодмін­
но викликає у чоловіків вражен­
ня, ніби щось негаразд, щось та­
ке сталося, відтак і реакція буває
вельми неадекватною.
«Ти мене кохаєш, як і рані­
ше?» — запитує вона, цілісінь­
кий тиждень сподіваючись почу­
ти бодай одне лагідне слово від
чоловіка, та так і не дочекавшись.
А чоловік дивується: «Тю, та я ж
одружився з тобою!»
От і готовий грунт для сварки,
сліз, образи. А насправді вона
просто хотіла натякнути, що чо­
ловік замало приділяє їй уваги.
Тож не варто дивуватися, краще
справді звернути увагу на свою
кохану.
Щодо самих чоловіків, то ми
здебільшого користуємося мо-

УІОВА КОХАННЯ

коментарів у відповідь на немину­
чу посмішку, і розмову можна
— -----—
продовжити у будь-якому на­
прямку. Декілька годин у купе або автобусі пролетять непомітно, якщо ви почнете
вирішувати одну з орігамських головоломок.
Складання може здатися скептикам заняттям несерйозним, але декілька професійних
орігамістів США отримали солідні гроші на розробку космічних антен. Не забувайте,
що сама природа сотнями мільйонів років теж займалась шліфуванням мистецтва
складання. Наші легені, наприклад, не що інше, як декілька квадратних метрів по­
верхні, компактно складених.
Може здатися неможливим, але в Японії широко відомий сліпий орігаміст. Пан Сабуро
Казе наосліп складає дивовижні фігурки, Дає уроки, навчає дітей і дорослих. Завдяки
орігамі він переборов свою сліпоту.
Людина, яка в змозі побачити красиве у білому аркуші паперу, завжди знайде щось
привабливе у партнері, допоможе розкрити коханій чи коханому красу душі й тіла.
Для того, щоб розпочати збирати орігамічну квітку, треба ознайомитися з най­
простішими позначками, які викориртовуються в роботі. Вони складають невеличку
азбуку. Головні з них зображені на мал. 1 і не потребують додаткових пояснень.
Використовуючи позначки, приготуйте з аркуша паперу квадратик, як показано на
мал. 2. Папір бажано використовувати тонкий, бо це полегшує роботу.
Нами наведена схема складання квітки: тюльпан. Винайдена вона в Японії. її автор
Куніхіко Касахара. Схема включає дві частини — сама квітка та її стебло. Для роботи
підберіть папір червоного або жовтого кольорів для голівки тюльпана та зелений для
стебла. Квадрат, який іде для голійки, повинен бути вдвічі менший, ніж для виготов­
лення стебла. Робота над тюльпаном показана на мал. 3.
Комбінуючи різні кольори паперу, можна зробити цілий букет для коханої — незва­
жаючи на пору року та грошові проблеми.
Позначки до мал. 1
1. Складання долинкою. 2. Складання гіркою. 3. ркласти уперед. 4. Скласти назад.
5. Скласти і розгорнути. 6. Перевернути з лицьового на зворотний бік.
7. Збільшення зображення на малюнку.
Позначки до мал. 3.
ГОЛОВКА КВІТКИ:
1. Вирізати квадрат і скласти по діагоналі. 2. Скласти знову. 3. Скласти гіркою, роз­
горнувши трикутник, у квадрат (широка стрілка показує місце, де треба розводити
грані). 4, 5 — зробити так само з другого боку, б, 7, 8 — зробити складку до лінії,
попередньо відбитої. 9 — складка по контуру лінії, що була зроблена на мал. 6-7,
10. Зробити також із зворотного бойу. 11. Обрізати кінчик фігури, щоб утворилася
^маленька дірочка, і розсунути з внутрішніх боків, щоб надати фігурі опуклої фор­
ми, як на мал. 12.
СТЕБЛО:
1. Скласти до осьової лінії з обох боків. 2. Так само. З — знову так само.
4 — скласти навпіл. 5 — з'єднати половинки по лінії пунктиру.
6 — витягти з листочка стебло. 7 — надягти на кінець стебла голівку і надати
тюльпану стоячого положення.

МЕНЕ ПРАВИЛЬНО
вою для передавання інформації
і для самоствердження в това­
ристві. Тому-то так часто і не
вміємо почути, що саме хотіла
сказати нам жінка.
Цілком безневинне, здавалося б,
запитання: «Чи не хочеш, любий,
піти в кіно?» — означає, що са­
ме цей фільм вона давно хотіла
подивитись. Вона запитує зовсім
не для того, щоб розпочати роз­
мову, а тому, що хоче повідо­
мити про свої побажання, інте­
реси. Ми ж здебільшого вжива­
ємо запитання, щоб одержати
потрібну інформацію. Розумієш
різницю? Тому чоловік, відповідаючи: «Не
дуже»,— що цілком припустимо
у чоловічій розмові, навряд чи
догодить своїй коханій. Її ані­
скільки не цікавить, хочеш ти чи
не хочеш, вона отак делікатно
повідомила, що сама хоче!

3 5 »

Найтактовніші чоловіки одразу
відчувають, що бовкнули якусь
дурницю (хоча й не усвідомлю­
ють, у чому помилка, тому почи­
нають канючити щось на зразок:
«Мені так приємно бути з тобою
вдома...» Потім, відклавши
спортивну газету, починають
розводитися про свої проблеми
на службі.'Чесно кажучи, най­
більшою нагородою для такого
чоловіка буде, якщо дружина
хоч трошки дослухається до його
мурмотіння:«Принаймні він хоча
б розмовляє зі мною. Може, він і
rfeтакий ужей нечулий...»
Ще один привід для конфлікту
виникає внаслідок феномену
«домашньої мовчанки». Тобто
ми активно використовуємо мо­
ву під час роботи: вона потрібна
нам, аби керувати людьми чи
передавати інформацію. А вдо­
ма чоловіки відпочивають мовч­

ки: керувати ніким. Але пробле­
ма полягає в тому, що саме вдо­
ма жінка прагне реалізувати свої
почуття, тому їй вкрай необхідне
спілкування, А ми мовчимо. А
вона прагне бесіди.
Вона дивиться у вікно на вечірнє
небо і промовляє: «Подивись,
любий, яка яскрава зіркаї» Вона
прагне уваги і кохання, та її
схвильовані слова наштовху­
ються на цілком розумне (з чо­
ловічої точки зоруї) заперечення:
«Це не зірка, це Венера, а во­
на — планета, а не зірка, зро­
зуміла?» Чоловік навіть радий
поширити кругозір знань своєї
дружини, своєї коханої...
І поки ошелешена такою відпо­
віддю жінка приходить до тями,
чоловік дивиться на годинник і
помічає, що вже час лягати
спати. І лише тоді, нарешті, коли
вони опиняться в ліжку і слова
стануть непотрібними, вони на­
решті зможуть зрозуміти одне
одного.

ЗН АЧЕН Н Я
Д ЕЯКИХ СПІВ
«Любий (а), щось сьо­
годні ти маєш не най­
кращий вигляд».

ЧОЛОВІК: Яка ж вона
ніжна й уважна до мене!
Вона помітила, що я сьо­
годні багато працював...
Ж ІНКА: Мій Боже! Я
старішаю! .k v
«Я майже готовий (а)»»

Ч.: Я вже одягаю капелюх.
Ж.: Мені потрібно ще не
більш, як півгодинки.
«Я телефоную тобі,
щоб сказати, що не­
вдовзі буду вдома».

Ч.: Тепер можна ще по­
сидіти з хлопцями за пре­
ферансом: я її попередив,
їй нічого хвилюватись.
Ж.: Він справді зараз
прийде.
«Кохання — це
серйозно».

Ч.: Досить базікати — час
у ліжко.
Ж.: Мені хочеться тільки
одного: скажи, що ти ко­
хаєш мене!
«У мене був важкий
день».

Ч.: Відчепись від мене.
Ж.: Мені хочеться чогось
поїсти.

Роман Садлове ький відомий
більше як цікавий
поет, для якого
мистецькою
батьківщиною і
рідним материком
е львівська пое­
тична гру-па-детруа ПУГОСАД.
Та вже певний
час Ромко зай­
мається
графікою. Увазі
шанувальників
пропонуються ті
роботи Романа
Садловського, в
яких явно при­
сутній еротичний
елемент.

Фото Вячеслава БРАГІНА й Олександра М ЕДВЕДЄВА (вгорі),
Костянтина ЄГОРОВА (ліворуч),
БОБО (праворуч)

Фото Анатолія ГРАБО ВЕНКА
та Валерія СОСНИ (внизу ліворуч)

«я

КОХАЮ
СВОЮ ДРУЖИНУ»

ЗІРКИ n ЗІРОЧКИ

Цікаво звучить, чи не так? Особливо ко­
ли промовляє ці слова людина, яка має
певний досвід роботи в еротичних сценах
на телебаченні та в театрі.
Власне, мене давно цікавило: хто ж вони,
ті мужчини, які погоджуються зніматися
у доволі відвертих кіноепізодах? Щ о від­
чувають вони? Чи не сексуальні, бува,
маньяки... Відверто кажучи, не без дея­
кого остраху йшла я на зустріч з Віталієм
Борисюком — молодим актором Київсь­
кого театру імені Лесі Українки, котрого
бачила в декількох відеокліпах, де і по­
цілунки, і пристрасні обійми, оголені тіла
і таке інше аж до... А зараз Віталій грає
головну роль у театральному мюзиклі
«Кандид». Роль дуже складна, цікава, не­
сподівана навіть. Відтак і розмова наша
почалася саме з театральної постановки.
За словами Віталія Борисюка — це ф іло­
софська казка для дорослих. Для дорос­
лих — не тільки за думкою, але й за вра­
женнями, адже актору доводиться грати
на сцені в еротичних сценах.
— Віталію, коли ти виходиш на сцену без
одягу, ш/о ти відчуваєш?

— Н а початку сезону я почувався трохи не
в своїй тарілці, та згодом усе пішло гаразд.
Я вірю в правоту свого героя, знайш ов по­
трібну атмосферу існування в ролі і відтоді
отримую від еротичної сцени задоволення.
1 погляди глядачів у мене викликаю ть на­
солоду.
—
Аж то ж на сцені, а на знімальному
майданчику глядачі тебе в експшз не вво­
дять?

— О й, не згадуй про ті відеокліпи. Багато
їх було, але зараз мені соромно, що я в
деяких знімався.
— Чому?
— Бо то не відеокліпи, а пародія. Один
тільки й сподобався, бо був зроблений на

профе­
сійному
рівні — це
пісня «Поза­
шлюбна донь­
к а» у виконанні
групи «Ш трафний
і
батальйон».
Там , я вваж аю , в ме­
не все вийшло досить
непогано. У відеокліпі
«моя дружина» йш ла до
напівзруйнованого будин­
ку, де ховає листи свого
коханця. А я, як старий вовк,
відчувши, що запахло см аж е­
ним, іду по сліду. А там — злість
і ревнощі змішалися з коханням,
і я її гвалтую.
—

А тобі не було шкода актриси?

— Ні. Грати — це її професія. Зрозу­
міло, що ми тільки ф а л и . Ш кода, що
вимазав її у крейду, та й сам замазався
добряче. Після зйомки півгодини мились,
чистились.
—

Віталію, ти рідко закохуєшся?

— Раніш е то було часто, але згодом зро­
зумів, що просто захоплювався. А справж ­
нє кохання — це почуття, яке прийшло до
мене з віком. Воно спонукає мене до бо­
ж евільних учинків.
—

Наприклад?

— Боротися, відстоювати своє кохання.
К ож ний день доводити своїй коханій своє
почуття.
—

Н у і як, досі борешся?

— Ні, уж е відстояв. Ця боротьба перейшла
в нову якість — спокій. Тепер я спокійний
і впевнений, що Оля (моя друж ина) поруч
зі мною.
— Я розумію — спокій. Ти добився від неї
кохання, взяв, що хотів. Отже, зараз ти
зовсім не дивишся на інших жінок?

— Дивлю сь, очі є. Ходить дуж е багато
красунь. Ти хочеш, мабуть, дізнатися: тяг­
не мене до них чи ні? Ні, зараз ні. Щось
втримує, якесь приємне відчуття чогось
святого, рідного. Я не маю потреби в інших
ж інках.

А якщ о, В іт алію , ти зараз побачиш
ж інку; як а тобі дуже западе в душу,
яка вразит ь тебе чимось, що ти зр о ­
биш?
— Я не знаю.
— Аж ж не знати ніколи. Цю жінку ти
будеш бачити лише кілька хвилин — іюки
вона йде пюбі назустріч і іюки ти зможеш
наздогнати її!
—

— Нічого страшного, якщо вона пройде
мимо. Я не піду слідом. Розумієш, в мене
є Оля, кохана людина, святе створіння, на
яке я дивлюсь щодня, як на ікону, і отри­
мую задоволення. Вона живить мене енер­
гією. Я весь в її полоні і готовий зробити
для неї все що завгодно.
—

А як ви з Олею іюзнайомились?

— Під час роботи, вона теж актриса.
—

/

теж грає в « Кандиді»?

— Т ак, кохану Кандида. 1 це одразу позна­
чилося на наших стосунках.

Виходить, перший поцілунок був на
сцені?
—

— Н і, здається, я ще за кулісами встиг, це
було так приємно. Коли лю ди підходять
одне одному за темпераментом, творчо ро­
зуміються на сексі, з ’єднані душ евною
любов’ю — це щ астя. Зн аєш , таке непо­
дільне ціле — ми.
—

Ц е ти про себе?

— Ц е я про нас з Олею.

— А що буде потім? Кажуть, кохання не
вічне.
— Я не хочу про це думати. Треба просто
зробити, щоб людині було затиш но і добре
біля мене. А далі? Ніхто не зн ає, що буде
далі. З а р аз добре, я намагаю сь робити так,
щоб завтра для Олі та мене було кращ им.
А що буде, не нам виріш увати, то вж е як
обставини складуться.
—

У вас є діти?

— Є дитя, і ми були б раді мати щ е одне,
але матеріальні можливості поки щ о зуп и­
няють нас. Я, друж и н а, ди тин а, батьки,
моя сестра,— всі ми ж ивемо в одній квар­
тирі, й ф ош і — вічна проблема. Т а що про
це к азати ...
—
Ну, добре, а як на твою думку: коли
дівчина повинна виходити заміж?

— Коли вж е відчує потребу в цьому.
—

А 'юловік

—

женитися?

— Взагалі, я пересвідчуюсь все більше і
більше, що м уж чина повинен підготувати
матеріальну базу для сім’ї. А сказати про
вік?.. Буває й так, що лю ди одружуються
в 17 і залиш аю ться разом на все ж иття, а
іноді таке трапляється в 40. Л ю ди побираються, а потім починається процес бороть­
би за своє кохання в якихось ж иттєвих
обставинах. Намагаю ться вберегти своє
кохання від соціальних штормів, а коли
криза м инає — тоді ж иття м ає налагоди­
тися. В принципі, ця любов переродж у­
ється в нову якість, більш міцну, сильну.
Вона загартовується.

А хіба не може так статися, що хтось
не витримає?
—

— Це залеж ить від людей.

— Ти загарнювуєиі своє кохання?
— Т ак, зараз так.

А я к взагалі ставишся до жіночої зра­
ди?
—

— Не слід поспішати й одразу йти. Існує
інерція повернення. Л ю ди повинні прощ а­
ти одне одному. Я кщ о лю дина, котра зрадйла, зрозуміла свою помилку, їй треба
простити. Лю ди маю ть різні тем перамен­
ти, різні х арактери, а п отім... існує звичка
сексуального ж и ття...
—

У тебе великий інтерес до жінок?

— Вони мені подобались. Я був вдячний
їм , але без взаєм них п ретен зій ... П роте
все, все це — в м инулом у. Н іхто і ніколи
н а д а в а в мені стільки радості, як д ає з а ­
раз моя О ля. Н е чіпляй ся, прош у, до м е­
не з інш ими ж ін кам и. Я кохаю свою д р у ­
ж ину.
Розмовляла
Ганна ЯРОВЕНКО
Фото Сергія СЕКРЕТОВА

38

— Чули, вчора про нуцистіа передача була?
— А то ато такі? Самі нудяться чи на інших іадьгу наганяють?
(З розмови в автобусі)

! С П РА ВД І, хто ж вони такі, нудисти?
Нудизм (від лат. nudus — голий) — культ голого тіла
Збираються докупи однодумці, влаштовують нудистський табір і живуть собі голі-голісінькі, ще й кажуть,
що так і треба.
Чи властиве таке явище українській культурі? Якщо
уважно (і, що найважливіше, з почуттям гумору) до­
слідити наш фольклор, можна знайти досить-таки
сміливі «одкровення» на тему нудизму. Варто згада­
ти хоча б рядки з відомої пісні:
Ой піду
НУ Д А
Там мій
НУ Д А

я лугом, лугом,
я, НУ Д А я,
милий оре плугом,
я, НУ Д А я

Цікаву сценку можна собі уявити.
Жарти жартами, а от як трактують нудизм поважні
видання? Якщо вірити словнику іншомовних слів, ну­
дизм - буржуазна течія в країнах Західної Європи і

\

США.
Такі вияви «буржуазності» у нас, хоч і зустрічаються
дедалі частіше, все ще в дивовижу. А от на Адріатиці,
в Югославії, давно вже можна побачити «дітей при­
роди» і навіть приєднатися до них. Звичайно, такий
спосіб життя дає чудову нагоду для того, щоб по­
сміятися і над собою, і над іншими. Югославський ча­
сопис «Jez» (рідний брат нашого «Перцю») присвятив
нудистам цілу збірочку анекдотів. Пропонуємо вам
деякі з них.

б
ПОЧАТКІВЕЦЬ
— Гей! — здивовано вигукнула молода нудистка. зустрівши колегу
на стежйні — Це ж просто неприїтойно! Навіщо вам краватка, коли
на вас більше нічого немає?
— Та, розумієте, мені важко отак одразу роздягнутись. Я тут
початківець,— пояснив той.
РІЗНИЦЯ ОЧЕВИДНА
Сім'я відпочиває на нудистському пляжі.
— Тату, яка різниця між чоловіком і жінкою? — питає синочок.
— Т-с-с! Тихше! — каже батько, знітившись.— Ось дивись. Бачиш,
який розмір ноги у мами?
— Бачу,— відповідає син.
— А бачиш, який розмір ноги у мене?
— Так, бачу.
— Ну от: різниця — між ногами — закінчив лекцію батько.

НАХАБА
В нудистському таборі якийсь нахаба побачив молоденьку
дівчину та й питає:
— Гей. мала, в тебе є груди?
— Що за дурне запитання?! Звичайно, є!
— Чому ж ти їх не носиш?
ЩАСТЯ
На нудистському пляжі хлопець несподівано зустрів свою
давню добру приятельку.
— Ох, як ти чудово виглядаєш! Який я щасливий, що знову
бачу тебе!,.
— Зайди глибше у воду, вар'яте! Не конче всі мають бачити,
наскільки ти щасливий,— слушно зауважила дівчина.

СЮРПРИЗ
Дві симпатичні дівчини довго шукали на пляжі відлюдну
місцинку, де б їх ніхто не бачив. Нарешті вони знайшли затишну
галявину, оточену деревами й кущами, роздяглись і голісінькі
пішли купатись. Досхочу наплававшись, полягали загоряти.
Раптом з кущів почувся голос:
— Чота! Заняття з маскування закінчені! Ходом руш! — і дерева
з кущами попрямували до них.
БІБЛІОФІЛИ
У морі потонув корабель, і лише двоє — чоловік та жінка —
дісталися берега. Виявилося, що це безлюдний острів. Щасливі,
однак, що врятувалися, вони насолоджуються життям, наче
справжні нудисти. Поглянувши на найінтимнішу частину
чоловікового тіла, де витатуювано «Завжди готовий!», жінка
захоплено каже:
— і що б робила така інтелектуалка, як я, на цьому острові,
якби ти не взяв з собою почитати щось цікаве?

ПЕРЕВІРКА
— Чому ти завжди опускаєш очі, коли я кажу, що люблю
тебе? — питає юнак дівчину в нудистському таборі.
— Щоб бачити, чи ти кажеш правду,— відповіла вона.
ДУРЕНЬ
Нудистський пляж. Мама прогулюється, а батько й син
розмовляють.
— Тату, а чому те, що ми з тобою маємо отут, не завжди
однакової величини?
— У мене і в тебе, синку, це нормальної величини,— пояснює
батько,— Тільки в дурнів воно велике.
За деякий час малий біжить до батька.
— Тату, тату, дивись, он мала розмовляє з якимось дурнем! і
він стає все дурніший і дурніший.
Переклала з сербської Наталія ЧОРПІТА

МЕДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІІ

БОЛІ ПІД ЧАС
МЕНСТРУАЛЬНОГО
ПЕРІОДУ
Деякі жінки ніколи не відчувають болю під
час менструального періоду, інші відчувають
у слабкій формі, а в деяких приступи болю
настільки сильні, що вони змушені дотриму­
ватися постільного режиму. У рідкісних ви­
падках біль буває слабким на початку, з по­
ступовим наростанням, частіше — навпаки.
Майже половина жінок відчувають біль у
перший день, у деяких болить низ живота
за два-три дні до менструації, біль може
тривати ще два-три дні й після менструації
Часто за кілька днів до початку менстру­
ального періоду в жінки може боліти голо­
ва, груди, турбує відчуття тривоги. Біль ви­
никає внаслідок скорочення м’язів матки
при зусиллях виштовхнути менструальну рі­
дину. Якщо при цьому м'язи матки тверді,
виникає сильний біль. При широкому усті
матки болі не турбують.
У більшості випадків біль буває стерпним,
отже, дана ситуація, що повторюється що­
місяця, стає звичною. Для полегшення цьо­
го неприємного стану (але неминучого) я
рекомендую зробити масаж та шіацу в точ­
ках, що наводяться нижче.

Процедуру масажу чи шіацу починайте в
точках BL-22, BL-23.BL-31, BL-33, BL-34
і BL-48 (мал. 1). Потім тим же способом
дійте на точки CV-12, CV-6, CV-4, ST-27,
КІ-12 і CV-З (мал. 3). Лікування буде
ефективнішим, якщо ви зробите масаж у
точках LI-4, КІ-9, SP-6 і КІ-3 (мал. 2 і 4).
Коли ж болі під час менструального періоду
тривають довго чи збільшуються внаслідок
пухлин у м'язах матки, зверніться до лікаря.
1. BL-22
Один сун і п'ять бу з обох боків від хребта,
нижче першого поперекового хребця.
2. BL-23
Один сун і п'ять бу з обох боків від хребта,
нижче спинних відростків другого попере­
кового хребця, що знаходиться на висоті
нижніх ребер.
3. BL-31
4. BL-33
5. BL-34
П'ять крижових хребців зливаються і утво­
рюють задню стінку тазової порожнини.
Чотири цубо (BL-31-34) знаходиться порад
з отворами з обох боків верхніх виступів
цих хребців. Пара цубо BL-31 знаходиться
на рівні самого верхнього крижового хреб­
ця, а решта розташовані нижче згідно зро­
стаючого порядку номерів.
6. BL-48
Три суни з обох боків хребта, нижче дру­
гого крижового хребця.
7. LI-4
Точно між великим і вказівним пальцями
на тильному боці руки.

8. CV-12
Чотири суни вище пупка, на половині від­
стані між пупком і діафрагмою.
9. CV-6
Один сун- і п'ять бу нижче пупка.
10. CV-4
Три суни нижче пупка.
11. ST-27
Два суни нижче точок, що знаходяться
на відстані двох сун з обох боків од
пупка.
12. KL-12
Чотири суни нижче точок, що знахо­
дяться на відстані п'яти бу з обох боків
од пупка.
13. CV-3
Чотири суни нижче пупка.
14. SP-1 0
Два суни і п'ять бу вище колінної чашечки
на внутрішньому боці стегна.
15. КІ-9
На м'язі, на відстані, рівній ширині вказів­
ного пальця, до внутрішнього боку від
краю великогомілкової кістки, біля точки,
що знаходиться на відстані п'яти сун вище
від внутрішньої щиколотки.
1 6 .SP-6
На внутрішньому боці гомілки, три суни
вище внутрішньої щиколотки.
17. КІ-3
Задній бік внутрішньої щиколотки.

З англійської переклав
Олександр КУРБАТОВ

4Ш

Ь

4 2

монологи
ЗАГАЛОМ ТАК НІЧОГО СОБІ...
Тиждень почався дуже оригінально, щоб не сказати
більше — на зміну меланхолії прийшли глибока депре­
сія і велика нудьга.
Я цілими днями сиділа в кав'ярні, цмулила каву та
інші напої (алкогольні і не дуже) і рахувала жінок. Кра­
сивих окремо і некрасивих окремо. А ще товстих, зви­
чайно, окремим-преокремим списком. Красивих було
мало, некрасивих багато, але найбільше було товстих,
набагато більше, ніж я сподівалася.
На чоловіків я зовсім не звертала уваги. Навіть на
знайомих. А товстих жінок подумки роздягала і здрига­
лася від жаху. Якби я була чоловіком, я б ніколи не
змогла кохатися з товстою жінкою. І взагалі, як сказав
Стендаль, «опиратися треба на те, що чинить опір». На­
віть у коханні, принаймні я так вважаю. Надійніше якось.
А потім мені набридла та кав'ярня, і я перебазувалася
до іншої. В іншій можна було палити цигарки і пити
«Пепсі». і ні про що не думати. І не рахувати остогидлих
жінок.
Як на мій стан, то було, напевне, найбільш вдале місце
на цілій планеті. Але саме ця довершена відповідність
чомусь мене доводила до сказу. Я не хотіла жодної до­
вершеності, ні в яких, навіть у найбезглуздіших проявах.
На щастя, в мене закінчилися гроші. А мій рахунок в
банку «Барклоу» в Нассау знав кращі часи.
Остаточно перебазувавшись до себе додому, відкрила
нову банку кави, витягла з книжкової шафи «Історію ки­
тайської філософії» в суперобкладинці, яку читала вже
третій рік. Бачить Бог, я хотіла фундаментально погли­
бити свої знання у такій делікатній сфері, як китайська
філософія, і, напевно, це б мені вдалося, бо десь останні
півгодини старанно перечитувала один і той самий аб­
зац, максимально заглибившись у розуміння тексту.
« ...За відсутності гостроти не буде того, що зветься ле­
зом, а за відсутності леза не буде того, що зветься го­
стротою...» і тому дзвінок у двері, який пролунав ціл­
ком несподівано і за всіма параметрами явно належав
представникові сильної половини людства, не застав
мене зненацька і не сколихнув навіть сотої частини тієї
хвилі еротичних імпульсів, які б могли мати місце, аби я
читала, наприклад, «Введення у сексологію» Кона. «От
що значить правильно і вчасно вибрати книгу для чи­
тання»,— повчально подумала я і пішла відчиняти двері.
На порозі стояв мій знайомий, якого я проігнорувала
в кав'ярні. Його душа не витримувала такої наруги і ви­
магала сатисфакції у будь-якій формі. Мої щиросердні
виправдання про різні депресії і нудьгу не справили на
нього жодного враження, і навіть вимахування перед
його носом «історією китайської філософії» в супероб­
кладинці як найнаочнішим доказом того небезпечного
стану, в якому я,перебувала останнім часом, не зробило
його поблажливим.
Мені була прочитана довга лекція про правила хоро­
шого тону і про християнську любов до ближнього. Лек­
ція супроводжувалася поцілунками у найрізноманітніші
місця з відповідними коментарями, характеристиками
цих найрізноманітніших місць. По закінченні лекції, яка
трохи виснажила організм як лектора, так і слухачки, ми
допили залишки вишневого лікеру, доїли вишневий
пиріг і пішли приймати ванну, керуючись «Введенням у
сексологію»...
Все завершилось, звичайно, хеппі ендом. Через годи­
ну, загорнуті у махрові простирадла, ми лежали на ка­
напі, ділячись враженнями від прожитого тижня, і дійшли
висновку, що він був навіть так нічого собі, цілком при­
ємним.

М а рі

43 4ШЬ

потрапляли на сторінки окремих пам'яток повчальні висловлювання видатних філософів, письменників, полко­
української давньої літератури не часто. Здебільшого і як правило— про водців, входять туди стислі перекази міфологічних сюжетів тощо. Ми,
них говорилося з негативним знаком як про один із гріхів людських. зрозуміло, вибирали ті номери, які присвячені любовним стосункам.
Отож, закономірним є те, що рядки й сторінки на подібну тему просякнуті Можливо, комусь ці історії видадуться надто простенькими й наївними.
релігійною нетерпимістю, осудом, прокляттями. Одним із яскравих при­ Однак не поспішаймо від них відмахуватися. Вони вимагають спів­
кладів подібних описів є розділ про Мойсея Угрина з «Києво-Печерсь­ чутливого ставлення вже хоча б тому, що саме в цих коротеньких
кого патерика» (поч. XIII ст.), в якому змальовано протиборство вродли­ новелках вироблялася поетика книжної любовної оповіді, формувався
словник творів про інтимні стосунки.
вого праведника й хтивої вдови.
«Легалізація» любовної тематики в українській книжній літературі роз­ Скажімо, Зігізмунда з «Декамерона» «горячку силную втілі ощутила»,
почалася в XVII ст. Переспівується віршем перша новела четвертого дня один герой поеми Торквато Тассо «Звільнений Ієрусалим» (українсь­
з «Декамерона» Дж. Бокаччо, в якій розповідається про трагічне кохан­ кий переклад датується XVII ст.) «распалений похотю», в іншому —
ня дочки салернського князя Танкреда Зігізмунди та йогослуги Звіз— «вся єстественна похоть... возтрепетала». У драмі Лаврентія Горки
дарда. Набуває поширення «Приповість про трьох молодиків, як обду­ «Йосиф-патріарха» (1708) дружина Пентефрія, забажавши Йосифа,
говорить:
рила їх одна вдова своїми витівками
«...Жестока Страсть язвить мі утробу,
вельми вправно», «Історія сімох муд­
горієт мі тіло,
реці в» у переказі Григорія з Шаргорода,
Лодовіко ГВІЧЧІАРДІНІ
Внутр мі сердце палаєт, яко же огнь, зіло
куди входить цікава притча про старого
Возгорі війся...»
чоловіка й молоду жінку. Переписують­
У «Годинах дозвілля» в номері 24-му
ся збірники новел, фацецій, історичних
«любовію распаленна» Єпарса, в 64та побутових анекдотів, байок, дотепних
му — Семіраміда і т. д. Отже, як бачимо,
жартів і реплік, де,трапляються й тексти
письменники шукають і знаходять від­
з фривольним змістом. Серед них ви­
повідне словесне оформлення любовної
діляються «Апофегми» білоруськопристрасті людини. В цих історійках ви
польського гуманіста Беняша Будного,
знайдете найрізноманітніші поради —
«Фацеції, або жарти, польські», а також
від суто гігієнічних (№ 137) до глибокое«Забавньїе часи» ("Години до зв іл л я ")
тичних, тут — початки «бородатих»
італійсько-нідерландського гуманіста
Лодовіко Гвіччіардіні (1521-1589), уривки з яких ми й пропонуємо анекдотів, скажімо, про повернення чоловіка з відрядження (порівн.
вашій увазі (перше видання цієї книги побачило світ у Венеції 1565 № 87) і т. д. Варта уваги й українізація цих сюжетів — у тому ж 87-му
номері діє проворний кум...Отож, повернімося до витоків любовної
року).
Рукопис одного зі списків «Годин дозвілля» обривається на 156-й істо­ теми в українській книжній літературі і подумаймо, що ми втратили, а
рії. Насправді їх було значно більше. В основі цього збірника лежать що завоювали на цьому терені

ОпИСИ інтимних стосунків

години

ДОЗВІЛЛЯ

Якою любов буває
сильною і міцною у
молодих дочок
Єпарса, сестра Метрокла, до
філософа Кратеса такою
любов’ю була розпалена, що
батькам своїм об’явила про
намір вкоротити собі життя,
якщо з ним не побереться. І
хоч як Кратес противився,
однак ніяк не міг від­
говоритися. Встав Кратес,
склавши свою опанчу, пере­
кривив гримасою своє лице і
прийшов до тої діви сказати
їй, аби не вважала потім себе
обманутою: «Дивися, я ж е­
них твій». Кинув ціпок на зем­
лю і сум^ свою, кажучи: «Оце
й є моє багатство й придане,
розсуди, моя люб’язна доч­
ко, а найпаче зволь те відати,
що та стане мені любою, якій
сподобалося моє життя».
Єпарса ж, побачивши те ба­
гатство, була тим задоволе­
на. Словом, зустрілися одно­
думці. Отож, узяв пом'янутий
філософ свою опанчу, розі­
слав її на землі по-філософськи, поклавши на неї
діву свою, став її обіймати, і
так у присутності тих батьків
і сторонніх завершувався їх

шлюб, і при тім шлюбі найпотішнішим було те, що коли
присутні при тій події його
запитали: «Щ о ти робиш?»,відповідав: «Саджу людину».

52
Нечиста любов вво­
дить в оману, завдає
шкоди, соромить і гань­
бить того, хто за неї
чіпляється
Пан Людвіг Алеманн, як по­
штивий і розумний шляхтич,
видячи якось, що один друг
любові нечистій вельми від­
дався, що призвело до по­
милок, розтринькування сво­
го майна, втрати своєії честі і
нарешті до загальної ганьби,
почав його вмовляти проник­
ливими тихими словами в та­
кий спосіб: «Блуд не відпо­
відає добрій пораді, надіюся,
і всім се відомо, що чим до­
вше старієш, то більше про­
падає честь, а бідність зро­
стає».

64
Честолюбство й хіть
призводять до поганих
справ
Семіраміда

була

вельми

владолюбна, через що й по­
просила чоловіка свого Нінума, щоб виявив їй свою ми­
лість і дав би їй можливість
поцарювати один день і цар­
ським скіпетром поволодіти,
але як тільки вона се одер­
жала, наказала під час того
владарювання царя, а свого
чоловіка вбити, і після того
володіла вона тим царством
тривалий час, і поскільки бу­
ла жона любодійна, то впала
в такий великий блуд, що
просила сина свого Нінама,
щоб вступив із нею в пере­
люб, з чого він розгнівався і
без усякого милосердя її за
те до смерті заколов.

Дивний спосіб дізнати­
ся, чи вірна мужу жона
Якийсь невіглас в городі
Агуббі ревнував жону свою, і
поскільки не відав, як би
йому достеменно пересвід­
читися (в її вірності), з'їхав з
глузду і, знайшовши своєму
божевіллю достойну хит­
рість, вихолостився і хотів
побачити, що якщо жона
його стане потім дітей на­
роджувати, то це й буде до­
казом того, що жона його
перелюбствує.

78

66
Метка відповідь жони,
яка захищає свою честь
Одноокий хлопець одру­
жився з дівицею, котра вже
давно була пустилася бере­
га. Він жалівся й дорікав їй за
те жорстокими словами, на
що відповідала йому: «Ти
бажаєш, щоб я ціла була, а
ти й сам не цілий і одноокий».
Відповідав їй так: «Суперник
мій се око мені пошкодив».
Вона ж відповідала: «А мене
пошкодив друг мій».

У який спосіб
виявляють благочестиві
жони вірність свою
чоловікам своїм
Коли вірменина жона, бла­
городна й прекрасна, йшла з
гостей від царя Кіра, то по
дорозі запитав муж її: «Яким
тобі здався той прекрасний
цар, котрим всякий захопле­
ний?»
Відповідала:
«Мій
люб’язний мужу, правду ка­
жучи, не позирала я на царя,
через те й сказати не можу,
гожий чи не гожий цар та
інші пани».

Ш ) 44

83
Щ о від непорядків
безумних князів, і від
жорстокої люті, і від
невірних друзів буває
Кандол, король лідійський,
мав таку прекрасну дружину,
що, радіючи з тої краси, мало
не божеволів, вихваляв її пе­
ред усіма несказанно і вта­
ємничував кожного в те, що
творилося з нею в подружніх
ділах. І для більшої (пере­
конливості) після завірянь,
перебуваючи одного разу на
ловах, представив він її нагу,
як мати народила, вірному
своєму другові, якого звали
Гегелом, котрий, побачивши
таку красу, сильною любов'ю
до неї розгорівся, розмірко­
вуючи, як би її чи то полю­
бовно, чи то силою до себе
прихилити. Жона ж, видячи
вчинок мужа свого, і для чого
нагою представлена була
Гегелу, засумнівалася, чи їй
вірною бути, і що король ба­

нього, об’явила йому знатно­
го й багатого чоловіка, чому
той малюк вельми зрадів і
сказав: «Добре ще, що я та­
кого отця маю!»
110
Як ДІоген покарав
розпусника
Один отрок, з викликом одяг­
нутий, попросив про якусь по­
слугу. ДІоген сказав: «Я не
можу тобі обіцяти, поки не
розстебнеш свій одяг і я не
побачу — муж ти чи жона».

128
Чоловіки повинні жо­
нам своїм вірити, що
всі діти, які є — від них
Бернард Амідей жалівся:
«Дорікають, мовляв, мені,
ніби син мій не від мене, а від
іншого народжений». На що
Петрарха, як добрий друг,
його словами покарав, кажу­
чи: «Ти шукаєш Марію-равенину, а тобі слід найдужче
вірити своїй жоні, котра те
найкраще знає А щодо цьо­
го розкажу я тобі цікаву іс­
торію. Не так давно у городі
Сіні жив собі славний муж,
маючи прекрасну, лишень
почасти в любодійстві підо­

45 М Ь

жає нею з другим поділи­
тися, від чого дуже розгні­
валася і вручилася волі того
Гегела, наказала короля
свого умертвити і так відда­
лася із царством своїм тому
вбивці й перелюбникові.

87
Великого терпіння
деяких чоловіків щодо
Своїх жон-перелюбниць наслідувати не
варто
Бернардин Бейкус застав
кума свойого з жоною своєю
на постелі лежачих, через
що голосно на них закричав:
«Чи не соромно вам те тво­
рити й діяти, коли двері у вас
не зачинені?! Зачиніть двері,
дурні!»

вовисько з трьома головами:
перша - левина, друга —
козяча, третя — зміїна. І до
сього дивного звіра уподіб­
нюють любов, кажучи: «Лю­
бов має три голови: початок,
середину й кінець». І тлума­
чать це так: «Початок — гор­
дий і впертий, мов лев,— то
перша голова; середина ж
сотворить жагучу хіть, по­
дібно до розпаленої кози,
то — друга голова; нареш­
ті — як наслідок усього — яд
гріха і виразка каяття, і се
через третю хитру голову
зображають».

109
Жінки обдурюють
своїх чоловіків часто й
багато

Як розповідає Фулгент, була
химера — звіроподібне ди­

Під час царювання Генрі­
ха VIII, короля англійського,
жила собі в Лондоні одна
шляхетна небагата жона,
лишень вельми прекрасна,
хоча й хтива і не чистого
житія. Тая пані мала собі 12

зрілу жону, І коли в неї ВІД
нього народився син, вона
якось, його на руках носячи,
посміхалася і пестила його, а
батько, побачивши це, від­
вернувся від матері і тяжко
зітхнув кілька разів. Вона ж
запитала мужа: «Чого ти зіт­
хаєш?» У відповідь він знову
зітхнув та й каже: «Я б хотів
віддати половину свого ма­
єтку за те, щоб мені відати, чи
мій це син?» На тії дивні сло­
ва, які матір однак не дужето й вжахнули, відповідала
мужу: «Навіщо ж стільки ба­
гато давати, подаруй мені
хоча б тисячу червінців, то я

обнадію і скажу тобі правду».
Муж же, думаючи, що таке
обнадіювання
неможливе,
подякував їй за ту велику
обіцянку, потім призвані були
для цього як судді їхні друзі,
яким і було по порядку по­
відомлено про те діло. Взяла
мати того сина на руки,
обернулася приємним лицем
до мужа свойого і сказала:
«Чи стверджуєш ти, що це
дитя — моє, чи то правда?»
М уж же відповів: «То правда,
стверджую». Потім жона, по­
давши те дитя мужу своєму
на руки, сказала: «Візьми йо­
го, я тобі його дарую нині,

108
Любов — це
дивовисько,подібне до
образу химери

чад: перше чадо — від мужа
її, інші — від різних персон.
Спіткала її жорстока хворо­
ба. І чимдалі, то слабшає си­
ла. От-от смерть настане.
Через це призвала до себе
мужа свого і сказала йому:
«Вільгельме! (Бо він так іме­
нувався). Нині не час далі
жартувати й брехати. Отож,
знай, що між усіма нашими
дітьми лишень один, стар­
ший,— від тебе є, позаяк я
тільки перший рік від шлюбу
нашого тобі вірна б ул а ...»
(чому муж її вельми подиву­
вався і всі діти, котрі біля ка­
міна сиділи й їли). І як мати
стала більше слів плодити й
називати чималенько імен
отців їх, почув менший син,
що ледве 4 роки мав, котрий
тримав в одній руці хліб, а в
другій — сир, і, поклавши все
те на стіл, возніс руки свої
вгору й просив тремтячим
голосом: «О, любезна мату­
сю! Дай мені доброго бать­
ка!» Мати ж, дійшовши до

будь йому міцною опорою, бо
це син твій». І цим був він за­
доволений залишився. Друзі
почали сміятися і, хвалячи
жону за розумні її вчинки,
ухвалили мужу обіцяне їй
заплатити».

137
Дуж е корисно в
подружньому житті
рідко люботворіння
чинити
Лікурга запитали, чому ти в
законах своїх забороняєш
мужу з жоною своєю любо­
творіння чинити, оскільки,
мовляв, таким людям вільно
вдень і вночі, і таємно завж­
ди, коли хочуть, любитися.
Відповідав Лікург, висуваючи
три причини. Перша: про­
довжувати вік свій в більшій
силі г кріпості, якщо те рідко
чиниться. Друга: любов їхня
між собою буде завжди в
кращому стані. Третя: щоб
народжувані від них діти бу­
ли якнайкріпкіші й сильні.
Соломон-бо каже: «В по­
дружньому житті є три плоди
або речі корисні: совість, вір­
ність і діти».
Передмова та
переклад зі староукраїнської
Миколи С У Л И М И

ч « •- n " І с о
пі ’c
o ca ro I Q-

CJ o

m CL x r o r o

Рубрику веде Вікторія СТАХ

1001 ВІРШ ДЛЯ ШАХРАЗАДП
Фото Вячеслава БРАГІНА та Олександра МЕДВЕДЄВА

Індекс 74283

Шановні добродії! Нагадайте своїм друзям і подругам, що
нині вони мають реальний шанс передплатити «Лель» на
друге півріччя 1993 року. Не встигли?
Передплачуйте з будь-якого іншого місяця.
Але — передплачуйте! Не читати еротичного журналу —
значить обкрадати себе, збіднювати своє кохання.
З кожним числом читацький гурт «Леля» зростає.
З кожним випуском — «Лель» набуває нових барв.
Читайте і передплачуйте «Лель» — перший український
еротичний часопис!