Лель №03 [Сергій Чирков] (pdf) читать онлайн

БІБЛІОТЕКА ЛЕЛЯ
в шести томах —
літературний
додаток
до журналу
ЛЕЛЬ
1993 рік:
УКРАЇНСЬКИЙ
СОРОМІЦЬКИЙ
ФОЛЬКЛОР вперше в XX столітті
окремою книгою.
МАРКІЗ де САД.
БУДУАРНА
ФІЛОСОФІЯ.
Роман. Переклад з
французької
В. Андрійця.
МИХАЙЛО
КОНОНОВ.
ЕХ, БЛЯХА-МУХА!
Батально-еротична
феєрія з часів
другої світової
війни з чистим
коханням і брудним
сексом. Російською
мовою.
ВСЕ ПРО СЕКС.
Енциклопедія
сексуальних
рекордів та
пріоритетів
різних часів і
народів.
УКРАЇНСЬКИЙ
ДЕКАМЕРОН.
Збірка творів
класичної
української
літератури,
практично
невідомих читачеві.
ПОДОРОЖІ
В ПОШУКАХ
КОХАННЯ.
Збірка сучасних
українських
еротичних повістей
та оповідань.
БІБЛІОТЕКА ЛЕЛЯ.
Унікальна щорічна
серія книг
із скарбниці
світової та
української
еротичної
літератури.
ШУКАЙТЕ
БІБЛІОТЕКУ ЛЕЛЯ
в передплатних
каталогах
УКРАЇНИ!
ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
БІБЛІОТЕКУ ЛЕЛЯ!

Богдан ВОЛОШИН

Це були її останні слова. Орися
схопила важ езний куфер з власним
манаттям і рішуче зацокотіла
каблучками по сходах. П осеред
спорож нілої кімнати самотньо
стовбичив М арко Грись — щ е один
ошуканий чоловік.
— Д аная...— тихо мовив він і
знесилено сів на стілець.— Даная
м ене кинула. Яке глупство... Вона
мене кинула? М ене?.. Кинула... І
пішла до цього... М айстра спорту...
Бугая з племінної ферми!!!
М арко далі сидів посеред кімнати і
палко шепотів слова прокляття на
адресу зрадливої Орисі і підлого
спокусника. Але слова мовились
якось нерішуче, без того звиклого
надриву, що супроводжує подібні
сімейні трагедії. Все було дуже
просто. Марко Грись мав на душі
гріх неповноцінності.
Цей сорокарічний чоловік довго
парубкував. Якось не складалося у
нього з жінками. Чи він забагато від
них вимагав, чи вони не знаходили у
цьому постарілому Гамлетові зерен
сімейного щастя, але кожен новий
роман Грися закінчувався тихим
розподілом спільного майна. Марко
вж е не сподівався на сімейну
вікторію і твердо вирішив дожити
відпущені йому дні у спокої, тиші та
самотності. Але не судилося. Доля
зухвало подарувала йому зустріч з
О рисею -Данаєю . Кохання між ними
спалахнуло яскраво і весело. Біля
Д анаї М арко помолодшав,
розігнувся і з головою занурився у
шал кохання. Він і не підозрював,
яка драма на нього чекає.
Усе йш ло добре, та одного
вечора, після тригодинного
блукання містом, Марко
запропонував майбутній дружині
завітати до нього додому. Стосунки
закоханих зайш ли так далеко, що
подруга без вагань погодилася.
Марко давно готувався до цього
візиту: єдина кімната світилася
чистотою, постіль вабила
незайманою білизною. Марко
метушився, готуючи легку вечерю,
О рися ж зайняла фотель. Вона
справді нагадувала Данаю. її пишні
форми навіть глибокий фотель не
зміг поглинути. Проте у цій
надмірності тіла було щ ось
надзвичайно привабливе. Є такі
жінки — природа наділила їх від
щ ирого серця, зле трішечки
переборщ ила. Хоча — чому але?
■

г\
J

О

Саме ця невеличка дещ иця надміру,
ця делікатна брутальність розміру
найбільше й приваблю вала Марка.
Коли дивився на Данаю або навіть
просто згадував її принади, йому
страш енно праглось сховатися у
цьому золотавому тілі, причаїтись і
чекати смерті.
Грись мовчки збирав на стіл,
свідомо затягуючи паузу в розмові.
О рися теж мовчала, ніяково
поглядаючи на охайно застелене
ліжко. Коли ж до ритуальної вечері
залиш алася лиш е мить офіційних
запросин, Марко, йдучи повз
Орисю, цілком несподівано для себе
поцілував кохануу вушко...
Звісно, після цього до вечері ніхто
не доторкнувся. Марко і О рися мали
інший клопіт. Грись миттю
занурився у щедрі ниви її тіла,
насолоджуючись їх доступністю і
багатством. Маленьким
зачудованим равликом мандрував
неозорим и просторами жіночого
тіла, полишаючи за собою вогкий
слід. Равлик долав затишні
западинки і велетенські гори,
увінчані трояндовими пуп’янками,
перекочувався теплим роздоллям,
нанизуючи на тремтливий стрижень
утіхи всі навколишні принади.
Грисеві було добре і затиш но у
золотавому краю його мрії. Але саме
тоді, коли брама раю вже
розчинилася, коли до правдивого
свята душі і тіла залиш ився лиш е
один крок... Равлик заснув. Заснув
раптово і недвозначно, без жодних
шансів на ш видке повернення у цей
світ.
Вранці О рися встала дещо
розчарована, та каву для Равлика
зготувала чудову. Щ о б там не
казали люди про жінок — вони
вміють чекати. О рися вийш ла за
Равлика заміж і стала чекати. Але
щ оразу мандри Равлика у країну
Втіхи закінчувались його
безславним сном і глибоким
розчаруванням Данаї.
Врешті терпець жінці урвався.
Спочатку приховано, а потім цілком
відверто Даная зайнялась
лю бощами з палкими
прихильниками її краси. Усе це й
призвело до драми — Даная
подалась жити до свого давнього
приятеля, який ночами взагалі не
спав.
А Марко далі безпорадно вінчав
картину самотності у власному
помешканні. Він сидів, обхопивш и
голову руками, і сипав прокльони на
весь світ. І не тому, щ о був кепським
чоловіком. Просто при самій думці
про самотність, яка щодня, щоночі
тоненьким цвяшком щ емітиме у
скроні — сорокалітній Марко Грись
божеволів.
— Все. Досить,— Равлик раптово
зірвався на рівні ноги,— Я не дам
©

«Лель», Київ, 1992.

Засновники: фірма «Довіра» і
С. М. Чирков
(свідоцтво про реєстрацію:
серія КП № 579)
Видавець: фірма «Довіра»
Головий редактор С. М. ЧИРКОВ
Р едакційна колегія:
В. П. ГРАБОВСЬКИ Й
(відповідальний секретар),
І. В. Л УЧУ К,
В. І. М ИТРОФ АНОВ,
М. РЕВАКОВИЧ (CLIIA),
В. 1. СТАХ (редактор відділу),
М. М. СУДИМА,
В. В. ЧИСТЯКОВ
(редактор відділу),
В. В. Ч У П РИ Н ІН
(редактор відділу ілюстрації).
Л ітературний редактор
В. Я. М итрофанова.
Х удожньо-технічний редактор
Р. О. М арковець.
Макет О. Г. Л ичик.
Фотоілюстрації О. С. Задираки.
Ілюстрації О. О. Міхнушова.
П ідписано до друку 05. 0 8 . 9 2 р. Ф орм ат
60 * 84 1 /8 . Друк оф сетний. Умови, друк,
арк. 6,0. Умови, ф арбовідб. 26,0.
О бл.-вид.арк. 8,5. Тираж 2 0 0 0 0 пр.
Зам . 0 1 5 9 2 0 3 .
-Адреса редакції: 2 5 4 1 1 9 , К и їв-1 1 9 ,
вул. П архом енка, 3 8 -4 4 .
Т елеф он д л я довідок: 2 1 1 -0 2 -7 8 .
К ом бінат друку «Преса України», 2 5 2 0 4 7 ,
К иїв-47, просп. П ерем оги , 50.
При передруку м атеріалів поси лання
на ж урнал «Лель» о б о в ’язкове.
Ціна договірна.

їм ... Н е дозволю без мене жити!..
Равлик рішуче кинувся до
комірчини. У часи далекої і
безтурботної юності М арко досить
довго займ ався стрільбою з
малокаліберного пістолета. Забава
давно минула, а пістолет з набоями
залиш ився. Равлик ретельно оглянув
пістолета. Він був справний. Тоді
запхав його за пояс і прожогом
вискочив на вулицю. Знайти
коханців Равликові було дуже легко,
оскільки чудово знав цього майстра
спорту, а щ е кращ е — де він меш кає,
бо поруч, у висотному будинку,
містився комітет, в якому трудився
Марко Грись. Йому не раз
доводилось бачити, куди заходить
його Даная.
Погода на вулиці цілком
відповідала настроєві розлю ченого
мужа. Осінь зустріла його сильним
вітром і дрібним дощ ем. Набубнявілі
хмари зависали над маківками
людей брудними ряднами. Але
найбільше вражали дерева.
П отворніш ої картини Равлик у житті
не бачив: м ороз вдарив надто рано,
дерева не встигли скинути листя,
воно навіть не пожовкло, а звисало
подертим ганчір’ям з чорних віт.
Равлик ледве встиг втиснутись у
переповнений автобус. Роздратовані
тіснявою люди безперестанку
сварилися, дорікаючи одне одному
браком культури й толерантності.
«Тварюки,— думав Равлик,—
зараз вони плірються лайкою із

напханих лайном ротів, а через
півгодини у своїх просмерділих
часником квартирах займатимуться
тими жалюгідними лю бощ ами...
Похітливе стадо! Дарма, сьогодні
бодай двом я зіпсую це свято
безкінечного бруду і брехні!» Гарячі
думки Равлика перервала
вересклива жіночка, котра
намагалась продертися повз нього у
салон.

— Мужчина, чого ви тут стали?
Кінг-Конг! Дайте пройти! Наставив
пузо, як пістолет, і не дає порядним
людям взад пройти.
При слові «пістолет» Равлик весь
зіщулився і тихенько вискочив на
наступній зупинці. Йшов він
недовго. За якусь хвилю дістався до
старої кам’яниці, де були тепер, це
він добре знав, коханці. На другому
поверсі рож ево світилося вікно.

Равлик роззирнувся, щоб знайти
місце, звідкіля можна було у нього
зазирнути. На щастя, майже поряд з
вікном стояв чийсь гараж. Равлик
спритно на нього видерся і,
вмостивш ись, подивився у безвість.
Кращ е б він того не робив. Бо за
легким серпанком фіранки, у
рож евому мареві нічника стояли
двоє. Вірніше, не стояли, а
танцювали. Хоча й танцем те дійство
однозначно назвати не можна було.
Бо з кожною хвилиною, з кожним па
гардероб партнерки біднішав — на
підлогу впали намисто, кліпси,
блузка... Равлику раптом стало
лячно, щ о за хвилину з’являться на
світ так добре знайомі йому виш неві
оченята Д анаїних грудей і їх
закриють тверді долоні дебелого
молодика. Скривджений чоловік
витягнув пістолета і прицілився у
вікно.
У тісному розрізі прицілу було
видно, як двоє молодих, здорових
тіл спрагло злились у бажанні стати
єдиним єством. Равлик ніби побачив
себе і Данаю у ті дні, коли вона ще
могла і хотіла чекати від нього нових
утіх...
Ця думка боляче вдарила стрільця
у саме серце. Пістолет смикнувся і
завмер. С аме в цю хвилину небо
нарешті скинуло ватяне
простирадло і постало у всій красі
зоряних обладунків. Воістину
досконала декорація до вистави, що
відбувалася під ним!
Ляснув постріл, і луна від нього
розбилась на кришталеві скалки
страху, зірвавш и з постелі
переляканих коханців. Але вона була
безсила розбудити Равлика, який
міцно спав із довірливо відкритими
очима...

2 «Л ель» № З

волі, щохвилини вигукуючи: «На Магомета, що за чудовнії
кшталти! Як розкош не розцвітають пупінки!» і такії інші
зауваги, котрі справили, ж е обіллялам-ся гарячим рум’ян­
еш кала-м сама у ш тирох покоях, а слугувало мі дві
цем. Л едве-м здоліла якось опанувати своє поміш анє і зо
невольниці. Було мі нудно і чуламся покинута. Ра­
нок каждого дня зачинався з купелі, по которій
всіх сил спробувала ся вивільнити, на що король ся зірвав
натирали м’я ріжними мастилами, далій по сніданю гуляна ноги і освідчив твердо: «І що, безчільна (невдячна)
невільнице? Чи ж би замірялася протиставитись волі сво ­
ла-м у саді.
Єдного разу старш ий євнух вповів мі, ж е увечері ся
го пана? Спробуй іно далій своїх штучок, а звелю ті такої
зберуть декотрі королівськії жінки і уладять си забаву і ж е
хлости дати, ж е попам’ятаєш!»
я такой на ню прош ена. Тая вість м ’я барзо втішила, і день
По тій прозьбі сів знову, взяв м’я на коліна і притис до
минув мі в приготовленні, бо невольниці принесли дві
себе. Те єго п отрактованє сп рави ло, ж е не м алам -м
більше відваги ся противити новому блудінню єго руки по
скрині, повні уберії ріжної.
Увечері попровадили м ’я невольниці до сусіднього па­
персах. Кгди ж єднак ся задоволив достатечне їх мацанєм
лацу, а там ся юж зібрали королівськії ж они числом сім і
та угнітанєм, нагле запхав руку під мою спідницю. А же
невольниць багацько — єдні грали на лютнях, інші прислу­
знова упиралася зо всіх сил, занехаяв своїх починань і в
говували в гостині. Кожна ж она леж ала си на м’якенькій
завіш ений коло паса свищ ик дмухнув. Внет ся двері р о з­
постілці з пуху, єдвабом (ш овком ) обшитій, а перед нею
чинили і до покою влетіло два чорних євнухи. Щ ось їм
столичок стояв низенький з
крикнув по-турецьки і зараз
ріжними овочами і солодо­
їден приніс батога з гудзами.
В тую ж хвилю вхопили м’я
щ ами, а в куфлику мід зо л о ­
тився. На мене такой чекала
обидва євнухи, кинули лицем
постілка і столичок, а то як­
на постіль і, тримаючи за руки
раз по сусідству з Гальшкою.
й за шию, знерухоміти. Ко­
Як ся зобачили з нею, то дуже
роль підняв мі сукню і заки­
ся втішили і зачали обіймати­
нув на рамена, же до паса буся і цілюватися, аж нам сльо­
ла-мтепер така гола,якудень
зи набігли.
своїх народин.
Гальшка мі потиху вповіла,
Не повірите мі, пані, кгди
ж е реш та ж он королівських,
повім, ж е зачав м'я шмагати
котрі тутай були, походять з
так безж альне, іж не потраМакедонії, Боснії та Сербії,
ф и л а-м п овтр и м ати ся від
ожеж ми могли ся легко з ни­
крику. Не звертав єднак на
ми порозуміти. Всіх жінок у
то найм енш ої уваги, допоки
гаремі було більше як три со­
не задоволив свою злость.
тні, меш кали вони кожна в
Перестав бити і запитав, чи
своїм покої з невільницями,
ся осмілю знова противи­
а товариш ували подля своїх
тись єго бажанням, Леч у тій
уподобань і нерідко ся збирали
хвилі не була-м у стані єму
гуртом, жеби ся розважити.
в ід п о в ід а т и , н ав іть коби
Невільниці мі підлили меду.
смертю мала би-м заплати­
— Спробуй,— повіла Галь­
ти за мовчанку. Єднак мій
пан не дав мі часу на те, ж е­
шка.
Мід ся розлив мі по грудях
би прийш ла до тями, а зачав
і почула-м, як тіло стає ленову хлосту зі словами:
гоньким.
— А га , то м и ся д а л і
през Настасію Л ісовську з Рогатина, же ю
— Вино туркам невільно
дуєм о? Т о ніц! С к о р о ся
пити,— знову повіла Гальш ­ Роксоляною прозвано, правдиво списанеє в р о к у 1548. відовчимо таких манір!
ка,— а про мід у «Корані» ніц
Ту мі р а з о м з к р и к о м
ся не пише.
врешті ся вирвала обітниця, же буду слухати єго, як батька
На тоє інші білоглові (молодиці) відповіли сміхом.
рідного.
— Ану,— м овилаїдна,— розкаж и нам, як то з тобою було.
І враз м’я було увільнено, король відіслав євнухів, а сам,
Як наш пан коло тебе ся заходив. Бу ту є серед нас такії,
як би ся ніц не діяло, сів коло м’я і якусь хвилю ся забавляв
цілуванням моїх слез, ссанєм вуст, запиханем у вуста сво­
що ані раз щ е не пробували.
го язика, а я на тоє тіко леж ала, як поліно.
Знову ся засміяли, позираючи на Гальшку, а Гальшка
Далій він запхав руку під мою сукню, і огорнула м’я
зачервонілася.
страш ливая дріж, а тим часом єго гаряча долоня блукала
Спочатку-м не хтіла ніц вповідати, леч далій таки ся
без переш код серед моїх найтаємніших поваб (приваб).
згодила і оповіла про тії страшні тортури, на котрі прирік
Запхав руку поміж стегна і зажадав, аби-м сильніш е р о з­
м’я король.
сунула ноги, уможливлюючи єму повний доступ до святині
— Тепер твбя черга,— повіли білоглові до сербіянки, же
розкош і, де — як свідчив — збирався за хвилю скласти
ю кликали Дана.
офіру. Леч не послухала-м єго відразу.
— Чулисьмо, ж е ти мала о велій прикрішу пригоду.
— Яким правом,— зараз він ся визвірив,— осмілюєшся
І от що тая сербіянка оповіла.
легковажити мої пожадання?
Вірте мі, пані любі, ж е мимовільнеє розступленє м оїх,
III
стегон булоякнайпромовніш им свідоцтвом мого ляку. Виливала-м струмені сліз, а груди мої наповнило зітхання.
Кгди м ’я полонили турки, то ся заприсягла, ж е при
През хвилю король ся бавив м’якеньким пушечком, кот­
першій нагоді увірву си житє, а такой не дам сплюндрувати
рий вінчав узгірок розкош і, а потім запхав пальці поміж
мою невинность. Леч лагодний вигляд королівський спра­
варги, що провадили на дорогу, нігди до тії пори не биту.
вив на м ’я заспокійливе вражіння. Зайш ов до мого покою,
Втискаючи пальця найглибш е, яко іно міг, здумів ся на­
сів коло мене, взяв у свої руки мою долоню і запитав,
глим опором, ж е єго спричинила тіснота і відома вам
звідки походжу. Є днакя не відповіла і повелася з ним без
пілочка, а также моїми окриками болю. Тоє єго так пору­
жадного пошанівку. Видячи тоє, не став більше ніц питати,
шило, ж е поклав м’я навзнак і розлож ив мі ноги як лиш е
іно обійняв м ’я нагло і, притисш и вуста свої до моїх, зачав
мога.
ссати так гвалтовн е, ж е м ало не стратила-м зм исли.
— На Магомета, чи то є можливо? Ти єщ е дівиця? —
Наглість вправила м’я в незвикле поміш анє. Заким до себе
крикнув, докінчивши свої оглядини,— На яку кару заслудійшла, оголив м ої перса і забавлявся ними ведля свої
II

М

ЖИТІЄ

ІАРЕМНОЄ

гуєш за ховання переді мною такої р еч і'
На то му вповіла-м, ж е не питав м ’я про мою дівочість.
— То є так,— погодився,— але ж повіли мі, ж е ти е
заміжня, а мужа твого зарубано.
— Була-м заміж ня рівно місяць. Відразу з-за столу
весільного мусів муж мій тікати до опришків у гори, жеби
го твої вояки не йняли. І там ся ховав аж до того дня, поки
не учинили му пастку і не злапали. А ж е була-м при тім і
кидалася бити твоїх вояків, то спутано м’я і заведено сюди,
ж еби була твоєю невольницею .
— Ні! Не будеш моєю невольницею, а
іно жоною і сама будеш невольницями
поганяти. Дякую Аллахові, ж е зберіг
мені цей несподіваний скарб! Н е­
довго єднак буде він чекати на
зірване!
І, сказавш и тоє, поздирав

з м ене все м оє манате, а була-м так скрайнє вичерпана,
ж е ані пальцем не поворухнула на свою оборону. По тім і
він зі себе все поскидав і, обнявш и м’я, вповів, ж е хоче
тепер направити тоті всі кривди, яких-єм дознала през
дурного свого мужа, котрий так м’я занедбав.
— Леч, моя панно, надолужимо то скоро, зазнаєш таких
приємности, на котрі т |о ї поваби заслужують.
На тоє схлипнула, не хотячи.
— З якої причини ті слези і зітхання? То таким ото робом
відповідаєш за готовність впровадж ення тя в тайники р оз­
коші, которую занехаяв твій муж-збійця? Ну, добре юж,
положися, але ні, не так,— повелів мі, кгди зобачив, ж е ся
вкладаю на боці,— Перш у науку маєш дістати, лежачи на­
взнак. Розклади свої оксамитнії стегна.
В млі ока став межи ними, вистромивш и того страш но­
го кілка, которого сам вид потрясав мною і зоставляв моє
серце ся бити, як зайця в сильці. Леч му моє розлож енє
ніг не припало за вистарчальне і сам єщ е далій розсунув
їх.
Зобачивш и, куди є націлений той єго кіл, затрусиламся
єк у пропасниці, але король мі повів, ж е не буду чула
жодного болю, ж е то страх мій має великі очі, а ж е є то
офіра згодна з правами натури і скоро юж раз буде по всім,
то зазнаю в нагороду найсолодш их розкошів.
Заледве тая голобля знайш лася при дверях до мого палацику, як він кількома рухами загнав ю цілковито, так, же
не могла-м ані духу злапати. В тій хвилині не чула єщ е-м
дужого болю, а він, єднак, відаючи досконало, що за хвилю
настане, унем ож ливлю вав мі всілякі порухи, оплівш и
єдною рукою мою шию, а другою — в пасі. Все тепер було

приготовлене, як належить. З ногами, приліпленими до
єго ніг, леж ала-м попід ним як би без чуття. Поволі зачав
проникати зброю свою вперед, а небувала твердість і ве­
ликі розміри розсували слабенькі стінки і справля мі не­
сказанний біль. Моя вийнятково делікатна будова причи­
нила королеві великих труднощей, єднак дякуючи своїй
геркулесовій силі подолав усі дівочі перепони. Кгди-м ся
пробувала вирвати, то кождого разу ещ е дужче напирав,
аж доки не застромив свою зброю так глибоко, же не
лиш ив мі жадної надії на порятунок. Не звертав юж уваги
на м ої терпіння, а виконував свої рухи так натарчиво, же
врешті слабовита матерія уступила тим гвалтовним поштурхам.
А на сам останок приберіг такого сильного удару, же
цноту мою залила дівоча кров.
Не мушу сповідатися, як страш ними були мої терпіння,
бо сам і-стеїх зазнали завдяки тим незвичайним розмірам

наш ого пана. А найбільше допікало то, ж е брав м’я силою,
без пестощ ів. Гвалтував м’я й далі, до найтемніших зака­
марків ся прорвавш и.
Аж от почула-м, ж е сили єго зачали підупадати, з грудей
ему ся вирвав розкіш ний стогін, а тая страш на булава внет
ся премінила в слабенькеє і гіднеє жалю сотворіння. Не
пізнала того, що він вийняв з мене, не могла-м повірити,
ж е ціле моє нутро ся стрясало від ударів оцього нещ асно­
го, тлустого слимака, которому слина стікала на постіль.
Король ся положив коло м ене і повів, ж е то юж кінець
м оїм мукам і ж е н аго р о д и ть мі всі доти хчасові н е­
приємності.
Одпочивш и трохи на моїм лоні, він підвівся і поміг мі
встати з постелі, на которій позостали черлені доводи
моєй страти.
— Глянь, моя укохана,— промовив до м’я,— ще нині
накажу вигафтувати на цім адамашку твоє ім’я золотими
буквами, а потому повішу го разом з иньш ими подібними
орнаментами в єднім з покоїв мого гарему.
По тім обдарував м ’я гарячим цілунком і закликав невольниць принести ріжні строї жіночі, а кгди-м ся врешті
прибрала, спитав м ’я з чулістю, чи не хтіла би-м відпочити
хвилю в самоті. Не міг м’я обдарувати нічим приємнішим.
Відпровадили м ’я невольниці до покою, которий донині мі
належить, і заснула-м з небувалою насолодою.
Розбудила м’я невольниця, котора принесла вечерю, і
п овіла, ж е мушу ся по вечер і п р и бр ати , бо король
намірився сю ніч спати зі мною. Щ о ж могла-м зробити?
Опір юж не мав жадної сили, бовім цнота моя зостала
сплюндрована.

Н евольниці по вечері помогли мі зібратися, розчесали
м ’я, напахтили, а затим повели в покій, з которого я не так
давно вийш ла-м . Зобачила-м свіжу постіль, а круж неї
пишні китиці квітів небачених.
Н езадовго прийш ов мій пан і зара мене взяв в обійми.
Тепер м’я цілував у спосіб одмінний, м ої вуста в своїх
притримуючи, язика свого в уста мені вкладаючи і висисаючи мій. Рівночасно палаючі доторки єго рук не омина­
ли ж адної часті мого тіла, неспокій викликаючи. Рознош у­
ване без преш код моїми вустами і дотикане всіх моїх
потаєм н их зваб так єго почуванє розп али л о, ж е натихмістове (негайне) допущ ене его до брам солодких ста­
лося конечністю. А й м оє тіло ся розпаш ило, і не боронила
му, ж е розібрав м ’я і поклався на мені. І ту ся зі мною стало
диво, бовім не чула юж болю, ані відрази, ані ляку, іно саму
розкіш , кгди увійш ов до м ’я цілий. Ба більше — забаглося
мі, ажеби єщ е далій пропхався і ціле тіло моє ся подало му
назустріч. Нігди-м не могла єж забути тих чудовніших
почувань, котрі м’я охопили з кождим єго піхненєм. Тепер
сама юж відповідала му на кождий поцілунок. Приємності
наступали єдна по другій так скоро, а були такі ош еломлю ючі, ж е не могла-м дотямити, для чого натура позоставала
в мені приспана так довго.
З тої ночі ціле м оє ж итє в гаремі утримуване було сам и­
ми іно думками про тую розкіш, котору зазнала, і чеканєм
на нові ночі. Єднак з часом пан мій занедбував м’я, а
провідував иньших, і їм тогді тоє перепадало, що ся при­
значало мі. Кгди ж такой споминав о мні, то діставала-м
нагороду за всі дні.
Минуло кілька місяців, а король м’я провідував юж так
рідко, ж е не м огла-м си місця знайти. І раз, кгди-м
нарікала на свою долю, єдна гречанка спитала м ’я, чи не
пробував король брати м’я ззаду. П овіла-м, же так.І кгди
му того не боронили, бовім і мі ся то подобало.
— Але ж ні,— повіла гречанка,— не так, як си тоє мір­
куєш. Ч и не знаєш , ж е жінка має до страти подвійну цно­
ту?
Т ого-м , як стій, не знала-м .
— А єднак то правда. Попід вівтарем Венус (Венера) єст
иньша яскиня, єщ е барз таємніш а. А єднак наш пан завш е
там свої оф іри скл адає насамкінець.
Слухала-м тії речі ціла дрижуча і врешті спитала-м, чи
король ся розкош ував і з нею у той спосіб.
— О чевидно, і то багацько разів. Єк не віриш, то спитай
інних.
— Ч и то м ож ливе,— скрикнула-м,— абись черпала при­
ємність з того звірячого а противного натурі получення?
Гречанка з того ся тілько сміяла.
— Але ж е ти єщ е невинна! Ч и ж не відаєш, ж е ведля (на
думку) всіх мужів, кождая часть наш ого тіла створена єст
для такой приємності? Єден ся розкош ує тим, другий чим
иньшим. Леч ті ся признаю , ж е і мі ся то вподобало, чую
навіть гострійшу розкіш. Король наш любить вкладати
свого лицаря по черзі в кожду в трьох яскинь.
— Боже мій! — внет здуміла-м,— То єщ е єст і третя?!
— Но так, єст. І див м ’я бере, ж е-сь не відаєш такої
простої речі. Ч и-сь нігди ті король не пробував водити
прутнем коло вуст?
— Пробував.
— Ага. І що ти на тоє?
— Зціплю вала-м зуби.
— Т ак-єм і мислила. Дуже-сь нерозумне чинила, бовім
тіл ь ко в ід в а б и л а к о р о л я , а т е п е р н а р ік а є ш , ж е тя
відцурався.
— Для чого ж ніц мі не вповів? Для чого не повелів, як
тоє королеві належить?
— Кілько можна повелівати? Раз тя виправ добре, а баче,
ж е-сь мало щ о втямила, то юж далій рукою махнув... Ну,
але не журись. Спробую наш ому панові пригадати про
тебе. Повім, ж е-сь на все юж готова.
— Але ж не готова єще!
Знова м’я страх обняв, кгди на уяву прийш ло то все, що
описала гречанка.
— Як ні, то ні. Ч екай тогди сама на єго милосерде.
Хвилю поміркувала-м і постановила-м, ж е не є то аж
такая дорога плата за тоті розкош і, которі на мене чекають.

Як маю на самоті з жалю пропадати, то юж ліпш е буде
вволити волю мого пана. І сказала-м тоє гречанці.
Другого дня надвечір, кгди-м вся в чеканнях ся прислухала до кождого кроку, втворилися двері мого покою і
прийш ов усміхнений король.
— Тітуся,— повів,— ж е-сь набрала розуму і хочеш над­
олужити помарнований час. А я ті юж зо всіх сил догоджа­
ти буду.
Хтіла-м зойкнути, же не треба зо всіх сил, леч помалу,
як він юж м ’я розібрав і зачав виціловувати, прихвалюючи
всі мої пишності. Розпалив м ’я так, ж е сама ся підсунула
під него і оповила го руками і ногами. Була-м спрагла єго
ласки і віддаваламся з цілої сили. Леч недовго тривало це
коханнє, бовім король ся підняв з мене і перевернув м ’я на
живіт, укладаючи на двох круглих яськах (подушках), з
котрих єдна знайдовалася (знаходилася) докладно під
моїм лоном* що підносило мою сідничку на відповідну
високість.

Уложивш и м’я в той спосіб, король розмунув мі стегна
якнайш ирш е, обзираючи, ніби воєвода, тую дорогу, которую мав подолати. Далій почула-м, як прутнем своїм зачав
водити доокола м оєї другої цноти, і повім вам, ж е діправді
почула-м приємність. Кгди юж ліг на мене і силувався
проникнути досередини, то не вдалося тоє відразу і всі єго
потуги були даремні. Аж от єдно особливе гостре попхане
сп р авл о , ж е стріла зам ість траф и ти в зам р ен у ціль,
зіслизнула до святині і занім король ся спостеріг у по­
милці, заглибив свою зброю по руків’я в місцю до того
створенім, на мою несказанную радість.
Єднак не дався далій змилити і знова помістив булаву в
відповіднійяскині, а починав тепер якнайобережніш е, а не
див ж е вкрутці (небавом ) головиця знайш лася у властивім
місці. Від тої хвилини єго рухи ставали щ ораз порвійніші.
Не могла-м стримати крику. А він видався незвикле щ ас­
ливий, ж е може заспокоїти свої звірячі забаганки.
Кгди ж поволі мій острах минув, зачала-м , на своє
незмірне здивування, чути розкіш, а то такую, же мі праві
(майже) дух забивало і мусіла-м заковтувати повітря, як
риба на березі.
В’єдночас єго рука пірнула мі до лона і зачала моїм
живчиком ся бавити, а тоє юж було не до знесілля. Мислила-м ж е конаю і так ся попід ним кидала, ж е ледве ся
тримав.
І таким ото діянням своїм позбавив м ’я другої цноти.
А третя моя цнота припадала іншим разом, кгди затіяв
мій володар зо мною такую забаву, ж е поклав свого прутня
мі межи перса і зачав ним шоргати, наперід послинивш и.

І тоє мі було приємне. Прутень єго вдаряв мі злегонька у
підборідє, і чула-м запах єго п’яхливий, аж мі в голові ся
крутило.
Взяла-м єго прутня в руки, оплела-м тендітно пальцями,
а мої довгі нігті фалювали по цілій єго довжині, ніби грали
на сопілці. А кгди-м стисла прутня, то губи єго червоні ся
втворили і вибігла крапелька плину, которому, як стій, не
могла-м позволити на зм арноване і лизьнула язиком.
Т епер мі ся самій захтіло лизькати сей солодкий плід і
поклала-м го собі до розпаш ілих вуст. Боже, яке то було
непорівняльне з нічим блаженьство! Чула-м кождою час­
ткою свойого піднебіння, чула-м кождою цяточкою сво ­
його язика, як бубнявіє мені в устах, мов квіт льотосу,
наливається дивними соками і здригаєсь, кгди лящу єго,
кгди ссаю і висисаю, аж до самого дна єго єства.
Зачав мі прутня свого заганяти вперед і з повротом,
мовби лютий татарин робив наскоки на мого язика, мовби
вою вав із ним не на житє, а на смерть, то заставляючи ся

підняти, а то залягти, а то ся метнути куди вбік. А сам ся
дивив згори, єк вуста мої заковтують і покусують зубами.
Руки мої тепер лягли му на сідниціі м’ягонькі подушечки
пальців ластили рівчачок.
Леч було му того мало, і він, безличний, заганяв мі свого
прутня глибше і глибше, аж -єм ся давила і думала-м, же
трачу повітря. Поволі ставало то не до в т р и м а н н я . А кгди
по доконанню кілька сильних вдарів уста м ої виповнив
липкий теплий плин, юж ся не вдержала і вернула-м про­
сто му на живіт і на прутень.
Думала-м, ж е вмлію від встиду і ганьби, сльози мі затягли очі і благала-м го о пробаченя, леч він ані слухати не
забажав, а з прокльонами покинув покій. І мене. Більше
юж м’я не провідував.
Так скінчила свою оповідь сербіянка.
Щ ойно скінчила вона вповідати, як єдна білоглова вда­
рила в долоні і веліла, жеби прийш ли євнухи. Служениці
побігли і привели трьох молодих хлопців з лицями так
гладенькими, єк у панночок. Євнухи, відав (певно), знали
юж, для чого їх покликано, бо спустили свої шальвари і
зачали показувати нам прутні. І була вся їхня ріжниця
тілько в тім, же під сподом не бовталася калитка, бо втято
єї було. А теж бо на тілі не видніло ані єдної волосинки.
Тоє показуваннє сором них місць побудило декотрих
жінок і собі ш альвари скинути і ластитися руками. За тим
підступили євнухи ближче і зачали цілювати і лизьками тих
жінок там, де вони їм показували пальцями.
Гальшка сп’яніла і ся сміяла, а мені якось було ніяко.
Вигляд звалаж ених хлопів, котрі втратили всю свою му-

жеську повабу і силу, міг викликати іно спучутє і жаль. Леч
хто відає, може, кгди я ся сприкрю мому владцеві, то і м’я
также чекає забава з євнухами.
Є невольниці перебирати струнами і, видавалося, ані
вмлі ока не озирали того, що ся ту відбувало. А тим часом
євнухи юж перейш ли до дальших кроків, доводячи жінок
до жагу. Ту єдна взяла виногроно червоне єк жар і розча­
вила го собі на розкішниці, повелівш и то євнухові вилизькати. Друга облилася червоним ш ербетом, а третя медом.
Євнухи ся тішили тим вгощ енєм , єк малії діти, і радісно го
поглинали.
П омислила-м собі, ж е нігди до того не допущу, аби м’я
плюгавий євнух ластив, і покинула тоє зібране.
Минуло єщ е пару днів, а король ся не вертав. І ту сі м’я
трапила дивная річ, котора незмірно вплинула на подаль­
шу мою долю.
О же єдного вечора завитала до мого покою сама ко­
ролівська мати. Була то огрядна жінка з пиш ними кштал­
тами, повна пихи і власної вартості.
Вже-м ся збирала вкладатися спати, кгди вона зайш ла і
повела якусь розмову. Говорила щ ось за бурю на морі, за
рибаків, которі втопилися, леч виділа-м, ж е не для того
прийш ла, далій спитала м ’я, чи за королем скучила.
Повіла-м, ж е так.
— Тогді для чого не підеш на тії забави з євнухами?
— Бо мі бридко. То не є хлопи.
Засміялася, і видно було, ж е ся сподобала моя відповідь.
— Виджу ж е-сь намірила лягати?
— Так.
— Ну, то лягай.
Але ся не вступала. А я сиділа непорушна.
— Чи, може, ся встидаєш ?
— Ні,— замотала-м головою, леч і далій не рушаламся.
Втоді вона ся засміяла, підійшла до м’я і зачала мі р оз­
пинати одіж. Не опираламся, бо була-м проти неї, як мала
комаха.
Кгди оголила мі груди, прицмокнула губами і повіла:
— Чудійніших кшталтів годі й шукати!
Єї пухкі пальці обмацали м ої перса, а далій р о зв’язали
мі пояс.
— Підведися,— звеліла мі.
Зробила-м тоє, і ш альвари опали з мене.
— Тепер можеш лєгти.
Чула-м, ж е тремчу на цілім мілі, леч такой лягала-м на
постіль і натягала ковдру до шиї.
Королівська мати згасила свічки, і зачула-м ш елест її
сукні. Світло ясного вечора ся пробивало до вікон, і зобачила-м, ж е вона всунулася мі під ковдру.
— Я є досить старш а за тебе,— повіла мі, притискаючи
своє тіло до мого,— Можу багато тя навчити, можу навчити
тя такого, ж е-сь ані в мислі не мала, і втоді твоя влада над
королем буде незмірна. Ти ся мі вподобала так, ж е не годна
юж тоє скривати. Леч для короля ти є така, як і всі решта.
Нічого в тобі нема такого, чого не мали би всі иньші жінки
гарему. То тільки я в тобі добачила щ ось незрівнянне.
Слухала-м із затам ованєм серця, кгди її руки ластили
моє тіло, а чинили тоє делікатно і вправно.
— Ти нині є, а завтра юж тя нема. Як будеш мі покірна,
то станеш владичицею такою, якою і я стала. Бо аби-сь
відала, ж е король м’я боготворить і довіряє мі такій тайни,
которих ані єдній душі на світі би не довірив. Про каждую
свою жону ся радит зі мною, і нехай ті буде тоє відомо, же
то я, а не старш ий євнух, призначає му, з ким має ніч
провести. То я вибираю для него жінок.
— Здається, же мене вибирав такой (таки) старший євнух.
Засміялась на тоє.
— Була-м там. Слідила-м кождий твій порух. Аби-сь
знала, ж е навіть кгди король перш ий раз тя брав, я була ту,
за стіною. І проз маленькую шпарочку з-за килиму дивиламся.
Видячи, ж е лежу несміло, підсунула голу руку під мої
плечі, а другим рам ’єм обняла мене за шию. Унеслася
трохи наді мною і припала вустами до мої вуст. Обсипувала мене гарячими цілунками, а її огрядне м’яке тіло хви­
лю валося й тремтіло від жаги.
Було тоє для м’я неочікуване, дивне, незнане пережите.

Нігди ані дівчата, ані жінки не цілували м’я в той спосіб і
нігди і нікого так не цілувала. А ж е леж ати так, як-єм
лежала, було мі незручно, то погладила-м рукою єї плечі.
Заохотило це є ї до єщ е сміливіших починань. Долоня єї
помандрувала здовж мого тіла і персів, стискаючи їх, ластячи і злегка пощипуючи. Потім взяла мою руку і попро­
вадила моєю долонею по своєму тілу, керуючи ю на свої
м’які обвислі перса.
Було мі тоє неприєм не, але бояламся навіть порухом
видати свій стан. Всі тоті забіги королівської мами заска­
кували про збочіння і не припускала-м, ж е може істніти на
світі потяг жінки до жінки.
Леч на м оє здивування тіло м оє зачало самовільно ся
прокидати, пиптики на персах стверділи і налилися попід
дражнінням єї пальців. Далій є ї долоня помандрувала ни­
жче, до тих найтаємніш их місцин мого
тіла, і затрималася на ш овковім оволосінню.
— Ч и відаєш ,— повіла во­
на,— ж е узгірок кохання, кгди
є покритий оксамитним гла­
деньким волоссям , як пух м о­
л о дого лебедя, свідчить про
н е в и н н іс т ь т а к с а м о , я к і
тісн о та с в я т и н н і В ен ус. Бо
місце, де два тіла ся сполучали,
волосся тратить свій блиск і
пухнастість, а через безп ере­
станне тертя воно скручуєсь в
розкішні дрібні пукпі.
Пальці єї гладили і посмику­
вали волосся, аж поки не сяг­
нула єщ е нижче і почула-м єї
п ал е ц ь н ат и ск аю ч и й найвстидливіші місця дівочого
тіла, по чім палець про­
никнув гли бш е і зачав
лоскотати і ковзати, запалюючи вогонь у моїх жилах.
Жар огорнув моє тіло і чула-м,
ж е вогнищем єго е, власне те
м іс ц е , д о к о т о р о г о щ о р а з
сильніш е п роникали рухливі
і
j пальці королівської мами.
І——
Пальці нагнітали, напирали,
терли і рівночасно щ ораз більше розк­
ривали дорогу, котора провадила уже
далій і глибше.
Під упливом єї рухів я ся виструнчила
гвалтовно, а тихо позойкувала, стряса­
ючись і дрижучи, а жар м ене огортав усе гарячіший. А тим
ч а со м вуста є ї о б ц іл о в у в а л и м е н е зв е р х у д о н и зу і
вишіптували:
— Ох, як то є приєм не... Ох, яка ти чудовна, кохана...
Яким ж е є щ асливий мій син, которий учинить з тебе
правдиву жінку... Ох, якби-м хтілабути тепер мужчиною...
По тих словах ковзнула мі до ніг, відгортаючи ковдру.
Світло місяця падало на м оє голе розпаш іле тіло. Смикнула-м ковдру на себе.
— Ні! — спинила м’я за руку.— Моя маленька, солодка
коханочко! Не вільно ті заслоню вати тих скарбів перед
моїми очима! Мушу бачити цей чудовний животик. То
справляє мі розкіш . Д озволь мені цілувати його! Ох, яка
ружова і делікатна твоя шкурка... І це волоссячко м’яконьке і єдвабне... Ох, дай мі зазирнути в сесю манюню запа­
хущу ш парочку твою, дай мі налюбуватися нею, то не до
в т р и м а н н я ! Я мушу! Мушу! — скрикнула нагло.
І ту з непогамованим піднесенням вхопила мою долоню
і з силою притисла її собі до того самого місця, которе
виділа тепер у мене.
Дотиком почула ріжницю межи тими місцинами. Ріжниця була ош оломлююча. Ту ріс густелезний багатий ліс,
в котрім пальці ся заплутували і топилися, ту панували
дикії непролазнії нетрі. А гарячий ш ирокий отвір відразу
під моїми пальцями розкрився, ніби розбійницька яскиня
(печера) від чародійного заклинання.

Впхала мого серединного пальця собі до середини і
зачала рухатися назад і вперед. Чинила се в якімсь ох­
мелінні, аж ся заклинаючи від шалу. На долоню мі стікала
тепла патока. А вона рухала щ ораз скоріш е і скоріш е, аж
нараз зітхнула глибоко і знерухоміла, витягуючись на по­
стелі біля моїх ніг. Тепер вона ся взаспокоїла і лежала,
тихо посапуючи.
По якімсь часі заговорила.
— Не бійся. Не буду ті часто надокучати. Я юж в літах і
багато мі не треба. Леч за то дістанеш такую науку, котора
дасть ті владу над королем. А кгди вродиш му сина, то
стане він королем.
— Король юж має синів.
— Має, леч то сини не варті жінок. Нігди не допущу, аби
вони посіли престіл.
— Хочу ті оповісти,— повіла королівськая мати,— як мі
ся вдало полонити мого мужа і ся вибити на найвищі

верховини, которих лиш ень годна засягнути жона.
Отож, купили мя на великім базарі в Константинополю.
Старший євнух оглянув м’я в шатрі зо всіх сторін, обмацав,
пробуючи навіть пальцями, чи єщ е-м дівиця. Тих ліпших
дівчат на обзорини не виставляли, а тримали в шатрах для
вишуканих купців.
Кгди-м попала до королівського палацу, то, може, з
тиждень ніхто м ’я не рухав, іно піклувалися мною неволь­
ниці і кшталтовали моє тіло, натираючи його ружними
мастилами, від которих ставало воно єк засмагле, а пахло
так, же видавалося, ніби топиш ся в квітах.
Аж то їдного дня провідав м ’я король. Виросла-м у
Боснії і могла-м по-турецькому порозумітися. Це, може,
м’я врятувало від надто гвалтовних єго починань, бо, го­
ворячи з ним, відволікала час, а зарівно могла-м ся
відповідно приготувати. Єму наша розм ова видалася не­
бавом задовга, і зачав м’я розбирати.
Було мі встидно тако на світлі скидати свої штани, а
показувати йому свої соромнії місця. Розібравш и м’я, по­
клав на постелі, а сам ліг обік. М ої круглі сніжні перса
підносилися і опадали з кожним подихом. Єдною рукою
обійняв мі шию, а другою зачав бродити по всіх закамар­
ках, аж запхав мі пальця зненацька поміж стегна і ся опинив в причалі лю бови. Викликало то сильний тремт мого
тіла і стогон.
— О, забери руку звідтам! Забери! — попросила-м го, не
тямлячись зі встиду і страху.
— Добре, але обіцяй мі поцілунок.
Єднак кгди дістав мій поцілунок, руки не забрав, а ліг на
мене, і там, де хвилю перед тим була єго рука, об’явилося

коліно, а зачало гвалтовне розсувати мі стегна.
Зачала-м ся боронити, вигукуючи:
— Ох, ні... не мож на... благаю...
Леч він тоє пропускав повз вуха і такой розмістився
межи моїми ногами. Т епер вж е без жадних зусиль розкорчив м’я на цілу широкість. Далій взяв мою долоню і опу­
стив собі до живота, охоплюючи моїми пальцями той ве­
личний ключ, которий націлений був у браму розкош ів.
Але вирвала-м свою руку, щ ойно пальці мої торкнулися
єго прутня.
Тоді'він сам взяв го в руку і помістив єго головицю в мій
розпаш ілий вулик, водночас пальцями розширюючи
отвір. Зі страху обняла-м го за плечі і заплю щ ила-м очі,
благаючи Бога, аби то ся якнайскоріш е скінчило. А він тим
часом далій продирався у мене, хоч і дорога була надто
вузька. Вдаряв щ ораз із такою силою, ж е ціле моє

Роботи Бориса ТАРАСЕНКА (1; 4) та Ігоря ТУРЕЦЬКОГО (2; 3)

І
м

т

З

м

і

/

0

ш

&
Ш
уА

ЯЯт и ^
ш
Ж
Щ Я
к «
зз

у

щу
_А
R V X w

ftfi

( ) Р Е С т с $ іа л і 1 в а

тіло ся стрясало, а єго прутень цаль по цалю (дюйм за
дюймом) здобував новий терен. Мимо єго гарячих
поцілунків з уст моїх видобувалися щ ораз голосніші окри­
ки.
І ото кгди врешті король намірився проламати останні
юж опори, раптово насіння життя пирснуло ему і затопило
м’я, єк паводок. На м оє здивуваннє це, щ о сталося, ані не
спинило го, ані не ослабило сили.
— Заб’єш м ’я,— скрикнула-м.
Леч не слухав, а далій напирав, а тая злива насіння
помагала му в тім, бо тепер єго прутень прослизав мі
всередину, як вуж, поволі розш ирюючи цілу капличку.
Біль мій, єднак, не уступав.
— Зобач, моя люба, юж цілого ті загнав! — скрикнув
радісно король.
Не м огла-м в то повірити і звелася-м на ліктях. Побачила-м ж е зіправді наші кучері переплелися. Це мене так
стрясало, ж е я опала навзнак без сил.
— Тепер юж не бійся,— повів мі,— з невинної дівиці ти
ся перетворила тепер на цнотливу білоглову (жінку), і
зостає ся нам тільки продовжити подорож цею новою
дорогою. А це, моя люба, можна осягнути тілько през часті
переїзди. Повір мі, ж е тепер твої терпіння будуть маліти.
Слова свої потвердив чинами. Витягши свойого прутня
майже цілого, загнав го назад одним великим ударом,
щ ораз знова повторюючи те саме.
— Відваги, моя кохана! — потішав м ’я.— Скоро відчуєш
насолоду!
І ту врешті знова вилляв у м ене всі свої скарби і опав
безсило.

Дав мі відпочити день і ніч, а на другий день знова
прийш ов, і тепер юж не чула-м такого болю, леч розкіш.
Минув майже місяць, і король поволі чув юж пересит від
м оєї любові, а нічого нового не м ала-м заофірувати, бо не
відала-м в тім більше, аніж кожда иньш а дівочка. Леч ту ся,
на щастя, трапила мі старенька невольниця, котора
опікувала мною. Раз ми ся розговорили з нею, а вона мі
повіла, ж е як хочу короля коло себе затримати, а вибитися
на сам верх, то мушу змінити свою поведінку, і тепер має
бути так, ж е не король буде мною в постелі керував, а я
ним.
— Але ж я нічого не знаю! — здивувалася.
— Навчиш ся. То є просто,— повіла невольниця,— Спо­
чатку навчиш ся якнайдалій відволікати го, не відразу
віддаватися му в постелі. Для того цілуй му
|Е ціле тіло. Зачинай з вух і шиї, а далі цілуй му
*
груди,
поки
пиптики
не
ствердіють, і поволі рухайся до­
низу. А кгди дійдеш до живота,
то не рухайпрутня, леч сковзни
межи стегна і цілуй самі стегна,
поволі зближуючись до того
місця, которе він нарихтував на
тебе. Повідж му, аби леж ав не­
порушно, а сама роби все.
Ожеж, кгди поластила го вус­
тами, сядь на него і погойдайся.
Потім знова візьми до вуст.
Такії зміни доводять чоловіків
до ш аленства. А щ е не забувай
говорити му, як є тобі добре, як
сильно кохаєш і такі иньші речі.
Не забувай нігди величати
мужа свого яко незрівнянного
коханка, бо то не він зі себе
годен вчинити незрівнянного,
леч ти сама з него зробиш . За­
вш е го випитуй, що му ся
найбільше подобає, а чого він
прагне від тебе. Забався з ним
у невольницю , най ті приказує,
що маєш робити, а кажи му, же
все, що він лиш забагне, є для
тебе приємне. П опроси го, аби тя обізвав
лайливими словами, аби тя брав брутально. Декотрим то
ся подобає. Запевни себе в тім, ж е тя збуджує все, що
збуджує твого коханого. Мусиш кожну повинність, котору
виконуєш в ліжку, перетворити на свою приємність...
ВІД РЕДАКЦІЇ. На п р е в е л и к и й жаль, з п р и ч и н , щ о від
«Л еля » ц іл к о в и т о не залеж ат ь, ба, навіт ь, д ост о т у йому
незрозум ілі, мусимо п р и п и н и т и д р ук ува н н я ш едевральної
п а м ’я т к и н а ш о ї л іт е р а т у р и . П о з а я к продовж ення « З а ­
ли с о к ...» зі Львова не над ійш ло.
Зт елеф о нува вш и сь з п а н е ю А л ін о ю (див. сЛель» No 3),
м и п о ч у л и п р и го л о м ш л и в у звіс т ку : «З а п и с к и Р о к со л я н и ...» викрадено.
З а версією п. А л ін и , подібний з л о ч и н м о гли в ч и н и т и
л и ш е к о н к у р е н т и з ворож ого к л а н у , щ о вже давно смали
зуба» на ї ї «ш к о л у к о х а н н я » т а все, щ о з цією ш к о л о ю
п о в ’я за н е.
В ерсія п а н а Ю рка (див. т ам же), я к на нас, ще більш
е к за л ь т о ва н а . В ін у п евн ен и й , щ о це справа р у к н ік о го
інш ого, я к м аф іозі з Т о в а р и ст в а у к р а їн о к , я к і з
хво р о б ли во ю р е в н іс т ю бережуть міф п р о зб о ч ен и ц ьк у
ц н о т у н а ц іо н а л ь н о ї гер о їн і. З гід н о з цим міфом, у гаремі
Р о к с о л я н а за й м а л а ся в и к л ю ч н о м а л ю в а н н я м п и са н о к.
В кулуарах же м олодш ого письм ен ст ва п л іт к у ю т ь (о,
лю д ська зло ст и во ст е!), щ о ж одних 'З а п и с о к ...» у природі
не існує. І щ о все це — п лід сек с уа л ьн и х м арень і
х в о р о б л и во ї у я в и ( к о т р о ї р а п т о м з невідом их п р и ч и н
заб р а кло ) самого Ю рка В и н н и ч у к а .
*Лель» вваж ає ниж чим за вл а с н у гід ніст ь ко м ен т у ва т и
і, т им більше, п о д іл я т и бодай одну з версій. П рост о, з
п о ч у т т я обов'язку перед ч и т а ч а м и , я к о м о га ви ч е р п н іш е
п р а гн е їх ін ф о р м ува т и і ви б а ча єт ься за p d n m o e o
обірван ий т вір. Т вір, що, п о п р и все, т а к и існує. 1 не
т іл ь к и в природі, а й на с т о р ін к а х ва ш о го часопису.

ВІН ПРИЙШОВ!

(безкорисливі поради)
Хто — він? Н евж е забула?.. Та той
самий симпатичний парубок, який
залицявся до тебе три дні тому в трам­
ваї,— ось хто! Він прийш ов і він чекає
на тебе. Саме в тому місці, де ти при­
значила зустріч, і саме в призначений
час (тут уже ховається перш а порада:
місце і час ваш ої зустрічі маєш обра­
ти саме ти).
Ось він стоїть, той симпатичний
сміливець, який на побачення напро­
сився. За нашихфемінізованихчасів —
то героїчний учинок, правда ж?..
Д ивись на нього усміхнено. Мушу
попередити, щ о під час ваш ого пер­
шого побачення він може здатися
тобі не таким уже й симпатичним, як
у трамваї. Але спробуй не піддаватися
такому враженню. П о-перш е, бачила
ти його тоді всього декілька хвилин,
вж е призабула, як він виглядає, на­
томість твоя надокучлива фантазія за
ці три дні намалювала в твоїй ж е уяві
неймовірний ідеал. Мимохіть ти по­
чинаєш порівнювати реальність з
фантазією, а таке порівняння не на
користь реаліям і тому хлопцеві, який
з квітами в руці і з дрижаками в душі
стовбичить по щиколотки в калюжі
під годинником,— бо саме там ти
йому призначила, а хто ж знав, що
три дні дощ литиме! (Знову ж — при­
хована порада: кращ е призначати по­
бачення десь під дахом).
Крім того, хлопець може прийти і
без квітів. І не у вечірньому костюмі з
краваткою, а в кашкеті й сандалях на
босу ногу. Бо — це вж е по-друге! —
сміливості йому може вистачити
тільки на перш е залицяння: в трамваї
він просто не встиг як слід переляка­
тися — так ти йому сподобалась. Атри
дні очікування на декого справляють
вельми гнітюче враження. Весь час
він думав, у щ о йому вдягтися, але так
і не вирішив, тому останньої миті й
начепив на себе бозна-щ о.
Отож не варто особливо поки що
хвилюватися — він ж е сподобався
тобі в трамваї, так? Значить, щ ось та­
ке у ньому є. Залиш ається тільки ви з­
начити, щ о саме. Ось про це зараз і
думай.
Передусім, ти його практично не
знаєш . Тому мусиш непомітно пере­
творитися на інтерв’юера (це некра­
сиве слівце означає людину, яка веде
розм ову з «зіркою»). Вважай, що цей

парубок — зірка естради на зразок
Богдана Титомира, а тому виявляй
щ ире захоплення і якнайбільше за­
питуй.
Для чого це потрібно? Якщо ти
справді мрієш про міцне й тривале
кохання (а ти ж про нього мрієш, а не
про вечір танців і відпочинку з продовж еннямуліж ку!), запам ’ятай: таке
кохання грунтується на знанні, а не на
вигадках і фантазіях. Хлопця п ере­
дусім треба взнати, а вже потім дума­
ти, чи гідний він стати чоловіком.
Тому — не бійся запитувати і не
забувай слухати, щ о він відповідає.
Тільки борони тебе Бож е перетворю ­
вати світську розм ову на допит з тор­
турами!
«Місце
народження?
Національність? Заробітна платня?
Сімейний стан?.. Відповідати ш вид­
ко!» — такий текст не популярний
нині навіть у карних установах. Запи­
тання мусять виникати ніби самі по
собі, непомітно для нього. Запитання
типу: «Зізнайся, ти — добра люди­
на?» — спроможні викликати нетри­
валий шок навітьу загартованиху по­
дружній борні чоловіків: «Що вона
хоче цим сказати? Може, в неї вже є
хлопець, якого я мушу побити?.. Чи,
навпаки, вона вагітна і жде, щоб я
одружився з нею?..» Питання руба
ніхто не сприйм ає так, як вони по­
ставлені, всі чекають од них якогось
підступу.
Та якщ о ти спочатку розповіси, що
твоя подружка підібрала брудне ко­
шеня, відмила й вилікувала його, а це
кошенятко тепер стало таким гарним
і грайливим котом,— то він і сам охо­
че розкаж е тобі про своє ставлення
до тварин. А звідси вже один крок до
розм ови про доброту й милосердя.
Увага! «Розколоти» будь-якого чо­
ловіка легш е на розмові про нього
самого. Улюблена тема розм ов чо­
ловіків — вони самі. Говори з ним
про нього — і він сам усе тобі розка­
же. Вивчи його особисті якості, не об­
минаючи й таких речей, як ставлення
до жінок і до життя. Із спогадів про
його дитинство та юність легко з ’ясу­
вати його ставлення до праці, про­
фесії, грош ей, подружнього життя і
кохання. Важливо зрозуміти, чи праг­
не він професійних успіхів і в якій
саме царині, чи здатний він сприйм а­
ти критику і наскільки вона може
підштовхнути його до самовдоскона­
лення, як часто його треба хвалити і
чим саме заохотити до чоловічих,
учинків...
Постійно тримай в голові мету цьо­
го «інтерв’ю»! Потрібно ж тобі зараз
визначити:
а) чи сумісна його життєва позиція
з твоєю, чи зм ож ете ви бути поряд
протягом тривалого часу? Якщо ні —
облиш і думати про обручки. Цей хло­
пець — не твій!
б) чи справді він цікава людина, чи
має свою «ізюминку»? Чи вартий він

хоча б десятихвилинної розмови?
Може, через цей час годиться вж е і
попрощ атися,— тоді так і зроби;
в)
чи відповідає його ставлення до
людей твоїм вимогам і сподіванням?
Чи подібні його емоції до твоїх?..
Зрозуміло, нічого такого хлопцеві
казати не слід, але твій розум пови­
нен працювати на повну потужність,
оскільки тільки він (розум) зараз
відповідає за твою подальшу безпеку,
твій добробут і твій втрачений час.
Усміхайся, кокетуй — але не забувай
думати й аналізувати інформацію.
Аби таку інформацію одержати,
треба слухати. Розумію, щ о хочеться
Минулого разу я вж е відповідав на
говорити самій, але навчись слухати.
це запитання, але й зараз охоче по­
Хай
хлопець
говорить
вільно,
вторю: це — ТИ, моя читачко! М ож­
відверто, не перебивай його. Навіть
ливо, раніш е ти про це просто не зн а­
якщ о його розповідь не складається в
ла, але тепер — знаєш . Відповідно і
якийсь логічний ланцюжок (ти ж не
почувайся такою — красунею!
комп’ютер,
щоб
у
будь-якій
«Більшість американок зображ а­
нісенітниці знаходити відповідний
ють із себе красунь; у цьому секрет
сенс), ти все одно відчуєш його ха­
їхнього успіху». Це вже не я сказав, а
рактер, емоційність і вихованість. А
англійський
письменник
Оскар
це вже багато для перш ого разу. Крім
Уайльд. То чом би й тобі не скориста­
того, відчувши твою зацікавленість,
тись
американським
секретом
він сам почне шукати зустрічі з то­
успіху? Користуйся! Сподіваюсь, і
бою.
Храм Дівонії стане тобі в пригоді —
Важливе питання: де саме прово­
отож раджу спочатку прочитати те,
дити таке інтерв’ю? І якщ о тобі тра­
що було в журналі «Лель» — № 2,
питься на очі наступний випуск «Ле1992. А я продовжу.
ля», то ти неодмінно дізнаєш ся і про
Минулого
разу
я
пообіцяв
це. До зустрічі!
відповісти на запитання:
що
робити,
якщ о
вирішила
Л Е Л Ь -порадник.
змінити колір волосся?
Відповідаю: найкращ е — зректися
цієї думки. У твоєму юному віці це
зовсім не обов’язково. З будь-яких
причин. Навіть якщ о коханий полюб­
«7
ляє блондинок, а ти під цю категорію
*
не підпадаєш. Краще змінити кохано­
З уст р іч а ю т ь ся дві п о д р уги .
го — і безпечніш е, і розумніше: якщо
— Я к справи?
в нього від самісінького початку такі
— В и й ш л а зам іж за м ільй он ера.
ш аблони в голові, уяви собі, яким за—
В іт а ю ! І н а ч о м у ви п о р о ­
нудливим він стане згодом. А крім
зу м іл и с я ?
того, як навчає народна мудрість, усі
— Все дуже п рост о: у нього були
чоловіки люблять блондинок, а одру­
гр о ш і, у м ене — досвід.
—А що т епер?
жуються чомусь на брюнетках.
— Т еп ер у м ене гр о ш і, а у нього —
Ідея висвітлювати волосся народи­
досвід.
лася ще за часів Ренесансу і відтоді
$ sjs
так і не зникла остаточно. Користі від
цього, як на мене, не надто багато,
П еред т и м , я к з ій т и на ш любне
лож е, н а реч ен а за ч и н и л а с я з
натомість шкоди своєму волоссю
м а т ір 'ю :
можна заподіяти чимало. Висвітлене
— Я боюся, м ам о!
або пофарбоване будь-яким засобом
— Н у що ти... В сі через це п рохо­
волосся потребує особливого догля­
дять.
ду і турботи, а де на це взяти часу?..
Б а т ьк о із зя т е м п ідслуховую т ь
Та буває і так, щ о ідея вж е не дає
п ід дверим а. М ол од и й п и т а є:
спати спокійно. Розумію. Співчуваю.
— П ро що вони гом онят ь?
Знаю навіть: єдиний спосіб позбути­
А наречена в ц ей час:
—
Н і, м а м о , я боюся т о м у , що
ся спокуси — це поступитись їй. У
вже не дівчина.
такому разі — мерщій до перукарні!
— Н іч о го ст раш н ого —я теж не
Нічого не роби вдома сама — хай це
б ул а нею , к о л и за м іж ви ход и л а,
зробить фахівець!
а ле т в ій бат ько й досі т о го не
знає.
Бери приклад з мене, я охоче
Ж ен и х о ві не т ер п ел и ви т ься :
дозволяю іншому фахівцю —
— Н у п ро що вони т ам ?
косметологу Неллі АНДРІАНОВІЙ
Тест ь п ідн ім а єт ься з к о л ін , об­
т р у ш у ю ч и ш т ан и :
розповісти про
— П ро що, п о -т в о є м у , м ож ут ь
р о зм о в л я т и дві ш люхи?

ХТО У СВІТІ
НАЙГАРНІША?

Н ІШ І м сти

4 «Л ель» № З

СЛОВНИЧОК

Як відомо, сексу в нас немає.
С аме так висловилась одна
жінка під час телемосту з Аме­
рикою ще в 1986 році. Звісно,
глядачі по обидва боки Атлан­
тики щ иро посміялися з цієї
простодуш ної заяви — і забу­
ли. А даремно, бо та жінка та­
ки мала рацію: сексу в нас не­
має. В усякому разі, далеко не
в кожному словнику знайдеш
таке слово. Навіть «Словник
інш омовних слів» АН УРСР
1974 року видання тлумачить
це поняття як «хтивість». А яка
ж може бути хтивість у країні,
що прямує до комунізму? Тож
та жіночка не помилялася.
Нині ми прямуємо вже не до
комунізму, а в цілком проти­
леж ному напрямку, але щодо
сексу ніяких суттєвих змін ще
не відбулося. Щ о ж воно всетаки за штука така?..
Іронічно відповідає на це запи­
тання Л. М. Щ еглов у брошурі
«Секс — це нормально»:
«Офіційна просвіта підносить
нам секс як небезпеку. Секс
призводить до венеричних за­
хворю вань, абортів, СНІДу...
Все грунтується на почутті
страху: «не здумай розслабити­
ся, стережись протилежної
статі!» У повчаннях людей по­
хилого віку ми часто чуємо:
«Секс — це щ ось піднесене!»
Головне — високі почуття.
Тілесність — прикре непоро­
зуміння: без тіла секс був би
кращий. У молодіжному сере­
довищі секс — це бунт («Чхав
я на всі ваші правила!»).
Нерідко ми мож ем о почути і
так званих циніків: «Секс — це

відповідний розділ фізики, а
саме — механіка». В них усе
грунтується на технічних на­
вичках і пристосуваннях
(«встроміть А в В, закріпіть
контргайку С і добийтеся ре­
жиму Д ...). І все ж не зникли
й ті, які твердо знають, що
секс — це радість, творчість».
Як бачите, відповісти, щ о таке
секс, не так уже й просто.
Втім, а говорити про свої по­
чуття хіба простіш е? Про те,
чим викликані твої хвилю ван­
ня чи переж ивання в сексу­
альній сфері?..
Як розповісти? Якими слова­
ми? Як зветься та штука? А щ о
має означати отакий вчинок?..
Н емає слів. Знаєм о кілька бру­
тальних, які й самому незруч­
но вимовляти. Тому частіше
вдаємося до м ови жестів і на­
тяків, гримас та інтонацій.
А все, між іншим, не так склад­
но, як здається. Просто не
знаєм о ми тих слів і термінів,
які стосуються сексуальної
культури. А слова ці існують.
Поки щ о окремо, поза нашою
увагою. І для того, щ об ро­
зуміти одне одного, варто по­
знайомитися хоча б з основни­
ми термінами сексології.
АБЕРАЦІЯ СТАТЕВА статева ненормальність,
збочення.
АБОРТ — штучне
переривання вагітності.
АБСТИНЕНЦІЯ СТАТЕВА період статевого утримання.
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ суперечливе, двоїсте почуття,
коли об’єкт викликає,
наприклад, задоволення і
невдоволення, протилежні
переживання.
АНДРОГЕНИ — чоловічі
статеві гормони.
АНОРГАЗМІЯ — відсутність
оргазму під час статевої
близькості.
АУТОЕРОТИЗМ
(НАРЦИСИЗМ ) — досягнення
статевого збудження від
спостерігання або
різноманітних контактів з
власним тілом.
ВАГІНА — піхва.
ВАГІНІЗМ — судорожне
скорочення м’язів піхви і
тазового дна, яке
переш коджає паруванню.
ВУЛЬВА — жіночі зовнішні
статеві органи.
ГАРМОНІЯ СЕКСУАЛЬНА статеве життя, яке приносить
радість і задоволення обом
партнерам.
ГЕНІТАЛІЇ — статеві органи.

СЕКРЕТИ БЮСТА

Гарний бюст — це не просто мрія
кожної жінки, але й реальність.
Навіть коли здається, щ о природа бу­
ла не надто щ едрою до вас. Потурбуй­
теся про те, щ об ваші груди мали
вільний кровообіг, і зміцнюйте зв ’я з ­
ки тканин з грудними м’язами. Не ду­
ж е складно, правда ж?
Коли у дівчаток починають розви ­
ватися молочні залози, слід щодня
обмивати груди холодною водою. Це
стимулює обіг крові і сприяє пруж­
ності грудей. Потрібно
носити
ліфчик. Це важ ливо для скріплення
молочних залоз з грудною кліткою —
зв’язки, щ о підтримують груди, в цей
час дуже слабкі.
В юному віці вельми корисна ди­
хальна гімнастика і особливо — пла­
вання. Рекомендується легкий масаж.
Взагалі — для формування й зб ер е­
ження
бюста
виняткову
роль
відіграють фізичні вправи, гігієнічні
процедури. Але жінки, на жаль, не
надають їм великого значення, поки
не стає запізно. Ось проста й еф ек­
тивна вправа. Складіть долоні перед
собою, наче граєтесь у «ладусі», лікті
злегка підніміть. Протягом 5 секунд
сильно тисніть долонею на долоню.
Виконуйте це по 8 -1 0 разів і обов’я з­
ково щодня.
Важливо стежити і за своєю поста­
вою. Знайдіть спосіб перебороти
власну сутулість — це і бюст ваш
поліпшить!
Дуже корисні для грудних м ’язів
регулярні масажі, а також щоденні
обтирання холодною водою або хо­
лодний душ. Спрямуйте сильний
струмінь води на груди і одночасно
масажуйте їх за годинниковою
стрілкою протягом 1 -2 хвилин.Чудо­
вий масаж — енергійне розтирання
.рушником.
Раз на тиждень після ванни на­
несіть на шкіру зволожуючий або
ж ирний крем, легкими масуючими
рухами увітріть його, закутайте груди
вологим махровим рушником, зр о ­
бивш и таким чином теплий компрес
на 15 хвилин, а потім обполосніть
груди холодною водою.

ГЕТЕРО...— частина складних
слів, яка означає «інший».
ГІМЕН — дівоча пліва, складка
сли зової оболонки, яка
закриває вхід до піхви у
незайманих дівчат.
ДЕФЛОРАЦІЯ — порушення
цілості дівочої пліви.
ДИСГАМІЯ — порушення
гармонії сексуальних
стосунків між партнерами.
ЕКСЦЕС СЕКСУАЛЬНИЙ кілька повторних статевих
актів, здійснюваних у межах
однієї доби з обов’язковою
еякуляцією.
ЕРЕКЦІЯ — збільшення
статевого члена (пеніса),
одночасне з його отвердінням,
підвищ енням пружності.
ЕРОГЕННІ ЗОНИ - ділянки
тіла, подразнення котрих
викликає піднесення
сексуального збудження аж до
оргазму.
ЕСТРОГЕНИ — жіночі статеві
гормони.
ЕФЕБОФІЛІЯ — різновид
гомосексуалізму — потяг до
юнаків, підлітків.

ЩО ЇМ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ?

їм _ це чоловікам, парубкам, хлопцям, хлопчакам, хлопчиськам...— одне
слово, називайте я к хочете. А ле часом щось т аки не подобається. А т и ходиш,
і думаєш: «Та щ о ж йому не подобається?!» А запит ат и якось не наважуєшся.
Хочет ься, та не наважуєшся.
Розумію. Співчуваю. Т им -т о й пропоную скорист ат ися результ ат ам и
дослідження, яке провела редакт ор нью-йоркського журналу «Глемер» Мелісса
Гудман (сама жінка, я к бачите). А ле починати з т акого прикрого для кожної
ж інки запит ання не варто, оскільки варт о спочатку з ’ясувати:
Щ О ЧОЛОВІКАМ ПОДОБАЄТЬСЯ?
За даними М елісси Гудман, чоловіки передусім звертаю т ь увагу на фігуру,
обличчя, а вже пот ім — на одяг жінки. Зверніть і ви увагу на таку послідовність
чоловічого погляду, бо він суттєво відрізняється від жіночого: ж інки спочатку
бачать у чоловіках одяг, очі, а вже пот ім фігуру.
Троє з чот ирьох чоловіків вважають, що жіноча сукня м ає бути до або вище
коліна.
З т ринадцят и запропонованих ж іночих принад чоловікам найбільше подоба­
ються: інт елект (!), почуття гумору і ніжність. А от сексуальність ж інки
вони ставлять лиш е на ш ост е місце.
Щ О ЧОЛОВІКАМ Н Е ПОДОБАЄТЬСЯ?
Н е подобається, коли ж інки відмовляють у коханні, коли вони егоїстичні,
схильні до ш видких зм ін настрою, сварливі й непостійні у коханні.
Чого чоловіки не лю блят ь у сексі?
Більшост і здається, щ о вони не досить часто його мають.
Вони гадають, щ о їм доводиться виконувати більший обсяг робот и.
Вони не мож ут ь сказати, чи мала оргазм жінка.
Більшість хоч р а з у ж ит т і відчували свою «неспроможність».
Кож ний п ’ят ий не розуміє, чого ж інка прагне в коханні.
Чоловіки не схвалюють мастурбацію, хоча 99 процентів займались нею
свого часу.
Щ о їм подобається в сексі?
Більшість опит аних чоловіків найбільше приваблює саме фізична близькість
і цілковите злит т я тіл.
Більшість із них надають перевагу т ривалому періодові лю бовних ігор перед
оргазмом.
П ’ЯТЬ Г О Л О В Н И Х П Е РЕ Ш К О Д У КОХАННІ.
Жінка, яка наказує навіть у ліжку.
Жінка, яка вдає, ніби байдужа до сексу.
Жінка, яка ігнорує всі частини чоловічого тіла, крім статевого члена.
Жінка, яка завж ди відмовляється зробит и перший крок.
Жінка, яка чекає, аби чоловік пересвідчився в її оргазмі.
Зробивш и поправки на наші клімат ично-політично-економічні умови, ви
т епер мож ет е т ак самовдосконалитись, що ніколи більше не сушитимете
собі голову перш им запитанням. Чого вам і бажаю!
ЛЕЛЬ-соціолог

ЕЯКУЛЯТ — рідина,
виверж ена під час еякуляції.
ЕЯКУЛЯЦІЯ
(СІМ ’ЯВИВЕРЖЕННЯ) виверж ення сперми з
сечівника чоловіка під час
статевого акту.
ІНТРОЇТУС
(ІНТРОЕКЦІЯ) - введення
статевого члена до піхви.
КЛІТОР — орган жіночих
геніталій, наділений високою
еротичною чуттєвістю.
КОЇТУС (ПАРУВАННЯ) статевий акт.
КОЇТУС
ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНИЙ статевий акт між
представниками різних статей
(чоловіком і жінкою).
КОЇТУС
ГОМОСЕКСУАЛЬНИЙ статевий акт між
представниками однієї статі.

15

« » ТЕБЕ КОХАЮ!»

(10 причин, через які
хлопці не хочуть
цього казати)
1. Вони так не вважають.
2. Вони готові впасти, але не так
низько.
3. їхні батьки не казали такого їхнім
матерям.
4. їхні батьки не казали такого їм
самим.
5. Вони не хочуть втрапити в якусь
довгограючу історію.
6. Вони вж е казали ці слова раніше,
але зрозуміли, що помилялися.
7. Вони вважають, що буде
сучасніше, якщо так скажуть якісь
інші чоловіки.
8. Бо за цим треба сказати: «Я
одружуся з тобою».
9. Це занадто розхожий і затертий
вислів.
10. Якщо вони це скажуть, у них все
охляне.

КУННІЛІНГУС - оральне
стимулювання жіночих
геніталій.
Л ІБІД О — статевий потяг.
МАСТУРБАЦІЯ (ІПСАЦІЯ,
ОНАНІЗМ) — сексуальне
самозадоволення, найчастіше
подразненням власних
геніталій.
НІМФОМАНІЯ — підвищений
статевий потяг
(гіперсексуальність) у жінок.
ОРАЛЬНИЙ — той, що має
відношення до рота, ротовий.
ОРГАЗМ — найвищ ий ступінь
лю босних відчуттів, що
виникає під час коїтусу.
ПЕНІС — чоловічий статевий
член.
ПЕРВЕРСІЯ — збочення,
патологічне відхилення від
норми.
ПЕТТІНГ — викликання
оргазму взаємним и
пестощ ами без статевого акту.
ПОЛЮ ЦІЯ — мимовільне
виверж ення сімені у чоловіків
без статевого акту.
ПОТЕНЦІЯ — сексуальна
здатність, спроможність.
ПУБЕРТАТНИЙ ВІК - період
появи очевидних ознак
статевої зрілості.
РЕКТАЛЬНИЙ - той, що
відноситься до прямої кишки.
СПЕРМА — сім’яна рідина із
сперматозоїдами, яка
викидається під час еякуляції.
СПЕРМ АТОЗОЇД — чоловіча
статева клітина.
ТРИБАДІЯ — те саме, що й
лесбійське кохання.
УРЕТРА — те саме, що й
сечівник.
ФЕЛЛАЦІЯ (МІНЕТ) оральне стимулювання
чоловічих геніталій.
ФАЛОС — пеніс у стані
ерекції.
ФЕРТИЛЬНІСТЬ — здатність
зрілого організму
відтворювати потомство.
ФРИ ГІДНІСТЬ — статева
холодність жінки, її
незацікавленість в еротичній
стимуляції та статевому акті.
ФРИКЦІЇ — поступальнозворотні рухи статевого члена
чоловіка у піхві жінки під час
статевого акту.
ЯЄЧКА (СІМ ’ЯНИКИ,
ТЕСТИКУЛИ) - чоловічі
статеві залози, які знаходяться
в мошонці.
ЯЄЧНИКИ — жіночі статеві
залози.
ЯЙЦЕКЛІТИНА - жіноча
статева клітина.
Л Е Л Ь -ф іл о л о г

ПЕРЕЛЮБЛЕНИЙ ПАРИЖ
«Мені було 13 років, і я жив з батьками
під Льєжем, а найближчою моєю при­
ятелькою була дочка наших сусідів, вона
мала 16 років. Цілими днями ми гралися
разом. Ішов 1916 рік, перша світова війна
в розпалі. Нашою найулюбленішою за­
бавою в темних кутках горищ була
відома дитяча гра «покажи ти мені, а я
тобі». Інакше кажучи, гралися в лікаря,
«оглядали» одне одного, робили уявні
уколи. Та сусідка знала про секс, звісно,
набагато більше, ніж я»,— Так оповідає
бельгійський письменник Жорж Сіменон,
автор понад 400 опублікованих книг, ду­
ховний батько відомого детектива
інспектора Мегре.
Оскільки його приятелька на деяких
речах розумілася краще, ніж він, було
логічно, що саме вона одного дня зробить
перший крок і від гри перейде до чогось
конкретнішого. Так, власне, і сталося. Во­
на спокусила Сіменона й перетворила
його з хлопчика на мужчину.
«Ті мої 13 років дуже важливі в моєму
житті. Саме тоді я вперше спав з жінкою,
дізнався, що таке секс, і в той же час
почав писати і... палити люльку!»— зга­
дував Сіменон.
Про те, що секс грав надалі велику
роль у його житті, свідчить і той факт, що
він рано одружився — у 19 років. На той
час він уже опублікував кілька книжок,
але всі під псевдонімами. Цей звичай за­
лишиться у нього до кінця письменниць­
кої кар’єри. З 400 книжок, що досі поба­
чили світ, приблизно 300 вийшли під
псевдонімами, хоча світову славу він
здобув завдяки 80 романам про комісара
Мегре, перекладеним на 53 мови.

СЕКС У ГАРДЕРОБІ
Але давайте поглянемо, що про свої
спокусницькі успіхи каже сам Сіменон:
— Відтоді, як я почав кохатися з
жінками, я став записувати кожну таку
зустріч. Я вів щось на зразок таємного
шифрованого щоденника, а коли пе­
релічив усіх жінок і дівчат, з якими спав,
вийшло рівно 10000. Це не так уже й
багато за 64 роки любування!
Для Сіменона, може, й не багато, але
для будь-якого звичайного мужчини —
ще й як! Тим паче, що більшість із тих
10000 коханок — досить відомі особи.
Наприклад, знаменита чорношкіра
танцівниця Жозефін Бейкер, що висту­
пала в найвишуканіших паризьких нічних
ресторанах, прикрившись тільки в'язкою
бананів навколо пояса. Сіменон протягом
кількох місяців був її офіційним супутни­

ком і потім згадував про неї з великою
повагою, вважаючи її видатною майстри­
нею не тільки на сцені, а й у ліжку.
У двадцятих роках Сіменон був па­
ризьким журналістом, відомим своїми
численними інтерв'ю з нічними зірками
паризьких кабаре й дансингів. З багатьма
з них він заприязнився, міг вільно входити
у всі паризькі гардероби артисток, усі
двері були для нього відчинені, в тому
числі й двері багатьох спалень.
Про нього і про Бейкер розповідають
одну цікаву фривольну історію. Якось
увечері, охоплені пристрастю, вони зай­
нялись коханням на підлозі її гардероба,
аж тут до кімнати влетів оскаженілий
розпорядник програм, гукаючи, що ор­
кестр уже вдруге грає вступ до її танцювал ьн о го номера. Анітрохи не
зніяковівши, Жозефін Бейкер, яка сто­
гнала під Сіменоном, кинула розпоряд­
нику:
— Хай собі грають хоч утретє, бачите,
зараз я зайнята важливішим ділом!
Іншого разу, також у Сіменонових
обійм ах у гар д еро б і, вона знову
запізнювалась на вихід і прямо від нього
помчала на сцену. Того вечора оплески
були особливо бурхливі, з чим її Сіменон
і привітав. Бейкер спокійно відповіла
йому:
— Мабуть, вони б не були такі бурхливі,
якби я в поспіху не забула свій танцю­
вальний костюм!
Нагадаємо, що це була всього лиш
в'язка бананів.

СІАМСЬКІ БЛИЗНЮКИ
На межі двадцятих і тридцятих років
Сіменон у Парижі жив, як справжній
«бульвар’єр», тобто гульвіса, що ти­
няється вулицями, шукаючи пригод А їх
у той час не бракувало.
Одного разу він розповів про такий ви­
падок:
— Як би ви реагували, якби під час
прогулянки вулицею перед вами зне­
нацька впав горщик з квітами? Так було
зі мною. Я поглянув угору й побачив пе­
релякане обличчя симпатичної служниці,
неуважність якої могла б коштувати мені
життя. Але обличчя я зразу ж забув, коли
вгледів дві півкулі, які майже випали з
великого квадратного вирізу її плаття.
Звісно, я тут же піднявся до неї і, поки
вона, вся знічена, вибачалася, довів, що
взагалі не серджусь. Оскільки на той час
вона була сама вдома, то й вона мені
показала щирість свого каяття. Пізніше
ми ще кілька разів перепрошували одне
одного у той же спосіб.
Гарно, нічого не скажеш. Але були в
Сіменона й кращі зустрічі. Так, якось він
познайомився з двома вродливими сіам­
ськими близнючками, що виступали в од­
ному паризькому нічному ресторані. Вони
зрослися раменами й верхньою части­
ною рук. Сіменон опублікував велике ін­
терв’ю з ними, а вони на знак подяки за­
просили його на вечерю. Коротше кажу­
чи, одна з них, на ім'я Олександра, вельми
зацікавилася Сіменоном, тим часом як
друга, Надін, лишилася байдужою.
Вечеря закінчилась тим, що Сіменон
повів Олександру до ліжка. Та оскільки
Олександра не могла йти до спальні са­
ма, мусила піти з нею і Надін. Щ о
відбулося по тому, Сіменон ніколи не по­
годжувався розповісти, але відомо, що
наступного дня обидві близнючки, і
Олександра, і Надін, були з ним надзви­
чайно люб'язні й привітні.
Про Сіменона тих років говорили, що
він затягне в ліжко і муху, аби тільки вона
мала необхідні жіночі атрибути! Врешті,
не було такої танцівниці чи співачки, з
якою він би не познайомився, причому в
певний, абсолютно визначений спосіб.
Він був одружений, але жінка нічого не
знала про його пригоди на ж ур­
налістській ниві. Інколи вона супровод­
жувала його в репортерських пошуках і
завжди була в захваті від того, як їх сер­
дечно приймають власники усіх нічних
ресторанів і щедро пригощають, ведучи
за найкращий столик. Сіменон між двома
стравами міг відлучитись до артистичних

16

убиралень, аби взяти якесь інтерв'ю, а чи
справа обмежувалася лише розмовою —
невідомо.

ПЕРЕЛЮБНЕ СІМЕЙСТВО
Власне кажучи, Сіменонова дружина
Регіна Тігі Решон лише одного разу
спіймала свого чоловіка на зраді, це було
1949 року, коли у нього народився дру­
гий син. Однак матір'ю дитини була сек’ретарка письменника Деніз Вімет, врод­
лива канадійка французького поход­
ження, яка пізніше стала його другою
дружиною. Сіменон і після народження
дитини жив з обома жінками під одним
дахом, і здавалось, що такий трикутник
йому неабияк подобався, бо він геть
нічого не зробив, аби з ним покінчити. Зате
не забував навідуватися до кількох
близьких приятельок.
Відомо, що Сіменон зачинявся в кабінеті,
коти писав романи про Метре. Він набивав
тютюном свою колекцію з 300 люльок,
зібраних з усього світу, замикав двері й
брався до писання щоб за два місяці по­
класти на стіл готовий роман. Протягом цих
60 днів він нікого не бачив, а їжу йому
передавали на підйомнику. Секретарки од­
разу бралися переписувати роман, а
Сіменон з головою кидався у вир жил я, аби
надолужити всі ті дні утримання й самоти.
З’являвся у світі, запрошував друзів, влаш­
товував забави і, звичайно ж, знаходив час
для «отих» справ.
Гаслом знаменитого коханця було:
мовчання після солодкої перемоги озна­
чає половину наступної, нової перемоги!
Було відомо, що Сіменон ніколи про свої
перемоги не розповідав, врешті, вперше
він заговорив про них, маючи 77 років,—
причому лише про тих жінок, котрим це
вже не могло зашкодити. Тоді ж він і
зі знався в одній розмові, що саме завдяки
мовчанню якось йому вдалося переспати
з матір'ю, двома її дочками, трьома
племінницями і ще кількома жінками з
однієї родини, і при цьому жодна з них
ніколи не дізналася про іншу.

КОХАНЕЦЬ ЦІЛОГО АНСАМБЛЮ
Сіменон нічого не мав проти і групово­
го сексу, за умови, що він буде єдиним
мужчиною. Якось у середині тридцятих
років він виявився представником чоло­
вічої статі на інтимній вечірці цілої танцю­
вальної групи, а забава тривала три ночі.
Коли його спитали, як він зміг витрима­
ти фізично всі забаганки танцюристок,
Сіменон галантно відповів:
— Було важко, але, на щастя, мені на
допомогу підоспіло кілька дівчаток, котрі
із задоволенням взяли на себе мою роль!
Справді, Сіменон мав талант коханця.

Хто б міг сказати, що цей серйозний автор
надзвичайно тонких психологічних ро­
манів настільки цінував усілякі інтимні
розваги. Коли він став знаменитим, його
активно почали запрошувати в гості, але
він досить рідко відгукувався на ці про­
позиції, радше запрошуючи інших гос­
тювати у своєму замку в Швейцарії.
Найбільш охоче, звичайно, молодих кра­
сунь, яким із великим задоволенням по­
казував таємниці палацу.

споглядати, ніж брати участь. Про свої
пізніші успіхи Сіменон ніколи не розпові­
дав, а тому ми й не знаємо, чим закінчу­
валося те його споглядання, якщо воно
колись і було.
Але з Сіменоном пов'язано ще кілька
цікавих фактів. Є припущення, що він був
дуже близьким з Бріжіт Бардо, коли вона
тільки починала і була ще невідомою
вродливенькою балериною сімнадцяти
років, і коли ще ніхто не підозрював, ким
вона пізніше стане. Також відомо, що під
час перебування у СШ А він був нероз­
лучним із Джейн Менсфілд, яка услави­
лась більше завдяки об’ємові бюсту, ніж
грі. Він був близьким і з Едіт Піаф, у чиєму
будинку міг переночувати завжди, коли
йому заманеться.

ТРИЧІ НА Щ И Ь НОВИЙ ЗВ’ЯЗОК

— Мені він ніколи не показав усі свої
покої,— жартома скаржився Жан Габен,
котрий свого часу грав роль Мегре в
кіно,— я про той палац більше дізнавався
переважно з розповідей приятельок, яких
возив у гості до Сіменона і яких він куди
тільки не водив!

БЛИЗЬКІСТЬ ІЗ ББ
Що старішим ставав Сіменон, то де­
далі більше полюбляв молодих дівчат, як
і всі великі коханці. Найбільше йому под­
обалися вісімнадцятилітні. Схоже, що й у
доволі зрілому віці він зберіг прекрасну
форму, бо всі вони відгукувалися про
нього із надзвичайною шанобою. Багато
з них були його секретарками або пере­
писувачками книг.
На відміну від багатьох інших великих
коханців, про Жоржа Сіменона точно
відомо, коли він припинив розваги в ліжку.
Було це о дразу після того, як він
відсвяткував свої 64 роки любощів. Тобто
у 77 літ. Тоді він визнав, що цього діла
йому вже доволі і що він більше любить

Як Жорж Сіменон устиг переспати аж
із 10000 жінок і дівчат? Він сам відповів
на це запитання:
— Це число не таке вже й велике, як
здається на перший погляд. Я протягом
життя регулярно спав з трьома різними
жінками щотижня. Скільки це виходить
за всі ці роки, порахуйте самі.
Один із Сіменонових друзів, Марсель
Паньйоль, якось зауважив, що пись­
менникові успіхи в ліжку легко пояснити:
— Сіменон просто ніколи в житті жод­
ній жінці не сказав «ні». У свою чергу, і з
них мало хто відповідали йому «ні». А
коли він уславився завдяки своїм рома­
нам, дівчата й жінки просто липли до
нього. Не знаю, що їх приваблювало: зов­
нішність чи слава,— але на прийомах, як­
що там був Сіменон, можна було поби­
тись об заклад, що він там, де зібралося
найбільше жінок. Він не завойовував їх
своїми жартами і усмішкою, як Фернандель (останній, як і Моріс Шевальє,— теж
великий Казанова XX століття), він не при­
ваблював їх м'язами, як Жан Маре, кот­
рий, до речі, до жінок взагалі був байду­
жий. Він перемагав їх якоюсь інтелек­
туальною серйозністю, за якою прогля­
дало глибоке знання життя. Жінки
почувалися з ним захищеними, і в той же
час у ньому відчувалась прихована сила,
що зачаровувала.
Очевидно одне: наскільки Сіменон за­
чаровував жінок, настільки і вони його.
Наприкінці любовної кар'єри він усе-таки
зітхнув:
— Єдине, за чим шкодую, так це за тим,
що на світі є ще багато жінок, з котрими
я не встиг ближче познайомитися!
М абуть, це був найбільш ий
комплімент, який він тільки міг зробити
жіночому роду.
За матеріалами зарубіжної преси
підготував Ю. ОБВИСЛИЙ

ГВАЛТІВНИКИ:
НІЧОГО ОСОБЛИВОГО
Ви п ом и ляєт еся,
к о л и д у м а є т е , що
г в а л т ів н и к и м аю т ь
я к ісь особл и ві ,
г е н іт а л ії. Г р у п а
К ін с і с п е ц іа л ь н и м
дослідж ен н ям довела,
що середн я довж ина
п ен іса г в а л т ів н и к ів у
с т а н і е р е к ц ії
ск л а д а л а 6 ,Я — 6 ,5
дю й м а. Й л и ш е т і, що
зд ій с н ю в а л и
н аси л ьст во над
н е п о в н о л іт н ім и ,
м а л и довж и н у п ен іса
до в ,7 5 дю й м а.
А К о л ін У їл сон у
•П оходж енні
се к суа л ь н и х
ім п у л ь с ів • від зн а ч и в ,
що се к с у а л ь н и й
вби вц я К л ін т о н К у к
м ав т а к и й
м а н ю с ін ь к и й о р га н ,
що вон и з друж и н ою
зм у ш е н і б ул и
за д о во л ьн я т и одне
одн ого орально.
П Е Н ІС
ЗАМІСТЬ СКАЛЬПА
У 1300 році до н. е.
єгипетський правитель
Менепта повернувся до
Карнака після перемоги
над лівійцями з
незвичайними трофеями.
Як доказ свого тріумфу
він привіз понад 13
тисяч пенісів, відрізаних
у переможених ворогів.
На древньому монументі
в Карнаці збереглися
подробиці тріумфу:
«Фалоси лівійських
генералів — 6.
Фалоси, відрізані у
лівійців — 6359.
Циркуліанців убитих
фалоси відрізані — 222.
Етрусків убитих фалоси
відрізані — 542.
Греків убитих фалоси
представлені фараону —
6111».
НАЙЖАХЛИВІШИЙ
ВИПАДОК
УРАЛАГНЙ
Внаслідок уралагнії якийсь
Джордж Хейг 1949 року
вбив дев’ятьох чоловік.
Щоразу він розрізав
жертві вену складаним
ножем і випивав склянку
крові. Він також полюбляв
пити власну сечу,
дістаючи від цього
сексуальне задоволення,

Н А И П Л О Д О В И Т ІШ І

РОСЕКС
ПЕРНІИИ
УВ’ЯЗНЕНИЙ
ПРОПАГАНДИСТ
Карп Ноултон, що
народився 1800 року в
Массачусетсі, став
першою в історїі
людиною, яка потрапила
до в ’язниці за пропаганду
контролю за
народжуваністю. Це був
мислитель-самоук, який
ніколи не залишав Нової
А н г л і ї , за винятком двох
коротких візитів до штату
Нью-Йорк. В 1832 році він
опублікував перший
класичний твір «Плоди
філософії, або Приватний
супутник молодого
подружжя»,— і ця праця
здобула йому славу
засновника американської
контрац ептивної
медицини. То г о часу
«Плоди філософії» не були
належно оцінені.
«Бостонський медичний і
хірургічний журнал»
стримано розповів про
запропоновані «неприродні
заходи», додавши, що
«чим вужча громадськість
знатиме про це, тим
краще буде для моралі
суспільства». Ноултона
тричі позивали до суду,
спочатку він відбувся
штрафом у п ’ятдесят
доларів, а потім змушений
був відбути три місяці
примусових робіт у
виправному будинку.

ПИСЬМЕННИКИ
КИТАЮ
За часів китайської
династії Хан (25 220 р. р. н. е..) таоїстські
філософи створили свою
школу, яка заохочувала
сексуальну активність.
Цією школою том за
томом випускалися
посібники з сексу.
«Підручник для
непорочної діви»,
«Таємниці Мармурової
кімнати», «Мистецтво
спальні», «Рекомендації з
Мармурової кімнати» та
інші. Аби додати книгам
авторитету і посилити
вплив на можновладців,
таоїсти присвячували
посібники Хуанг Ті
(Жовтому Імператорові)
і стародавньому
правителю Пенг Цу,
який за легендою
прожив майже 800 років.
НАЙПЕРШИЙ

НАИ ВІДОМІШІ
ПЕДОФІЛИ
Педофілами називають
дорослих, які відчувають
сексуальне задоволення
від контактів з дітьми. За
деякими свідченнями,
таку втіху від спілкування
з двома дівчатками
діставав і Льюїс Керролл,
автор «Аліси в країні
чудес». Але ніхто не знає,
якою мірою це
задоволення було
сексуальним.
Церковнослужитель
Франсіс Кліверт, який вів
бездоганне життя в XIX
столітті, писав у
щоденнику: «Чи варто
зізнаватися, що я сьогодні
подолав десять гірських
миль заради того, щоб
поцілувати миле обличчя
цієї дитини? Десять миль
за поцілунок!»
Джону Раскіну після
невдалого першого шлюбу
запаморочила голову
десятирічна дівчинка.

С Е К С О Л О Г ІЧ Н И Й

ІНСТИТУТ
Ним став німецький
інститут
«Сексуалвіссеншафт»
Магнуса Гіршфельда, але
він проіснував лише
кілька років. У 1933 році
його зруйнували нацисти.

КУРКА МОЖЕ
СТАТИ ПІВНЕМ
П т а х и народж ую т ься
з двома
ем бріональн им и
я єч н и к а м и , але м айж е
завж ди розви ваєт ься
т іл ь к и оди н — л ів и й . А
п р а в и й залиш аєт ься
р уд и м ен т о м . Та якщ о
л ів и й за ги н е внаслідок
захворю ван ня ч и
м еди чного вт р у ч а н н я ,
почне розви ва т и сь і
розви н ет ься п р а в и й —
ха й не до зр іл о го
я єч н и к а , але до ц іл к о м
ф ун кц іон альн о г о
ст ану. Т а к и м ч и н о м
може від бут и ся зм ін а
ст ат і деяких свійських
п т ахів. Заф іксовані
в и п а д к и , к о л и особина
сп о ч а т к у була к у р к о ю
і несла я й ц я , а п о т ім
п очала за п л ід н ю ва т и
к о л и ш н іх п о д р у г,
т обт о ст ала п івнем .
З м ін а ст а т і у
зв о р о т н о м у н а п р я м к у
т р а п л я єт ься дуже
рідко.

ТИ АРАБ,
А Я ФРАНЦУЗ
У дослідженні доктора
Якобса наведені
порівняльні
характеристики пенісів
представників різних рас.
Було зазначено, зокрема,
що найбільші леніси
арабів мають від восьми
до десяти дюймів. Хоча
серед мусульман Судану
Якобс знайшов фалос
довжиною майже 12
дюймів* і діаметром 2,5
дюйма. Відважний
дослідник відзначав, що
це була «страхітлива
штука, більш схожа на
пеніс віслюка, ніж
людини». Він же зробив
висновок, що «негри
Судану мають найбільший
статевий орган з усіх рас
світу».
У не менш цікавому
огляді доктора Роберта
Чартхема зафіксовано
леніси в стані ерекції для
представників різних
національностей.
Найбільші органи для
кожної національності
були такими: англійці -*
10,5 дійма, німці — 8,5,
негри — 7,5,
французи —7,25,
датчани— 8, американці —
7,25, шведи — 7,25.
1 дюйм — 25,4 мм

18
>

500 РАЗІВ
НЕЗАЙМАНІ
У XIX столітті банди
молодих англійців
робили бізнес на
торгівлі молодими
дівчатами. Але оскільки
попит на незайманих був
більшим, ніж кількість
наявних дівчат, злодії
придумали...
відновлювати
незайманість після
кожного коїтусу.
Спеціалізувалися на
цьому деякі безчесні
хірурги Лондона. Відомі
випадки, коли дівчата
проходили таку
операцію до 500 разів.
...А Л Е Н Е Б Е Р ІТ Ь
Г Р ІХ А Н А Д У Ш У

Ст ародавня,
ірлан дськ а легенда
р озп овідає, що
за к о х а н і дівчат а
п р а г н у л и зн а й т и на
кла д о ви щ і м ер ц ів,
похован и х дев’ят ь діб
т о м у. В он и в и р іза л и з
т іл а небіж чика
см уж к у ш к ір и від
голови аж до к ін ч и к а
н о ги , щоб п р и в ’я за т и
ї ї п о т ім до р у к и чи
л и т к и сп л я ч о го
ю нака, а п о т ім зн я т и
см уж к у ран іш е, ніж
він п р о ки н ет ься .
Я кщ о це вдаєт ься
зр о б и т и п о т а й к и від
чуж и х о ч ей , ч оловік
к о х а т и м е д івч и н у
довго й н адій н о.
НАЙДАВНІШІ
ІНДІЙСЬКІ
ПІДРУЧНИКИ
Найдавнішими і
найвідомішими серед
них є «Камасутра з
Ватсуяни»,
написаний майже
1500 років тому.
Цей грубезний фоліант
об’єднав цілу низку більш
ранніх — створених
3000 років тому —
творів з сексуальних
питань.
Індійська «Ананга-ранга»
(«Стадії кохання»), відома
також як
«Камалед-ранга»
(«Човен в Океані
кохання»), є першим
повним підручником,
присвяченим виключно
людській сексуальності
та взаєминам
між статями.

Н А Й В ІД О М ІШ И Й
СЕКСО Л О Г

Альфред Ч арлз К ін з і,
я к г іг а н т , височит ь
над с е к со л о гіч н и м
світ ом . Д в і й ого
м о н о гр а ф ії,
п р и свя ч ені
се к с уа л ь н ій п оведін ц і
ч о л о вік ів т а ж інок
(1 9 4 8 і 1 9 5 3 р о к ів ), н і
до, н і о п ісл я не м а ю т ьр ів н и х за м асш т абом ,
рет ельн іст ю т а
зм іст овн іст ю .
М е т о д и к у К ін з і
кри т и кували (я к і
м е т о д и к и М аркса,
Д а р в ін а , Ф р ей д а ), але
чи є т а к и й сексолог в
суч а сн о м у світ і, я к и й
би не завдячував К і н з і ?
В сі се р й о зн і
сек со л о гіч н і
соц іальн і дослідж ення,
всі, хт о п рац ю є
в ц ій т а сум іж н и х
га л у зя х ,
рано ч и п ізн о
визнаю т ь
п р іо р и т е т К ін зі.
Н А Й Д А В Н ІШ І
КО Н ТРАЦ ЕП ТИ ВИ
Фрагменти єгипетських
папірусів, знайдені в К а хуні 1889 року,— най­
давніші зразки медичної
літератури, які дійшли до
нас від античних часів.
Манускрипти свідчать, що
знатні єгиптянки, які жили
приблизно в 1850 році до
н. е., використовували з
метою контрацепції кроко­
дилячий послід; окрім то­
го, вони промивали піхву
медом з вуглекислим
натрієм і вкладали в неї
схожу на гуму речовину.
Хоча пізніше крокодиля­
чий послід був замінений
слоновим, цим рецептом
користувалися протягом
майже трьох тисяч років.
Схоже на те, що такі
контрацептиви давали
певний ефект. Мед і гума
перешкоджали проникнен­
ню сперми, а послід кроко­
дила не дуже
відрізняється від сучасногго засобу для руйнування
сперматозоїдів, який
міститься в тампоні.
Манускрипти Еберса
(1 5 5 0 р. до н.е.) містили
рецепт використання там ­
понів з корпії, змочених
ферментами з чагарнико­
вої акації, тобто молочною
кислотою.

ЧИЙ золотник
МЕНШИЙ?
У дослідженні Якобса
зафіксовані індійці (хінді),
що мали пеніси довжиною
не більше 4 дюймів, що
набагато менше, ніж в
інших досліджених рас. В
огляді Чартхема найменші
органи для різних
національних груп
виявилися такими:
англійці — 2,25 дюйма,
німці - 3,5, негри — 4,
французи — 3,5,
датчани —5, американці 3,5, шведи — 5.

СІАМСЬКІ
БЛИЗНЮКИГЕРМАФРОДИТИ
Ц ь о г о черв’яка не
випадково називають
диплозун парадоксум
(парадоксально подвійна
тварина) Він мешкає в
зябрах риб сімейства
карпових. Доросла пара
цих паразитів зростається
серединами і на все життя
перетворюється на
сіамських близнюків.
«Піхва» кожної половинки
гермафродита зв’язується
з протокою «сперми»
іншої, що дає можливість
паруватися самому з
собою.
ОЧИЩАЙТЕСЬ, ЯК ВІД
СКВЕРНИ
Найретельнішого
очищення після
здійснення акту,
будь-якого викиду
сперми (внаслідок нічної
емісії, мастурбації)
вимагає віра від
мусульманина. Поки він
найстаранніше не
обмиється, доти
перебуватиме в стані
ритуальної нечистоти і
йому не дозволяється
молитися.

СЕ
ПРО СЕКС

НАОБ’ЄМНІШЕ
ДОСЛІДЖЕННЯ
П ерш а м о н о гр а ф ія
К ін з і — « Ч оловік•
( 1 9 4 8 р .) — базувалася
на докл адн и х о п и т у ­
ван н ях більш е ніж
5 0 0 0 б іл и х ч о л о вік ів,
за га л о м же п р и б л и зн о
1 2 0 0 0 осіб п р и ч е т н і
до цього дослідж ення, в
я к о м у п р о п о н уєт ься в
сорок р а зів більш е м а ­
т е р іа л у , ніж у н а й к р а ­
щ о м у з п о п ередн іх
дослідж ень. Н ем а
п ідст ав сп о діва т и ся,
що ц я ц и ф ра буде коли небудь перевищ ена.
Ф Р И Г ІД Н І Л О В ІТ Ь К А Ж А Н ІВ ...

Для лікування
фригідності здавна реко­
мендувався «медичний»
засіб з червоних ка­
жанів, які гніздилися па­
рами серед червоних
квітів бананових дерев,
їх ловили, висушували і
дрібнили на порошок,
яким потім посипали
жінку, сподіваючись, що
вона відчує потяг до сек­
су.
Н А Й Б ІЛ Ь Ш
В О Р О Ж А О Ц ІН К А

статевим відносинам була
дана німецьким
філософом Шопенгауером. Він вважав, що секс —
це «дія, яка при тверезому
аналізі викликає неприй­
няття або навіть відразу».
Це збігається з поглядами
Стеда, який вважав стате­
вий акт «страхітливо не­
пристойним» і дивувався,
як люди, що поважають
одне одного, можуть диви­
тися в очі після його за­
вершення. .
НАЙПЕРШИЙ
СЕКСОЛОГІЧНИЙ
ОГЛЯД
Психолог Ахіл провів
1923 року опитування
1449 чоловіків і 483
жінок — мешканців НьюЙорка. Дослідження го­
ловним чином торкалось
ефективності розповсюд­
ження інформації про
венеричні захворювання,
але цілий ряд питань
був пов’язаний з сексу­
альною активністю р е­
спондентів.
© Зібрав і підготував
О лександр ІВАНОВ, 1992

тринадц ятий
дного разу під час О л і м п і й с ь к и х ігор сталося так,
щ о ніхто не захотів вступати у двобій із Гєраклом,
і тоді з ’явився невідомий богатир, кремезний, як
дуб, і оголосив, що готовий зітнутися з могутнім атлетом.
Боротьба тривала довго, аж до заходу сонця, і Геракл не
міг здолати таємничого суперника. Проте було видно: той
також здивований, що не поступився йому син Алкмени.
Нарешті випустили вони один одного з обіймів, що ними
були пов’язані, мов канатом, і, ставш и насупроти, потис­
нули один одному руки, як рівний рівному.
— Ти хто? — запитав Геракл.
— Я Зевс, цар богів і людей, а ти мій улюблений син.
Геракл виявився гідним свого небесного батька. Та
наскільки ж дужче мав пишатися Зевс, коли незабаром
дійшла до нього звістка про нечуваний подвиг Геракла,
про діяння, яким він сам, достойний коханець усіх німф і
прекрасних смертних жінок, похвалитися не міг.
А сталося це в домі Феспія. Феспій, родом із свящ енних
Афін, був людиною замож ною і батьком п’ятдесяти дочок.
Ніхто на мене не образиться, якщо я не назву імен цих
дівчат, щ о їх перелік завдавав неабиякого клопоту найсумліннішим міфографам давнини. Мабуть, і сам батько
помилявся при такій нагоді.
Старий Феспій мав тільки одне бажання: дочекатися від
численного жіночого племені міцних онуків. Щ оразу, ко­
ли замислю вався про це, у мріях поставала перед ним
чудова постать богатиря з богатирів — сина блакитноокої
Алкмени, того, хто підняв на плечах Еріманфського вепря
і роздер пащу левові, того, хто, ідучи курними шляхами
серед міст і селищ , перемагав чудиськ і запліднював жінок
бож ественним сім’ям.
Так очікував Феспій випадку, коли богатир з палицею
ступить на його поля. І нарешті дочекався. Геракл з ’яви в­
ся, а поперед нього бігла його гучна слава, що вже тоді
осіняла золотистим вінцем його молоду голову.
То був радісний день у домі Феспія. Колони палацу
прикраш али гірляндами зелені й розмаїтих квітів, дочиста
вимили мармурові плити підлоги, також засипаної
квітами, в залі для бесіди у бронзових чашах запалили
світильники із запаш ними оліями, а до будинку, на те
місце, де стояв вівтар Зевса, пригнали для ж ертвоприне­
сення найвгодованіш их волів.
Навколо батька, дідугана з білою, як сніг, бородою, ста­
ли розгорнутим віялом його доньки-дівиці. їхні тіла
тріпотіли від хвилювання під сніжно-білими хітонами, а
зверху вони накинули що кому до вподоби — ГІЄПЛОС чи
гіматій — усе барвисте, розш ите, візерунчасте, тож Гераклові, коли він підходив, здавалося, ніби перед ним чи то
буйний і строкатий квітковий розмай, чи то багатобарвна
веселка над водоспадом. ■
С ерце богатиря заспівало з радості й щастя. Гість та
господарі вітали одне одного ім’ям б огаї розпочали ж ер­
твопринош ення. Раз по раз від несхибної руки служника
падали воли, сповнюючи повітря риком, що тішить вічно
живих богів. Після цього туші розібрали, найкращі кусні
відклали для учти й віднесли до кухні, а решту спалили на
вівтарі. Ч орний ядучий дим здіймався до неба високим
прямовисним стовпом, засвідчуюючи, що жертва ця
особливо приємна богам.
Після обмивання Геракл, умащ ений м’якими долонями
дочок Ф еспія1, щ о догоджали йому з радісним послухом,
ліг на лож е для бесіди і прийняв від господаря великий
дворучний келих, обвитий пагонами плюща. Він не

«ЛЕЛЬ» № 3

20

змішував, як інші, темний сік виноградних грон з холод­
ною дж ерельною водою — пив щ ире вино, яке звичайно
тільки приносять у жертву богам. Не забував і про їжу .
Щ охвилини міняли перед ним тарілки, підкладали добірні
шматки, присмачували чудовою підливою. Атож, шлунок
перемож ця Гідри не вситився б звичною вечерею см ерт­
них. М ’ясо, риба, дичина, фрукти, сири, печиво,— все
разом зникало за фортечним муром його білих зубів, так
щ о дівчат аж ляк брав з того дива. А коли всі погамували
жагу до їжі, Геракл притримав при собі дзбан старого
вина, відомого як «молоко Афродіти», бо воно було золо­
те, як мед, солодке та духмяне, і пив, закусюючи дичиною,
бо любив добре попоїсти.
Тут до зали вийш ли флейтисти, стали біля стіни, і всі
дівчата завели пісню. Спочатку вознесли хвалу Аполло-

ТІ0ЦЕШГ РЕРАКЛА
нові з його золотавими плечима й Артеміді, закоханій у
свої стріли, що летять ш видш е від думки. Потім згадали
давніх войовників та дів з далекої минувшини і, співаючи
цей гімн, прославляли велич і роду людського, найяск­
равіш ою окрасою якого був Геракл. Діви вміли
наслідувати голоси всіх племен, а слухачеві здавалося,
ніби він чує один голос: такий злагоджений був їхній спів.
Потім прислуга винесла столи, щоб звільнити місце для
танців. І обійш лося без оплачуваних танцівниць — самі
дочки Феспія торкалися холодних плит підлоги рож евобілими своїм и стопами. У прозором у вбранні, наче
зітканому з враніш нього туману, вони то плавно оберта­
лися, то рухалися ш видш е, тримаючись за руки; часом
несподівано розривали блискучий ланцюг сплетених до­
лонь і танцювали кожна окремо, і тоді тіла їхні трепетали,

ніби в такт флейтам, спонукувані незнаною , але такою
солодкою мелодією, рівної якій немає на землі. Бо Танець
є дитя Кохання.
Факели, застромлені в стіни, згасли. Флейтисти зникли
десь у дальніх покоях, і крізь прочинені двері долинала
їхня музика, тиха і сповнена славних бажань. Стихла
бесіда. Коло танцівниць розтануло, як туман під покровом
ночі. Залиш илася тільки одна, біле тіло якої сріблилося в
ясному промінні Селени, що гнала своїх темних коней
десьу глибині німотного простору. І ця єдина, все швидше
кружляючи в танці, наближалася до ложа богатиря, аж
поки впала в його розкриті обійми, як зірка з неба, що
летить у чорну безодню моря.
Тільки-но обійняв її, а вона вже вислизнула й зникла
так несподівано, неначе розтанула в пасмузі сріблястого
світла, яке не знати звідки простягненою доріжкою леж а­
ло на мармурових плитах підлоги. Аж ні, не зникла. Ось
ізнову виросла, мов біла лілея, із зведеними руками, і
знову вихилялась у танці, зміст якого годі описати — діва,
срібляста чаша, повна червоного, як кров, нектару насо­
лоди. І знову йшла до нього в обійми. ■
Та що за чари відкриваються під чарівним поглядом
Селени, таємничої господині нічних див? Ось, тільки-но
мить тому чув її дівочий крик, а в цих, нових обіймах
відчуває те саме нестямне, неспокійне,*1 тривожне
тріпотіння діви, яка досі не знала кохання. І знову зникла,
і знов повернулася — незайм аною дівчиною.
Д овго, дуже довго тривала ця незвичайна ніч. Хто знає,
чи не звелів і цього разу отець богів і людей Геліосу
притримати щ оденний біг його сонячної колісниці — уже
не для себе, а заради улю бленого сина. І не знав Геракл,
щ о не чари то були, а благородний обман Феспія, який
хотів мати якнайбільш е пагонів від бож ественного сто­
вбура Геракла. Н едаремно ж бо вранці приніс у жертву
волів. Боги почули його молитву. Від лож а богатиря кожна
з його дочок ішла, несучи в своєму свіжорозквітлому для
кохання лоні призначення щ асливого материнства .
Геракл ще спав, коли близько полудня у залі для бесіди,
сповненій тепер золотого сонячного пилу, стали біля його
ложа дочки старого Феспія. З побожним подивом спогля
дали його наге засм агле тіло, руки, подібні до гілляк дуба,
груди, мов два бронзові щити, стегна, як два стовбури
якогось величного дерева. І не було в ньому втоми чи
знемоги, а тільки сон, солодкий сон, навіяний крилатим
Гіпносом, який у цю хвилину, сидячи десь серед скель
гори Іди, мріє про наймолодшу з Харит, чудову Пасітею —
мрію всіх його днів...
1 ...ум а щ е н и й м ’я к и м и д о ло н я м и д о ч о к Ф еспія — т а к и й
ж ін очий масаж входив до з в и ч а їв г е р о їч н о ї доби і не
ображав н і ч и їх п о н я т ь п р о сором ливіст ь. У цьому л е гк о
п е р е к о н а т и с я в Гомера.
і Не забував і п р о їжу — Г ер а кл лю б и в добре п о п о їс т и .
Ще в р о к и н а в ч а н н я серед усіх к н и г, зіб р а н и х його
вч и т е ле м Л іном, він обрав для ч и т а н н я п р а ц ю Сімопа
«Чудовий кухар». Лін. б а ч а ч и т а ке, обурився і п о ч а в йому
в и ч и т у в а т и . В з а п а л і с варки Г ер а кл розбив об голову
Л іна ліру, я к у саме т рим ав у руках.
3...п р и з н а ч е н н я щ а сливого м а т е р и н с т ва — всі паро
дили синів, а н а й с т а р ш а і найм олодш а — б ли зн ю ків.
П о т ом ст во де р о з ій ш л о с я п о світ у, і не один благородний
рід п о с и ла вс я па н и х у с воїй ген еалогії.
З польської переклала
Валентина М ИТРОФАНОВА
Малюнок Волхва СЛОВОВЕЖ І

21

6 «Л ель» JV5 і

.—
ЄИЧ
Гі!»'у|

С'ііІііІіі4І.І.^
.4 r 'l t 'f - J
L " l" -!tv O
/%ДПі. "4
\

C ' 1-

U n m '~ 4 j
і‘“- л

g „ : ,- 0

6Й )
( ;? :§ )
C fc O
C

..7 C..Uv"\