БИБЛИОТЕКА «ПЕРЦА» № 273

Валерий Федорович Зелинский

КАРИКАТУРЬІ (На украинском языке)

Издательство «Радянська Україна»

Редактор С. Герасимчук

Здано до набору 22. 08. 83. Підписано до друку 04. 10. 83.

БФ 15588 Формат видання 70хі08/32 Папір газетний. Гарнітура літературна. Високий друк. Умови, друк. арк. 2,8. Обл.-вид арк. 2,28. Тираж 103200. Зам. 04377. Ціна 10 коп.

Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна», 252047. Київ-47, Брест-Литовський проспект, 94.

Адрес редакции: 252047, Киев-47. ул. Петра Нестерова, 4. Ордена Ленина комбинат печати издательства «Радянська Україна», 252047, Киев-47, Брест-Литовский проспект, 94,

Отсканировал и обработал А.ЛЕБЕДЕВ для сообщества:

Оглавление

1. ВІН НАРОДИВСЯ З ЗУБАМИ
2. ПОЛІТИЧНА САТИРА

Пометки

1. Обложка

КИЇВ, ВИДАВНИЦТВО «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» 1983

ВІН НАРОДИВСЯ З ЗУБАМИ

Бабуся Валерія Федоровича Зелінського розповідала колись мені, навіть забожилася, що автор цієї книжки, широковідомий нині художник-кари-катурист Заслужений діяч мистецтв УРСР, народився з зубами. А трапилась ця подія вранці 5 жовтня 1930 року в широковідомій Вапнярці, що на нашій благословенній Вінниччині.

— Коли Валерик вперше розкрив ротика, щоб закричати «Мамо, моні», я глянула на нього й отетеріла — в його ротику були вже всі зубки. Та такі гостренькі, такі гостренькі, що я аж долонями сплеснула. Олю, гукаю його мамі, твій синочок з зубками народжений. Бути йому сатириком, як пить дати!

Тепер уже всі ми бачимо, що устами бабусі істина глаголила. Малий Валерій, ще будучи дошкільням, малював веселі картинки, а коли почав ходити в середню школу, то став незмінним головним художником шкільної стінгазети, а коли навчався вже у десятому класі, «Перець» надрукував його першу — гостру й дотепну карикатуру «План маршала», котру високо оцінили такі славнозвісні художники-карикатуристи, як Олександр Козюренко і Валентин Литвиненко.

З тих пір і пішло. Скінчивши школу, Валерій Зелінський вступив до Київського художнього інституту. Закінчив його, як колись казали, «на ять» і став штатним художником «Перця», і вже двадцять чотири роки він є незмінним і можна сміливо сказати незамінимим головним художником журналу і членом його редакційної колегії.

Роботи Валерія Федоровича неодноразово виставлялися на республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках карикатури, за що і був одноголосно прийнятий у Спілку художників СРСР, за що йому й було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Пошли ж йому, доле, довгого й красного віку й багато нових творчих набутків на втіху всім шанувальникам його яскравого сатиричного таланту.

Федір МАКІВУК.

— Кажуть, що я на роботі тільки штани протираю... А цікаво, хто мене там бачив?!

— Більше не розлучаюсь! Усі мужчини однакові.

— Е-ех, відрядження кінчається, а мені саме карта хороша пішла.

— Це найкращий спеціаліст у нашому відомстві, він може придумувати двадцять об’єктивних причин на кожний випадок зриву виробничого плану.

— Іване Івановичу, я за вами! Народний контроль виявив у нас отакенні приписки!

— Вибач, люба, я думав, ти вже не прийдеш!

— Знову наші програли.

ОСТАННЄ СЛОВО ХАБАРНИКА

— Дайте якомога менше...

— Міцна платформа для критики в цього товариша.

Без слів.

— Ти нащо, безсовісний, на мого Рябка дихнув?!

— Ох і біжить час! Років десять тому ти у відрядження завжди у Крим рвався, а тепер усе в Трускавець та в Трускавець

- Мабуть, у нього імпортний мотиль.

— Чи не могли б ви когось послати замість мене на батьківські збори в школу, де вчиться мій син?

Компас шабашника.

Без слів.

Колись...

...і тепер.

— Він у мене п’є, як кінь, то, може, ви його вилікуєте...

— Я дивуюся, Льохо, чому це люди порівнюють отаких мочиморд з нами, свиньми?! Та я б з ним в одну калюжу не лягла!

— Зараз, звичайно, перед тим, як почати бігати, я порадився б із лікарем...

- А мене сьогодні хазяїн похвалив: гарний, каже, гусак!

— Цю фотокартку я надішлю своїм старим як нагадування про те, що в них є дитя і що йому треба регулярно висилати гроші на утримання.

Без слів.

— Раніше ми завжди план виконували за рахунок смерті п’яниць, а тепер їх відбирає у нас якась ре... реанімація....

Треба вести непримиренну боротьбу з марнотратством хліба. Хліб дорожче золота. Без хліба нема життя.

(З листів до редакції).

КОЛОБОК: — Спекла мене баба лише вчора увечері, а вже сьогодні вранці дід сказав, що я черствий, і викинув мене з хати.

Чудеса дресировки.

• — Тільки вчора купив стілець виробництва вашої фабрики, а він уже зламався.

• — То, може, ви на нього сідали?

• 
  

  - Ви що — неписьменний?

  — Ні, просто вирішив на цьому хрест поставити: більше не буду женитися.

• ЩО КОМУ...

  — Де це ви дістали таку чудову фарбу?

  
  

— I де у людей совість? Викидають хліб, бублики, рогалики, а ніхто не викине хоч би одну недопиту півлітру!

— Очевидно, збирається випхатися на якогось начальника, бо дуже частенько приходить до зоопарку голос тигра копіювати.

— З іншого посуду він зовсім відмовляється приймати ліки.

— Побудовано в п’ятнадцятому сторіччі, розписано в наші дні.

Без слів.

- Знову взяв роботу додому?!

ЯКЕ ЇХАЛО, ТАКЕ Й ЗДИБАЛО

• — Як же ти одружишся, коли виплачуєш аліменти чотирьом жінкам?

• — Нічого, зате я знайшов таку, яка одержує їх від п’ятьох.

ТОРГОВЕЛЬНІ СПРАВИ

— Петре Семеновичу! Ви ж забули взяти командировочне посвідчення.

Без слів.

А була ж надійна схованка.

• — Що з ним?

• — Примерз.

— Бачу, що сьогодні в школі було багато п’ятірок.

ДИЛЕМА

— Чи пити кинути, чи пластичну операцію зробити?

— Він не вийде! У нього болить голова.

— Отже домовились: за кожну зловлену мишу — кіло ковбаси.

— Ах, як пристрасно на мене сьогодні Вовк подивився! Усе ж таки є любов з першого погляду!

— О, святий Миколаю Чудотворцю, навчи мого кота розмовляти, бо діти залишили мене саму — нема з ким і словом перекинутися.

Без слів.

— Дав би я тобі, шмаркачу, прикурити, будь ти моїм сином!

ПОЛІТИЧНА САТИРА

Без слів.

Слухавки дяді Сема.

— Ви, місіс, завжди були моїм найкращим покупцем. Сподіваюся, що й ця штучка вам сподобається.

В усі дзвони,

ХЛІБНЕ ДЕРЕВО МОНОПОЛІЙ РЯСНО РОДИТЬ

— При такому добриві та ще б не родило!

Без слів

Без слів.

— Наша інформація завжди має тверду підставу.

Без слів.

— Я не чув ні про які мирні ініціативи СРСР.

«Проникнення імперіалістичних монополій в Африку має на меті хижацьке пограбування багатющих природних ресурсів цього континенту».

(З газет).

— Відчиніть, я не вовк. Це ваша мама прийшла, молочка принесла.

Сіоністи всього світу виступають проти міжнародної розрядки, щедро фінансують ізраїльських агресорів, активно підтримують їхню загарбницьку політику «великого Ізраїлю».

(З газет).

Який татко, таке й дитятко.

— Лопай, бабо, набирайся сили! Ти ще нам потрібна будеш!

Жорна його — препохабія капіталізму.

Не розженешся...

Державні американські діячі вдають із себе вірних друзів мусульман і широко рекламують свою відданість ісламові. А тим часом біля берегів мусульманських країн США сконцентрували величезний військово-морський флот, що готовий у першу-ліпшу мить напасти на ці країни. Так і хочеться сказати: «Мусульмани, браття, люблю з вас брать я»

Американський мулла і його мечеть.

ЗОЛОТЕ ТЕЛЯвів

Троянський кінь НАТОвських генералів.

. Медуза-горгона XX століття.

Гілка миру американського «миротворця».