КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713244 томов
Объем библиотеки - 1404 Гб.
Всего авторов - 274674
Пользователей - 125099

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Дізнавач [Маргарита Хемлін] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


Маргарита Хемлін Дізнавач

Будьмо відверті. Життя людей, з якими я мав справу за своїм фахом, склалося таким чином, що воно не склалося.

Доля будується на ґрунті відсебеньок. А відсебеньки — важка річ. І не кожному під силу співвіднести.

Розповім про один випадок з широкої практики часу. Події відбувалися на початку п’ятдесятих років, як тепер прийнято висловлюватися, XX століття.

Мова про справу такої собі Горобчик Лілії.


Тоді я працював в органах міліції в місті Чернігові Української РСР. У чудовому краю, де кожна людина могла слухати солов’їв і шум тополь на старих вуличках. Милуватися календарем із квітів на центральній площі. Гуляти поряд із пам’ятками сивої давнини.

На такому тлі справа Горобчик видавалася незвичайною. Про що я й подумав, коли мені її доручили.

Треба зазначити, що після війни багато хто різко отримував нову спеціальність мирного життя.

У війську я служив у розвідці. Неодноразово ходив по «язиків» і приводив або притягав їх для подальшого використання. У мене є бойові нагороди, в тому числі Бойового Червоного Прапора і Червоної Зірки. Я своєю кров’ю ввібрав повагу до загальної справи.

Як демобілізований офіцер-розвідник, я пішов у міліцію. Закінчив курси і як дізнавач працював на своїй посаді. Якщо ставалися вбивства чи інші тяжкі злочини, тут же підключався слідчий з нашого слідчого відділу або з прокуратури. Але саме того конкретного разу вийшло інакше.

Мені наш начальник Свириденко Максим Прокопович зробив поступку і трохи порушив. Таким чином, саме мені, дізнавачеві, випало з’ясовувати, як саме вийшло із тим убивством.

Громадянку Горобчик убили ножем. Знизу, ударом у серце, під лопатку. Тому крові майже не було.

У силу того, що вік мій був незначний, я хотів підійти до справи із величезною ретельністю, щоб з усього стало видно: доручення буде виконано з честю.

Я не вів докладних записів і тому тепер мені спокійно. Не треба ритися в папірцях і звірятися. З досвіду життя я впевнений: звіряння матеріалів ні до чого доброго не призведе.


Горобчик лежала посеред свого двору на вулиці Клари Цеткін, будинок 23, де мешкала сама, 18 травня 1952 року. Тому лежала в легкій сукні в горошок, за модою. Жінка-медик визначила, що зшита сукня доброю кравчинею. Це навело мене на думку, що треба 6 дізнатися, хто її пошив.

Сусідка потерпілої вказала мені на якусь Лаєвську Поліну Львівну як на кравчиню і подругу. Середнього віку, неприємної зовнішності — очі витрішкуваті і губи намальовані гострим сердечком. Відому за своєю майстерністю. Крім майстерності, у неї була здатність до мислення.

Жінка непроста. Самотня після всього лиха, яке нікого не обминуло, але її, за її розрахунками, більше за всіх. І за це їй усі боргували увагу і повагу. Але це як зауваження.

Знаючи за Лаєвську, я вийшов на такого собі Мойсеєнка Романа Миколайовича, що був у любовних стосунках з убитою жертвою.

У зв’язку зі специфікою того року єврейське прізвище постраждалої відразу навіяло мені певні побоювання — чи не приплетена тут державна політика. Хоча все одно всі нації у нас рівні. Особливо в результаті Великої Вітчизняної війни.

Загалом євреїв у побуті вбивали рідко — нація тиха, здебільшого непитуща. Оскільки ж ніщо на грабіж не вказувало, то й справа обіцяла бути мирною. Тобто через кохання і ревнощі, приміром.

На Мойсеєнка припадала головна підозра. Це взагалі-то прийнято. Перший — зазвичай коханець. Якщо немає чоловіка, звісно. До того ж він працював у драмтеатрі артистом і, за відгуками, добряче вживав алкоголь. Але в той час уживали практично всі. Належало з’ясувати особисту характеристику підозрюваного під цим кутом.

У день першої зустрічі з Мойсеєнком Романом Миколайовичем стався мій трудовий успіх.

Я застав його в розгубленому вигляді під час репетиції народної опери Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», де Мойсеєнко не брав участь, але сидів у першому ряду і говорив за відсутню через хворобу артистку. Я визначив, що він сидить у залі, а не на сцені, оскільки сильно хитається всім тілом і може звалитися в чомусь відкритий технічний люк для робітників сцени або в оркестрову яму.

На моє ввічливе прохання Мойсеєнко пройшов за мною в одну з гримерних для бесіди. Причому мені довелося тримати його під руку, а він голосно вказував дорогу.

Я відверто запитав, чи знає він про вбивство Горобчик Лілії і що з цього приводу думає. Тим більше, що жінка ще не похована, і її труп чекає на відплату.

Я не прихильник протоколів, хоч це завжди залишається суворою необхідністю. Спочатку я віддаю перевагу зустрічі за місцем проживання або роботи людини, що мене цікавить. У міліції сама обстановка привертає, щоб мобілізуватися. Я вважав і вважаю, що мобілізація організму шкодить слідству. Потрібна