Негри, карти, аперитиви [Олекса Влизько] (fb2) читать онлайн
- Негри, карти, аперитиви (а.с. Поїзди йдуть на Берлін -6) 288 Кб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Олекса Влизько
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
[Оглавление]
Олекса Влизько
НЕГРИ, КАРТИ, АПЕРИТИВИ
Недалеко од вокзалу Фрідріх-Штрасе, зразу за мостом Вайдендамер, міститься кафе авантурників, шулерів, мулатів і негрів. Я мав щастя спитати одного професора, що таке негри. Він мені сухо й докладно відповів: — Згідно з дослідами Змерінґа, Вайта, Кампера, Блюменбаха, негр є тварина з групи метазоа бімана. Харчується сараною — акрідіодеа с. шистоцерка перегринум олів., круглими червами —нематодес вермес, черепахами — спаргіс коріацеа, африканськими мандрівниками, членами європейських географічних товариств та місіонерами найсвятішого трону св. Петра в Римі. За системою поділу Ретціюса, негрів треба віднести до кубла доліхоцефалі прогнаті. За Лінеєм, негр є гомо ассер — африканус ніґер. У негрів дуже розвинені пліка семілунарис, горло й статеві органи. Довжина тулуба, за Гульдом, 36,98, руки й пучки — 45,15, ноги — 48,47. Відношення тулуба до ноги, — з печаткою й підписом секретаря — 131,00, руки до ноги — 107,30. Округа голови в мм — 510. Екземплярів вераґінес у негрів не знайдено. У вуха негрів часто, коли вони сплять, залазять коловоротки — ротаторія, з відмінку гідатина сента.* Первісні статеві відно... Дальших пояснень вельмиповажного професора я витримати не міг і ганебно втік, як горобець від флюгарки на будинку бюргера. Боюсь, що він мене самого вважав лише за примірника гомо азіятикус, що п'є мюнхенус пивус, їсть сосискус віденікус, а коли регоче, то ірже, як гіпотеріюм антілопікум — третичний предок коняки, etc. Більше втямки далося мені пояснення одного берлінського шалапута: — Негр? Його обов'язок грати на саксофоні! Решта — єрунда! Нарешті, коли я спитав, що таке негр, у члена Спілки Червоних Фронтовиків Німеччини, то він коротко відрубав: — Людина! І можливо образився за моє існування на світі, як громадянина Республіки Рад, який, проте, не має власного матеріялістичного погляду на негрів і з йолопським виглядом тривожить людей у цій справі. Хлопець був не далекий до істини. Бо мене якраз цікавили берлінські погляди на негрів, а свої я викинув за вікно кімнати в пансіоні фрав Крайєнбрінґ на Ельзассер-штрасе, N. 47/48. Отже в кожній дальшій балачці про негрів я й буду виходити з погляду трьох поглядів, що є в моєму розпорядженні й належать всі три Берліну. Оскільки це буде не моєю власною безпорадністю, – комісіонерів прохають не турбуватися. Зараз мені ніколи. Сиджу й п'ю пекельні аперитиви. У цьому кафе п'ють усі. Само собою, що в першу голову п'ють уже згадані авантурники, мулати, негри й шулери. Інакше не було б рації відзначати кафе в рекомендаціях печаткою їхньої присутности. Перша кімната п'є пиво й слухає джаз із другої кімнати. Друга кімната сприймає джаз та його світляні ефекти оком, танцює чарлстон, п'є шері-бренді, фронтіньяк, лякримакристи й прислухається до шуму, вдарів та вигуків у таємничій третій кімнаті. Третя кімната дає відносне уявлення про паротяг «Пасіфік 201», як про такий і як про музичний твір за цією назвою відомого модерного композитора. В третій кімнаті п'ють аперитиви, що роздирають душу, і з цього видко, що я теж перебуваю в третій кімнаті, а зрідка навідуюсь до перших двох. Головні відвідувачі кафе — негри та суржики негритянок і мексиканських бандитів. Якого чорта вони тут роблять? В противагу до розкішних ресторанів Курфюрстендаму, де негри грають на саксофонах, а білі гуляють, — тут усе робиться навпаки. Білолиці брати б'ють у тарілки, дзвоники, саксофони, тупають ногами, ревуть, сурмлять, а негри викидають з кишень, як конвайєри, в руки кельнерів — райхсмарки. На європейського буржуа, що попаде в це кафе, — такий расовий «переворот» справить приголомшуюче «революційне» вражіння. Я бачу — до нас у кімнату заходить негритянка, що справляє обов'язки ґрунтваги. Негритянського в ній дуже мало. Ніякої екваторіяльної екзотики в ній нема. І коли кожен п'яний негр з третьої кімнати піднімається побожно, слідом за нею, катастрофічними сходами на гору, до якоїсь негрськоі каплиці св. Ґраалю, то він, можливо, і наміру не має удавати з себе чорного Парсіфаля,* а лише справляє конфірмацію макогону, з почуття патріотизму. Окрім того, ви ж помітили, він п'яний. Колись Бахус* знайшов невелику гілочку винограду. Він зажадав її пересадити й для цього вклав у пташину кістку. Але в дорозі рослина стала так швидко зростати, що треба було шукати іншого вмістища. Тоді Бахус посадив її в кістку лева, а потім у кістку віслюка. Коли Бахус прибув до Накосу, — він засадив гілочку в землю разом з цими трьома кістками. Тому люди, що п'ють вино, спочатку співають пташинками, потім стають левами і, нарешті, обертаються на віслюків. Цю клясифікацію втілили три кімнати в моєму кафе, з маленькими змінами. Перша кімната — кімната пташинок з десятьма марками в кишені. Друга кімната — кімната віслюків в оточенні повій. Третя кімната... В третій кімнаті п'ють — це вже відомо, — оглушливі коньяки, чисте віскі, а ще, — це тільки підозрюється в перших двох кімнатах, — ріжуться в ляндскнехта, бакару, трант-е-карант, підозрюють один одного в шахрайстві, трощать кулаками борти льомберного столу, багатозначно дивляться один на одного, не менш багатозначно й загрозливо ляскають по кишені брюк, і, нарешті, з катаклічним полуском матюкаються на всіх екзотичних мовах Тропіку Козерога й Південного Хреста. Тут нічого робити шуцманам, але не через відсутність речей кримінального порядку, а тому, що поліція теж має тут разом з іншими шахраями добре джерело заробку. Зараз грають в трант-е-карант. Добровільну ролю круп'є справляє тип таємничого незнайомця з ілюстрацій до роману Антоніо Ґонзалеса Тексейра-е-Сонза про життя Ріо-де-Жанейро. Піджак скинуто, залишилася сама камізелька над непевним плястроном. На голові вперта шляпа. Він тасує на столі кілька колод карт. Напроти нього, — за столом, — меланхолійний негр апатично ріже колоди, що підкреслено безсторонньо запропонував таємничий круп'є для цієї процедури. Круп'є робить клясичний позіх і починає викладати перший чорний ряд. Меланхолійний негр, три його колеги кольором, один індус та один хоробрий самурай з Япанії, в цей час роблять свої ставки на один з рядів. Круп'є кладе внизу під першим другий і останній ряд, підраховує суму очків і оголошує: — Червоний 231 Це зайва формальність, бо кількість очків у картах і так усім добре видко. Але таємничий мулат пунктуально виконує свої обов'язки. У меланхолійного негра трясуться руки й губи. Він підводиться з свого стільця й докірливо звертається до своїх чорних співпатріотів: — Моя так і знала! Моя говорила, що у них змова! Яких чортів моя сюди ходила? З обуренням ткнувши пальцем кудись у повітря, між постатями япанця і круп'є, меланхолійний негр помічає злобний погляд ріо-де-жанейрівського мулата. Мулат — цього, другого, третього, четвертого й усіх негрів, що заповнюють кафе — по-звірячому ненавидить. Він вважає їх за своїх корінних ворогів тому, що він сам особисто суржик і по крові спинився десь посередині між негритянкою та дон-жуаном з Мінас-Жіраесу. Меланхолійний негр не з хоробрих. Лаятись і дійти серйозної сутички з мулатом боїться, а піти звідси — йому не хочеться. Він хворий на азарт. Мулат ричить: — Що ти сказав?!! Замість відповіді, меланхолійний негр мовчки шиється поміж люди й сідає назад на стілець. Загострена увага третьої кімнати, що складається з повій та гуртків — бакари, фаро, доміна, ляндскнехта й оскаженілих випивак — вщухає. Мулат ще хвилину саркастично дивиться на негра й раптом вибухає в кельнера: — Гальт! – Ґрос-ґляс чистого спирту! Хутко!.. Япанцю щастить. Уже протягом чотирьох сеансів гри в трант-е-карант — він одержує 29, 30, 31, 32 очка — на користь своїх ставок в одному з рядів — чорному або червоному, проти 34, 35, 36, 37 програних очків протилежного ряду, на якому чомусь ввесь час волею тотемів опиняються нещасні ставки меланхолійного негра, його колег та індуса. Проте індус у грі — зона майже невтральна. Регулярно й спокійно, як факир, ставить по 5 марок на ряд, і не то виграє, не то програє, а здебільшого метикує залишатися в межах можливостей раз назавжди витягнутої з кишені стопки срібляних райхсмарок. Індус мовчить і дивиться на пуп туза черви в пошуках нірвани. Япанець, навпаки, щоразу, коли загрібає виграш, приспівує мовою своєї батьківщини:
Оні во кімеру йо: зян, кен, пон! Сенака татаку йо: тон, тон, тон!
– Ставлю на червоний! Круп'є! — 200 марок!
Хару га кіта. Хару га кіта. Доко ні, кіта. Яма ні, кіта. Но ні, кіта. Сато ні, кіта.
— Кельнер! Ґебен зі мір айнен ґутн шнапс! А коли немає, — турецького молока!
Нана га саку. Нана га саку. Доко ні, саку. Яма ні, саку. Но ні, саку. Сато ні. саку.
— Забираю банк! Круп'є. – На чорному залишаю 500 марок!
Торі га наку. Торі га наку. Доко де, наку. Яма де, наку, Но де, наку. Сато де, наку.
— Стоп!.. — 31 чорний, плюс 31 червоний! Холодним вигуком мулат стверджує перехід банку на користь круп'є. Підводиться, спирається руками на борти льомберного столу й обводить поглядом компанію: — Гру кінчаю! Третя кімната повним складом залишає дрібні інтереси бакари, фаро та аперитивів і з очікуванням обертається навколо себе. Вона досвідчено констатує, що мулат утворив потрібну атмосферу для погрому. Меланхолійний негр справляє раз навіки встановлений ритуал: — Моя так і знала! Моя говорила, що в них змова! Яких чортів моя сюди ходила?!! Таємничий мулат мовчки обходить льомберний стіл, підходить до негра й робить несподіваний нокавт. Негр точиться на долівку, заюшений кров'ю... Я виходжу з третьої, з другої і з першої кімнати кафе на зимне повітря Фрідріх-Штрасе. Тепер я знаю, що за моєю спиною нічого особливо романтичного й цікавого, окрім скандалу та грошей, не залишається.
__________________________
Примітки
Текст «Негри, карти, аперитиви» є шостим твором у авторській збірці прози Олекси Влизька «Поїзди йдуть на Берлін», виданої 1930 року державним видавництвом «Література і мистецтво», Харків-Київ.
... метазоа бімана... гідатина сента. – Нагромадження в цьому абзаці «наукової» латинської термінології є насправді нісенітницею задля комічного ефекту, і не має відношення до справжньої науки.
І коли кожен п'яний негр з третьої кімнати піднімається побожно, слідом за нею, катастрофічними сходами на гору, до якоїсь негрськоі каплиці св. Ґраалю, то він, можливо, і наміру не має удавати з себе чорного Парсіфаля. – Ґрааль і Парсіфаль – образи зі західноєвропейського епосу про короля Артура і Лицарів Круглого Столу. Ґрааль – чудотворна чаша, пошуками якої займалися мандрівні лицарі. Парсіфаль – один з найвідоміших лицарів Круглого Столу. Тут мається на увазі, що відношення клієнта до повії не є лицарським.
Бахус (або Вакх) – бог виноробства та пиятики з давньогрецької міфології.
Последние комментарии
1 день 4 часов назад
1 день 9 часов назад
1 день 11 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 19 часов назад
1 день 19 часов назад