КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713800 томов
Объем библиотеки - 1408 Гб.
Всего авторов - 274859
Пользователей - 125125

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).
Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).

Зміїне молоко [Михайло Успенський] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

заразом по десятку народжують із злочинною метою створити демографічний тиск? Правда-правда, в «Бойовому листку» писали. І не писака який-небудь, а відомий письменник Ляґґа, той самий, що епопею «Алайські зорі» створив у священному творчому екстазі, живим залишуся — треба буде прочитати, дуже, кажуть, душевна книжка…

Але недовго мені довелося мрії мріяти — підкочує до шпиталю машина, і не просто машина, а спецвегікуль служби безпеки. Вона на кшталт бронеходу, тільки маленька. І навіть башточка на даху обертається.

Ясна річ. Хтось зі шпитальної обслуги в ім’я ідей миру й гуманізму дзенькнув і доповів, що, мовляв, живий Бійцівський Кіт, кривавий наймит кривавого герцога, прикинувся санітаром, страхаючись суворого, але справедливого народного гніву…

Вилазять із машини двоє. Їх у нас яйцерізами звуть — самі розумієте, за ефективні методи слідства. Ось на них, яйцерізів, ніхто не полює, вони всякій владі потрібні, а якщо це й не кадрові яйцерізи, а їхні звільнені підслідні — так іще гірше. Шинелі чорні, до каблуків, а замість військових картузів — зелені ковпаки на кшталт тих, що інсурґенти під час Першого Алайского Повстання носили. Традиції зберігають, зміїне молоко!

Один схожий на солону рибу, яку тільки-но з банки вийняли, а другий — на рибу ж, і теж солону, але у банці залишену, через що їй, кістлявій, прикро.

— Ступай сюди, котяра, — кличе один. — Поговорити треба.

— Аж ніяк, панове, — відповідаю. — Прикомандирований до шпиталю, знаходжуся в розпорядженні бойового лікаря пана Маґґа…

Тут мій доктор, немов би почувши, що про нього мова, зі шпиталю виходить.

— У чому справа? — питає. Голос у нього тихий, але переконливий. Мене ж ось переконав вантажівку з багнюки виштовхувати.

Щоправда, переконав-то більше шоферюга, але все ж…

— Агов, дідуню, — кличе другий яйцеріз. — Тупай сюди, руки з кишень вийми…

Зміїне молоко! У мого дідка звання, прирівняне до майорського загальновійськового, а ці, либонь, не вище за сержанта. Але підходить дідок, і руки з кишень вийняв.

— Документи ваші попрошу, — каже лікар. І навіть руку простягає.

— Ич, документи йому! — зрадів яйцеріз.

А другий мого лікаря навіть не ударив. Він просто зняв з нього окуляри, впустив і роздавив чоботом.

Ах ти ж, тварино витрішкувата, думаю. Дідусь мій сто разів під смертю ходив, поки вакцину цю віз, щоб ти, гадюченя, від проносу не врізав дуба…

Отож, лопата моя в руках немов навпіл розірвалася: держаком одному в діафрагму, а штихом — другому в кадик. Тільки перестарався я трошки — забув, як погладшав на корнієвих харчах.

Зніс яйцерізу голову, немов легендарний Блакитний Кат зраднику-маркізу. Та й перший, треба думати, не жилець.

Позаду шум якийсь чую, гуркіт. Озираюся — зміїне молоко! У спецмашині ж третій був, водій. Він уже, либонь, башточку на мене встиг розвернути, а у башточці великокаліберний кулемет-двадцятка, патрони в нього величиною з чоловічий причиндал острівного дикуна у бойовому стані, і коли потрапляє така штука в людину, мало хорошого від неї залишається…

Тільки не вистрілить уже водій-яйцеріз, бо лежить його спецвегікуль на боці, і жерло кулеметне тільки дарма асфальт колупає.

А з-за машини виходить люб’язний мій шоферюга й руки від бруду обтрушує. Все-таки недаремно в авточастини беруть цих дітей із південного узбережжя, та інакше й не можна: дороги в нас самі знаєте які, в основному пердючим паром долати доводиться…

Підбігає пан військлікар: як ви могли, як ви могли, це нелюдяно… Мовчи, дідусю, кажу, бо водій там, у себе всередині, зараз по рації зі своїми зв’язується, і скоро буде тут яйцерізів стільки, скільки ти в житті мікробів не бачив у свій мікроскоп. А спецвегікуль машина серйозна, міцна, її не всяка граната візьме, та й не маємо ми ніякої гранати, хіба що шоферюга твій розламає яйцерізний екіпаж голими руками, як сват весільний пиріг.

Шоферюга ж краще придумав — заткнув вихлопну трубу дрантям, а яйцеріз з переляку мотора не заглушив і скоро посинів увесь.

— Відходити треба, пане військлікарю, — кажу. — Напевно встиг він своїх викликати.

Він, звісно, запротестував — лікарський обов’язок, Присяга Здоров’я Нації, але шоферюга гаркнув: «Та що з ним розмовляти, зараз-за!», згріб свого прямого начальника в оберемок, побіг до своєї вантажівки й запхнув дідка в кабіну.

Я теж яйцерізів чекати не став, влаштувався третім з краю, щоб пан військлікар, чого доброго, не вискочив свій обов’язок виконувати. Шоферюга дав по газах, і полетіли ми по вищербленому асфальту так, що вельми любо. Тільки от куди летіти, думаю, на всіх дорогах блок-пости, нас і зупиняти ніхто не буде, а вліплять нам бронебійний снаряд у бік, та й край.

— Рулюй, — кажу, — у Браґґівку. Там зараз усе горить синім полум’ям, але підвальчик хоч би там який ми собі знайдемо.

Ліхтарі в місті не горять — ніколи панам гуманістам такими дрібницями займатися, треба панам гуманістам святу помсту творити, хлопчаків у військовій