КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713800 томов
Объем библиотеки - 1408 Гб.
Всего авторов - 274860
Пользователей - 125125

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +1 ( 2 за, 1 против).
Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).

Зміїне молоко [Михайло Успенський] (fb2) читать постранично, страница - 24


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

чув його, як не чув нікого кілька років тому Прогресор Лев Абалкін, що увірвався до підвалу Музею позаземних культур. Тільки пістолета в руках герцога Алайского не було.

У передпокої почулася якась метушня.

— Котеня, пропусти його! — крикнув герцог, не обертаючись. Він дивився, як худі пальці Корнія витягають із футляра світле кружальце, як повільно-повільно наближаються до ліктя правої руки…

— Корнію!!! — в голосі того, хто ввійшов, було мало людського.

Пістолет у руці Максима Каммерера ходив ходором. — Не сміти! На підлогу, Корнію! Кинь! Негайно!

Корній обернувся до дверей.

— Я надто довго чекав, Максе, — сказав він. — Але ж не даремно. Льова й Рудольф померли, вірно?

Герцог скористався паузою й став поміж ними. Він навіть схопив Корнія за праву руку, хоча прекрасно розумів, що тому не становитиме великих труднощів миттєво звільнитися.

— Панове, панове, — гарячково заговорив він. — Панове, не можна. Каммерере, приберіть зброю. Корнію Яновичу, киньте цю мерзоту… Усі ми люди, і ви не кращі за нас, ми слабкі, підлі, боязкі, жорстокі, але ми все-таки люди…

Ліва рука Корнія опала, світле кружальце покотилося по килиму, й увесь Корній Яшмаа теж опустився на килим, шанобливо підтримуваний Його Алайською Високістю.

— Що з ним? — спитав Каммерер, опускаючи пістолет.

— Спить, — сказав герцог і підняв кружальце. — Мистецтво підсипати дещо в келих супротивника я засвоїв іще на першому курсі. Заберіть цю штуку й сховайте чимдалі… Хоча, може, надійніше було б зберігати «детонатори» на Ґіґанді, в сейфі якогось маленького приватного банку. Земляни занадто цікаві й нестримані.

— Ми подумаємо про це, — сказав Максим. — А поки що, ваша високосте, допоможіть мені покласти Корнія на диван.

— Як там мій Данґ? — спитав герцог, коли вони впоралися з обм’яклим тілом.

— Сидить у Раді й торгується, — знизав плечима Каммерер.

Герцог задоволено покивав головою.

— Прекрасно. Вважаю, у вашій Раді сидять розсудливі люди.

— Більше ніж, — відгукнувся Максим. — Ви справді звільнили заручників?

— Години через дві їх привезуть, — стомлено сказав герцог. — По суті, я блефував, оскільки важко смертному підняти руку на напівбога… А ви справді могли вистрілити?

— Не знаю, — сказав Максим. — Мабуть, так.

— Ну що ж, тепер обговорюватимемо умови з вами?

— Та чув я всю вашу розмову, — махнув рукою Каммерер. — Гадаю, в Раді знайдуть розумний вихід. Раз уже так склалося.

У кабінет розґвинченою ходою увійшов Бійцівський Кіт. Вигляд він мав найнещасніший.

— Ваша Алайська Високосте, — заскімлив він, — я хотів до них застосувати «подвійну скобу», а вони вивернулися й мене об підлогу приклали…

— Тебе викликали, Котеня? — різко поцікавився герцог.

— Аж ніяк, та тільки я…

— Тож іди собі в казарму… Ні, спочатку принеси ще вина.

— Зі снодійним? — спитав Каммерер.

— Та ні, яке вже тепер снодійне, — сказав герцог. — То що ж виходить? Ми з вас збили пиху, ви з нас… Присягаюся, коли він дістав цей проклятий детонатор, я ледь не наклав у штани.

— Аналогічно, — зітхнув Максим.

— Знаєте що, друже Каммерере, — сказав герцог, повторно випроваджуючи жестом курсанта, що притягнув нову пляшку, — а чи не провести нам із вашим КОМКОНом-2 превентивну операцію? Звісно, коли ми покінчимо з нагальними справами. Все-таки, погодьтеся, алайська розвідка таки чогось варта.

— Погоджуюся, — сказав Максим, — хоча й не розумію, яку таку операцію ми могли б провести спільно, і проти кого, головне?

— Ви мене дивуєте, друже Каммерере, — сказав герцог, ретельно протираючи келихи серветкою. — Звісно, проти ваших улюблених Мандрівців. Поки вони не почали мандрувати по Ґіґанді. Річ у тому, що в мене ще на Землі з’явилися деякі міркування з цього приводу. Ви прогледіли, проґавили такі факти, що в мене волосся стало диба! Ось що означає відсутність постійної практики! Брати ми їх поки не будемо, а людину свою підкинемо… Я навіть знаю, де й коли… І кого…

Каммерер похлинувся вином.

— Ну ти, брате, й зухвалець, — сказав він. — Хоч і герцог.

Його Алайська Високість розвів руками й зробив блазенський реверанс.


© ВРЕМЯ УЧЕНИКОВ: Антология. — М.: АСТ; СПб: Terra Fantastica, 1997. — 606 с. — (Серия: Миры братьев Стругацких).

© HOCHLANDER, переклад з російської, 2017.

Примітки

1

Цит. по: М. Лермонтов, «Демон» у перекладі В. Сосюри.

(обратно)