Самокыш Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
САМОКИШ Микола Семенович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Художник. Носій кращих традицій батального жанру ХІХ ст.
З міщанської родини.
Народився 13 (25) листопада1860 р. в м. Ніжині Чернігівської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Чернігівської області України).
Помер 18 січня 1944 р. в м. Сімферополі СРСР (нині – столиця Автономної Республіки Крим
України).
Закінчив Ніжинську класичну гімназію (1879), Петербурзьку академії мистецтв (1879-1885),
стажувався в Парижі (1886-1889).
Працював керівником батальної майстерні (1894-1912), викладачем Петербурзької академії
мистецтв (1912-1917), Харківського та Київського художніх інститутів (1936-1941).
Дійсний член Петербурзької академії наук (1890).
Член Санкт-Петербурзького товариства художників.
Лауреат премії С. Г. Строганова (1883).
Кавалер двох Малих (1881; 1884) та Великої (1885) золотих медалей Петербурзької Академії
мистецтв.
Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937).
Друкувався в журналах «Нива», «Сонце Росії», «Мисливець та рибалка».
Спеціалізувався з батального та історичного жанрів з українською тематикою.
Як художник дебютував картиною «Епізод з битви біля Малого Ярославця в 1812 році» (1884).
Серед найвідоміших полотен – «Російська кавалерія, яка повертається після атаки на ворога в 1812
році (1885), «Табун на водопої» (1890), «Табун коней» (1914), «Велика війна в образах і
картинах» (1915), «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1929), «Битва козацьких повстанців з
польськими гусарами при Жовтих Водах в 1648 році» (1930), «Бій Івана Богуна лід Монастирищем
1653» (1931), «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким», «Бій під Царичанкою 1709»,
«Похід запорожців на Крим» (усі – 1934), , «Харківська фортеця 18 ст.» (1936), альбоми
«Українська старовина» (1900), «Війна 1904-1905 року. З щоденника художника» (1906), «Мотиви
українського орнаменту» (1912).
Пензлю нашого земляка також належать доробки: «Запорожці в поході», «Руйнування Батурина
Меньшиковим», «Кость Гордієнко нищить драгунів Кемпеля», «Розгін демонстрації в Києві у соті
роковини від дня народження Т. Шевченка», «Повстання українських селян на чолі з Іваном
Богуном», «Виїзд до витоків ріки Тисмениці Великих князів Чернігівських, Галицьких і
Волинських», «Царські жандарми везуть Шевченка на заслання», «Бій Богуна з Чернецьким під
Монастирищем у 1653 році», «Голод у Криму 1921-22», «Запорожці відбивають полонених», «Під
Бахчисараєм», «Морська битва запорожців з турецьким військовим кораблем», «Козацька
революція 1648 року», «Баталія біля річки Іорі 1880», «Бій під Авіляром 1877 року», «Оборона
Наурської станиці», «Атака лейб-гвардії Литовського полку Н», «Суворов в Альпах», «Подвиг
солдат Раєвського під Салтанівкою», «Перехід Червоної армії через Сиваш».
Брав участь у розписі будинку Полтавського губернського земства (1912).
С. – автор кількох тисяч книжкових ілюстрацій, серед яких «Тарас Бульба», «Дума про Джуру» М.
Гоголя, «Микола Джеря» І. Нечуя-Левицького. «Оповідання» М. Вовчок.
Малюнки С. включені у видання Д. Маковського «Велика війна в образах і картинах» (1915),
«Російським героям Сербії й Чорногорії» (1915).
Всього С. залишив понад 11 тисяч робіт.
Нині його спадщина зберігається в музеях України, Росії та у численних приватних колекціонерів.
Про художника знято документальний фільм (1966), а О. Полкановим написана літературознавча
розвідка «Микола Семенович Самокиш. Життя та творчість».
Ім’я нашого земляка носять Кримське художнє училище, а також вулиця в м. Сімферополь.
Серед друзів та близьких знайомих С. – С. Васильківський, Д. Яворницький, П. Мартинович, О.
Сластьом, Ж. Б. Детайль, Ф. А. Рубо, І. Айвазовський, П. Ісєєв, І. Рєпін, М. Авілов, П. Котов, Б.
Віллевальде, Л. Дмитрієв-Кавказький, І. Кутепов, П. Чистяков, В. Якобі, Г. Савицький та ін.
***
ІЛЮСТРАЦІЯ ЗАПОЛОНИЛА
, з творчого кредо М. Самокиша
Я ступив на шлях ілюстрованої роботи, не підозрюючи, що втягнуся в цю справу й буду віддавати
їй більшу частину мого часу.
ЯКІ СЦЕНИ, з «Щоденника художника» М. Самокиша
Ранок. ...Попереду, назустріч висхідного сонця тік широкою річкою незліченний натовп людей.
Скільки хапало око попереду дорогою, піднімаючись на узвишшя і опускаючись в долини,
прямувала ця річка людей, коней, возів і гармат.
Всі родивійськ в
Последние комментарии
22 часов 44 минут назад
1 день 2 часов назад
1 день 5 часов назад
1 день 7 часов назад
1 день 12 часов назад
1 день 12 часов назад