Игнатович Федор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ІГНАТОВИЧ Федір Киріякович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик, педагог. У чернецтві – Феофіл (1742).
З родини священика. Батько, Ігнатович К., – священик білоцерківської церкви Успіння
Богородиці.
Народився в 1726 р. в сотенному містечку Білоцерківці Миргородського полку Російської
імперії (нині – Великобагачанський район Полтавської області України).
Помер 27 вересня 1788 р. в Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України). Похований в місцевому Борисоглібському соборі.
Закінчив Київську духовну академію (1738-1742).
Був учителем (1742-1748), префектом (1748-1751), ректором (1751-1765) Казанської семінарії,
ігуменом підмосковного Саввіно-Сторожевського монастиря (1765-1770), єпископом
Чернігівським і Новгород-Сіверським (1770-1788).
Серед друзів та близьких знайомих І. – Л. Конашевич, В. Садковський та ін.
***
ПРАВДОЛЮБЦІ НАСИТЯТЬСЯ
, з життєвого кредо Ф. Ігнатовича
Блаженні охочі до правди – вони нею наситяться.
ГОНІННЯ ДРАТУЮТЬ УМИ, з указу Катерини II в 1767 р.
У такій великій державі... було б дуже шкідливим для спокою та безпеки громадян забороняти чи
не дозволяти різні віри. Гоніння людські уми дратує, а дозвіл вірити, згідно свого закону,
пом’якшує найтвердіші серця й відводить від закоренілої впертості, гасить суперечки, супротивні
спокою держави, єдності громадян.
КОЛЕГІУМ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ, з розпорядження Ф. Ігнатовича в кінці 1784 р.
Чернігівський училищний колегіанський будинок досі іменувався і іменується колегією
Чернігівською училищною, а в указі Святійшего Синоду, який відбувся 1784 р. травня 10, і мав
стосунок до училищ чернігівських... між іншим, ...училище йменується Чернігівською семінарією.
Віднині не колегією, а Чернігівським училищним семінарським будинком найменувати і в справах
теж вживати.
...На печатці колишнє зображення відмінити, ...семінарський будинок училища вирізати і ...з
училищним підписом.
НЕ РАЗ ПРИЙМАВ САНОВНИХ ОСІБ, з статті Г. Половцова «Ігнатович Феофіл»
У 1751 р. призначений ректором і першим в казанській семінарії вчителем богословського класу із
зведенням в сан архімандрита Зілантового Успенського монастиря. Не зважаючи на безліч турбот
в семінарії, він умів знайти час і засоби відновити, прикрасити і забезпечити потрібним майже
зруйновану пожежею обитель.
У вересні 1765 р. переведений до Саввінового Сторожевського монастиря. ...У 1781 р. приймав у
ньому государя спадкоємця з дружиною.
У січні 1782 р. Ф. відкрив Чернігівське намісництво, яке встановило межі і Чернігівської єпархії з
виділенням з неї самостійної Новгород-Сіверської єпархії...
За нього в Чернігівській єпархії пройшла знаменита катерининська секуляризація нерухомого
церковного майна, причому довелося багато монастирів закрити і храми їх перетворити на
парафіяльні церкви.
У січні 1787 р. він зустрічав в Чернігові государиню імператрицю і виклопотав грошову допомогу
архієрейському будинку, Спаському собору і Єлецькому монастирю.
ПРОХАТИ НЕ СТАВ, з статті «Історія існування Чернігівського колегіуму» на
old.orthodox.com.ua
Бачачи тисняву приміщень училища і пов’язані з цим незручності, як для учнів, так і для
викладачів, чернігівські ієрархи кілька разів намагалися виправити цю ситуацію, просячи у
Синоду дозволу перевести колегіум з Борисоглібського до П’ятницький монастиря, проте їх
прохання не дали бажаних результатів.
Єпископ Феофіл (Ігнатович), врахувавши невдачі своїх попередників, не став звертатися до
Синоду за допомогою і сам на гроші архієрейського будинку купив будинок для колегіуму...
Це був 5-кімнатний кам’яний корпус і два флігелі – дерев’яний і кам’яний з 2-ма кімнатами.
Після відповідного ремонту «за добрістю Божою, новокуплений Чернігівський будинок заради
училищної колегії, з іншими його прибудовами переважно закінчений і вже відкрився на
суспільну користь юнацтва і учення», – писав преосв. Феофіл (Ігнатович).
У 1784 р. архієп. Феофіл влаштував усередині цих будівель храм для вихованців – на честь Різдва
Христового.
З перенесенням колегіуму з Борисоглібського монастиря в окрему будівлю, училищне начальство
починає звертати особливу увагу на дисципліну, з’являються списки учнів кожного відділення, за
якими вони перевіряються в класах. Мало-помалу посилюється інспекторський нагляд, а
дисциплінарні стягнення урізноманітнюються. Так, за неуспішність в науках сікли різками, за
провину в поведінці, окрім різок, били «києм» (палицею) і батогом. Загальним повчальним
заходом вважалося «суботнє шмагання», – тобто, загальна прочуханка різками всіх учнів класу у
суботу після уроків, не як покарання, а «пам’яті ради і страху Божого».
На той час матеріальний стан цього учбового закладу доходить до межі. У 1785г. архієп. Феофіл
відправляє до Синоду довжелезне послання, в якому живо і яскраво зображає гірку долю семінарії,
і в тому ж 1785 р. Синод повідомив, що, починаючи з січня 1786 р. на її утримання щороку
виділятиме 2 тис. рублів.
Остаточна реорганізація учбового закладу в семінарію відбулася в 1786 р., коли одержали указ
Синоду, в якому було офіційно привласнено назву духовної семінарії, наказано запровадити
викладання богослов’я і головне керівництво семінарії передати ректорові.
Таким чином, ми бачимо, що в другому періоді продовжується становлення Чернігівського
колегіуму: відкривається новий філософський клас, вводяться нові дисципліни. Проте поступово,
зі всестанового, він перетворюється на вузько-духовно-становий учбовий заклад.
ВДАВСЯ ДО ПЕРЕТВОРЕНЬ, з розвідки Н. Ципляк «Чернігівська духовна семінарія на зламі
XVIII-XIX ст.»
Протягом XVIII ст. Чернігівській колегіум залишався провідним культурно-освітнім осередком
Північного Лівобережжя, проте поступово втрачав свій загальноосвітній характер,
перетворюючись у становий духовний навчальний заклад. Остаточно він трансформувався у
Чернігівську духовну семінарію у 80-х рр. XVIII ст. у зв’язку з проведенням в Російській імперії
шкільної реформи й створенням централізованої мережі світських навчальних закладів.
Чернігівський єпископ Феофіл Ігнатович у 1785 р. порушив клопотання перед Св. Синодом щодо
фінансування Чернігівської духовної семінарії. Цей не дивно, адже у зв’язку із секуляризацією
церковних володінь духовні школи значною мірою втратили джерела коштів. Клопотання Феофіла
не залишилось поза увагою, і наприкінці 1785 р. Св. Синод повідомив, що починаючи з січня 1786
р. на утримання Чернігівської семінарії буде виділятися 2 тис. крб. на рік.
Окрилений Феофіл одразу ж вдався до перетворень. Зокрема, він вирішив відкрити в семінарії
богословський клас, запровадити нові предмети, впорядкувати семінарське життя, дотримуючись
звичаїв Київської академії’. Ще у 1776 р. коштом архієрейського дому для потреб навчального закладу
було придбано садибу П. Полуботка. Вона складалася з п’ятикімнатного кам’яного будинку,
дерев’яного та кам’яного флігелів. У головному корпусі розміщувалась бібліотека, канцелярія та
правління, квартира помічника інспектора та спальня семінаристів. У 1784 р. завдяки зусиллям
Феофіла було засновано храм Різдва Христова, що розміщувався в одній з кімнат поряд з класами.
З’ЯВИЛАСЯ НОВА ДЗВІНИЦЯ, з «Путівника Черніговом»
На кошти архієрейського дому він (Ігнатович Ф. – авт.) придбав колишню садибу П. Полуботка.
Сюди в 1776 р. перенесли колегіум і за його наказом (Ігнатовича Ф. – авт. ) перейменували в
семінарію.
У 1771 р. Феофіл запровадив святкування пам’яті святих мучеників Михайла і боярина його
Феодора.
За часів його єпископства збудували дзвіницю Свято-Троїцького монастиря.
ПОДБАВ ПРО МОЩІ ПОПЕРЕДНИКА, з дослідження В. Шахбазової «Святитель Феодосій,
архієпископ Чернігівський»
У 1772 році, за благословенням Чернігівського єпископа Феофіла Ігнатовича, нетлінне тіло
святителя Феодосія переклали до нової дерев’яної раки.
У 1781 році владика Феофіл повідомив до Св. Синоду, що «в кафедральному Борисоглібському
монастирі, у великій церкві, є внизу в дерев’яній раці нетлінні мощі преосвященного Феодосія
Углицького, архієпископа Чернігівського, до яких є хід і ...зціляються одержимі біснуванням і
тілесними недугами багато людей різного віку, статі і стану».
ОСВЯТИВ СЛУЖБОВІ ПРИМІЩЕННЯ, з книги О. Рігельмана «Літописна оповідь про Малу
Росію та її народ і козаків узагалі»
Губернський прокурор оголосив указ 1781 року про запровадження в Малій Росії трьох
намісництв...
Після прочитання ж всього того, з колінопреклонінням відслужений був молебень..., при чому
пролунало сто пострілів з однієї гармати ...і цілу годину на трубах грали.
Освячували службові приміщення в Києві – митрополит Київський Гаврило Кременецький, а в
Чернігові і в Новгород-Сіверському – Чернігівський єпископ Феофіл Ігнатович.
У той день до будинку до обіднього столу були запрошені государевий намісник, архієрей з
архімандритами й іншим знатним духівництвом, губернатор, генералітет, віце-губернатор, всі
губернські члени, предводителі і все дворянство... Під час чаркування лунала гарматна стрілянина
і в продовженні того столу грала інструментальна музика.
РОДИЧ МАЙБУТНЬОГО ПІОНЕРА КОСМОНАВТИКИ, з книги В. Іващенка і А. Кравця
«Микола Кибальчич»
Дуже коротким було 27-річне життя М. І. Кибальчича, однак він залишив яскравий слід як в історії
революційного руху в Росії, так і в зародженні науки про ракетні польоти.
...З’явилися Кибальчичі спочатку в Стародубі, потім – у Мглині, Новгород-Сіверському,
Почарському, а потім і в інших містах.
Про протопопа Почарського Петра Кибальчича є запис від 9 травня 1742 року в щоденнику
українського мемуариста М. Д. Ханенка: «29 листопада 1784 року... Чернігівський архієрей
Феофіл (Ігнатович) віддав протопопу Почарському Никифору Кибальчичу розпорядження –
підготувати «достойне усне вітання» Катерині II для зустрічі її під час подорожі на південь».
Последние комментарии
20 минут 23 секунд назад
21 минут 34 секунд назад
29 минут 36 секунд назад
33 минут 31 секунд назад
8 часов 15 минут назад
8 часов 55 минут назад