Величковский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

міфологемами Святої Русі й Москви – Третього Риму – останнього притулку й

оплоту православної віри, перетворилося у наднаціональну Російську імперію, державу

прагматичного типу, що існувала ніби для «загального блага» підданих. І в цій державі вже не

залишалося певної культурно-політичної ніші для українського начала.

...Церква, церковне богослужіння стали сприйматися не як містичний факт і сакральне дійство, але

як театр.

...Для Величковського антропологічний ідеал – Христос, Боголюдина. Обожнювання,

богоуподібнення, здобування божественної благодаті, божественних енергій – от вищий зміст

людського існування. Однак, на відміну од Сковороди, у прп. Паїсія це вчення суто церковне,

пов’язане з церковним обрядом, Літургією й молитовною практикою.

...Паїсій (Величковський) також має відношення й до культури українського бароко, але не стільки

до барочної естетики..., скільки до відповідного світовідчування. Світоглядна основа бароко: усе

земне – лише тінь вічного, реальні предмети – лише неясний відбиток божественної Істини.

...Значення філософа Григорія Сковороди і подвижника Паїсія (Величковського) для української

та російської духовної культури XVIII-XX століть (а говорячи про останнього треба назвати ще й

молдавсько-румунську культуру) величезне. Завдяки і їхній діяльності змінився загальний

напрямок інтелектуального розвитку в Російській імперії: раціоналізм, деїзм, вольтер’янство

поступово перестали бути домінуючими явищами в інтелігентській свідомості.

НА ОСНОВІ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я, з кореспонденції А. Мирончука «Україна,

Румунія – свято духовного єднання»

Наприкінці 2002 року у Києві проходив літературно-науковий і богословський симпозіум «Внесок

Петра Могили та Паїсія Величковського в орієнтацію духовного утвердження українського та

румунського народів на основі слов’янського православ’я». Симпозіум був приурочений 370-

річчю утворення Києво-Могилянської колегії та 180-річчю з дня народження Паїсія

Величковського...

До участі в організації симпозіуму долучились Київський патріархат УПЦ, Духовна академія УПЦ

Київського патріархату, Товариство «Україна-Румунія», Національні спілки письменників України

та Румунії, Товариство «Україна-Світ», Всеукраїнське товариство «Просвіта».

...Паїсій Величковський був щирим українцем, який палко любив Румунію, молячи землю і небо,

об’єднуючи цим самим два народи.

Теплі вітальні слова на адресу організаторів та учасників симпозіуму надіслав Патріарх Київський

та всієї Руси-України Філарет – предстоятель Української Православної Церкви Київського

Патріархату.

З привітаннями також виступили президент Товариства «Україна-Румунія», народний артист

України Михайло Ткач, перший заступник голови Національної Спілки письменників Петро

Осадчук, консул Посольства Румунії в Україні пан Дан Марін Кручеру.

Тон науковій дискусії вміло задавав ведучий симпозіуму професор Київської Духовної Академії та

Семінарії доктор мистецтвознавства Дмитро Степовик.

У роботі симпозіуму взяла участь делегація з Румунії, зокрема представник Архієпископії Сучави

і Редуєць Української Православної Парафії Святих Апостолів Петра та Павла (Румунія) отець

Міхай Магяр, перший заступник Національної Спілки письменників Румунії пан Мірча Гіцулеску

та письменник з Сучави Іон Козмей.