Троцкий Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ТРОЦЬКИЙ Лев Давидович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Політичний діяч, письменник, мемуарист. Справжнє прізвище – Бронштейн Лейба Давидович.

Псевдоніми – Львов, П. Сєдов, Антід-Ото, Перо.

З землевласницької родини.

Народився 26 жовтня (7 листопада) 1879 р. в с. Янівці Єлизаветградського повіту Херсонської

губернії Російської імперії (нині – Бобринецький район Кіровоградської області України).

Убитий 21 серпня 1940 р. в м. Койоакана (Мексика) внаслідок замаху на життя агента НКВД Р.

Меркадера. Похований на території будинку-фортеці, в якому жив.

Закінчив Одеське казенне реальне училище (1888-1895), Миколаївське реальне училище (1896-

1897).

Був конторником (1900-1901), головою Ради робітничих депутатів (1905), військовим

кореспондентом газети «Київська думка» (1912-1914), редактором газети «Новий світ» (1917),

головою виконкому Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів (1917), народним

комісаром іноземних справ (1917-1918), народним комісаром з військових і морських справ з

виконанням обов’язків голови Реввійськради Республіки (1918-1925), головою Головного

концесійного комітету (1925),

Друкувався в газетах «Київська думка», «Східний огляд», «Іскра», «Російська газета», «Правда»,

«Наше слово», «Робітник і солдат», журналі «Бюлетень опозиції».

Як літератор дебютував написанням прокламацій і статей (1897).

Потім настала черга брошури про робочий рух в м. Миколаїв (1900), есе «До політичної біографії

Сталіна» (1930), статей «Їх мораль і наша» (1938), «Гітлер і Сталін», «Капітуляція Сталіна»,

«Подвійна зірка: Гітлер – Сталін», «Німецько-радянський союз» (усі – 1939), книг «Туди і назад»

(1906), «Russland in der Revolution» (1907), «Війна та інтернаціоналізм» (1914), «Зраджена

революція» (1936), «Злочини Сталіна» (1937).

Залишив книгу мемуарів «Моє життя» (1929).

Всього перу Т. належить близько 100 томів літературної спадщини.

Одна з найтемніших плям в біографії Т. – спроба обґрунтування неминучості смертних вироків в

умовах революції (1922).

З владою, навіть перебуваючи в ній, порозуміння не знаходив. За царату зазнав арештів (1898;

1905; 1917). Уряди Франції (1916), Іспанії (1916), Норвегії (1936) висилали його за межі своїх

країн.

Більшовики виключили як опозиціонера Т. з партії (1927), заарештували і під конвоєм відправили

в заслання до Алма-Ати (1928), а потім, звинувативши в контрреволюційній діяльності, вислали

до Туреччини (1929). Пізніше – позбавили громадянства (1932).

Особисте життя нашого земляка склалося трагічно. Він був двічі одружений. Його друга дружина

зазнала арешту (1905). Донька Ніна померла від сухот (1928); донька Зінаїда звела рахунки з

життям (1933); старший син Лев – помер у одній з паризьких лікарень за загадкових обставин

(1938); племінники Олександр і Юрій (1936), син Сергій (1937), старший брат Олександр (1938),

перша дружина А. Соколовська (1938), сестра Ольга (1941) – розстріляні.

Музей Т. відкрито в м. Койоакана (1990), яким опікується онук В. Естербан-Волков.

Серед друзів та близьких знайомих Т. – С. Сичевський, М. Шпенцер, Ф. Швиговський, М. Маркін,

Ф. Дзержинський, М. Урицький, Л. Красін, М. Росмер, Л. Мартов, Л. Карденас та ін.

***

НАЙСОЛОДШЕ – ПОМСТА, з життєвого кредо Л. Троцького

Найкраще в житті – помститися ворогові: добре підготуватися, завдати удару і... піти спати.

ЄВРЕЇ НЕ ХОТІЛИ БАЖАЛИ ВЧИТИ УКРАЇНСЬКУ, зі спогадів Л. Троцького

У 1923 році я на партійній конференції більшовицької партії України висунув вимогу: чиновник

повинен вміти говорити і писати мовою навколишнього населення. Скільки з цього приводу було

іронічних зауважень, які йшли значною мірою від єврейської інтелігенції, котра говорила і писала

російською і не хотіла вчитися українській!

ШЕВЧЕНКОМ ДУШАТЬ НАРОД, з статей Л. Троцького, присвячених українському питанню

Українське питання, що його багато які уряди і багато які «соціалісти» і навіть «комуністи»

намагалися забути чи відсунути у довгу шухляду історії, знову постало, тепер з подвоєною силою,

на порядку денному... Розіп’ята між чотирма державами, Україна нині посіла у долі Європи те

становище, яке займала у минулому Польща... Українському питанню суджено у ближчий період

грати величезну роль у житті Європи...

Ніде утиски, чистки і репресії й взагалі всі різновиди бюрократичного хуліганства не набували

такого вбивчого розмаху, як на Україні...

Сталінська бюрократія, щоправда, зводить пам’ятники Шевченкові, але для того, щоб міцніше

придушити цими пам’ятниками український народ і змусити його мовою Кобзаря славити

кремлівську кліку ґвалтівників.

...Чи нація – українці, на це запитання демократи з «Нової Росії», слідом за добре відомим

демократом Мілюковим, готові, мабуть, відповісти, що українці «загалом і в цілому» все ж нація,

але ж, як кажуть, треба і честь мати. Іншими словами, якщо нація, то другого сорту, тож доля

України має визначатися інтересами Росії, тобто великоруської більшості. Це і є точкою зору

шовіністичних кріпосників.

ПЕРЕД ВОЖДЕМ – РАЧКИ, з статті Л. Троцького «Бонапартистська філософія держави»

Робітники прикріплені до заводів. Селяни прикріплені до колгоспів. Впроваджені паспорти.

Свобода пересування скасована. Не тільки критика Сталіна, а й просте ухиляння від натуральної

повинності ставати перед «вождем» на карачки карається як зрада. Кордони держави оточені

безперервним ланцюгом прикордонних військ і поліцейських собак, як ніде і ніколи у світі.

Практично нікого не випускають і нікого не впускають.

...Ніхто, включаючи й Гітлера, не завдавав соціалізму таких убивчих ударів, як Сталін.

БОРОВСЯ ПРОТИ ЛЕНІНІЗМУ, з статті «Троцькізм» в «Українському радянському

енциклопедичному словнику»

Троцькізм – ворожа марксизму-ленінізму течія в робітничому русі, одна з різновидностей

меншовизму в Росії і центризму на міжнародній арені; соціальні корені – в дрібнобуржуазній стихії,

яка оточує робітничий клас. Назва походить від прізвища лідера цієї течії – Л. Д. Троцького.

Ще на Другому з’їзді РСДР (1903) Троцький виступав за створення неоднорідної,

дрібнобуржуазної, опортуністичної партії й заперечував ленінське вчення про диктатуру

пролетаріату. В 1905-07 Троцький виступав проти гегемонії пролетаріату в буржуазно-

демократичній революції, заперечував революційну роль селянства. В період реакції 1907-10

Троцький і його прихильники всіляко підтримували меншовиків-ліквідаторів, які намагалися

ліквідувати РСДРП. В роки 1-ї світової війни троцькісти вели боротьбу проти ленінської лінії з

усіх основних питань війни, миру і революції.

Троцькісти виступали проти марксистсько-ленінської постановки національного питання,

заперечували ленінське вчення про можливість перемоги соціалістичної революції в одній країні.

Троцький на VI з’їзді РСДРП(б) був прийнятий в партію. В дійсності Троцький увійшов у партію,

щоб боротися проти ленінізму.

ОЧІ БЛИЩАЛИ ЕНЕРГІЄЮ, з книги Ю. Аненкова «Лев Троцький»

Він... був хорошого зросту, кремезний, плечистий і чудово складений. Його очі крізь скло пенсне

блищали енергією. Він зустрів мене вельми люб’язно, майже дружньо, і відразу ж сказав:

– Я добре знаю вас як художника. Я знаю, що до війни ви працювали в Парижі. Я знаю ваші

ілюстрації до «Дванадцяти» Блока, і у мене є книга про ваші портрети. Я знаю також про вашу

участь в масових видовищах. Сподіваюся, що ви теж чули дещо про мене, і, значить, ми – давні

знайомі. Сядемо.

Ми сіли. Троцький заговорив про мистецтво. Але не про російських художників. Він говорив про

«паризьку школу» і про французький живопис взагалі. Він згадував імена Матісса, Дерена,

Пікассо, однак поступово заглиблювався в історію.

ЧИТАВ БАГАТЬМА МОВАМИ, з статті Ж. Сіменона «У Троцького»

У кімнатах голі білі стіни, їх частково різноманітять лише полиці з книгами. Книги всіма мовами;

помічаю «Подорож на край ночі» в затріпаній палітурці.

– Пан Троцький недавно прочитав цю книгу, і вона його глибоко схвилювала...

Троцький встає, аби потиснути мені руку, потім знову сідає за письмовий стіл і злегка придавлює

мене поглядом.

...Просто, дружньо протягує мені машинописні сторінки з відповідями на мої запитання.

– Я продиктував їх російською, а сьогодні вранці секретар переклав. Попрошу вас лише

розписатися на другому екземплярі, я його збережу.

По письмовому столу розкидані газети зі всього світу; вгорі «Парі-суар». Судячи з усього, перед

моїм приходом Троцький її переглядав.

...Він посміхається. Обличчя спокійне, погляд ясний. Але яких зусиль це йому вартує? ...А може

бути, це проста розсудливість?

– Можете ставити запитання.

Це правда. Але я зобов’язався не розголошувати того, що він мені скаже

ПАРАДОКСИ ТРОЦЬКОГО, з статті С. Чалого «Химерне дзеркало української революції»

Парадокс: той самий Лев Троцький коли Україна була вже в основному впокорена, став одним з

головних ініціаторів процесів «коренізації» більшовизму на початку 1920-х років. Як уже

говорилося, він підтримав ідею українізації червоних військ на теренах УРСР, але тут втрутився

Сталін і зірвав виконання цих планів. Схоже, в уяві Троцького як фанатика ідеї світової революції

існувала якась ідеальна «червона Україна», під яку він хотів будь-якими засобами, не гребуючи

нічим, підігнати Україну реальну, а тоді вже цю «червону Україну» всіляко возвеличувати й

підносити.

Звідси й другий парадокс: з 1930-х років вигнанець з СРСР й організатор Четвертого

Інтернаціоналу заговорив про необхідність відновлення цілковито суверенної України – у вигляді

робітничо-селянської держави, яка має відокремитися від сталінської імперії.

...Як вважає професор Вадим Скуратівський, виступивши за незалежність України у другій

половині 1930-х років, «Троцький по суті був змушений визнати, умовно кажучи, помилковість,

якщо не злочинність, усіх своїх дій з початку 1918 року, орієнтованих на інкорпорацію України до

складу совєтської Росії».

...Загалом же Лев Троцький був геніальним організатором і блискучим публіцистом. Проте свій

хист він присвятив справі надзвичайно кривавій, а потім, коли стала зрозумілою

безперспективність старого курсу, його новий курс виявився хаотичним поєднанням несумісних

елементів. Здається, що чимало вітчизняних політиків у цьому сенсі є учнями Троцького. Тільки

без його талантів. На щастя...

ПОВЕРНУТИ З ВИГНАННЯ, з статті В. Боська «Юні літа Левка Бронштейна (Троцького)»

Та хоч як там було, настав нарешті час повернути Троцького із вигнання на рідну землю.

А навіщо, скажете? Нам ще троцькізму в Україні не вистачало! Не треба Троцького ідеалізувати!

Згоден, але й оцінювати сьогодні його особистість на рівні «Короткого курсу ВКП(б)» Сталіна

означає дивувати весь цивілізований світ. А він його сприймає зовсім не так, як ми.

Тож і не дивно, що музей Троцького у столиці Мексики – один з найвідвідуваніших у світі. Цілком

очевидно, коли б у нас з’явилося бажання спорудити на батьківщині Льва Давидовича музей його

імені та пам’ятник жертвам тоталітарного режиму, то світова спільнота не відмовилась би

допомогти і ми отримали б надзвичайно привабливий туристичний маршрут.