КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713594 томов
Объем библиотеки - 1406 Гб.
Всего авторов - 274796
Пользователей - 125122

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +4 ( 4 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).

Паперовий звіринець [Кен Лю] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Кен Лю. Паперовий звіринець


Один з моїх найперших спогадів – я схлипую і не можу заспокоїтися, а мама з татом даремно намагаються мене втішити.

Тато здався і вийшов зі спальні, але мама взяла мене на кухню і посадила за стіл.

– Kan, kan, – казала вона, дістаючи лист пакувального паперу з верху холодильника. Роками мама обережно розрізала обгортки різдвяних подарунків і складала їх у на холодильник у товсту купу.

Вона поклала обгортку кольоровою стороною вниз і почала згинати її. Я перестав плакати і з цікавістю спостерігав.

Перевернувши папір, вона знову його зігнула. Вона складала його, стискала, підгортала, скручувала і вигинала, аж поки він не зник у її складених долонях. Тоді вона піднесла згорнутий папір до губ і подула в нього, як у повітряну кульку.

– Kan, – сказала вона. – Laohu.

Вона поклала руки на стіл, а тоді прибрала їх.

На столі залишився паперовий тигр завбільшки з два кулаки. Шкура його була кольору обгортки – червоні льодяники і зелені ялинки на білому тлі.

Я простяг руку до маминого творіння. Його хвіст сіпнувся і він грайливо вхопив мене кігтями за палець. "Роурр-са," – звук був схожий водночас на котяче гарчання і шарудіння газети.

Здивувавшись, я засміявся і погладив його пальцем по спині. Паперовий тигр муркотів і дрижав під пальцем.

– Zhe jiao zhezhi, – сказали мама. Це називається оригамі.

Тоді я цього не знав, але мамині оригамі були особливі.  Вона дихала на них і тоді фігурки могли рухатися завдяки її життєвій силі. Це була її магія.

#

Тато вибрав маму по каталогу.

Якось, коли я вчився у школі, я зажадав від тата подробиць. Він намагався зробити так, щоб я знову почав розмовляти з мамою.

Навесні 1973-го він зареєструвався у службі знайомств. Він гортав сторінки, не затримуючись на кожній довше, ніж на кілька секунд, поки не побачив фотографію мами.

Я цієї фотографії ніколи не бачив. Ось як тато описав її: мама сиділа на стільці боком до фотоапарату, вдягнена у вузьке ціпао зеленого шовку, голова була повернута до фотоапарату, довге чорне волосся рівно спадало на груди і плечі. Вона дивилась на тата очима спокійної дитини.

– Далі я каталог не листав, – сказав він.

У каталозі було сказано, що їй вісімнадцять, любить танцювати і добре володіє англійською, бо родом вона з Гонконгу. Пізніше з’ясувалось, що це все було неправдою.

Він написав їй і компанія передавала їх листи туди й сюди. Нарешті, він полетів у Гонконг на зустріч із нею.

– Робітники компанії писали за неї. Вона не знала англійською нічого, окрім «привіт» і «бувай».

Що за жінка внесе свої дані у каталог, щоб її могли купити? У школі я думав, що знаю все. Я насолоджувався зневагою, як вином.

Замість того, щоб вломитися в контору із вимогою повернути гроші, тато заплатив офіціантці, щоб та для них перекладала.

– Коли я говорив, вона дивилася на мене з острахом і надією водночас. І коли та дівчина почала перекладати, мама почала потроху посміхатися.

Він полетів назад у Коннектикут і почав збирати папери для її переїзду. Наступного року, року Тигра, народився я.

#

На моє прохання мама зробила з обгортки ще козу, оленя і водяного буйвола. Вони бігали по вітальні, а Лаоху ганявся за ними і гарчав. Коли він їх ловив, то притискав до землі так, що з них виходило повітря і вони ставали просто пласкими, складеними папірцями. Мені тоді доводилося надувати їх знову, щоб вони могли побігати ще.

Час від часу звірі влазили в халепу. Якось за обідом водяний буйвіл устрибнув у миску із соєвим соусом на столі. (Хотів повалятися, як справжній водяний буйвіл.) Я швидко його витяг, але капілярна дія потягла темну рідину вгору по його ногах. Ноги розм’якли в соусі і не тримали його, він звалився на стіл. Я висушив його на сонці, але ноги його стали кривими і тепер він накульгував на бігу. Врешті, мама загорнула йому ноги у м’яку плівку, щоб він міг валятися скільки його душа забажає (тільки не в соєвому соусі).

Ще Лаоху любив полювати на горобців, коли ми з ним грали на задньому дворі. Але одного разу він загнав птаха у кут і той з відчаю клюнув його і порвав йому вухо. Коли мама заклеювала його клейкою стрічкою, він скімлив і здригався так, що я мусив його тримати. Надалі він став уникати птахів.

А одного дня я подивився по телевізору передачу про акул і попросив маму зробити її для мене. Вона зробила акулу, але та невесело ляпала плавцями об стіл. Я налив у раковину води і пустив туди акулу. Вона хвацько плавала по колу, але скоро промокла і розм’якла, а відтак, поволі розгортаючись, опустилися на дно. Я кинувся їй на допомогу, але встиг витягти лише мокрий шмат паперу.

Лаоху став передніми лапами на край раковини і поклав на них голову. Опустивши вуха, він протяжно загарчав так, що я відчув себе винним.

Мама зробила мені нову акулу, цього разу з фольги. Вона чудово прижилася у великому акваріумі. Ми з Лаоху любили сидіти біля нього і дивитися, як акула з фольги ганяється за золотою рибкою.