Новгородцев Павел [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

НОВГОРОДЦЕВ Павло Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Юрист, філософ, соціолог. Фундатор ідеалістичної школи в російській філософії права; один з

ідеологів російського лібералізму. Передбачив крах соціалізму.

З купецької родини.

Народився 28 лютого (12 березня) 1866 р. в м. Бахмуті Катеринославської губернії Російської

імперії (нині – м. Артемівськ Донецької області України).

Помер 23 квітня 1924 р. в м. Празі (Чехословаччина). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Катеринославську гімназію (1884), юридичний факультет Московського університету

(1888), впродовж чотирьох років стажувався в Берліні і Парижі.

Працював викладачем Московського університету (1894-1911; 1917), Московських вищих жіночих

курсів В. І. Гер’є (1900-1916), директором Московського комерційного інституту (1906-1918),

Московських вищих жіночих історико-філологічних і юридичних курсів В. Полторацької (1907-

1916), Ахенської технічної школи (1921-1922), Симферопольського університету (1919-1920),

празького Руського університету (1921-1924).

Депутат I-ї Державної думи від Катеринославської губернії (1906).

Член ради «Спілки Визволення» (1904).

Член-засновник Ліги руської культури (1917).

Засновник і перший керманич Об’єднання російських академічних організацій (1921).

Засновник і перший голова релігійно-філософського товариства ім. В. Соловйова (1922).

Член Комітету громадських організацій.

Член Братерства св. Софії.

Засновник і декан Російського юридичного інституту в Празькому університеті.

Друкувався в газеті «Кермо», журналах і збірниках «Освіта», «Наукове слово», «Російська школа

за кордоном», «Питання психології і філософії», «Віхи», «З глибини».

Як вчений дебютував дослідженням «Історична школа юристів. ЇЇ походження і доля» (1896).

Потім настала черга наступних доробків: «Кант і Гегель в їх ученні про право і державу», «Мораль

і пізнання», «З лекцій з загальної теорії права», «Сократ і Платон», «Право і моральність»,

«Політична доктрина песимізму», «Учення XVI-XVIII ст.», «Ідея права у філософії В. Соловйова»,

«До питання про сучасні філософські шукання», «Два правові ідеали», «Держава і Право», «Б. М.

Чичерін», «Вступ до філософії права», «Німецькі учення XIX ст.», «Політичні ідеали

стародавнього і нового світів».

До числа фундаментальних праць нашого земляка входять «Криза сучасної правосвідомості»

(1909), «Про суспільний ідеал» (1917), «Демократія на роздоріжжі» (1923).

Мав проблеми з владою. За царизму підписав Виборзьку відозву, яка закликала до громадянської

непокори (1906). Засуджений на 3 місяців ув’язнення, яке відбув у Таганській буцегарні, і

позбавлений права займати посади в державних установах.

Разом з групою інших професорів залишив Московський університет на знак протесту проти

політики Міністерства народної освіти відносно вищої школи (1911).

Не сприйняв і більшовицької еволюції, виїхавши спочатку на Південь Росії (1918), а потім – до

Берліна (1920) і Праги (1921).

Серед друзів та близьких знайомих Н. – В. Леонтович, М. Астров, С. Булгаков, М. Бердяєв, Г.

Катков, M. Новиков, С. Франк, П. Мілюков, І. Іллін, В. Савальський, Г. Флоровський, А. Денікін, В. Водовозов, М.Туган-Барановський, Л. Яснопольський, О. Кізеветтер, С. Гессен, Б. Вишеславцев

та ін.

***

НІ – РАЦІОНАЛІСТИЧНОМУ УТОПІЗМУ

, з наукового кредо П. Новгородцева

Ідейні джерела утопічної свідомості російської інтелігенції беруть початок... з тих соціалістичних і

анархічних учень, які в європейській думці XIX ст. є найяскравішим прикладом раціоналістичного

утопізму і безрелігійного відступництва.

ЗНИЩИТИ РОБІТНИЧІ РАДИ, з виступу П. Новгородцева на засіданні ЦК Кадетської партії

Воювати з ворогом не можна, не знищивши Рад робочих депутатів. Країна чекає влади і порядку.

Треба покінчити з більшовицькою революцією!

Тут пропонувалося чекати й спробувати коаліції. Але не можна, не можна більше продовжувати

теперішнє гниле становище. Все одно – справа йде на розрив!

У БІЛЬШОВИКІВ – ЗАГАРТОВАНА ВОЛЯ, зі спогадів П. Новгородцева

Більшовики перемогли кадетів своїм умінням володарювати... і здатністю здійснювати свої думки.

Цей дар влади... вони взяли з тієї школи суворої партійної дисципліни.., яку вони всі пройшли і

яка відібрала серед них людей з особливим гартуванням волі...

І природно, що... на зміну кадетам повинні були прийти люди, які виросли також в атмосфері

службової дисципліни, державного служіння, практичної справи.

ПОЧАТОК СОЦІАЛІЗМУ Є ЙОГО КІНЦЕМ, з книги П. Новгородцева «Про суспільний ідеал»

Висловлюючи погляд на майбутнє нереформістського соціалізму, ми повинні з різкістю, яка не

залишає сумніву, підкреслити, що історичне здійснення соціалістичних початків з’явиться разом з

тим і повним крахом марксизму.

РОСІЇ – ПРАВОВІ ЗАСАДИ, з виступу П. Новгородцева на відкритті празького Руського

університету в травні 1922 р.

Засновуючи наш факультет, ми твердо віримо, що наближається час, коли Росія із стихійною і

нестримною силою звернеться до правових основ, коли, стомлена і перемучена, вона прийде до

необхідності будувати свій державний і суспільний початки на строгих і точних правових засадах.

ВІН ОДИН РОЗУМІВ СИТУАЦІЮ, зі спогадів І. Ілліна

У ці обтяжливі ганебні місяці 17-го року він був весь – зіркість, тривога, огида. Він один з перших

зрозумів приреченість цієї безмовності, цієї сентиментальності, …цього поєднання

інтернаціонального авантюризму з історичною мрійливістю.

Він розумів всю радикальність необхідних засобів...

АДЕПТ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ, з статті В. Жукова «Філософи Московського університету»

Новгородцев – загальновизнаний глава школи природного права в Росії, яка висунула в 90-х рр.

XIX ст. ідею відродження «етичного ідеалізму у філософії права і повороту на цій основі

суспільної свідомості у бік ідеалістичних і релігійних цінностей».

Своє головне наукове завдання він бачив в тому, щоб, спираючись на синтез кантіанства

баденської школи і окремих положень філософії права Гегеля, обґрунтувати релігійно-

метафізичну природу політико-правової реальності.

Будучи прихильником правової держави, режиму законності й дотримання прав і свобод людини,

він, проте, констатував на рубежі ХIХ-ХХ ст. глибоку кризу традиційних демократичних

інститутів Заходу.

…Правова держава, демократія в цілому, будучи найбажанішою для Новгородцева організацією

влади, ніколи, на його думку, не буде в змозі задовольнити «вищих запитів людського духу»,

завжди обмежуватиме розвиток людської особи. Вирішення конфлікту особи і держави вчений

відносить за межі людської історії, в надприродний …світ, який, задаючи цілі і цінності земного

життя, вносить до останнього «абсолютний ідеал», котрий включає кінцевий сенс людського

існування і імперативи поведінки влади і підвладних.

ОБСТОЮВАВ ГІДНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ, з інтернет-сайту «Народної волі»

Залишаючись прихильником ідеї правової держави, Н. боровся з позитивістськими трактуваннями

права, обґрунтовував підлеглість держави праву, яка виводиться з ідеї належного, яка існує в

моральній свідомості людини. Відповідно до цієї ідеї відбувається становлення права, котре

пов’язує державну владу.

Зв’язаність держави правом, котра розуміється як втілення моральності, яка стоїть над державою,

– одне з найважливіших положень філософії права Новгородцева. Утверджуючи етичну свідомість

особи як джерело права, що зв’язує державу, він тим самим обмежував владу держави, надаючи

широку свободу індивідові.

Особливий інтерес представляє учення Н. про правову державу. Він підкреслює, що правова

держава зростає з первинних державних форм, що суспільний прогрес невблаганно й закономірно

приводить до появи правової держави. Особливе місце в системі прав, які гарантуються правовою

державою, повинно займати, на думку Н., право на гідне людське існування.

Визначаючи демократію як систему релятивізму, систему терпимості й байдужості до всяких догм

і поглядів, систему найширших допущень і на всі боки відкритих доріг, вчений застерігає від її

«фатальної небезпеки» – відсутності абсолютних духовних основ, що приводить до деспотизму

більшості і спустошення людської душі. Він вважає, що метою суспільного розвитку повинні бути

не пошук «всезціляючих» політичних форм, а «благодатна освіта душ», причому ідеали

демократії, народовладдя необхідно замінити на агіократію (влада святинь).

Суспільний ідеал бачився Н. у вигляді «принципу загального об’єднання на початках рівності і

свободи» або «вільного універсалізму», в якому утілюються «і рівність, і свобода, і свобода осіб, і

загальність їх об’єднання».

ВТІЛЕННЯ ІДЕЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ І ДОБРА, з монографії Н. Жуковської «Політичні ідеали

стародавнього і нового світів»

За допомогою природного права Н. обґрунтовував невідчужуване право осіб, закликав «до

удосконалення реформ в ім’я етичних цілей».

На відміну від Л. Петражицького, він… обстоював думку про те, що право й моральність

співіснують в тісній єдності. Він пояснював це наступними обставинами:

а) право і моральність утворюють єдину сферу ідеального і належного, яка не може припускати

роздвоєння людського ідеалу;

б) право і моральність мають однакову кінцеву мету – втілення ідеї справедливості і добра;

в) дана мета може бути здійснена лише на підставі єдиного принципу особи.

Істотне місце в теоретичних розробках Н. займало філософське обґрунтування концепції правової

держави новітнього часу, в рамках якої можна виділити наступні основоположні ідеї:

а) визнання дуалізму права, тобто його поділ на право ґрунтовне (позитивне) і природне

(суб’єктивне);

б) вчення про етичну особу як вищу норму права і справжню основу побудови правової держави;

в) ідея єдності влади і необхідності розділення властей;

г) принцип законності «панування тих, що знають» і природне підпорядкування їм решти всіх

суб’єктів права;

д) мета такої держави – «не гармонія суспільної досконалості, а свобода нескінченного розвитку».

Саме у прагненні до «суспільної досконалості» Н. бачив головний недолік вчень про правову

державу, який він визначав як раціональний утопізм.

БАЧИВСЯ З СИНОМ НОВГОРОДЦЕВА, з листа С. Тимошенка В. Вернадському від 17 липня

1929 р.

Дорогий Володимиру Івановичу!

Пишу Вам з Праги. Вчора бачився з сином П. І. Новгородцева, розмовляв про його плани. Мені

здається, що він зможе влаштуватися в Америці, якщо тільки йому вдасться одержати візу. Я

умовився з ним, що після повернення до Америки говоритиму з адміністрацією «Westinghouse Cо»

і, думаю, що все буде залагоджено.

…Наші плани з’їхатися всім разом у Празі – не здійснилися. Тяганина Вашої влади все псує.

Батьку обіцяли дати паспорт і тягнули так довго, що термін давно сплив і ось ми, зібравшись в

Празі зі всіх кінців світу, знову роз’їжджаємося, не побачившись з батьком. Йому зараз 82 роки, і я

абсолютно не розумію, навіщо потрібно було його затримувати. Ясно, що ніякої небезпеки для

радянського ладу він не представляє.

У 1930 році, якщо все буде благополучно, збираюся бути на математичному з’їзді в Стокгольмі , якщо умови в Росії будуть сприятливішими для подорожей, то постараюся побувати в Петербурзі, Москві й Києві.

Щиро відданий вам С. Тимошенко.