КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713375 томов
Объем библиотеки - 1405 Гб.
Всего авторов - 274722
Пользователей - 125100

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +3 ( 3 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Стільці [Ежен Йонеско] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Ежен Йонеско Стільці


Трагічний фарс
З французької переклали Оксана Коломієць та Лариса Шевченко
ДІЙОВІ ОСОБИ:
СТАРИЙ — 95 років.
СТАРА — 94 роки.
ПРОМОВЕЦЬ — 45–50 років.
Багато інших дійових осіб.
Круглі стіни із заглибленням посередині. Кімната позбавлена будь-яких прикрас. Справа, починаючи від авансцени, — троє дверей. Далі вікно з табуретом перед ним; далі ще двері. Вглибині — великі парадні двостулкові двері. Двоє інших дверей, одні навпроти одних, обрамовують їх. Вони майже приховані від очей глядачів. Ліворуч, також починаючи від авансцени, — троє дверей. Вікно з табуретом — саме навпроти вікна з правого боку. Далі чорна дошка і підвищення. Втім, декорації краще розглядати за планом.

1 — великі двостулкові двері в глибині сцени.

2, 3, 4, 5 — бокові двері праворуч.

6, 7, 8 — бокові двері ліворуч.

9, 10 — двері, сховані у заглибленні.

11 — підвищення і чорна дошка.

12, 13 — вікна з табуретами ліворуч і праворуч.

14 — порожні стільці,

ххх — прохід за кулісами.

На першому плані сцени два стільці поруч. Під стелею — гасова лампа.

Завіса піднімається. Напівтемрява. Стоячи на табуреті, Старий вихиляється з вікна ліворуч. Стара запалює гасову лампу. Спалахує зелене світло. Стара тягне чоловіка за рукав.

СТАРА. Ну ж бо, серденько, зачини вікно. Гнила вода смердить, та ще комашня залітає.

СТАРИЙ. Дай мені спокій!

СТАРА. Годі, годі, серденько, сідай. Не вихиляйся з вікна, бо у воду шубовснеш. Ти ж знаєш, що сталося з Франциском І. Треба бути обережнішим.

СТАРИЙ. Знову приклади з історії! Гівнулько моя, я вже втомився від французької історії. Я хочу дивитися: човни — ніби плями на воді під сонцем.

СТАРА. Ти не можеш їх бачити. Сонця немає, зараз ніч, серденько.

СТАРИЙ. Залишаються тіні від них.

Він дуже сильно вихиляється з вікна.

СТАРА (щосили тягнучи його). О, ти лякаєш мене, серденько… Сідай же, однаково ти не побачиш, як вони прибувають. І не намагайся. Ніч на дворі.

Старий неохоче дозволяє себе стягти з табурета.

СТАРИЙ. Я хотів би подивитись, я так люблю дивитись на воду.

СТАРА. Як можна, серденько?.. Мені від цього голова йде обертом. О, цей будинок, цей острів, я не можу до них звикнути. Все оточене водою… вода з-під вікон аж до обрію…

Стара тягне Старого до двох стільців на передньому плані. Цілком природно Старий сідає їй на коліна.

СТАРИЙ. Шоста година вечора… вже ніч. Пригадуєш, колись було не так, о дев’ятій годині ще було світло, і о десятій, і опівночі.

СТАРА. Твоя правда, ну й пам’ять!

СТАРИЙ. Все дуже змінилося.

СТАРА. Чому ж це, як ти гадаєш?

СТАРИЙ. Не знаю, Семірамі, моя гівнульо. Можливо тому, що чим далі йдеш, тим глибше занурюєшся. А все через те, що Земля обертається, обертається, обертається…

СТАРА. Обертається, обертається, моє серденько… (Тиша.) О! Так, ти, безперечно, великий вчений. Ти, серденько, дуже обдарований. Ти міг би стати першим серед президентів, першим серед королів, навіть першим серед лікарів, навіть серед маршалів, якби побажав, якби був хоч трохи честолюбним…

СТАРИЙ. Ну й до чого все воно нам? Краще ми не прожили б… Зрештою, ми маємо становище в суспільстві, хоч там як, я — маршал будинку, адже я швейцар.

СТАРА (пестить Старого, як пестять дитину). Серденько моє, крихітко моя…

СТАРИЙ. Я дуже нудьгую.

СТАРА. Ти був веселіший, коли дивився на воду… — А ти удай кого-небудь задля нашої розваги, як минулого вечора.

СТАРИЙ. Сама удай кого-небудь, сьогодні твоя черга.

СТАРА. Ні, твоя.

СТАРИЙ. Твоя!

СТАРА. Твоя!

СТАРИЙ. Твоя!

СТАРА. Твоя!

СТАРИЙ. Пий свій чай, Семірамі.

Чаю, вочевидь, немає.

СТАРА. Ну тоді удай місяць лютий.

СТАРИЙ. Я не люблю геть усі місяці.

СТАРА. Але ж тепер ми не маємо нічого іншого. Ну ж бо, для моєї втіхи…

СТАРИЙ. Ну дивись, ось місяць лютий…

Він чеше голову, як Стан Лорель.

СТАРА (сміючись і аплодуючи). Так, саме так, дякую, дякую! Ти такий чарівний, моє серденько! (Цілує його.) О, ти дуже обдарований, ти міг би стати принаймні першим серед маршалів, коли б побажав.

СТАРИЙ. Я швейцар, маршал будинку.

Мовчання.

СТАРА. Розкажи мені ту історію, ти знаєш, історію: і тоді засміялися…

СТАРИЙ. Ще? З мене досить цієї історії… Тоді засміялися? Знову її… Ти завжди просиш мене про одне й те саме!.. «Тоді засміялися…» Це одноманітно… Ось уже сімдесята п’ять років, як ми побралися, і кожного вечора, абсолютно кожного вечора ти примушуєш мене розповідати одну й ту саму історію, зображувати тих самих людей, ті ж самі місця… завжди одне й те саме…