Самовчитель графомана [Антон Санченко] (pdf) читать постранично

Антон Санченко

Самовчитель
графомана

Електрокнига,
2012

Авторська редакція
Коректор: Microsoft Word
Ілюстрації: Віталій Січкарчук
Дизайн, верстка: Сергій Носаченко

Санченко А.
Самовчитель графомана – К.: Санченко: Електрокнига, 2012 – 138с.: іл.
Усі охоче діляться історіями успіху. І мало хто ризикує розповідати про історії невдач. Може скластися хибне
враження, що відомі письменники одразу народжувалися
класиками. Автор «Самовчителя...» посилається як на приклади поневірянь письменників з історії літератури, так і на
власний досвід. І містить дружні підказки молодому колезі,
що робити, щоб видати омріяну книжку. Для малописьменних авторів книжку ілюстровано коміксами Віталія Січкарчука.
Книжка розповсюджується в рамках проекту «Електрокнига», одночасно в паперовому і в електронному варіантах. Паперовий варіант з доставкою по Україні можна замовити за e-mail
elektroknyga@mail.ua, посилання на скачування електронної версії отримати на сайті «Автура» [www.avtura.com.ua].

ISBN 978-617-7026-03-6
ISBN 978-617-7026-02-9 (серія)
© Антон Санченко, текст, 2012
© Проект «Електрокнига»

Зміст

Дисклеймер, або відмова від претензій............................... 4
Головне питання графомана.............................................. 6
У пошуках вух................................................................. 10
Часописи й часопростір................................................... 14
Домашнє завдання №1............................................. 17
Ґудзики метрів................................................................ 22
Неґендерні студії............................................................ 28
Домашнє завдання №2............................................. 33
Все буде інтернет............................................................ 34
Кінець географії.............................................................. 40
Домашнє завдання №3............................................. 48
Правильна пропорція...................................................... 49
Книжковий бум............................................................... 56
Самвидав і самчитав........................................................ 61
Домашнє завдання №4............................................. 64
Декілька причин, чому книжки все ж треба
видавати самому............................................................. 73
Домашнє завдання №5............................................. 78
Мова про тему................................................................. 79
Тема про мову.................................................................. 85
Домашнє завдання №6............................................. 93
Криза графоманського оптимізму.................................... 95
Літера 2.0.......................................................................100
Домашнє завдання №7............................................108
Ірландці теж одружуються.............................................112
16 порад щодо того, як саме написати листа
редакторові, щоб збільшити шанси надрукуватися
в літературному журналі................................................123
Українсько-видавницький розмовник..............................126
Книжка..........................................................................134
Самовчитель графомана | 3

Дисклеймер,
або відмова від
претензій
Ц

і нотатки в жодному разі не ставлять на меті когось повчати. Бо автор не може похвалитися ні
тим, що він вундеркінд, першу книжку якого видано, ледь
він навчився правильно зав’язувати піонерський галстук,
ні тим, що в тридцять чотири роки написав тридцять чотири романи, не рахуючи замовних книжок про політиків,
ні тим, що його книжки видають стотисячними накладами, а на їхні презентації збирається стільки охочих, що
їх не в змозі вмістити навіть міський театр, ні навіть тим,
що просто заробляє на життя літературою, хоча саме такі
виняткові приклади в сучасній українській літературі є.
Але автори тих прикладів щось зачаїлися й поки не пишуть самовчителів, і мені доводиться надувати щоки за
них, хоча кандидатура моя викликає більше запитань, ніж
відповідей.
Першу книжку мою було видано у віці, коли Пушкіна вже застрелили на дуелі. І нехай вас не вводить в
оману оце безособове «було видано», бо сам і видав. До
того ж — на позичені гроші. Другу вже видавало, таки да,
видавництво, але вже в тому віці автора, коли Висоцький
доспівався до ділянки на Ваганьково. Правда, того ж року
4 | Антон Санченко

одразу й третю, щоб не панькатися. А четверту й п’яту
лише оце зараз, у 2011. Одним словом, якщо в пана Бога
були якісь плани щодо мене як автора і моїх книжок як навчальних посібників з розумного, доброго, вічного, він не
раз мав втрачати усіляку витримку й вибігати на дорогу
з вигуками: «Де тебе чорти носили?» – так невиправдано
довго, з усіма можливими халепами, я вирішував досить
скромне завдання — написати й видати чергову книжечку. А потім ще дві. А потім ще дві. При чому кожного разу
складалося враження, що роблю я це вперше. (Поки збирався з думками для цього самовчителя цей перелік вже
змінився, процес триває, тому облишу спроби називати
точні цифри.)
Втім, саме цим мої нотатки й можуть бути цікавими тим, хто пише, і хоче, щоб не в стіл і не в ПРОЗУ.ру, а
для людей. До читача ж ведуть дуже різні дороги, і несподівано виявилося, що я пройшов по багатьох з них. От
спитайте в того піонера-вундеркінда, як видати книжку
самвидавом, і чи варто це робити. Не знатиме. А я знаю.
Принаймні, маю власну