КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 712465 томов
Объем библиотеки - 1400 Гб.
Всего авторов - 274471
Пользователей - 125054

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Москаленко: Малой. Книга 3 (Боевая фантастика)

Третья часть делает еще более явный уклон в экзотерику и несмотря на все стсндартные шаблоны Eve-вселенной (базы знаний, нейросети и прочие девайсы) все сводится к очередной "ступени самосознания" и общения "в Астралях")) А уж почти каждодневные "глюки-подключения-беседы" с "проснувшейся планетой" (в виде галлюцинации - в образе симпатичной девчонки) так и вообще...))

В общем герою (лишь формально вникающему в разные железки и нейросети)

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Черепанов: Собиратель 4 (Боевая фантастика)

В принципе хорошая РПГ. Читается хорошо.Есть много нелогичности в механике условий, заданных самим же автором. Ну например: Зачем наделять мечи с поглощением душ и забыть об этом. Как у игрока вообще можно отнять душу, если после перерождении он снова с душой в своём теле игрока. Я так и не понял как ГГ не набирал опыта занимаясь ремеслом, особенно когда служба якобы только за репутацию закончилась и групповое перераспределение опыта

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Сумний Христос (збірка) [Ольга Дучимінська] (doc) читать постранично

Книга в формате doc! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]









Ольга Дучимінська




СУМНИЙ
ХРИСТОС





















Львів
«Каменяр»
1992
ББК 84Ук
Д79


Ім’я Ольги Дучимінської (1883-1988) з’явилось на сторінках авторитетних літературних видань по­чатку століття. За радянських часів письменниця зазнала репресій та переслідувань. Доля конфі­скованих рукописів невідома. Окремою книгою її проза видається вперше. В центрі уваги авторки — життя сучасного їй галицького суспільства.


Упорядник та автор післямови
Роман ГОРАК

Художнє оформлення
БОГДАНА ПІКУЛИЦЬКОГО
















Д Інформ. листок
ІSBN 5-7745-0446-8
© О. В. Дучимінська, 1992
© Р. Д. Горак, упорядкування, післямова, 1992
© Б. Р. Пікулицький, художнє оформлення, 1992



СУМНИЙ ХРИСТОС

Ользі Кобилянській
в 40-літню річницю її праці
на полі літературнім

На роздоріжжі стояв кам’яний Христос, веселий, воскреслий Христос. Проміння довкола його голови розсипало щастя, а усміхнене обличчя розливало довкола супокій — і всі, що переходили роз­доріжжям, кланялися Святому з радістю в душі.
Кам’яний Христос одною рукою вказував у простори вічного царства, а другою — на серце у своїх кам’яних грудях.
Кождому, хто проходив коло нього, кождому, хто тільки глянув у його святе ясне обличчя, кождому ніби вказував — проповідував: через серце до неба, через любов до вічного щастя в небі, дочасного добра на землі!
І дивну міць мав цей Христос зі серцем у кам’яних грудях. До його стіп приходили люди по пораду, потіху, бадьорість. Кому в серці загніздився лихий сумнів, а він щиро зітхнув до кам’яного Христа, дізнавав ласки, розради й супокою душі — сумнів уступав певності.
Кого смуток оповив густим серпанком, а він прийшов до кам’яного Христа, тому в умі ставало ясно, а в душу спливала тиха радість: відходив радий — від радісного Христа. Кого мучила хвороба кволості та зневіри — цей відходив від кам’яного Христа, повний бадьорості й віри. Ці, які мили землю слізьми перед Христом,— відходили з ус­мішкою на губах, славлячи серце Христове у кам’яних грудях.
В недільні ранки приносили дівчата квіти і, прикрашуючи його, співали “Осанну”, а пташки виспівували вічну хвалу Богові, а людям — мир!
Довкола зеленіли поля урожаєм, а чотири доріжки своїми раменами вказували людям шлях на всі чотири сторони світу, що його благословив Христос одною рукою на серці, а другою вказуючи в країну вічного щастя.
І довгі роки стояв цей кам’яний Христос на роздоріжжі — і довгі роки приходили товпи до нього в усякі хвилі свого життя.

Та посіяв чорний бог зілля смутку й зла на землю. Люди одурманені впали в тривогу, ходили один за одним в безладі й безраді, йдучи перед себе без цілі, застрашені й непевні. Велика неміч опанувала всіх, усі серця тривожно билися в прочуванні чогось страшного, в передчутті страшного панування чор­ного бога, в очікуванні жнив посіяного ним насіння.
І забули люди про Христа, про кам’яного Христа на роздоріжжі. Стояв Христос тепер самітний і забутий. Товпи народа пішого й на конях днями й ночами переїздили попри нього, та й ніхто квіток не приносив — стояв, закурений порохами, забутий.

Довкола кам’яного Христа закипіло.
І закурилися доріжки, що вели в чотири сторони світу. Двома доріжками йшли одні, другими двома – другі брати. Стрінулися на роздоріжжі й пролили кров. Потім стихло й опустіло, лишилися тільки малі, чорні могилки на полі, на яких березові хрести простягли свої білі рамена, ніби в просьбі чи в прокльоні, а може, хотіли б захистити чи пересте­регти перед кимось чи чимось. Пташки не співали, добрі люди не ходили білими доріжками, а врожайні поля почорніли присохлою кров’ю.
Кипіло пекло на святій землі поміж добрі люди.

По довгім-довгім часі пронісся знов полями спів пташок, люди й звірята вийшли зі своїх криївок. Настав супокій. Супостат пропав.
І нагадали люди кам’яного Христа, й почали юрбами йти до нього зі своїм серцем.
Коли прийшли на роздоріжжя, стали здивовані. Христос — веселий, воскреслий Христос — похи­лився. Прикляк на одно коліно, на нього спер руку, а на ній похилив сумну голову, на якій замість ореола воскресіння був терновий вінок. Другою рукою притис серце в кам’яних грудях.

Почорнілі поля знов зазеленіли. Доріжки знов показують людям дорогу в світ; білі хрести на могилках почорніли й попадали, могилки зрівняно з землею, пам’ять про тих, що в них спочили, поволі губиться. Пташки знов співають, тільки сумний Христос не підносить своєї голови, не скидає тернової корони зі своїх скроней. Схилив голову й сумує людським горем і людським безсиллям.
Приніс себе в жертву, воскрес, радий, що відкупив люд свій,— та люди знов прибили його на хрест і знов вложили терновий вінок замість корони слави...
І похилився кам’яний Христос у великім болю й смутку — навіки похилився — на роздоріжжі, де чотири доріжки простягли рамена в чотири сторони