Мертвий сніг [Кларк Ховард] (fb2) читать постранично, страница - 7

легкий стукіт черевика по підлокітнику крісла, притишене сопіння.

Коли у Лью вже не лишалось сумнівів щодо того, де стоїть той, другий, він витягнув пістолет і ввімкнув потужний ліхтар.

Людиною в промені світла виявився Генрі Дойл.

Генрі стояв поряд з відкритою шафкою, де містився кінопроектор салону першого класу. В руці він тримав загорнутий у прозору плівку пакет, який формою нагадував цеглину; таких пакетів Лью надивився донесхочу, відтоді як став агентом Управління по боротьбі з наркотиками.

Не випускаючи Генрі з променя світла, Лью вийшов у службовий відсік і ввімкнув горішнє освітлення. Двоє чоловіків пильно дивилися один на одного, не випускаючи й пари з вуст.

– Я знав, що це мусиш бути ти, – мовив нарешті Лью спокійно, без злості. – Ти один у мене зостався. Я тільки сподівався, що помиляюсь.

Генрі тихо крякнув.

– А ти справді-таки помиляєшся. Я ніякий не контрабандист наркотиків. Це зілля приносить на борт у Лімі одна стюардеса, її звуть Труді Річардс. Заносить вона його в своїй сумочці. Під час кіносеансу, коли світло вимкнуто, вона ховає його під проектор. Тут вона сходить, а наркотик летить далі, до Ла-Гуардія. Хтось дістає його потім – не знаю хто. Ба навіть не відаю, як давно це все відбувається. Я встановив це три тижні тому зовсім випадково – коли один із шурупів, яким проектор закріплюється до підставки, послабшав і мені довелося його закручувати.

У Лью звузились очі:

– Ти намагаєшся переконати мене, що сам ти не «мул»? І не переховуєш наркотики, щоб його не знайшли?

Генрі похитав головою.

– Я кладу його точнісінько туди, звідки взяв, буцімто й не доторкався до нього, – тихо вимовив він. А трохи помовчавши, додав: – І тримаю його у себе рівно стільки, щоб устигнути отруїти.

Очі в Лью Марша розширилися, губи недовірливо скривилися:

– Встигнути що?

– Отруїти його, – спокійно повторив Генрі. – Я забираю його на автостоянку й обробляю в багажнику своєї машини. Додаю в нього щурячу отруту. Гадаю, підходить, хіба ні?

– Але... господи... чому? – спитав Лью. – Тобто, що було поштовхом?..

– Пам’ятаєш, ти бачив у мене фотографію мого брата з сім’єю? Гарну темноволосу дівчину? Це була моя небога. В коледжі її знадили до наркотиків. З відмінної студентки вона перетворилася у першокласну шлюху. Завершилося це все на столі в моргу. Померла від переохолодження, виснаження та запалення легенів, а ускладнюючим фактором була її наркоманія. Не думаю, щоб мій брат і його дружина коли-небудь оговталися після цього.

– І ти обрав такий спосіб помсти?

Генрі знизав плечима:

– Цей спосіб аж ніяк не гірший... і, либонь, навіть кращий за багато інших. Скількох гендлярів та наркоманів вам поталанило знешкодити за останні десять днів?

– Що ти маєш на увазі?

– Ось що: я вивів з ладу дев’ятнадцятьох наркоманів і трьох гендлярів, відтоді як почав це. Причому вивів із ладу назавжди! Плюс іще три наркомани, котрі потрапили до в’язниці за вбивство гендляра. В підсумку, на двадцять п’ять паскудників стало менше, Лью. І це лише початок.

Лью через силу міг повірити власним вухам.

– Генрі, це... це ж масове вбивство.

– Як і розповсюдження героїну, Лью, – відказав Дойл. – Тільки те вбивство підступніше, і на нього витрачається більше часу. – Генрі присів на ручку найближчого крісла. – Пам’ятаєш, що ти сказав минулої суботи, коли ми ласували смаженим м’ясом під пиво? Ти сказав, що, коли накриваєш якогось мерзотника, що продає героїн старшокласникам, ти відчуваєш, що зробив щось. І ще сказав, що після цього можеш спокійно спати. Так от, Лью, я відчуваю те саме.

Генрі зважив на долоні брикет героїну.

– Сьогодні я був змушений обробляти цю погань вдома через зливу: в багажнику не зміг би працювати. Я взяв з пакета півчашки героїну і висипав до унітаза. Потім досипав такі ж півчашки щурячої отрути. І повір мені, якщо я покладу це назад до шафки, то піду додому й засну сном немовляти.

Генрі підвівся й простягнув йому пакет:

– Я знаю, ти ще маєш попрацювати, Лью. Я чекатиму на тебе в своєму кабінеті.

Лью мовчки дивився, як Генрі вийшов крізь люк і розтанув у темряві. По тому глянув на брикет наркотику, який тримав у руці, і згадав слова Генрі: «На двадцять п’ять паскудників стало менше. І це лише початок».

Губи Лью рішуче стиснулись. Він став на крісло й акуратно засунув героїн під кінопроектор. Відтак причинив шафку і поквапився до свого друга Генрі.

Примечания

1

Аеропорт у Нью-Йорку, що обслуговує внутрішні рейси.

(обратно)