Мертвий сніг [Кларк Ховард] (fb2) читать постранично
- Мертвий сніг (пер. Вадим Хазін) 142 Кб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Кларк Ховард
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (7) »
Кларк Говард МЕРТВИЙ СНІГ
Коли Генрі Дойл зайшов до центру управління польотами авіакомпанії «Сентеніел», він побачив там двох незнайомих. – Генрі, – мовив керівник центру, – ці джентльмени – агенти Ральф Лендерс і Лью Марш з Управління по боротьбі з наркотиками. Панове, перед вами Генрі Дойл, координатор наших 747-х, які виконують рейси за кордон. Дойл обмінявся рукостисканнями з агентами й сів поруч з ними навпроти стола керівника центру. – Містере Дойл, – звернувся до нього старший з агентів, Лендерс, – впізнаєте ви це? Дойл узяв з його рук якийсь предмет. – Пакет з алюмінієвої фольги для земляних горіхів, – констатував він. По тому повернув до себе цей порожній пакет зворотним боком і побачив найменування фірми, написане іспанською мовою. – Схожий на ті, які ми завантажуємо в Лімі, Перу, на зворотному шляху рейсу 211. – Саме так воно й є, – ствердив Лендерс. Керівник центру, котрий мовчки сидів за столом, нахилився вперед: – Генрі, вони знайшли цей пакет минулого тижня в кишені піджака одного торговця наркотиками. Мертвого торговця наркотиками. – Прізвище мерця – Уркос, – продовжив Лендерс. – Він був відомий як посередник між групою перуанських виробників героїну і нью-йоркською мережею його роздрібного збуту. Опріч того, що торгував наркотиками, він і сам належав до числа наркоманів. Саме через це й помер: прийняв дещицю цього, як вони звуть його, «мертвого снігу» – поганого героїну, і той його вбив. – Агент стрівся поглядом з Генрі Дойлом. – Ми гадаємо, що цей поганий наркотик прилетів сюди саме рейсом 211 компанії «Сентеніел» з Ліми. Генрі знизав плечима: – Що ж, це ймовірно. – Ви начебто не здивовані, – зауважив Лендерс, підвівши брови. Тепер Генрі злегка гмукнув: – Містере Лендерс, рейс 211 виконує літак «Боїнг-747». Чи знаєте ви, як ми звемо 747-й? Ми звемо його Товстим Альбертом. І ось чому: його довжина сягає майже 72 метри, висота – 16 з половиною, розмах крил – 60 м, а вага при повному завантаженні – понад 350 тонн. Він перевозить 450 пасажирів на відстані до семи тисяч миль. То чи маю я дивуватися, що хтось потай провіз на ньому наркотик? Керівник центру посміхнувся: – Генрі працює в «Сентеніелі» вже двадцять вісім років, джентльмени. І багато чого побачив за цей час. – Можливо, він має деякі ідеї щодо того, як саме можна провезти наркотики на борту його Товстого Альберта, – зауважив Лендерс. – Мені страшенно не хотілося б перелічувати всі можливі варіанти, – відказав Генрі. – Це зілля можна заховати в першому-ліпшому з чотирьохсот п’ятдесяти сидінь. У першому-ліпшому з тринадцяти туалетів. У стельових відсіках. У бильцях крісел, де вмонтовано попільнички. В подушках. Серед продовольчих припасів, ручної поклажі екіпажу, в паливних баках... Та в сотні різних місць. У двох сотнях. – Скільки осіб мають доступ до цих місць, містере Дойл? Скільки осіб беруть участь у підготовці 747-го до польоту? – Що ж, давайте підрахуємо, – Дойл став записувати цифри на аркушику паперу. – Отже, 22 особи – прибиральна команда, шестеро – розвантаження багажу, двоє на асенізаційній машині з помпою для прочистки туалетів, один на подачі мастила, двоє на заправці пальним, один по кондиціонерах, один по миттю ілюмінаторів, два інженери по перевірці роботи двигунів; опріч того, ще 16 бортпровідників і троє пілотів. Разом виходить 56 чоловік. – Декого ви проминули, – відзначив Лендерс. – Кого ж? – Генрі насупився. – Себе. Координатора 747-х. – Отже, п’ятдесят сім, – поправився Генрі. – Тепер, – сказав Лендерс, – хто з цих людей має доступ до всього літака? У будь-яку його частину? – Ніхто з них. У кожного – своя певна робоча зона. – Ви знов проминули когось. – Знов-таки забув про себе, – визнав Генрі. – Ви маєте рацію: весь літак – мій. І до чого ви хилите? Чи не я, дякуючи цьому, ваш найперший підозрюваний? – Навпаки, завдяки цьому ви краще за будь-кого можете допомогти нам знайти канал. Ні, вас ми не підозрюємо, містере Дойл. Вас ми вже ретельно перевірили. – Лендерс вийняв з кишені записник і зачитав: «Генрі Альберт Дойл, 50 років, дружина померла п’ять років тому, дітей немає, живе сам, маленький будиночок у пристойному районі, повністю виплачений три роки тому, їздить на «Форді» моделі 1978 року, хобі – колекціонування марок, тримає двох котенят, щолипня бере двотижневу відпустку, щоб поїхати до брата і його родини в Індіану, працює в авіакомпанії «Сентеніел» з 1954 року, бездоганний послужний список». – Ви забули про морозиво з шоколадною стружкою, – сказав Генрі. – Про що? – Морозиво з шоколадною стружкою. Це мій улюблений десерт. Ви це випустили. Лендерс стримав посмішку: – Я зроблю зауваження своїм працівникам за це. Генрі відкинувся в кріслі: – То чого ж ви від мене хочете? – Як я вже казав, допомогти нам знайти канал. З тим щоб ми могли закрити його наглухо і цим самим частково перекрити контрабанду героїну –- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (7) »
Последние комментарии
11 часов 8 минут назад
11 часов 9 минут назад
16 часов 28 минут назад
20 часов 9 минут назад
20 часов 30 минут назад
21 часов 24 минут назад