КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 713244 томов
Объем библиотеки - 1404 Гб.
Всего авторов - 274674
Пользователей - 125099

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. Я лично общался с рабочим на заводе Свердлова, производившего

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +2 ( 2 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Медаль [Григір Михайлович Тютюнник] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

www.ukrclassic.com.ua – Електронна бібліотека української літератури


Григір Тютюнник

МЕДАЛЬ


Н о в е л а


Десь під вечір, після кількаденної відлиги, взялося на мороз.


Данько знав про те напевно, навіть не злазячи з печі,—знав по тому,


як з хати ще опівдні змандрувала важка, настояна на кутковій цвілі


сирість, а замість неї вбрався сухий лоскотний дух, од якого стало


легше дихати, хоча й холодніше. Було в Данька ще кілька приміт:


осокір, що ріс біля причілкової стіни, перестав густи віттям і ледь


чутно задзвенів ним, а вітер у бовдурі вже не шепелявив, як раніше, і


не товкся під стріхою, а козакував собі кругом хати, посвистуючи та


порипуючи іржавим прибойцем у наличнику, на якому висіла


571


навкосяк старовинна одностулкова віконниця —єдина на всі четверо


вікон.


Данько вже кілька днів не ходив на воловник, де працював коло


бугаїв постійником, бо заслаб остаточно: ноги понабрякали так, що


вже й холоші вище як до литки не підкачувалися, попід очима


налилися важкі водяні міхури, руки стали негнучкі, немов отерпли.


Сусіди, де були молодші й здоровіші, заносили Данькові щовечора


горнятко чорної квасоляної юшки з громадського казана і, доки він їв,


точніше пив, підставивши долоню під підборіддя, розповідали щораз


одну й ту ж новину.


—Казали, дядьку, голова, щоб ви завтра на роботу йшли, бо всі


бояться до бугаїв підходити.


Данько швидко навхилки випивав юшку, завжди рівно в три


ковтки, прожовував п’ять-шість розімлілих квасолин з денця і, трохи


відпочивши від ще більшого голоду, казав:


—За юшку, передай, спасибі... А на роботу —негодящий, скажи...


Скажи: ніг не подужає дядько. Мовляв, руками ще сяк-так володає, а


ногам —квит...


Сусіда мовчки погоджувався, бо й сам бачив, що дядько зовсім


охляли, забирав порожнє горня і йшов собі. А Данько ще довго


ворочався на холодній черені, боячись заснути, бо тоді йому верзлася


їжа: куліш, затірка, оладки з кукурудзяного борошна, товчена


картопля, житні пироги з буряком та калиною —одне слово, те, що


він їв останні два роки по демобілізації. То були тяжкі, виснажливі


сни. Данько прокидався від них украй змучений, обмацував


тремтячою рукою холодні простінки, коминок, широко розплющував


очі, намагаючись збагнути —наснилися йому ті ласощі, а чи й справді


він їв...


Та найтяжчими були сни з тих часів, коли він воював у Польщі.


Тоді йому снилися й пахли інші страви —такі масні, що з них і пара


не схвачувалася, і такі густі, що й ложкою не повернеш. А ще


вздрівалися й пахли йому молодою живицею сиві Сандромирські


сосни та по-вранішньому вологі піски на косогорах, і дими з ротних


кухонь були такі голубі й прозорі, що зливалися з небом і манили


кудись, немов хотіли піднести його, Данька, тоді ще не старого


дебелого солдата петеерушника, кудись високо-превисоко, під


самісінькі хмари...


—Дядьку, дядьку! —загукали раптом знадвору і постукали в


шибку: —Чуєте, дядьку Даниле? Казали голова, щоб ви швиденько


вставали та йшли в сільбуд.


—Чого? —кволо запитав Данько. Але, збагнувши, що його з-під


вікна не почують, тяжко звівся на лікоть і, набравши в злежані легені


більше духу, крикнув: —Чого, питаю?


572


—Хтозна, не кажуть! Звеліли тільки, щоб ви вставали та йшли


мерщій...


Данько зітхнув і приліг на подушку. А перепочивши якусь хвилю,


став обертатися ногами до злазу.


В сінях він довго обмацував темні закутки, доки знайшов старий


навильник, що правив йому за костур, і, важко підтягуючи ноги,


переступив поріжок.


Надворі було вже поноченько, хоч заграва на заході ще не згасла, а


тільки опустилася нижче до землі й затужавіла над обрієм густо-червоною смугою. На річці тьмяно поблискував тоненький після


відлиги лід, пахло мерзлими верболозами та сухими очеретами, а по


горі попід лісом синіли прикидані снігом скирти, обсмикані знизу і


тому схожі на великі гриби.


Де-не-де по селу вже світилося, і ті