КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714295 томов
Объем библиотеки - 1412 Гб.
Всего авторов - 275021
Пользователей - 125157

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +2 ( 3 за, 1 против).
Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +6 ( 6 за, 0 против).

Ігор – князь сіверський [Степан Васильович Руданський] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

1

Чи ж не го­же ж то нам бу­де
Словом давнім, бра­те,
Словом труд­них оповідок
Пісню над­по­ча­ти,
Пісню то­му Іго­реві,
Святослава си­ну,
Що во­див ко­лись на бійку
Храбрую дру­жи­ну?
Та й по­ча­ти тую пісню,
Як би­ли­на бає,
А не з дум­ки, не з за­мис­лу,
Як Бо­ян співає.
Бо Бо­ян той, як ко­му лиш
За пісню бе­реться,
То мис­лею по де­реві
Так і роз­те­четься.
І га­няє сірим вов­ком
Через го­ри, яри,
І літає ор­лом си­вим
Під самії хма­ри.
І лиш бу­ло усо­биці
Давні спо­га­дає,
Десять со­колів на ста­до
Лебедів пус­кає.
І ко­то­рую лебідку
Сокіл до­ти­кає,
Та лебідка по­пе­ре­ду
Пісню і співає
То ста­ро­му Ярос­ла­ву,
То то­му Мстис­ла­ву,
Що ка­созько­го Ре­де­дю
Зарізав на сла­ву.
Або ко­ли спо­га­дає
Недавню го­ди­ну,
То й Крас­но­му Ро­ма­нові,
Святослава си­ну.
Не со­колів на лебідок
Той Бо­ян пус­кає:
То він пальці свої віщі
На стру­ни спус­кає.
І на живі тії стру­ни
Лиш пальці нас­ко­чуть,
То во­ни вже самі сла­ву
Князям і бренько­чуть.
Так пічне­мо ж собі, бра­те,
Пісню ту співа­ти
Від Вла­ди­ми­ра ста­ро­го
До Іго­ря то­го,
Що закріпив собі ро­зум
На буйнії волі,
Що на­ост­рив своє сер­це
Одвагою в полі;
Що з од­ва­ги і дру­жи­ну
Повів мо­ло­децьку
За рідную зем­лю руську
В зем­лю по­ло­вецьку.

2

Глянув Ігор про­тив сон­ця -
Сонце по­мер­ка­ло,
І од не­го ціле військо
Тьмою прик­ри­ва­ло.
А він ка­же до дру­жи­ни:
"Браття і дру­жи­но!
Лучче ж нам по­тя­тим бу­ти
Ніж в по­лоні ги­нуть!
А ся­де­мо, милі брат­тя,
На бистрії коні,
Подивимся, по­гу­ляєм
По синьому Доні!"
Спала кня­зеві охо­та
Дону скуш­ту­ва­ти;
І в за­палі за­був знам'я
І став про­мов­ля­ти:
"Хочу з ва­ми, ру­си­на­ми,
Військом мо­ло­децьким,
Коп'є своє при­ло­ми­ти
В полі по­ло­вецькім
Хочу в полі по­ло­вецькім
Голову зло­жи­ти
Або До­ну ве­ли­ко­го
Шеломом по­пи­ти!.."
О Бо­яне мій, Бо­яне!
Старий со­ловію!
Пощебечи пол­ки тії,
Бо я не умію.
Ти по де­реві мис­леннім
Соловейком граєш,
Ти до хма­ри і до не­ба
Думкою літаєш.
Ти споїв би враз і сла­ву,
І тодішнє го­ре,
Ти слідив би за Тро­яном
Через ліса-го­ри.
Скажи ж мені, як по­ча­ти,
Подай мені ру­ку!..
Може, бу­ло так співа­ти
Олегову вну­ку:
Не со­ко­ли че­рез по­ле
Од вітру не­суться,
Галичі ста­да до До­ну
Великого б'ються.
Або, мо­же, мій Бо­яне,
Велесовий вну­че,
Може, мені так по­ча­ти,
Може, бу­де луч­че:
Іржуть коні за Су­лою;
В Києві весілля;
Трублять тру­би в Но­вог­раді,
Стяги край По­тив­ля.
Ігор тілько Все­во­ло­да
Милого че­кає.
Аж Все­во­лод при­бу­ває,
Брата і вітає:
"Один ти, мій бра­те-світе!
Одна моя сла­ва!
Таж обид­ва ми, Іго­рю,
Сини Свя­тос­ла­ва!
Сідлай, бра­те, свої коні,
А мої го­тові,
Там, у Курська, осідлані
Стоять на­го­тові.
А мої ку­ря­ни - жваві
І свідомі діти:
Вони в ме­не під тру­ба­ми
Змаленьку впо­виті,
Кінцем коп'я го­до­вані,
Зросли у ше­ломі,
Путь-дороги їм відомі,
Яри їм зна­комі.
У них лу­ки на­тяг­нуті,
А ту­ли одк­риті,
У них шаблі на­ост­рені
Ще й крівлею злиті.
Самі ска­чуть се­ред по­ля,
Як вов­ки кро­ваві,
Шукаючи собі честі,
А кня­зеві сла­ви!"
І всту­пив мо­гу­чий Ігор
В стре­ме­но но­гою.
І поїхав з своїм військом
По чис­то­му по­лю.
Сонце йо­му путь-до­ро­гу
Тьмою зас­ту­пає,
І ніч стог­не і грізьбою
Птахів роз­буд­жає,
І звіри­на се­ред сте­пу
Свище, за­ви­ває
І на де­реві ви­сокім
Диво вик­ли­кає.
І шле чут­ку на По­мор'є,
Сулу і Су­ро­же,
Волгу, Кор­сунь і до те­бе,
Тьмуторканський бо­же.
І по­ловці не­го­тові
Дороги об­ра­ли
І до До­ну ве­ли­ко­го
Степом пробіга­ли.
І скрипіли їх