КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 712668 томов
Объем библиотеки - 1401 Гб.
Всего авторов - 274519
Пользователей - 125063

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

Влад и мир про Шенгальц: Черные ножи (Альтернативная история)

Читать не интересно. Стиль написания - тягомотина и небывальщина. Как вы представляете 16 летнего пацана за 180, худого, болезненного, с больным сердцем, недоедающего, работающего по 12 часов в цеху по сборке танков, при этом имеющий силы вставать пораньше и заниматься спортом и тренировкой. Тут и здоровый человек сдохнет. Как всегда автор пишет о чём не имеет представление. У него танки собирают на конвейере. Да такого и сейчас никто не

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Владимиров: Ирландец 2 (Альтернативная история)

Написано хорошо. Но сама тема не моя. Становление мафиози! Не люблю ворьё. Вор на воре сидит и вором погоняет и о ворах книжки сочиняет! Любой вор всегда себя считает жертвой обстоятельств, мол не сам, а жизнь такая! А жизнь кругом такая, потому, что сам ты такой! С арифметикой у автора тоже всё печально, как и у ГГ. Простая задачка. Есть игроки, сдающие определённую сумму для участия в игре и получающие определённое количество фишек. Если в

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
DXBCKT про Дамиров: Курсант: Назад в СССР (Детективная фантастика)

Месяца 3-4 назад прочел (а вернее прослушал в аудиоверсии) данную книгу - а руки (прокомментировать ее) все никак не доходили)) Ну а вот на выходных, появилось время - за сим, я наконец-таки сподобился это сделать))

С одной стороны - казалось бы вполне «знакомая и местами изьезженная» тема (чуть не сказал - пластинка)) С другой же, именно нюансы порой позволяют отличить очередной «шаблон», от действительно интересной вещи...

В начале

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Стариков: Геополитика: Как это делается (Политика и дипломатия)

Вообще-то если честно, то я даже не собирался брать эту книгу... Однако - отсутствие иного выбора и низкая цена (после 3 или 4-го захода в книжный) все таки "сделали свое черное дело" и книга была куплена))

Не собирался же ее брать изначально поскольку (давным давно до этого) после прочтения одной "явно неудавшейся" книги автора, навсегда зарекся это делать... Но потом до меня все-таки дошло что (это все же) не "очередная злободневная" (читай

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
DXBCKT про Москаленко: Малой. Книга 3 (Боевая фантастика)

Третья часть делает еще более явный уклон в экзотерику и несмотря на все стсндартные шаблоны Eve-вселенной (базы знаний, нейросети и прочие девайсы) все сводится к очередной "ступени самосознания" и общения "в Астралях")) А уж почти каждодневные "глюки-подключения-беседы" с "проснувшейся планетой" (в виде галлюцинации - в образе симпатичной девчонки) так и вообще...))

В общем герою (лишь формально вникающему в разные железки и нейросети)

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).

Полонені вогняної безодні [Борис Захарович Фрадкін] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Борис Фрадкін ПОЛОНЕНІ ВОГНЯНОЇ БЕЗОДНІ







У СВІТІ ВОГНЮ І КАМЕНЮ





• 1

— Пора!

Вадим рішуче відсунув недопиту склянку чаю і підвівся.

— Але в нас є ще час, — заперечила Лена. — Старт призначено на дванадцяту, а зараз тільки початок дванадцятої.

— Нетерпіння — головний Вадимів порадник, — відгукнувся Андрій, який стояв біля вікна. — Ох, і перепало сьогодні від нього механікам! Ні на мить присісти не дав.

— Удвох на одного? — усміхнувся Вадим. Він обійшов стіл, пригорнув Лену. — Зате ж рейс який! Увесь світ завмер, чекаючи перших спалахів у двигуні ПВ-313. Андрій — людина байдужа, але ти, Леночко, не можеш не зрозуміти, яку чудову сторінку в історії підземної техніки ми маємо перегорнути.

Андрій мовчки дивився у вікно, в нічну темряву.

— Пора! — повторив Вадим

… Машина вирвалася за місто й помчала широким та безлюдним цієї пізньої години шосе. За рулем сиділа Лена. Вона вела електромобіль туди, де серед неясних обрисів гір світилися вогні стартового майданчика.

Обабіч шляху тягнулись яблуневі гаї. Вітер, залітаючи в напіввідчинене вікно кабіни, доносив аромат стиглих плодів. У небі мерехтіли яскраві серпневі зорі.

Дорога стрімко злетіла вгору, потім круто впала донизу. Електромобіль рухався майже безшумно. З верховини наступного підйому відкрився вид на стартовий майданчик, по краях якого височіли корпуси допоміжних служб і станції зв'язку. Звідси починали свій шлях підземні кораблі особливої конструкції — вони з'явилися всього шість років тому і призначалися для вертикальної проходки землі.

За колодязями, що лишалися в граніті, можна було полічити кількість проведених випробувань. Вихід з колодязя заливали бетоном. Світло-сірі пробки виразно виступали на темній поверхні граніту.

Промені прожекторів схрещувалися в центрі майданчика, освітлюючи ПВ-313. Він підіймався величезною циліндричною баштою, його металева полірована поверхня виблискувала так сліпуче, що Лена, вийшовши з електромобіля, затулила очі долонею.

— Ось він, наш красень! — Вадим на мить завмер, милуючись підземоходом.

Висота корабля досягала п'ятдесяти двох метрів, діаметр дорівнював семи з половиною метрам. Звужена вгорі частина корпусу робила його схожим на космічний корабель. Та на відміну від ракетоплана ПВ-313 не мав ні хвостового оперення, ні ілюмінаторів. До того ж його нижня носова частина була тупа, зрізана й правила за опору підземоходові.

Майданчик здавався безлюдним. Поруч із підземоходом Лена побачила масивну споруду, яка нагадувала портовий підйомний кран, тільки була значно вища — під нею вільно вміщувався ПВ-313. Цей підйомник мав ліфт для доставки людей і вантажу до люка в горішній хвостовій частині корпусу корабля. Вершина підйомника являла собою кабіну, покриту прозорим куполом.

Біля ліфта Вадима, Лену та Андрія зустрів черговий по старту.

— Добривечір, — привітався він.

— Уже ніч, — поправив його Вадим. — Усі зібрались?

— Так.

— І головний конструктор приїхав?

— Тільки-но.

— Чудово.

Вадим ще раз оглянув підземохід, повернувся до дружини й разом з нею зайшов у ліфт.

Нагорі, в кабіні, зібралися друзі та родичі членів екіпажу. Вадим наблизився до матері. Вона підвелася назустріч, немолода, сивіюча, але ще поривчаста, з живим, енергійним обличчям.

— А батько? — запитав Вадим.

— Його викликали на будівництво. Зате я не стрималась, приїхала. Про цей рейс стільки розмов! Лено, ти не влаштувала йому сцени? Щойно справили весілля, а він вирушає в рейс.

— Хіба його спиниш, мамо?

— До того ж лише на дві доби, — зауважив Вадим.

Він пішов до головного конструктора. Аркадій Семенович Ремізовський зустрів його пильним поглядом. Скупо усміхнувся. Геолог Дектярьов, що стояв поруч, невисокий, кремезний мужчина, сказав:

— Ось і наш командир. Ще чверть години — і в дорогу.

— До старту все готово, — промовив головний конструктор. — Машини оглянуто двічі.

— Тричі, — уточнив Вадим. — Я оглядав їх особисто.

До співрозмовників підійшли інші члени екіпажу: високий, худорлявий атоміст Біронт, один з найстаріших водіїв підземоходів Міхєєв, зв'язківець Скорюпін, механік Андрій Чураков.

— Час, — уриваючи розмову, Вадим подав знак черговому по старту.

Той підійшов до пульта, натиснув кнопку. На кутових вежах майданчика замиготіли червоні попереджувальні вогні, завила стартова сирена.

Вадим обійняв матір, поцілував у щоки. Потім рвучко пригорнув до себе Лену.

— Вадиме Сергійовичу, — головний конструктор міцно стиснув Вадимову долоню, — запам'ятайте: ніякого риску. Точне виконання програми випробувань. За