Правда про секс. Ілентина [Валія Киян] (fb2) читать постранично
Возрастное ограничение: 18+
ВНИМАНИЕ!
Эта страница может содержать материалы для людей старше 18 лет. Чтобы продолжить, подтвердите, что вам уже исполнилось 18 лет! В противном случае закройте эту страницу!
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (60) »
Валія Киян, Юра Лоцький ПРАВДА ПРО СЕКС. ІЛЕНТИНА
Дякуємо друзям реальним і віртуальним, дякуємо знайомим і незнайомим людям, всім хто поділився з нами своїм здобутим сексуальним досвідом і чия скромність не дозволяє нам назвати їхні імена. Всі події і персонажі в книзі видумані і всяка подібність з реальними може бути тільки випадковою.
Я, Ілентина, вирішила написати роман про секс. Розпитала людей знайомих і незнайомих, що таке секс? Який секс вони мали? Потім, як зуміла, так написала. А ще я мріяла, яким секс міг би бути.
1
Реальність. — Я розповім вам притчу, — сказав Арій. — Я не знаю чия вона, не запам’ятав, але мені сподобалася. Так от: «В одному селі жителі зібралися і вирішили послати молодого односельчанина, щоб він знайшов Правду, побачив, як вона виглядає і потім розповів їм. Вона напевно дуже красива, думали вони, бо немає нічого краще ніж Правда. Пішов він, ходив довго і зустрів красиву жінку. — Ти мабуть і є Правда? — запитав у неї. — Ні. Я — Брехня, — відповіла. Далеко зайшов, багато бачив гарних жінок, але серед них не було Правди. То Брехня, то Напівбрехня, то Кривда. І нарешті хтось сказав йому, що отам за селом в халупі живе Правда, але вона дуже страшна. Пішов він туди, бо мусив бачити Правду. Дивиться, а там така страшна жінка. — Ти Правда? — запитує. — Так, я Правда. — Але ж ти така страшна. — Знаю! — відповідає — Я дуже страшна, це правда. — А що ж я людям скажу, вони думали, що ти красива. — А ти їм збреши!Віртуальність. Велике золоте сонце заходить в море. Берег, на виступі скелі двоє, ВІН і ВОНА. Хвилі перемивають пісок. Трохи далі від берега пасеться табун однорогів. Голос за кадром: — І де вони займуться сексом? На нагрітому сонцем камені? На пляжі на мокрім піску? У воді? На кам’яних брилах вже нікого немає, немає на пляжі, немає на березі, немає у морі, але над морем в польоті освітлені останніми сонячними променями вони кохаються.
Реальність. Минуле. Літо. Велика спека. Людна міська вулиця, старі будівлі, пам’ятники архітектури, вимощена великими каменями бруківка. Троє чоловіків сидять на узбіччі на бордюрі і п’ють пиво (тоді ще можна було пити пиво на вулиці). Дві жінки стоять поряд, розмовляють між собою і з чоловіками. Ілентина говорить: — Таленка, я маю тобі щось сказати. — Відходять. — Твоєї сестри кавалер, сидить на землі в шортах, він без трусів і все його, «хазяйство», що має в шортах, видно через штанину. Попередь його, хай так не сідає, багато людей бачать, що в нього там. Таленка йде на те місце де раніше стояла Ілентина, дивиться, повертається до неї. — Так все дуже добре видно. Але я не можу про це сказати йому, я попрошу зробити це свого чоловіка. — Відкликає чоловіка, шепоче йому. Чоловік йде на те ж місце, дивиться, потім повертається до жінок. — Так він без трусів, все "хазяйство» видно. Але ж є на що подивитись! То не соромно показати! Якщо я скажу йому, що видно, він буде почувати себе ніяково. Як бути? Поки вони думають. Двоє чоловіків, що ще сидять, захоплюються розмовою, повертаються, один до одного обличчям. На шортах робиться складка і закриває видовище.
Віртуальність. Над містом вітер розгортає грозові хмари. На хмарах в світлі блискавок видно як ВОНА обнімає ЙОГО. Краплі вологи на шкірі виблискують при кожному спалаху. Переплітаються руки, ноги. — Які пестощі ти любиш? — Я соромлюся сказати. — Говори, не соромся. Розвівається наелектризоване волосся. Сильна чоловіча рука обіймає жіночі плечі. Сріблясті хмари окутують їх.
Реальність. — Новий рік Ріна зустрічатиме в Європі. — Це добре? — Не знаю. — Таленка замислилася. — Може й добре. Вона листувалася по інтернету з одним чоловіком і поїхала зустрітися з ним, щоб побачити один одного. Таленка заховала мобільний телефон до кишені, одягла на руки рукавиці, підійшла ближче до Ілентини. Під ногами скрипить сніг, з гори на пластикових тарілках з’їжджають діти. — Ріна освоїла комп’ютер? — Ні. Дочка прописала її на сайт знайомств, вона вже не живе зі своїм колишнім чоловіком, і діти підтримують її. В Таленки знову дзвонить телефон, вона дістає його, відходить. Поки Таленка говорить по телефону, до Ілентини підходить Арій. — Не вірю я в знайомства по інтернету. — Чому? Яка різниця де познайомитися? Чи чоловікам обов’язково потрібно полапати жінку? — Арій закурює цигарку, відганяє рукою дим, переходить, стає від Ілентини з другого боку, щоб дим не заважав. — Чоловікам потрібно жінку бачити, а то і написати можна, що завгодно, і фото виставити не своє. Повертається Таленка. — Це знову Ріна дзвонила. — Як що вона так часто дзвонить, значить їй там не подобається. — Він хоче сексу. І говорити вони не дуже можуть, язиковий бар’єр заважає. Знову дзвінок. Таленка навіть не встигла одягнути рукавицю, дмухає
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (60) »
Последние комментарии
12 минут 39 секунд назад
21 минут 19 секунд назад
42 минут 44 секунд назад
47 минут 14 секунд назад
49 минут 21 секунд назад
2 часов 10 минут назад