Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби [Яна Олександрівна Батій] (pdf) читать онлайн

ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ

УКРАЇНА
СЛАВЕТНІ ГЕТЬМАНИ

ТА ІЇІШ І ВИДАТНІ ПОСТАТІ КОЗАЦЬКОЇ ДО БИ

ВИДАВНИЦТВО

РАНОК

----- ДИТЯЧА Енциклопедія

УКРАЇНА
СЛАВЕТНІ ГЕТЬМАНИ

ТА ІНШІ ВИДАТНІ ПОСТАТІ КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ

ВИДАВНИЦТВО

РАНОК

УДК 030(477)
ББК 92(4Укр)
Б28

Видано за ліцензією TOB Видавництво «Ранок»
Батій Я. О.

Б28

Україна. Славетні гетьмани та інші видатні постаті козацької доби. —X.: «Веста», 2010.— 128 с.: іл.
ISBN 978-966-08-4685-2.
Перша письмова згадка про українських козаків датується 1489—1492 роками. Саме з того моменту
розпочалася історія козацтва —історія битв, походів, поразок і перемог. Усі визначні події тих часів повяз ані
з іменами певних осіб: козацьких ватажків, отаманів, гетьманів. Про них і піде мова в даній книзі.
УДК 030(477)
ББК 92(4Укр)

Н ауково-популярне видання
Батій Я на О лександрівна
УКРАЇН А . СЛАВЕТНІ ГЕТЬМАНИ
ТА ІНШ І ВИ ДА ТН І ПОСТАТІ К О ЗА Ц Ь К О Ї Д О Б И
Ведучий редактор Н. В. Бірічева
Технічний редактор С. В. Вітковський
Коректор Н. В. Красна
Код Р10728у. Підписано до друку 15.10.2009. Формат 84x108/16. Папір крейдяний.
Гарнітура Петербург. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 13,44.
ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 3323 від 26.11.2008.
61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А.
Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а.
Тел. (057)719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: office@ranok.kharkov.ua
З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові — (057) 712-91-44,712-90-87;
Києві - (044) 599-14-53,417-20-80; Донецьку - (062) 345-98-24;
Житомирі — (0412) 41-27-95, 44-81-82; Дніпропетровську — (056) 785-01-74;
Львові — (032) 243-08-85; Сімферополі — (0652) 22-87-01, 22-95-30;
Тернополі — (0352) 40-01-37,53-32-01; Миколаєві —(0512) 35-40-39,
Рівному — (0362) 26-34-20; Сумах — (0542) 21-07-35;
'Черкасах - (0472) 64-41-07, 36-72-14.
E-mail: deti@ranok.kharkov.ua
Представництво в Росії: ТОВ «Книги Украины» м. Ростов-на-Дону (8632) 30-61-47,30-61-48,30-61-49
E-mail: echo@ic.ru
«Книга поштою»: 61045 Харків, а/с 3355. Тел. (057)717-74-55, (067)546-53-73.
E-mail: pochta@ranok.kharkov.ua
www.ranok.com.ua

ISBN 978-966-08-4685-2

© Я. О. Батій, текст, 2010
© ТОВ Видавництво «Ранок», 2010

0 лямок

КОЗАЦЬКИЙ РОДОВІД
В одному зі ст ародавніх переказів Україну н а ­
звано «шматочком раю на зем лі». М абут ь
тому доводилося народові знову й знову боро­
нити її від запеклих зазіхань чужинців. Протя­
гом віків, починаючи з 15 століття, об ов’язок
охорони українських зем ель покладався на ко­
зацт во. Степові лицарі недарма називалися
саме козаками; це слово м ає тюркське похо­
дження і означає «вільна, незалеж на лю дина»,
«людина поза підданст вом». Постійна загроза
нападу татар призвела до занепаду південних
зем ель України, де ут ворився досить великий
м алозаселений регіон — так зване Дике Поле,
у життя якого панівна верхівка того часу м ай ­
же не вт ручалася.
Саме на прост орах Дикого Поля — між се­
редньою і нижньою течією Дніст ра на заході,
нижньою течією Д ону і Сіверським Дінцем на
сході, від річок Самари та Інгулу до Азовського
і Чорного морів на півдні — існувала постійна
необхідність відбиватися від нападів степо­
вих кочовиків. З а цих ум ов войовничі мешканці
регіону були змуш ені постійно вдосконалю ва­
ти свою військову майстерність, дбати про

особливу організацію навіть повсякденного
життя. Поступово козаки перетворилися
на професійних воїнів, оборонців України від
свавілля польської шляхти та м усульм анської
загрози, на останній форпост християнського
світ у на Сході. Н едарма ж степових лицарів
часто порівнюють із хрестоносцями!
Таке життя пот ребувало постійного напру­
ження всіх духовних і фізичних сил, і немає
нічого дивного у тому, що в козацькому середо­
вищі з ’явилося чимало видатних постатей —
неперевершених полководців і держ авних дія­
чів. Саме тут народж увалися перші паростки
української держ авності і ф орм увалася н а­
ціональна свідомість нашого народу.
Перша письмова згадка про українських козаків
дат уєт ься 1489—1492 рокам и. Саме з того
часу і веде відлік історія козацтва — історія
героїчних битв, відчайдуш них авант юр, см іли­
вих походів, гірких поразок й славетних пере­
мог. Усі визначні події тих часів п о в’язані
з іменами козацьких ватаж ків — гетьманів,
кошових отаманів, полковників. Про них і піде
м ова в цій книзі.

ВИТОКИ КОЗАЦТВА
Наприкінці 14 століття більшість україн­
ських земель належали до складу Речі
Посполитої. Козаки того часу — мешканці
степів — вели кочовий і військовий спосіб
життя, здобували собі засоби до існування за
допомогою війни і різноманітних промислів
(полювання, рибальства, пізніше торгівлі та
землеробства). Ці люди брали участь у вій­
ськових походах, входили до складу вій­
ськових загонів чи надвірної охорони замож­
них людей (шляхти, торгівців), служили
у військах різних держав, зокрема Речі Поспо­
литої, у деяких випадках нападали на панські
маєтки та купецькі каравани. Але вже в 15
столітті степові області України стають при­
датними для ведення землеробства, і шляхта
Речі Посполитої починає вимагати привілеїв
на землі у цьому регіоні. Утворюються
величезні маєтки, які вирощують зерно для
експорту в Європу, посилюється тиск на на­
селення, і велика кількість людей іде далі
в степи, поповнюючи склад козаків.
Гуртуючись, вільні люди влаштовували
тимчасове житло, вели спільне господарство:
збирали мед диких бджіл, вичиняли шкури,
в®лили м@со та рибу. На початку зими
втікачі поверталися до своїх домівок.
У степах козакам не раз доводилося всту­
пати в сутички з татарами, які використову­
вали Дике Поле як пасовище для своїх
табунів. У ті часи багато козаків гинуло і по­
трапляло у полон, але і козаки били татар,
відбираючи у них зброю і худобу, яку ділили
між собою порівну.

У першій половині 16 століття
кількість козацтва ставала все
більшою, і з напіввійськового
промислу воно перетворювалося
на окремий стан тогочасного
українського суспільства. Виро­
блялися і встановлювалися
військова організація,
адміністративний устрій,
закони і звичаї. Не раз
козацтво починало по­
встання проти
національного та
релігійного гніту
шляхетської Польщі. Зі свого
боку Польща використовувала
козаків як військову силу для
захисту від нападів татар
і турків, задля чого з козаків
було утворено реєстрові полки,
що перебували на військовій
службі у польської держави.
У 16 столітті основним центром
розселення козацтва стало Запорож­
жя, або Низ (територія поблизу
Дніпровських порогів). Звідси і на­
зва козаків —запорозькі, або низові.
Козаки заснували укріплені поселення — Січі. А в се­
редині цього ж століття відбулися перші походи козаків
на турецькі міста. За свою службу козаки звільнялися
від податків, отримували землю та ще й користувалися
судовим імунітетом. Тоді ж було вперше передано ко­
закам клейноди та дано у володіння місто Трахтемирів
із Зарубським монастирем, який став першим лікар­
няним закладом для поранених у боях козаків.

С. Васильківський. «Сторожа запорозьких вольностей»

ВИТОКИ КОЗАЦТВА
Остап (Остафій) Дашкевич
(? —1535)
Литовський воєвода, Черкаський та Канівський
староста (1515—1535) Остап Дашкевич був тією лю­
диною, яка вперше спромоглася об’єднати під своєю
рукою велику кількість лицарів степу, створити з них
справжню армію і здійснити з нею низку походів про­
ти Туреччини та Криму. Народився Остап у місті
Овручі, але дата його появи на світ не збереглася. Пер­
ша документальна згадка про Дашкевича датується
1521 роком, коли кримський хан Махмет-Гірей пішов
війною на Московське князівство і закликав на допо­
могу Остапа із загоном козаків. Але варто було тата­
рам повернути додому, як вони забрали в полон свого
вчорашнього союзника.
Дашкевичу вдалося втекти з неволі, а в 1523 році
він вперше нагадав підданим хана, що ті поступили
вкрай необачно. Козаки канівського старости добря0 ст а п (0 с т а ф ій ; Дашкевич
че насолили татарам, спустошивши Очаків та численні
прилеглі аули. Через п’ять років він знову атакував Очаків — разом із Предславом Лянцкоронським.
У 1533 році Дашкевич почав доводити польському сеймові необхідність збудувати на низу
Дніпра замок, де б постійно перебувала охорона з 2000 козаків. Ці вояки, на думку Дашкевича,
повинні були отримувати щорічну платню від уряду, і за це боронити кордон України від татар. На
той час сейм не зрозумів вигоди від такої пропозиції, зате 1552 року на неї скористався засновник
Запорозької Січі Дмитро Вишневецький... На жаль, Остап Дашкевич цього не дочекався. У 1535
році він помер і був похований поблизу Успенського собору в Каневі.

Благословення черкаського старости Остафія Дашкевича перед Кафедральним собором у Каневі

01АМ Ж

Дмитро Вишневецький (Байда)
(1 5 1 6 -1 5 6 3 )
Дмитро Вишневецький народився 1516 року в сімОкнязя Івана
Вишневецького, нащадка турово-пінських князів. Дмитро був
старшим із чотирьох синів князя та його дружини Анастасії
Олізар, чиї предки були албанськими та сербськими князями
і молдавськими господарями.
Уперше ім@ Дмитра Вишневецького зустрічається в історичних
документах 1545 року — його названо власником кількох сіл на
Волині. Вважається, що саме ця людина, яка отримала у своїх
соратників прізвисько Байда, у 40-х роках 16 століття стала головним
організатором козацтва. Хоча Вишневецького й називають одним
із перших українських гетьманів, цієї посади він ніколи не займав,
оскільки гетьманство з@вилося значно пізніше.
У 1548—1549 роках Байда-Вишневецький приєднався до війська
Бернарда Претвича і взяв участь у походах на форпост Османської
Дмитро Вишневецький (Байда)
імперії — Очаків. Наступного року Претвич відправив листа до
польського короля та Великого князя Литовського Сигізмунда II Августа, в якому зазначив: князь Дми­
тро —рішучий, хоробрий, має виняткові здібності у воєнній справі. Сигізмунду II Августу такі люди були
необхідні, тож у 1550 році Вишневецький був призначений старостою міст-фортець Черкас і Канева
й офіційно зобов’язався боронити їх від татарських набігів.
Першу згадку про наслідки боротьби Вишневецького з турками на чолі козацьких загонів можна
знайти у «Реєстрах кривд» — документі, надісланому королю Сигізмунду II султаном Османської
імперії Сулейманом II Пишним. Султан скаржився, що від 8 червня 1548 року до 6 грудня 1549 року
Знаменитий Байда, чиє ім ’я уславлене в численних
піснях, був не тільки талановитим військовим, а й не­
абияким політиком. Він створив власний план оста­
точного припинення турецько-кримських навал на
українські землі; задля цього князь прагнув створити
політичний союз польсько-литовської держави та Мо­
скви. Д ля захисту кордонів він пропонував використа­
ти козацтво, що вже тоді перетворилося на значну
військову силу. «Столицею» лицарів степу повинна
була стати неприступна фортеця на Низу Дніпра.
Але Сигізмунд II не наважився підтримати Байду
в цих намірах, бо формально Крим уважався союзни­
ком Великого князівства Литовського у боротьбі
проти Москви.
Незважаючи на невдоволення короля, у 1553 році
Дмитро Вишневецький на власні кошти заклав фортецю
на острові Мала Хортиця. Незабаром туди потяглися
козаки. Але... Несподівано князь залишив острів (це тра­
пилося влітку того ж року) і з усім своїм військом
Хортицький замок Байди,
відправився до Стамбулу, де почав служити султанові
середина 16 ст.
Сулейману І. Що стало причиною такого рішення —
невідомо, але на Великого князя Литовського воно справило враження: повернувшись із Туреччи­
ни, Байда одразу одержав формальне доручення тримати оборону проти татар у вибудованій
ніш фортеці. От тыьки розраховувати йому доводилося лише на власні сили.
Спираючись на козаків і селян двох старосте, Вишневецький завершив будівництво фортеці
та Хортицького замку —міцноїоборонної споруди, влаштованоїза останнім словом європейської
фортифікаційної науки, і згодом вона витримала не один штурм татарських військ.

ЗАСНОВНИК ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ
цької фортеці. Девлет-Гірей спочатку вирішив до­
мовитися з нахабою-князем і навіть запросив
його до себе на службу. Вишневецький відповів,
що не вважає хана ні другом, ні союзником, тож
у січні 1557 року Девлет-Гірей спробував захо­
пити фортецю на острові Мала Хортиця. Після
24 днів облоги татари зазнали нищівних втрат
і змушені були відступити.
Ювілейна монета, виготовлена
Улітку 1557 року, доки Байда вів перегово­
на честь князя Дмитра Вишневецького
ри з можливими союзниками, Девлет-Гірей за
козаки не давали спокою турецькій залозі допомогою турецького і молдавського військ
Очаківської фортеці, здійснили ряд походів на знову оточив дніпровську твердиню. Після
Очаків, Аккерман, Іслам-Кермен. А в 1553 році тривалої облоги у фортеці скінчився провіант,
Вишневецький із невеликим підрозділом коза­ і козаки покинули свою «столицю» і подалися
ків з’явився у Стамбулі, де спробував домови­ Дніпром до Черкас. Розлючені татари зруйну­
тися із султаном, щоб той припинив напади та­ вали ненависний замок.
Залишившись без підтримки, Дмитро Виш­
тар на українські землі. Перемовини результату
не дали, однак князь виїхав із турецької сто­ невецький наприкінці 1557 року прибув до Мо­
лиці з великими почестями й особистими да­ скви і склав присягу «на вічну службу». У 1558
рунками від Сулеймана II. Але Вишневецький році князь-гетьман на чолі величезного союзного
не збирався відмовлятися від ідеї загнуздати московсько-козацького війська вирушив у похід,
Кримське ханство. Повернувшись, він почав узяв штурмом Перекоп й увірвався в Крим. Про­
шукати нового союзника в боротьбі з татарами тягом 1559—1560 років він здійснив ще кілька
і незабаром домовився про спільні дії з мо­ нападів на фортецю Азак, а в 1562 році заклав на
сковським царем Іваном IV Грізним. Байда по­ Монастирському острові, одразу за Дніпровими
требував грошей на будівництво кам’яної порогами, нову козацьку фортецю.
фортеці, допомоги зброєю та людьми. Іван
На той час українські землі вже не цікавили
Грізний охоче погодився підтримати Вишне­ московського царя, який прагнув здобути вихід
вецького; навесні 1556 року московський уряд до Балтійського моря. Тому Вишневецький поорганізував похід проти криму. и о єд вернувся в Україну. Не витримавши краху своїх сподівань, ще далеко
нані війська захопили Іслам-Кермен
не старий і міцний тілом князьта Очаків. Саме тут Байда вперше ви­
гетьман тяжко захворів та, ще не
користав нову тактику штурму воро­
одужавши, погодився прийняти
жих замків одночасно із суші й моря.
пропозицію стати молдавським го­
Шістьсот українських кіннотників та
сподарем.
У Молдавії Вишневецькозацькі «морські піхотинці» з 18 ча­
кого разом із наближеними козака­
йок не залишили захисникам фортець
ми захопили у полон і відправили
шансів відбити напад. Через півстоліття
до Стамбулу. Там, після довгих ка­
цією ж тактикою скористалися коза­
тувань, усіх полонених скинули
цькі гетьмани Самійло Кішка та Петро
з високої башти. Саме тоді народи­
Конашевич-Сагайдачний.
лася легенда, згідно з якою побра­
Козаки безпечно дісталися Черкас,
тими Байди миттю загинули, а він
а Сигізмунду II знову довелося виправ­
сам зачепився ребром за гак, що
довуватися перед кримським ханом
стирчав із стіни, і в такому стані
Девлет-Гіреєм — мовляв, похід улаш­
провисів ще три дні, без упину лаю­
тував лише московський цар, а Річ По­
чи турків і їхню віру. Нарешті один
сполита не має до цього ніякого від­
з охоронників не витримав такого
ношення.
знущання і застрелив князя з лука.
Восени того ж року козаки Байди
Ця легенда лежить в основі широко
знову захопили Іслам-Кермен і перевез­
ли звідти турецькі гармати до Хорти- Іван IV Грозний
відомої української народної думи.

01АМ Ж

Самійло Кішка
(бл. 153 0-1602)
Після смерті Дмитра Вишневецького
запорозьким гетьманом став один із найзнаменитіших козацьких ватажків — Са­
мійло Кішка. Народився він близько 1530
року в Каневі в родині українських
шляхтичів. Десь у 1550 році юнак при­
єднався до загонів Вишневецького, і під
час численних походів набув безцінного
військового досвіду. Очоливши Січ, Кішка
вирішив відкрити запорожцям шлях на
море і отримав підтримку козацької грома­
ди. За переказами, саме Самійлові Кішці
належить заслуга створення перших ко­
зацьких чайок —унікальних невеликих су­
ден, пристосованих для походів річками та
морем, швидкохідних і маневрених.
У 1568 році Самійло Кішка з побрати­
мами вперше вийшли у Чорне море. З того
часу турки забули про спокійне життя...
Скільки років перебував на гетьманстві
цей видатний ватажок козацтва, скільки
морських походів він здійснив, наразі
невідомо. Взагалі, про життя та діяльність
Кішки ми більше знаємо з народних дум та
пісень, ніж з історичних документів. На­
приклад, тільки завдяки фольклору вчені
дізналися про перебування гетьмана
в полоні. Вони підрахували, що Кішка став
бранцем приблизно 1673 року, і наступні
26 років залишався прикутим до лави вес­
ляра на турецькій галері; вороги таким чи­
ном познущалися над ним: мовляв, мріяв
плавати морем —от і плавай... У 1599 році
Самійло організував на галері повстання

бранців. Веслярі захопили корабель
і привели його до острова Тендра.
Там утікачі зустрілися з козаками
кошового гетьмана Скалозуба, які
саме розпочали похід на Азов.
Трохи перепочивши, Кішка
з товаришами повернувся на Січ.
Там з’ясувалося, що світ змінив­
ся: між поляками та українцями
запанувала ненависть.
Українська шляхта, щоб не
втратити своїх прав і маєтків,
сполячувалась, на землях
України хазяйнували польські
магнати. Селяни стали «живи­
ми речами» —кріпаками,
а козакам було встановлено
обмежений реєстр. Між
самими козаками теж не було
злагоди:реєстрові косо
дивилися на запо­
рожців, а ті, у свою
чергу, платили
реєстровим такою ж «палкою
любов’ю». І знову доля кинула
Самійла Кішку в самісінький вир подій. До України
дійшла чутка, що кошовий гетьман Скалозуб загинув
у Керченській протоці. Тому запорожці покликали
Кішку на Січ і знову обрати його своїм гетьманом.
Самійло швидко зрозумів, як за найгірших об­
ставин можна діяти з користю для України та ко­
зацтва. Перш за все, він розпорядився полагодити
чайки; гетьман вирішив знову піти походом на Чор­
не море і спробувати знайти Скалозуба (з власного

Для України, рідних, друзів і сорат­
ників він фактично помер. Але козаць­
кий гетьман недарма носив прізвисько
Кішка — про цього звіра кажуть, що
в нього не одне, а кілька життів. На­
віть сьогодні важко зрозуміти, як літ­
ній козак, виснажений каторжною пра­
цею та нелюдськими умовами полону,
зміг урятуватися сам, визволити то­
варишів і привести їх в Україну.
Запорозькі судна

БАТЬКО КОЗАЦЬКОЇ ЧАЙКИ

Козацька флотилія на Дніпрі
досвіду Кішка знав, що в козацькому житті
буває все, і звістка про загибель може ви­
явитися хибною).
На жаль, отамана козаки так і не знайшли.
Зате добряче познущатися з турків; вони повер­
нулися з перемогою і навіть притягли із собою
кілька галер із визволеними невільниками!
У 1600 році молдавський господар напав на
Сімеона Могилу, що був ставлеником Польщі.
Коронний гетьман Замойський, який сам майже
не мав армії, вирішив звернутися по допомогу
до Війська Запорозького. Але Кішка виявився
дуже вправним політиком; він вичікував, доки до
козаків не звернувся сам король. Гетьман не

Коли загони Кішки ви­
рушили до Молдавії (во­
лоський воєвода саме по­
встав проти турок, тож
козаки залюбки допомог­
ли йому), гетьман заїхав
у Київ і заклав там церк­
ву Миколи Доброго. Таким
чином невтомний вата­
жок подякував Богові за
своє звільнення з полону.
Церква Миколи Доброго.
Сучасний вигляд

відмовився допомогти, проте
і далі тягнув час. Коли ж
уряд Польщі перебував май­
же у відчаї, не знаючи, чим за­
добрити гоноровитого ватаж­
ка, той дав зрозуміти: козаки
візьмуться за зброю тільки
в тому разі, якщо кількість
реєстрового козацтва не буде
обмежуватися і козакам до- К о за ц ьк а ч а й к а
зволять, як і раніше, володіти
землею і маєтками. І якщо королівський уряд
сплатить свою заборгованість лицарям степу.
Після молдавського походу Самійло Кішка
намагався відновити морські походи проти Ту­
реччини і задля цього почав збільшувати ко­
зацьку флотилію. Однак розпочалася польськошведська війна, і уряд Польщі втягнув козаків
у військові дії. Гетьман дуже неохоче вирушив
у похід, але зраджувати поляків не захотів, ува­
жаючи, що цим зганьбить себе перед Європою.
На той момент Кішка командував значним
українсько-польським корпусом, який складав­
ся з козацьких загонів і 15 польських ескадронів.
У найтяжчих ситуаціях гетьман особисто водив
своїх підлеглих у бій. В одній із сутичок
у Ліфляндії 1602 року він і загинув від шведської
кулі. Козаки перевезли тіло свого ватажка до
Канева і поховали його там.

Богдан Ружинський
(?—1576)
11 травня 1573 року на польський престол
зійшов французький принц Генріх Валуа, але
вже 17 липня наступного року він відбув до Па­
рижа: батько Генріха, Карл IX, помер, і фран­
цузька корона лишилася без володаря. Тож
у Польщі почалося «безкоролів®» — один
із найскладніших періодів її історії.
А 8 вересня 1575 року в Україну увірвалася
вісімдесятитисячна татарська орда, яка майже
не зустріла опору. Татари спустошили Волинь,
Поділля, дійшли аж до Жешува, залишаючи по
собі самі руїни та згарища. Першого жовтня
чужинці дісталися до Львова. Населення охопила
паніка; польські воєводи виявилися неспромож­
ними дати відсіч ворогу, але тут татарам довелося
зустрітися з козацькою армією Богдана Ружинського, якого в народі прозвали Богданком.
В Острозькому літописі збереглася згадка
про те, що козаки «впадша за Перекоп, бордзо

Козацтво давно вже мало за свого
цього нащадка однієї з княжих родин
північної Волині. Усе життя Ружинського було пов’я зане з військовою справою.
Коли і за яких обставин він потрапив до
низових козаків, невідомо. Але незабаром
цього смічивого й обдарованого вояка вже
вважали ватажком. Авторитет Чу­
жинського був настічьки високим, що ко­
заки довірили йому вести переговори
з Москвою і обіцяти російському урядові
захист від татарських набігів. Уряд
Речі Посполитої також визнавав ко­
зацького ватажка і вимушений був
рахуватися з ним.
Десь узимку 1575року російський цар
почав прохати козаків наступного року
виступити проти кримчаків, які занапащували московські землі. Однак
ситуація наразі змінилася: крім
ко-заків, боронити Україну вияви­
лося нікому, тож вояки Ружинського ви-рішили не відкладати похід,
а вирушити на Перекоп одразу.

великії шкоди починили». Ружинський добре
знався на татарській тактиці бою, тому орга­
нізував дії свого війська таким чином, що про­
тивник навіть не міг наблизитися до напад­
ників. Кмітливість ватажка походу дозволила
козакам без усяких перешкод вийти в тил во­
рога, захопити Перекопську лінію, взяти Ор
і Кафу. Кримчаки були паралізовані зухвали­
ми діями українців.
Після цього Ружинський повернув своє
військо на Бахчисарай і Козлов. А морські заго­
ни на чайках скерував до Сінопу та Трапезунду,
де йшла торгівля бранцями-росіянами. Переля­
каний хан швидко направив до нього послів
із цінними дарунками і благанням про мир.
Визволивши декілька сотень християн із та­
тарської неволі, гетьман узяв 15 знатних за­
ручників і повернувся до України.
Після такого розгрому Крим і Туреччина дов­
го не могли оговтатися, тож в Україні та Польщі
нарешті настали спокійні часи. Козаки отри­
мали привілеї, подарунки та статус окремої
військової організації, що складалася з полків
і сотень, зі своїми старшинами. Полк був також
і адміністративно-територіальною одиницею —
Україну було поділено на Чигиринський, Корсунський, Черкаський, Умань-Полтавський
і Миргородський полки. Богдану Ружинському
ж, як гетьману, вручили клейноди —королівське
знамено, бунчук,
булаву й військо­
ву печатку.

У ДОБУ «БЕЗКОРОЛІВ’Я»
1 травня 1576 року новим королем Речі Посполитої було проголошено Стефана Баторія.
Посівши трон, Баторій дав урочисте зобов язання укласти угоду з Оттоманською Імперією
і кримським ханом, убезпечити Польську державу, приєднати до Литви всі землі, захоплені
московськими царями. Головною перешкодою для виконання цих задумів було «козацьке
свавілля». Тож Баторій вирішив приборкати лицарів степу, але швидко виявилося, що без
козаків уряд Речі Посполитої обійтися не може. Уже наступного року орда знову почала
грабувати українські земні, і король звелів Ружинському вирушити проти Туреччини. Ко­
зацький ватажок відрядив 3000 вояків на Чорне море, а сам із рештою війська перейшов
Орську лінію, дістався Дону, звідти рушив на Кубань, а потім вогнем і мечем поставив на
коліна всю Анатолію і подався до Босфора, де на нього мали чекати раніше відряджені коза­
ки. Козацьке військо перепливло Дунай між Варною і Сілістрією, вийшло в Молдову, розгро­
мило місто Киїію й повернулося до України.
Починаючи саме з нього козацькі ватажки по­
чали ділитися на реєстрових і січових, хоча цей
поділ часто виявлявся суто умовним.
До реєстру входило шість тисяч козаків, ще
20 тисяч вважалися «сторожовими». Козацька
старшина складалася з обозного, судді, писаря,
двох генеральних осавулів, генерального бун­
чужного, хорунжого, полковників, сотників
і отаманів. Було також утворено трибунал
і суди, у власність козацького війська відійшло
місто Трахтемирів.
От тільки помиритися з кримським ханом
Баторію не судилося, і в 1576 році військо Ружинського знову «навідалося в гості» до татар.
Козаки оточили Іслам-Кермен — міцну форте­
цю, мури якої могли витримати тривалу облогу.
Щоб зруйнувати мур, гетьман звелів зробити

С. Васильківський. «Козак у степу.
Тривожні ознаки»

Т. Шевченко. «Дарунки в Чигирині»
підкоп і закласти порохову міну. На жать, міна
вибухнула передчасно. Багато запорожців було
скалічено, а сам Богдан Ружинський загинув.
Незважаючи на це, козаки продовжу­
вали визнавати власні традиції і зако­
ни, а запорозький Низ, як і раніше, ли ­
шався місцем, де знаходили притулок
знедолені. До того ж, військо гетьмана
Ружинського швидко розібралося в при­
чинах подічу на реєстрову і нереєстрову
частини. Король бажав, щоб із часом ко­
заками залишилися тільки особи, внесені
до реєстру, інших же вояків чекала доля
кріпаків.
Це викликало загальне невдоволення,
яке Баторій угамовував дрібними по­
ступками. Король своїм коштом збуду­
вав нову гетьманську резиденцію —міс­
то Батурин, підняв престиж військової
старшини, сформувавши таким чином
козацьку верхівку, відірвану від простого
народу і віддану гетьманам.

01АМ Ж

Іван Підкова

Першу козацьку січ — засіку, заслін від нападу ворогів —
було збудовано на околиці міста Черкаси, у районі Дахнівки,
на березі Дніпра. Одного разу до козаків приєднався юнак-мол­
даванин на ім ’я Іван Сап ’яга. Отаману козаків Іван розповів, що
його рідне село на березі річки Південний Буг неподалік від Умані
спалили татари, а батьків і наречену захопили у полон. Тож
юнак вирішив податися до козаків, щоб помститися ворогам.
Оскільки молдаван у ті часи називали волохами, спочат­
ку козаки нарекли прибульця Волошеним. Прізвисько Підкова
хлопець отримав пізніше — він виявився настільки дужим, що
легко гнув і ламав однією рукою підкови. До наших часів зберігся
лише один портрет цієї людини роботи невідомого митця по­
чатку 17 століття. На звороті є напис: «Той Підкова був
такої сили, що не тільки ламав підкови, але й таляри, а узявши
в руки волячий ріг, пробив ним ворота».

Іван Підкова
(7 -1 578)
Іван Підкова відзначався винятковою си­
лою, сталевою волею, метким розумом,
здібністю до наук, хоробрістю, щирістю та
відвагою. Він стверджував, що батько віддав
його до однієї з перших в Україні шкіл у місті
Острозі. Але татарська навала поставила хрест
на навчанні. Тож довелося майбутньому геть­
ману вивчати зовсім інші науки.
І вивчився Підкова добряче. Починав він
свою військову кар’єру звичайним козаком
і пройшов славетний шлях аж до гетьмана
Війська Запорозького. Багато разів водив він
загони козаків на Очаків, Козлов, на Кафу —
головний невільницький ринок кримського
хана. У 1576—1577 роках вояки Підкови захо­
пили Трапезунд, мало не зрівняли із землею
Синоп, дійшли до самого Царграду. Під час та­
ких по-ходів було звільнено багатьох
невільників, відібрано чимало награбованого
добра. І завжди поруч із гетьманом були його
січові побратими — Яків Шах, Гнат Сила,
Самійло Кішка.
Будучи людиною, як на той час, освіченою
та маючи великий військовий досвід, Іван
Підкова добре знався на дипломатії сусідніх
держав. Узявши до рук гетьманську булаву,
він швидко знайшов слабке місце турецького
султана — Молдавію. У 1577 році молдавські
ояри, невдоволені правлінням ставленика
турків Петра Мірчича Кривого, прохали допо­

моги в гетьмана Івана Підкови та отамана
Якова Шаха. Козаки вирушили в похід, роз­
били військо Петра Кривого і 20 листопада
1577 року зайняли Ясси. 13 грудня 1577 року
бояри проголосили своїм новим господарем...
козацького гетьмана!

Петро Мірчич Кривий

ЗМАГАННЯ ЗА МОЛДАВІЮ
незалежність Молдавії. Певна річ, поява такої
людини на молдавському престолі не сподобала­
ся турецькому султану Мураду III. З ’єднані сили
союзників Османської імперії і Петра Кривого
виступили проти козаків. Іванові Підкові та його
війську довелось відійти на Поділля, яке було під
владою Польщі.
Турецький султан і кримський хан зажадали
від польського короля Стефана Баторія стратити
гетьмана. Король не міг суперечити і доручив
брацлавському воєводі Я. Збаразькому схопити
Підкову. Завдяки зраді наказ було виконано; за­
кутого у кайдани гетьмана перевезли у Варшаву,
а 16 червня 1578 року у Львові, на площі Ринок
було оголошено вирок короля і польського сейму:
козацького ватажка прирекли до страти.

Яків Шах
(друга половина 16 ст.)
Стефан Баторій
Державна діяльність Івана Підкови виявилася
нетривалою, трохи більше року він правив
Молдавією, але встиг за цей час сформувати уряд,
де провідні посади займали перевірені соратники
гетьмана Новий господар звільнив усіх в’язнів
із тюрем в Яссах, почав видавати грамоти мо­
настирям на володіння землею, налагоджував
зв’язки із сусідами, відстоював державну

У своєму останньому слові Іван Під­
кова казав: «Язнаю одне: я завжди боров­
ся мужньо, як чесний лицар, проти ворогів
християнства і завжди діяв на добро
і користь своєї батьківщини, і було в мене
єдине бажання — бути її опорою і захи­
стом проти невірних». Також він просив
польських урядовців не страчувати ко­
заків, які супроводжували його. Вже за
хвилину голова гетьмана злетіла з пле­
чей. Це видовище порадувало хіба що ту­
рецького посла: на площі почався заколот,
і тільки вжиті королем військові заходи
не допустили повстання населення Льво­
ва. Вночі козаки викрали тіло Івана
Підкови, перевезли до Канева і поховали
свого гетьмана в православному мона­
стирі під Чернечою горою.

Черкасець Яків Шах відомий як запорозький
ватажок, гетьман низового козацтва (1577—1579),
претендент на молдавський трон. Шах був побра­
тимом Івана Підкови і разом із ним у 1577 році
здійснив похід на Молдавію. Також запорозький
ватажок багато разів ходив походами на поляків,
у Туреччину та в Кримське ханство.
Свою військову кар’єру Яків розпочав на чолі
козацького загону в київського воєводи Костян­
тина Острозького. Але після загибелі свого посла
кримський хан попередив польського короля:
якщо вбивцю не буде покарано, він особисто при­
йде в Україну за головою зухвалого козака Шах
ледве встиг перебратися на Запорожжя, де став
кошовим отаманом січового товариства Коли
гетьман Ружинський передчасно пішов із життя,
запорожці зібралися на раду і передали гетьман­
ську владу Шаху.
У листопаді-грудні 1577 року новий гетьман,
зібравши двотисячний загін, розгромив волоськотурецькі війська молдавського господаря Петра
Мірчича Кривого, допоміг зійти на престол
Молдавії своєму побратимові Івану Підкові, а сам
повернувся на Січ. Коли ж наступного року
Підкову було страчено, Яків вирішив помститися за товариша. Він організував другий молдав­
ський похід, але потрапив у полон до поляків.
Уряд Речі Посполитої засудив непокірного ва­
тажка до довічного ув’язнення. Відбувати пока­
рання Шаха відправили до Канівського монасти­
ря, де козацький гетьман і помер.

01АМ Ж

Самійло Зборовський
(7 -1 584)
Самійло Зборовський, яком}' судилося ввійти
до історії як гетьману нереєстрового козацтва, на­
родився в сім’ї польського шляхтича, що займав
високу посаду краківського каштеляна і серед
інших маєтностей володів містом Золочів.
У молоді роки Самійло, звичайно ж, був
відправлений батьком до двору польського
короля, але невдовзі покинув налагоджене
й заможне життя й подався на Томаківську
Січ. Чому це відбулося — відповідь відома
лише самому Зборовському. Так чи інакше,
але в 1581 році родовитий шляхтич при­
єднався до січового товариства і невдовзі
був обраний козацьким гетьманом. Займаю­
чи цю посаду, Самійло почав домовлятися
з Туреччиною та Кримом щодо спільного по­
ходу на Персію. Відомо, що гетьман також
здійснив похід проти турок у районі БугоДністровського лиману.

Ян Матейко. «Зборовського ведуть на смерть»

Ю. Брандт. «Повернення козаків із походу»
Через деякий час Зборовський наважився
навідатись на батьківщину. Але в Польщі ко­
зацького гетьмана звинуватили в намірах по­
збавити життя короля Стефана Баторія та
канцлера Яна Замойського, заарештували
і в травні 1584 року жорстоко стратили на
головній площі міста Краків.

Тихін Байбуза
(кінець 16 ст.)
Ні року народження, ні дати смерті цього
мужнього та владного козацького проводиря за­
раз ніхто назвати не в змозі. Відомо тільки, що
Тихін Байбуза, гетьман реєстрових козаків
у 1597—1598 роках, начежав до заможної верхівки
козацтва і був сином черкаського боярина Ми­
хайла Байбузи (Грибуновича).
Під час повстання Наливайка Байбуза
вирішив приєднатися до польської коронної
армії і навіть отримав місце писаря Брацлавського полку. А влітку 1598 року Байбуза став
до лав вояків отамана Полоуса і разом із ними
здійснив похід із Січі на волості, але не дістав
підтримки селян і міщан. На початку листопада
того ж року Тихону довелось узяти на себе ко­
мандування запорозькими загонами, які збира­
лися в похід під Перекоп. Уже тоді запорозькі
козаки були дуже невдоволені своїм ватажком:
з одного боку, Байбуза завжди був рішучим
і сміливим ватажком, а з іншого — надто вже
схилявся до компромісу з польським урядом.
Тихін Байбуза довгий час вів боротьбу за
гетьманство з Федором Полоусом, і в 1597—
1598 роках таки посів омріяне місце. Але
невдовзі йому довелося скласти гетьманські
повноваження, і що з ним сталося далі —
історії невідомо.

ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ВОЛЮ
Кшиштоф Косинський

*» »

(? —1593)
Коли народився Христофор (Кшиштоф)
Косинський, був він насправді поляком чи
українцем, яку віру сповідував —на ці запитан­
ня сучасні історики не мають відповідей. Упер­
ше про Косинського йдеться в листі кошового
отамана Богдана Микошинського. В 1590 році
за видатні заслуги у війні проти татар сейм Речі
Посполитої нагородив Косинського маєтком на
Київщині. Він став власником села Рокитне, на­
вколо якого лежали землі Білоцерківського ста­
роства, де головував син київського воєводи та
сенатора князя Василя-Костянтина Острозько­
го Януш. Той не дав Косинському оселитися на
власних землях, бо сам зазіхав на цю маєтність.
19 грудня 1591 року на чолі великого козацького
загону Косинський напав на Білу Церк^
ву, щоб помститись Острозьким.
Уряд Польщі був наля­
каний розмахом повстання.
У січні 1592 року король
Сигізмунд III призначив
комісію для розслідування
«свавілля» та покарання
винних. Але повстання
ширилося, мов вогонь.
Військо бунтівників
кілька разів оточува­
Пам ятник
ло Київський замок, у
повстанцям
1592
році запалали Во­
Косинського
линське та Брацлавське
воєводства. Тоді у вересні 1592 року князь
Костянтин Острозький вирішив самотужки
приборкати бунт. Вінзібрав навколо себе шля­
хетську кавалерію Київського, Волинського,
Брацлавського воєводств, винайняв німецьких
піхотинців і жовнірів із Гал ичини та У горщини.
Армія ж Косинського була погано озброєною,

Кшиштоф Косинський
не вистачало теплого одягу, продовольства.
23 січня 1593 року під містечком П@тка поча­
лася вирішальна битва. Цілий тиждень військо
Косинського тримало оборону, втративши
за цей час більше двох тисяч осіб. Нарешті
сторони вирішили розпочати переговори,
і 31 січня Костянтин Острозький і Кшиштоф
Косинський підписали угоду, за якою козаки
втрачали всю артилерію та корогви (знамена),
повинні були повернути награбоване майно,
скинути Косинського з гетьманства, скороти­
ти кількість козаків до мінімуму. Слід сказа­
ти, що свого особистого ворога Косинського
князь відпустив на всі чотири вітри. Керівник
повстання одразу ж подався на Запорожжя —
збирати нові загони, а влітку взяв в облогу
Черкаси. Черкаський староста князь Олек­
сандр Вишневецький запросив Косинського
для переговорів у місто, а там вбив його. За на­
родним переказом, його тіло було замуроване
у стовп в одному з католицьких монастирів.
Після цього повстання спалахнуло з новою
силою, і вже через півроку справу, розпочату
Кшиштофом, підхопив Северин Наливайко.

На той час Білоцерківський замок відігравав роль одного з найголовніших опорних пунктів
Речі Посполитої у Східній Україні. Саме Б іт Церква зупиняла татар, тримала в покорі
місцеве населення, заважала селянам тікати на Січ. Треба сказати, що за рік до згаданих подій
білоцерківські міщани підняли бунт, який було жорстоко придушено. Чи варто дивуватися, що
населення Білої Церкви ставилося до Острозьких ворожо? Щоб насолити князю та старості,
міщани радо підтримали Косинського, і замок здався практично без бою. Артилерія, боєприпаси,
запаси провізії — усе це перейшю до повстанців, а Косинського було одразу проголошено геть­
маном козацького війська.

01АМ Ж

Северин Наливайко
(7 -1 5 9 7 )
Ні дату, ні місце народження, ні походження
знаменитого гетьмана визначити неможливо. Він
народився на початку 60-х років 16 століття чи то
у Кам@нці-Подільському у родині чинбаря, чи
то в Гусятині, де батько майбутнього гетьмана
мав садибу з невеликою ділянкою й займався
кушнірством. Хоч би що там було, Северин от­
римав непогану освіту; коли хлопець підріс, він
подався до Острогу — міста, яке на той час вва­
жалося визнаним центром богослов® і освіти
в Україні, і деякий час жив у свого братасвященика Дем’яна. Той допоміг молодшому
брату продовжити навчання. Щоправда, май­
бутній гетьман більше цікавився не філософією,
а військовою справою і відзначався запальною
вдачею, до того ж, з юнацьких років брав участь
у боротьбі проти татарських орд на Поділлі
і Брацлавщині, ходив у походи проти турків і та­
тар до Криму, Молдови, певний час жив на Січі.
Незабаром Наливайко влаштувався на службу
до князя Костянтина Острозького, і став
ротмістром його особистої охорони. Але на цій
посаді протримався він недовго. На Поділлі
і Брацлавщині якраз почати діяти нові загони
повстанців —селян і козаків, тож Северин поки­
нув службу і подався туди, де запахло війною.
Він приєднався до одного з найбільших по-

Б. Карабулін. «Взяття Луцького замку
Северином Наливайком»

Северин Наливайко
встанських загонів і невдовзі очолив його.
А коли 1594 року, очікуючи чергового набігу
татарської орди, Наливайко став збирати під
свою руку козаків і селян, він раптово отримав
величезну підтримку: до нього приєднався но­
вий гетьман Григорій Лобода. Тож у червні 1594
року гетьман і повстанський ватажок разом ви­
рушили до Дніпра. Турки і татари зазнати
страшної поразки, і через кілька тижнів Лобода
і Наливайко повернулися в Україну; їхня
військова здобич була величезною, козаки вез­
ли із собою, насамперед, зброю та чотири тисячі
коней.
У цей же час на зборах у Брацлаві польська
шляхта вирішила покінчити з наливайківцями,
які «бунтують народ». Але місцеве населення
вчасно попередило повстанців. Наливайко ви­
рішив не тікати, як йому радили, а першим за­
вдати удару ворогові. Проти ночі на 16 жовтня
1594 року його загін напав на Брацлав і пере­
бив тамтешню шляхту. Удача була на боці
повстанців, їхній авторитет стрімко зростав.
Згодом Наливайко і Лобода зібрали у Барі раду
керівників загонів і видали універсали, якими
закликали селян та .міщан озброюватися. Союз­
ники вирішили підняти повстання проти маг­
натів по всій Україні, щоб раз і назавжди позба-

ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ВОЛЮ
Розмах повстанського руху налякав короля
Сигізмунда III, і він спішно відкликав із Молдо­
ви, де саме вирішувалась доля молдавського
трону, відомого полководця гетьмана Жолкевського з величезним військом. Польський
гетьман перетнув шлях козакам неподалік
Синіх Вод. Однак повстанці оминули цей кор­
дон, сподіваючись на допомогу від гетьмана
Лободи, хоча той не поспішав, бо вів таємні
перемовини з Жолкевським. Допомога прийшла
з іншого боку. Наприкінці березня 1596 року до
Трипілля, де зупинився Лобода, прибув зі сво­
їми козаками Матвій Шаула. Тепер об’єднана
армія могла б легко завдати нищівної поразки
королівському війську. А оскільки Лобода явно
не горів бажанням діяти, козаки відібрали
в нього гетьманство і передали булаву Шаулі.
Новий гетьман тут же вирушив на з ’єднання
зНаливайком.
Сигізмунд III

витися панування іноземців. Тож навесні 1595
року на Київщині, Переяславщині, Поділлі,
Волині діяло вже кілька десятків загонів, що на­
раховували близько 12 тисяч повстанців. Але
єдності між ватажками не було, і кінець кінцем
повстанське військо розділилося: Лобода виру­
шив до Черкас, а Наливайко — на допомогу по­
встанцям Волині, а потім із боями захопив
білоруські міста Бобруйськ і Могильов.
Козаки знищили залогу Білої Церкви і по­
чали відходити до Трипілля. Жолкевський ки­
нувся навздогін, і 24 березня неподалік від
Білої Церкви, в урочищі Гострий Камінь,
відбулася вирішальна битва. Бій був запеклий,
обидві сторони понесли величезні втрати, але
перемоги не виборов ніхто. Матвій Шаула був
тяжко поранений, і замість нього козаки обра­
ли новим гетьманом Наливайка. Після цього
повстанці рушили до Трипілля, а Жолкев­
ський повернувся до Білої Церкви, де спо­
дівався дочекатися підмоги.
15 травня козаки дісталися річки Сули, але
шлях їм перекрив один із загонів Жолкевського. Повстанці відійшли до річки Солониці
і в одному з її урочищ обладнали укріплення,
оскільки потрапили в оточення. Протягом двох
тижнів, починаючи від 16 травня 1596 року,
вони тримали оборону. Обидві сторони втра­
тили багато вояків, серед козаків почався го­

лод, а поляки помирали від спраги. Жолкевсь­
кий знову послав Лободі пропозицію видати
Наливайка та інших керівників руху, а самому
здатися на милість короля. У козацькому таборі
дізналися про це, звинуватили Лободу в зраді
і зопалу відтяли йому голову. Наливайка ж зви­
нуватили в тому, що він завів повстанців у паст­
ку, скинули його з гетьманства і вручили була­
ву Кшиштофу Кремпському.
Після двох діб запеклих боїв козаки
зібралися на раду і згодилися віддати полякам
Наливайка та інших ватажків. У таборі
повстанців почалася усобиця, колишнього
гетьмана схопили і зв’язаним привели до Жолкевського. Разом із Наливайком, до рук по­
ляків потрапили найближчі соратники Северина — Шаула, Шостак, ще кілька старшин.
8 червня 1596 року повстанці склали зброю
і були жорстоко знищені королівським вій­
ськом. Лише загону на чолі з Кремпським вда­
лося пробитися крізь ряди польського війська
й відійти на Запорожжя.
Наливайка тримали у в@зниці у Варшаві
протягом року, безперервно піддаючи торту­
рам. 11 квітня 1597 року знаменитого козаць­
кого ватажка жорстоко стратили, виставивши
знівечене тіло на острах населенню. Це не по­
діяло — справа Северина була згодом підхоп­
лена його наступниками.

Зборівська битва. Діорама

Матвій Шаула
(7 -1 5 96)
Матвій Шаула був одним із керівників
українського національно-визвольного повстан­
ня під проводом Северина Наливайка. До того,
як Шаула піднявся на вищий щабель влади се­
ред козаків, про нього дуже й дуже мало відомо.
Заможний міщанин із Київщини, він раптово
кинув свою оселю і пішов на Запорожжя, де про­
тягом довгого часу вів життя простого козака,
хоча й відзначився винятковою мужністю
у боях. Улітку 1594 року Матвій Шаула при­
єднався до козацьких загонів гетьмана Григорія
Лободи, воював проти польської шляхти на
Брацлавщині та на Подніпров© Восени наступ­
ного року він і сам очолив загін запорожців,
з яким здобув Київ і вирушив у Білорусь: ко­
зацькому війську Наливайка була потрібна не­
гайна допомога.

На Правобережжя Матвій повернувся тільки
в січні 1596 року, а вже в березні повстанська гро­
мада зрозуміла: гетьман Лобода ні в якому разі не
бажає йти на з’єднання із загонами Наливайка.
Зібравшись разом, лицарі степу скинули Лободу,
звинувативши його у зраді, і на його місце обрали
Шаулу. 2 квітня 1596 року загін новообраного го­
лови козацтва приєднався під Білою Церквою до
повстанської армії. 23 травня в бою поблизу уро­
чища Гострий Камінь Матвій Шаула отримав
важке поранення — ядро з польської гармати
відірвало йому руку. Тоді ж гетьманська булава
«перекочувала» до Северина Наливайка.
Незабаром в урочищі Солониця, неподалік
від Лубен, повстанці потрапили в оточення.
28 травня під час бою зрадники схопили Шаулу,
Наливайка та Шостака й видали їх польському
коронному гетьманові Жолкевському. Полоне­
них було жорстоко страчено у Варшаві.

СОРАТНИКИ НАЛИВАЙКА
Кшиштоф Кремпський
(кінець 16 — початок 17 ст.)
Роки життя Криштофа (Кшиштофа) Кремпського зали­
шаються невідомими, як і більшість подробиць його біографії.
До нас дійшли лише відомості про те, що Кремпський вже не­
молодою людиною брав участь у повстанні 1594—1596 років
під проводом Северина Наливайка і мав на той час чин пол­
ковника. У травні 1596 року січовики, які зібралися в таборі
в урочищі Солониця, обрали цього шляхтича своїм геть­
маном. Вибори проводилися в надзвичайних умовах: табір
повстанців оточили польські війська під командуванням ко­
ронного гетьмана С. Жолкевського. Здолати супротивника
не було жодної можливості. Коли Кремпський зрозумів, що
старшина, можливо, спробує відкупитися від Жолкевсько­
го, видавши йому новообраного гетьмана, він зібрав півтори
тисячі вірних
із ними кільце оточення і по^
.
%І,
' „ козаків,» прорвав
г г
Станіслав
Жолкевськии
вернувся на Запорожжя.
Після цього його ім’я назавжди зникло зі сторінок історичних документів.

Ф едір Полоус
(кінець 16 —початок 17 ст.)
Даних про життя Федора Полоуса збереглося дуже небагато. Гетьманська бу
лава побувала в руках цього козацького ватажка двічі —у 1595 та 1598 роках. Про­
тягом деякого часу Полоус очолював реєстровий козацький гарнізон, який стояв на
острові Хортиця.
Відомо, що майбутній гетьман зміг об’єднати реєстрових та нереєстрових
вояків задля спільного походу проти Буджацької татарської орди. Категорич­
но відкидаючи навіть можливість союзу з Річчю Посполитою, Федір Полоус
у 1594—1596 роках узяв найактивнішу участь у повстанні під прово­
дом Северина Наливайка.
У 1598 році Полоус, знову обраний гетьманом,
підняв на Запорожжі повстання проти польського уря­
ду. Історичних даних щодо подальшої долі цього ко­
зацького проводиря науковцям виявити не вдалося.

Ю. Брандт. «Козацький табір»

01АМ Ж

Цікаво!
• У 1572 р. король Речі Посполитої Сигізмунд II
Август видав універсал про створення першого
козацького формування, до якого ввійшли три­
ста козаків, а сам загін дістав правового стату­
су регулярного війська. За правління Стефана
Баторія польський уряд, запровадивши реєстр
козаків, одночасно зробив спробу знищити
непідкорену Запорозьку Січ. У квітні 1578р.
було видано королівський універсал, за яким
заборонялось пускати запорожців «на волость»
і торгувати із Січчю зброєю і порохом. Але
того ж року, готуючись до війни з Московською
державою і намагаючись використати в ній
козацтво, Баторію довелось збічьшити
кількість реєстрових козаків і надати їм ряд
нових привілеїв.
• У 1557році, дізнавшись, що московський цар
Іван Грозний вирушає до Лівонії, кримський хан
зі стотисячною ордою вирушив на Москву.
Раптом його розвідка доповіла, що в місті
з частиною війська залишилися Дмитро Вишневецький та воєвода Шереметєв. Цієї звістки
вистачило, щоб татари змінили наміри
і з півдороги повернули до Криму.
• У 1578 році італієць Алессандро Гваньїні
з Верони, ротмістр польського війська і комен­
дант Вітебська, створив непересічний твір під
назвою «Опис Європейської Сарматії», який став
на Заході головним джерелом інформації про
Україну й козацтво, а в 17 — 18 століттях був
перекладений і в Україні. Гваньїні, зокрема,
вважав, що Іван Підкова приховав від козаків своє
походження — нібито він був рідним братом
загиблого в боротьбі з турками молдавського
господаря Івоні (1574). Так це чи ні, історикам

Алессандро Гваньїні
невідомо. Але італієць мав рацію: у 1577році
молдавські бояри, невдоволені правлінням ставле­
ника турків господаря Петра Мірчича Кривого,
звернулись по допомогу саме до Івана Підкови,
а після того, як військо Петра Кривого було
розбите, проголосили козацького проводиря новим
господарем Молдавії.
• Італієць Філіпп Талдуччі в листі на
батьківщину, написаному з Кракова у 1578році,
сповіщав друзів, що за страту Івана Підкови
турецький султан надіслав польському королю
щедрого дарунка: 50 биків, 4 бочки вина, 2 бочки
маринованих лимонів і доброго коня. Такою була
ціна життя видатного козацького гетьмана. Це
письмо можна і сьогодні побачити в архіві
італійського міста Флоренція.

0 лямок

НА ЗОРІ ДЕРЖАВНОСТІ
Зародком нової української державності —
козацької — на рубеж і 16—17 століть стала
Запорозька Січ. їй були притаманні майже всі
ознаки республіки: власна територія, система
виборних органів влади, правові звичаї, військо.
Вищим законодавчим органом Січі вваж алася
Січова Рада. Вона виріш увала найважливіші
питання внутрішньої політики: проводила р о з ­
поділ земель, угідь та рибних ловищ, чинила суд
за тяжкі злочини. Загальна (військова) Рада
проходила на Січі два-три рази на рік. На Р а ­
дах також обирали козацький уряд.
В адмініст ративно-терит оріальному відно­
шенні Запорозька Січ поділялась на паланки
(округи) на чолі з полковниками. Умови прийо­
м у до Січі передбачали вірність православ’ю,
ум іння володіти зброєю , дотримання т ради­
цій т овариства, відсутність сім ’ї. Ж інок на
Січ не допускали. Одруж ені козаки жили в
прикордонних із Січчю районах
зимівниках.
Символом влади військової старшини були
прапор, булава, печатка, бунчук, литаври та
пірнач. Усі разом вони звалися клейнодами,
—

тобто військовими відзнаками та символами
влади одночасно. Д о прапора козаки ст авили­
ся як до святині.
Запорозька Січ стала єдиним місцем, де селяни
та міська біднота знаходили притулок і з а ­
хист від феодального та національного гніту.
Січ була оплотом волелюбності українців,
звідси розходилися хвилі народних повстань
проти панування шляхетської Польщі, а пізні­
ше і проти ненависного кріпацтва. У 17 сто­
літті Запорозька Січ перетворилася на по­
літичний центр України.
Н евдовзі після смерті гетьмана Петра
Конашевича-Сагайдачного (1722 р ік ) козаки
остаточно відмовилися від компромісів із
Польщею. Повстання проти шляхти та м а г­
натів спалахували одне за одним. їх очолю ва­
ли гетьмани Тарас Ф едорович (Т рясило), Іван
Сулима, П авел Бут (П авлюк) і Яків Острянин. І хоч всі ці заворуш ення були жорстоко
придушені польською владою , вони стали сво ­
го р о д у «репетиціями» козацької револю ції під
проводом Богдана Хмельницького.

01АМ Ж

Петро Конашевич-Сагайдачний
(1570-1622)
Петро Конашевич-Сагайдачний — один із
найвидатніших діячів української історії, з його
діяльністю більшою чи меншою мірою пов’я ­
зані практично всі події політичного життя
України початку 17 століття. З документів того
часу, зі сторінок літописів і спогадів сучас­
ників ми знаємо про Конашевича-Сагайдачного
як про найвидатнішого полководця Європи,
дипломата, захисника української культури
й духовності. Він відзначався гострим аналітич­
ним розумом, послідовністю і непохитністю
у досягненні поставленої мети, розвинутим по­
чуттям власної гідності.
На початку 17 століття під рукою Сагай­
дачного було понад сорок тисяч козаків — чи­
мала професійна армія. Десятки і сотні чайок
здійснювали походи на Крим та узбережжя
Туреччини. У 1606 році козаки захопили ту­
рецьку фортецю Варна, яка до того вважалася
неприступною, а також десять турецьких га­
лер із продовольством, товарами й екіпажами.
Розлючений султан наказав перегородити
Дніпро залізним ланцюгом і заблокувати
козаків. Але запорожців ця перешкода не за­
тримала. У наступному році воїни Сагайдач­
ного здійснили великий похід на Крим, захо­
пили і спалили фортеці Перекоп та Очаків,

Петро Конашевич-Сагайдачний

Точна дата народження Петра Сагайдачного нам невідома. Вважається, що він з ’явився на
світ приблизно в 1570 році у селі Кульчицях поблизу Самбора (на Львівщині), у родині дрібного
правосчавного шляхтича. Про молодість Сагайдачного відомо тільки те, що він навчався
в Острозькій школі, заснованій 1576року князем Костянтином Острозьким, тобто
здобув дуже високу на той час гуманістичну освіту. Після закінчення шко­
ли Петро переїхав до Києва. Там він працював домашнім учителем
у міського судді Яна Аксака. Після Брестської церковної унії (1596рік) Са­
гайдачний стає досить відомою людиною завдяки своєму твору «По­
яснення про унію». Покинувши вчительську службу, десь біля 1600 року
майбутній гетьман відправився на Січ і вступив до козацького війська.
В 1600—1601 роках він брав участь у молдавській і ливонській війнах.
Ще на початку перебування на Січі Сагайдачний провів ряд добре
підготовлених походів на Туреччину і Крим. Козаки оцінили військовий
талант Петра: його обрали обозним, доручивши відати всією
артилерією Січі. Пізніше Сагайдачний став козацьким гетьманом,
і саме він уперше
іГар мат
. в історії став називатися не просто гетьманом,
а Гетьманом війська Запорозького.
Знаменитий ватажок був також видатним військовим реформатором. При ньому організація та
боєздатність козацького війська сягнули нечуваних висот. Конашевич-Сагайдачний зміг перетворити
буйну партизанську ватагу на регулярну армію із суворою дисципліною. Тим, хто не бажав сприймати
нові порядки, доводилося полишати Січ.

ПОЛКОВОДЕЦЬ ІЗ ЛЕГЕНДИ

Ф. Смуглєвич. «Битва під Хотином»
у 1608—1609 роках атакували Кілію, Білгород, Ізмаїл, а в 1612—1614 роках під керів­
ництвом Сагайдачного чайки запорожців за­
вдали великої шкоди турецькому флоту. Іноді
в таких походах брали участь до 300 човнів,
на яких розміщувалося близько 20 тисяч
козаків. Діяли вони сміливо, швидко, злаго­
джено, завдавали величезної шкоди супро­
тивнику, а самі несли мінімальні втрати.
У 1616 році козаки здобули штурмом Кафу
(Феодосію) — головний невільничий ринок у
Криму. Могутня фортеця пала, усі полонені опи­
нилися на волі. За наказом гетьмана запорож­
ці знищили майже увесь турецький флот.
Майстерність, з якою було проведено цю війсь­
кову експедицію, набула загальноєвропейсько­
го розголосу, а колишні невільники рознес­
ли славу про Сагайдачного по всій Україні.
У 1620 році почалася війна Польщі з Туреч­
чиною. Під Цецорою турки розбили польське
військо коронного гетьмана Жолкевського,
і королю довелося звертатися по військову до­
помогу до запорожців. Під Хотином сорокатисячне військо Сагайдачного відіграло головну
роль у розгромі турецької армії — це визнано
істориками всієї Європи. Голова польського
сейму Якуб Собеський зазначав, що «справ­
жніми переможцями під Хотином і рятівниками
Польщі були козаки». Але запорожці заплатили
за цю перемогу страшну ціну —загибеллю бага­
тьох тисяч братів по зброї. Для самого Сагай­

дачного битва під Хотином стала останньою
в житті: гетьман дістав поранення отруєною
стрілою. Всі зусилля лікарів не могли вряту
вати знаменитого ватажка запорожців.
20 квітня 1622 року Петро КонашевичСагайдачний помер і був із великими поче­
стями похований в Богоявленській церкві
Київського братства.
Зосередивши зусилля на боротьбі з Ту­
реччиною та Кримським ханством, гетьман
розумів, що необхідно позбутися також
і впливу Речі Посполитої, але відкладав це на
пізніші часи: воювати на два фронти Україна
була неспроможною. Тому Сагайдачний,
якого сучасники вважали великим політи­
ком, не йшов на відкрите політичне проти­
стояння з Річчю Посполитою, обмежуючись
переговорами. Так, у 1618 році, коли король
Польщі Сигізмунд Ваза звернувся до Сагай­
дачного з проханням взяти участь у поході
на Москву, козацький ватажок домігся за це
дозволу на розширення козацької тери­
торії, збічьшення кількості козацького вій­
ська, а також визнання Польщею судової
та адміністративної автономії України.
У серпні 1618 року Сагайдачний вирушив на
Москву, захопив Путивль, Лівни, Єлець, роз­
бив ополчення князів-воєвод Д. Пожарського
і Г. Волконського. Саме після повернення до
Києва його проголосили «Гетьманом над
Київською Україною та Гетьманом всього
війська Запорозького».

Оліфер Голуб (Стеблівець-Черняк)
(бл. 1550-1628)
Оліфер Голуб народився в Стеблеві у 40-х ро­
ках 16 століття. Де він навчався невідомо, однак
освіту отримав добру — про це свідчить хоча б те,
що Голуб вільно володів латиною. Про родину
гетьмана відомо мало. Його дружина, вочевидь,
померла задовго до 1622 року —того, коли Оліфер
став гетьманом; є також в історичних документах
деякі відомості про сина Голуба, але подальша
доля його невідома.
Перші згадки про діяльність Оліфера Голуба
трапляються в літописах 1615 року, коли він уже
мав ранг старшини, очолював козацький флот
у нападах на турецькі землі і спалив дві пристані
у Стамбулі. Друга звістка датується 1618 і 1620
роками. Козаки саме вели переговори з перським
шахом щодо створення антиосманської ліги, і Го­
луб написав можливому союзнику два листи від
імені козацтва, з чого можна зробити висновок, що
саме він вів закордонні справи гетьмана Петра Са­
гайдачного. Таке могло статися лише за умови,
Сагайдачного не стало
10 квітня 1622 року, і новим
Ґ) V спадковим хазяїном булави
став Оліфер Голуб. Така
ситуація повторювалася
ще тільки раз —через 34 роки,
коли пішов із життя «батько
Хмель». Населення України
та реєстрові козаки нового
гетьмана визнали, але Низове
козацтво вирішило зібратися на
Велику Раду на річці Росаві, яка
і відбулася 20 травня. У той день
на Кагарлицькому полі були
присутні понад двадцять ти­
сяч козаків. Вони, власне, не збиралися сперечатися з останньою
волею Сагайдачного, але треба було
створити видимість вільних вибо­
рів, щоб не порушити давню траКозацькі дицію. Королівські комісари не
клейноди встигли на цю Раду. Польський
уряд не бажав бачити на посаді
гетьмана людину, яка б представляла ін­
тереси козацтва в цілому. У цьому випадку
були б знову порушені болючі питання релігій­
ного характеру та розширення реєстру. Але
„вдіяти полякам нічого не вдалося: друга Вели­
ка Рада підтвердиш результати першої.

І

1

Частина діорами «Військова рада на Січі»
якщо Голуб був одним із найближчих помічників,
друзів і радників видатного козацького полковод­
ця й дипломата. Більше того, Оліфер, безперечно,
очолював старшинський уряд, але реєстри 1617 та
1622 років не зафіксували існування його полку,
тобто він постійно був при Сагайдачному.
У 1622 році Сагайдачний, що дуже страждав
від поранення отруєною стрілою, яке здобув під
час Хотинської битви, вирішив скласти заповіт.
Це відбулось 5 квітня —за п’ять днів до кончини
великого гетьмана. Розпорядниками свого майна
Сагайдачний призначив митрополита Іова Бо­
рецького та Оліфера Голуба. Тоді ж стався
унікальний випадок, про який вітчизняні історики
уникають згадувати. Помираючи, Сагайдачний
заповів Голубу... гетьманську булаву і подарував
йому свій «титульний» маєток Конашівку. Про
це в одному з листів розповідає Мелетій Смотрицький. У даному випадку гетьман діяв не як
виборна особа, а як упевнений у своєму праві
європейський монарх.
Голуб тим часом переїхав до Києва і разом
із митрополитом Іовом Борецьким 24 червня
склав акт про передачу майна померлого вели­
кого гетьмана. Виконувачі духівниці Сагайдач­
ного також розробили план сумісних дій козаків
та духовенства на сеймі, що мав відбутися на
початку 1623 року.
Напередодні сейму козацька Рада, яка зіб­
ралася під Києвом, вирішила домагатись остаточ­
ного скасування унії, повернення церковних зе­
мель і відібраних уніатами церков православній
митрополії, відновлення козацьких привілеїв.
Під керівництвом нового гетьмана на Січі
були укріплені оборонні споруди, у Трахтемирові козаки знову відкрили притулок для літніх

БУЛАВА У СПАДЩИНУ

М. Самокиги. «Козаки у поході»
та безпомічних козаків. Відбувся новий вели­
кий похід на морі і ще один — під Бєлгород.
У той же час до війська були вписані сто тисяч
козаків, якими було доручено командувати ста
полковникам.
Козацьке посольство, що прибуло на сейм
до Варшави, прямо заявило: у тому разі, якщо
їхні побажання не будуть ви-конані, вони «зчи­
нять повстання». Але після кількох днів супе­
речок коронний уряд вирішив: релігійних
справ поки що взагалі не торкатися, реєстр
скоротити до п’яти тисяч, а питання унії
відкласти до наступного сейму.
Протягом усього життя Оліфер Голуб виз­
начався як блискучий флотоводець. Він був
останнім гетьманом, який одержав так багато
перемог на морі. Водночас ця людина з іфал а

одну з провідних ролей у повстанні проти
свавілля шляхти. У 1626 році Голуб, якому було
майже вісімдесят років, знову посів
місце гетьмана Запорозького (тобто
нереєстрових козаків). Незважаю­
чи на вік, він вирішив ще раз узя­
ти участь у поході на Крим — щоб
остаточно звільнити півострів із-під
влади Стамбулу. У результаті,
козаки буквально розтрощи­
ли турецьку армію.
Однак повернутися з цьо­
го походу Голубу вже не суди­
лося. Разом із давнім бойо­
вим товаришем Михайлом
Дорошенком він загинув під
Бахчисараєм.

Історики вважають, що невдача посольства спонукала Оліфера Голуба
скласти із себе повноваження гетьмана. На початку 1623 року булава була
передана полковнику Богдану Конші, а в травні, після раптової смерті
Конші, Михайлу Дорошенку. До речі, Голуб дізнався про це лише пізніше, бо
саме очолював морський похід під Стамбул.
Михайло Дорошенко влаштовував польський уряд — він зневажливо
ставився до Низового козацтва («черні»), дбав тільки про потреби
реєстровців, конфліктував із православним українським населенням.
Козаки, отримавши такого ватажка, почали хвилюватися. У 1624
році, після недовгого гетьманування Марка Жмайла, старшини зно­
ву повернули булаву Голубу, який до цього мав чин полковника.

Михайло Дорошенко
(7 -1 6 2 8 )
Михайло Дорошенко був нащадком старовин­
ного шляхетного козацького роду. Ось і все, що нам
відомо про його дитинство та юність. Дуже рано
він потрапив на Січ, зумів швидко зайняти чільне
місце серед козацької старшини, а за часів гетьмана
Петра Сагайдачного уже мав чин полковника,
відзначився в поході на Москву та в битві під Хо­
тином. Козаки високо цінувати Дорошенка, бо він
був людиною не тільки хороброю та рішучою (на
Січі це не було рідкістю), а й добре розбирався
у полководницькій справі.
Гетьманська булава побувала в руках Михайла
Дорошенка тричі. Перший раз це відбулося в 1623
році, коли Дорошенко став наступником Оліфера
Голуба. Польський король Ян Собеський зазначав,
що новий гетьман «королю і Речі Посполитій завж­
ди зичливий». Мабуть, саме це через рік стато при­
чиною того, що козацький проводир втратив була­
ву. Справа в тому, що поляки вимагати скорочення
кількості реєстрового козацтва. Гетьману довелося
вписати в реєстр лише шість тисяч козаків, в основ­
ному заможних. Решту було відправлено на Січ
і скеровано проти турків. Дорошенко поспіхом
збудував флотилію з 80 чайок і вирушив до
берегів Босфору. Цей похід виявився блиску­
чим: французький та англійський посли згаду­
вати, що військо Дорошенка спалило найбагатші околиці Стамбула, похазяйнувало на
узбережжях Босфору і повернулося в Чорне
море. Розлючений султан Амурат організував
погоню, але марно — козацька флотилія і не ду-

Михайло Дорошенко
мала тікати. Чайки вишикувалися бойовим по­
рядком і почали готуватися до бою. Султан так
і не ризикнув розпочати морську батат ію і по­
вернув додому.
У липні 1624 року 150 чайок знову з ’яви­
лися під Стамбулом. Козаки спалили Фарос,

У середині грудня 1625 року козацька ескадра з 300 чайок вийшла з Дніпра і рушила до
турецького узбережжя. Під Очаковом козаки вступили в бій з 20 турецькими галерами, потім
добряче обшарпали турецьке узбережжя і повернулися до гирла Дніпра. Там на них уже ча­
тувала турецька ескадра, але чайки пробилися до лиману, втративши в бою лише пару
човнів.
У 1624 році турки двічі скеровували військо кримського хана на Україну, а навесні 1626
року орда, майже не зустрівши опору, докотилася аж до Гатчини. Через кілька місяців та­
тари намагалися захопити Київ. Тоді Михайло Дорошенко, зсадивши запорожців із чайок,
разом із кількома київськими полками зупинив і розгромив орду під Білою Церквою. Такої
нищівної поразки татари не зазнавали вже давно: на полі брані вони залишили вбитими більше
десяти тисяч вояків.
Після цієї невдалої баталії турки і татари взялися відбудовувати фортеці в пониззях
Дніпра. Гетьман Дорошенко не збирався миритися з тим, що йому намагаються відрізати
шлях до моря. Навесні 1628 року з ескадрою чайок і сухопутним корпусом він ударив по во­
рогах одночасно з Дніпра і зі степу. Бій тривав добу, і ця доба знову вїдкршіа Україні вихід на
морські простори.

ТРИЧІ ГЕТЬМАН
три доби штурмували стамбульську фортецю,
де розташовувався арсенал, а потім відступи­
ли в море, щоб уже в серпні почати штурмува­
ти фортецю Ані-Кіой.
Кримський хан Шагін-Гірей, який мріяв до­
битися незалежності від Порти, охоче пішов на
укладення союзу з Дорошенком. Це сталося 24
грудня 1624 року. Гетьман розпочав власну гру
в міжнародній політиці, але козаки, хоч і по­
важали свого обранця, не бажали бачити своїм
обранцем людину, що прагне до миру з поля­
ками та татарами й урізає козацький реєстр.
Втім, невдовзі з’ясувалося, що більш гідного
ватажка на Січі поки що немає, тому в 1624 році
Михайла Дорошенка знову проголосили геть­
маном — і тільки для того, щоб майже одразу
знову відібрати в нього булаву з тих же причин
і передати її Марку Жмайлу.
На цьому гетьманський «марафон» не скін­
чився. У 1625 році Жмайло підписав вкрай
невигідну для козацтва Куруківську угоду з по­
ляками і, відповідно, власну відставку. А на
його місце 5 листопада посадили знов-таки
Михайла Дорошенка.
Той не збирався міняти обрані принципи
політичної гри. Перш за все Дорошенко зами­
рився з поляками і склав новий козацький
реєстр. На той час Річ Посполита уклала черго­
вий хиткий «вічний мир» із турецьким султаном

Ю. Брандт. «Атака кавалерії»

і вважала, що козаки остаточно згодилися із
своїм становищем, і тому вирішила з’ясувати
стосунки зі шведами. Звичайно ж, гетьман не
міг прогавити такої нагоди.
На жаль, Дорошенко не залишив у від­
войованих фортецях на Дніпрі козацькі гар­
нізони, що мало б відчутно вплинути на
відносини України з Кримом і Стамбулом. Він
вирішив, що для Січі вигідніше мати «керова­
ного» володаря Криму, тому і втрутився у вну­
трішню боротьбу претендентів на ханство —
Шагін-Гірея та Джанібек-Гірея —на боці більш
поміркованого Шагін-Гірея. Під Бахчисараєм
козаки розбили війська Джанібек-Гірея, підій­
шли до Кафи, примусили відступити військо
турецького воєначальника Кан-Темира і від­
били в нього 22 гармати. Саме в цей вирішаль­
ний момент претенденти на ханство раптом
примирилися між собою і спільно вдарили по
козаках. Для гетьмана Михайла Дорошенка та
хана Шагін-Гірея ця відчайдушна битва вияви­
лася останньою в житті.
В архівах є свідчення, що Джанібек-Гірей
відтяв голову загиблого гетьмана, настромив її
на списа і виставив цей страшний трофей на
фортечному мурі Кафи. Однак, навіть втратив­
ши гетьмана, козацький корпус зміг пробитися
назад на Січ, прихопивши із собою всі татарські
гармати.

01АМ Ж

Іван Сулима
(7 -1 6 35)
Рід, до якого належав славетний воїн Іван Сулима, простежується від часів Київської Русі. У 15 або
на початку 16 століття пращури козацького ватажка здобули шляхетство, стали власниками маєтків
у Кременецькому повіті на Волині, заснували нові поселення на Подніпров© Майбутній гетьман наро­
дився в другій половині 16 століття в Рогощі. Спочатку він служив помічником урядника баришівських
і бориспільських володінь Софії Данилович, а в 1615 році став управителем переяславських маєтків
коронного гетьмана Жолкевського, який подарував Сулимі села Лебедин, Кучаків та Сулимівку. Зда­
валося б, подальша доля шляхтича має бути спокійною і поміркованою. Але Сулима примудрився
посваритися зі своїм високим покровителем, кинув усе своє майно і подався на Січ. Там він завдяки
неабиякому розуму та рідкісній фізичній силі швидко здобув чималий авторитет. Двічі він із невели­
кими загонами козаків навіть руйнував околиці Стамбула, а всі морські походи за участю цієї людини,
здавалося, були приречені на успіх.

Загони Сулими неодноразово виручали бранців, які
піднімали бунти на турецьких галерах. Так сталося,
наприклад, у 1620 році, коли січовики визволили 200
невільників-поляків і понад 70 українців. Завдяки запи­
сам литовського князя Альбрехта Радзивілла історики
довідалися, що козацький ватажок подарував Римсько­
му Папі Павлу V300 полонених турецьких яничар, яких
січовики захопили під час повстання на галері в Серед­
земному морі. Саме тоді козак одержав золоту медаль
із портретом Павла V.
Якими шляхами водила по світах доля впертого
шляхтича, ми можемо тільки гадати. Існують відо­
мості, що й сам він не минув долі бранця, провів роки
у полоні, вирвався з каторги і через Європу повернувся
додому. Не дивно, що козаки неодноразово обирали Су­
диму кошовим отаманом, а згодом гетьманом.
Іван Сулима
Після Хотинської війни 1621 року польський
король Сигізмунд III не виконав своїх обіцянок
про розширення козацьких прав і привілеїв. Як
повелося, січовики намагалися виправити цю
несправедливість на власний манер — повстан­
ням. Тож у 1623 році князь Юрій Збаразький за­
кликав уряд Речі Посполитої приборкати не­
покірних, які «позабули віру і підданство,
створюють собі окрему Річ Посполиту, посягають
на життя і маєтки невинних людей». У той же час
збільшилася кількість походів запорожців проти
кримських татар. При підготовці однієї з таких
операцій січовики вирішили вручити Сулимі
гетьманську булаву. Тож 29 грудня 1628 року Іван
Сулима, відправляючи листа литовському князю
Альбрехту Радзивіллу, підписався під ним як за­
порозький гетьман.
Сулима був супротивником походу на Крим,
однак підкорився рішенню товаришів, які обрали

його ватажком у цій операції. Наприкінці травня
1629 року 800 козаків на чайках вийшли в море,
основна ж маса січовиків вирушила сушею до
татарської фортеці Іслам-Кермен. Одразу ж після
того, як військо Сулими переправилося через
Дніпро, серед старшини почалася сварка через
вибір подальшого маршрута. Під Перекопом
конфлікт набув такої гостроти, що січовики скли­
кали нову Раду, відібрали булаву у Сулими і об­
рали новими гетьманами реєстрового та не­
реєстрового козацтв Григорія Чорного і Тараса
Федоровича.
Після повернення на Січ кошовий отаман
Іван Сулима, як і раніше, керував морськими
експедиціями козаків.
Проти ночі з 11 на 12 серпня запорожці
непомітно оточили фортецю із залогою із
польських та німецьких жовнірів і вдерлися на
територію фортеці з різних боків. Уже через

ПІДКОРЮВАЧ КОДАКА

План фортеці Кодак
В 1635 році сейм ухва ли в закон
«Про припинення козацького свавіл­
ля». Згідно з ним, кількість реєстрових
козаків зменшувалася на дві тисячі,
а один із коронних польських полків був
зобов язаний постійно перебувати на
Січі, щоб «свавільники» не могли склика­
ти своєї ради. З в ’язки між Запорож­
жям і волостями було взято під жорст­
кий контроль. Сейм також ухвалив
будівництво фортеці в урочищі Кодак,
який давав можливість тримати під
наглядом гирло ріки Самари (саме там
будувачися козацькі чайки). Але фор­
теця проіснувала менше місяця і була
вщент зруйнована. І зробили це саме за­
гони Сулими, яким Кодак «заважав».
До того ж на Січі відбулася Велика Ра­
да, під час якої гетьманом було знов
проголошено знаменитого ватажка. Він
і очолив боротьбу проти шляхти.

Хотинська битва

пару годин залога припинила своє існу-вання.
Січовики зруйнували вали і спалили саму
фортецю: «Щоб біля порогів і згадки не лиши­
лося про поляків».
Однак селяни та міщани не надали під­
тримки бунтівникам, а польський уряд відпра­
вив велику каральну експедицію. Сулима зі
своїм військом був змушений відступити в та­
бір на одному з островів на Запорожжі. Проти
повстанців вирушив Адам Кисіль, який тим­
часово виконував обов’язки коронного геть­
мана.
Почав він із того, що під виглядом втікачів
від татар заслав до табору Сулими своїх лю­
дей. Із настанням холодів у повстанців поча­
ли закінчуватися харчі та паливо; запорожці
стали виказувати невдоволення, чим і ско­
ристалися зрадники. Вони схопили козаць­
кого ватажка разом із його прибічниками
і видати Киселю, а чайки спалили. Тих, хто
підтримував Судиму, стратили на місці; лише
самого козацького гетьмана з п’ятьма най­
ближчими товаришами відправили до Вар­
шави. Сейм засудив усіх до страти: козаки
добряче дошкулили уряду Речі Посполитої,
до того ж розправи над запорожцями
постійно вимагали турецький і татарський
посли.
Через кілька днів усіх було страчено,
їм відтяли голови, а потім четвертува­
ли і розвісили шматки тіл на міських му­
рах. Польський уряд вважав, що це налякає
запорожців і відверне їх від походів на Чорне
море. Однак, як виявилося згодом, прихильни­
ки «жорстких заходів» помилялися.

01АМ Ж

Григорій Чорний
(7 -1 6 30)
У 1620 році козаки вчинили в Стамбулі по­
гром нечуваного розмаху. Султан у відповідь
вирішив здійснити блокаду Дніпровського ли­
ману, щоб жодна чайка не проскочила до Чорного
моря. Понад триста турецьких військових суден
зібралися під Очаковом; здавалося б, шлях до
моря для козаків закритий назавжди, але... Лицарі
степу та їхній кошовий отаман Григорій Чорний
притримувалися власної думки щодо цього.
Козаки жартували, що їхній ватажок «почорнів
у Чорному морі», бо брав участь майже у всіх
морських походах. Кошовий отаман був людиною
надзвичайної фізичної сили і відзначався нес­
тямною відвагою під час бою та феноменальним
везінням. Тож не дивно, що козаки всіляко під­
тримували свого ватажка.
Григорій Чорний разом із Михайлом Доро­
шенком у 1628 році брав участь у поході проти
кримських татар. Він збудував на Січі дві ескадри:
коли одна поверталася з моря, друга «заступала на
чергування». Дійшло до того, що в Стамбулі по­
чали побоюватися, як би запорозькі відчайдухи
остаточно не перебратися на чорноморське узбе­
режжя. Тому турецькі адмірали і намагатися «за­
крити» лиман своєю армадою.
Тут Чорний щиро обурився: хто ж є справжнім
господарем Чорного моря?! Навесні 1624 року він
вирішив позбутися блокади. Козацький флот
складався зі 102 чайок. Першим по турках ударив

передовий загін козаків, якии не стільки штурму­
вав галери, як рубав їхні весла, обливав дьогтем
й підпалював. Головні ж сили Чорного обстрі­
ляли турецький флот і пройшли між турецькими
кораблями у відкрите море. Армада кинулася
навздогін. Кошовий отаман, добре знаючись на
місцевих умовах, заманив важкі галери на мілину.
Три кораблі «сіли» на підводні піщані коси і стати
легкою здобиччю козаків.
Після бою, що тривав кілька днів, козацька
ескадра прорвалася на морські простори, похазяй­
нувала на болгарському узбережжі, дійшла до
Босфору і щасливо повернулася на Січ, зберігані
практично всіх людей і чайки.
У 1628 році, після загибелі Дорошенка, но­
вим гетьманом реєстрового козацтва було обра­
но саме Григорія Чорного. Булава належала
йому аж до 1630 року. Чорний притримувався
політики узгодження своїх дій з урядом Речі
Посполитої, бо вважав головним ворогом турків
і татар. Це спричинило велике невдоволення се­
ред нереєстрового козацтва.
У 1629 році й частина реєстровиків «утомила­
ся» від політики Чорного і вирішила обрати ново­
го гетьмана. Ним став Левко Іванович. Чорний
тут же видав наказ: усі, хто намагається піти на
Запорожжя, виключаються з козацького реєстру,
проголошуються «зрадниками» і його особисти­
ми ворогами. Він заприсягся вести з ними жорсто­
ку боротьбу і раптом прийняв унію, чому історичні
документи не дають пояснень. У березні 1630 року,
коли в Україні спалахнуло повстання Тараса Тря-

ЗА ЗГОДУ З РІЧЧЮ посполитою
сила, Григорій Чорний потрапив у Черкасах у по­
лон до бунтівників.
За вироком козацького суду колишнього
реєстрового гетьмана стратили в Боровці.

Сава Кононович
(кінець 16 —перша половина 17 ст.)
Походження й подробиці життя Сави Кононовича дослідникам невідомі. Перші згадки про
цього ватажка козацтва належать до 30-х років 17
століття, коли він уже був переяславським пол­
ковником. Злет його військово-політичної кар’єри
виявився коротким: у 1637 році на козацькій раді,
що проходила на річці Росаві, старшина обрала
Кононовича гетьманом. А вже у жовтні того ж
року, під час повстання під проводом нереєс­
трового гетьмана Павла Павлюка, козаки схопили
Кононовича, що перебував у Корсуні, звинувати­
ли його у зраді й розстріляли на Переяславщині.
Вірогідно, що причина страти була тою ж, що
і у випадку з Григорієм Чорним, — прихильність
до співпраці з польським урядом.

Ілляш Караїмович
(7 -1 6 4 8 )
Гетьман реєстрового козацтва Ілляш Кара­
їмович був одним із тих політичних і військових
діячів, які дотримувалися ідеї союзу з Річчю По­
сполитою. Булава потрапила до рук Караїмовича
одразу після страти бунтівного гетьмана Павла
Павлюка. Отримавши владу, Ілляш зробив усе
можливе, щоб козацтво не розпочало чергового
повстання й надалі трималося тих законів, які
встановлювала Польща.
Ілляш Караїмович набув сумної слави ще до
того, як піднявся на вищий щабель козацької вла­
ди. Саме він разом з іншими реєстровими офіце­
рами брав участь у придушенні повстання Івана
Сулими і, удавшись до хитрощів, заарештував
керівника бунтівників та його найближче оточен­
ня. У лютому 1638 року на засіданні сейму
у Варшаві кандидатуру Караїмовича на геть­
манство було одностайно схвалено. Урядовці
вирішили знову зменшити козацький реєстр
і надалі зараховувати до нього тільки тих вояків,
які не брали участь в антипольському повстанні.
Також було прийняте рішення обирати пол­
ковників тільки серед шляхетства і тримати Січ
під контролем реєстрових полків. Козаки, зро-

Запорожці готуються до морського походу
зуміло, обурилися. Польський же головнокоман­
дувач, щоб примусити січовиків заспокоїтися,
вирішив нацькувати на тих, хто зумів втекти на
Запорожжя, два полки під командуванням Ілляша Караїмовича.
Караїмович зібрався на Січ, де вже порядкував
хитрий та рішучий кошовий отаман Дмитро Гуня,
що незабаром став новим гетьманом. Гуня негай­
но скликав усе козацтво і спитав, чи згодні козаки
підкоритися вимогам поляків. Відповідь була
дана майже така, як і в знаменитому листі
запорожців до турецького султана...
Караїмович же не поспішав. Зупинившись
неподалік Кодака, він провів переговори з по­
сланцями Гуні. Ті попередили: якщо реєстровики
наблизяться до Січі, їх будуть уважати ворогами
та зрадниками, яких треба безжально знищува­
ти. Дізнавшись, що повстання продовжується,
частина вояків Караїмовича потай перейшла на
бік січовиків. Гетьман не став брати гріх на душу
й розпочинати братовбивство. Натомість він
відступив і повернувся на Черкащину, до своєї
резиденції. Така нерішучість реєстрового гетьма­
на тільки роздратувала польський уряд. За дея­
кий час Караїмовича скинули з гетьманування,
а владу над реєстровим козацтвом передали
польському комісарові.
У квітні 1648 року Ілляш став одним із козаць­
ких полковників у складі військ Стефана Потоцького. Богдан Хмельницький відправив назустріч
коронним військам повстанські полки; тоді стар­
шинам вдалося переконати реєстрових козаків пе­
рейти на бік повстанців, однак Ілляш робити цьо­
го не збирався. Власне, йому просто не було куди
відступати, бо він знав: козаки не пробачать йому
ні зради Сулими, ні поведінки за часів повстання
Павлюка Разом із нечисленними прибічниками
Ілляш прийняв бій і загинув у ньому.

Марко Жмайло-Кульчицький
(кінець 16 —перша половина 17 ст.)
Марко Жмайло-Кульчицький був обраний
гетьманом козацтва восени 1625 року. Тоді він на
чолі загонів запорожців дав відсіч тридцятитисячному війську під керівництвом польського ко­
ронного гетьмана Станіслава Конецпольського.
До козаків приєдналися повсталі селяни, і тому
загальна кількість українського війська станови­
ла майже двадцять тисяч осіб. 26 вересня біля
гирла правої притоки Дніпра ріки Цибульник
відбулася запекла битва. Військо Жмайла добря­
че знекровило поляків, після чого гетьман дав на­
каз запорожцям відступити до Курукового озера
і там стати укріпленим табором.
Поляки кілька разів намагалися узяти «во­
роже гніздо» штурмом, але кожного разу козаки
відкидали нападників. Зрозумівши безнадій­
ність свого становища, Конецпольський ви­
рішив піти із січовиками на переговори. П’ятого
листопада 1625 року частина козацької старши­
ни зрадила свого гетьмана, і булава перейшла до
рук М. Дорошенка. Що сталося з Марком Жмайлом далі — невідомо. Історія зберігає свої
таємниці і неохоче їх розкриває.

Дмитро Гуня
(кінець 16 —перша половина 17 ст.)
Один із керівників селянсько-козацьких по­
встань в Україні в 30-х роках 17 століття Дмитро
Гуня народився, ймовірно, на Київщині, у козацькій
родині. Подробиць його біографії нам відомо неба­
гато. Кілька років поспіль він очолював походи
запорожців проти Туреччини і Криму. У 1637 році
приєднався до повстанців і скоро був обраний пол­
ковником війська гетьмана Бута, як прозвали Пав­
ла Павлюка.
Шостого грудня того ж року козаки зазнали по­
разки під Кумейками. Гетьман потрапив у полон,
і тоді запорожці згуртуватися навколо енергійного
йшвидкого розумом Гуні. Під його проводом коза­
ки захопили польську артилерію і змогли прорва­
тися на Січ, де в січні 1638 року старшина проголо­
сила відчайдушного ватажка кошовим отаманом.
Гуня виправдав довіру товариства, вщент розбив­
ши каральний загін, який польський уряд надіслав
знищити Січ, після чого взяв участь у селянськокозацькому повстанні під проводом Карпа Скидана
іта Якова Острянина.

'Ґ ' "І

ЕЙгг

Станіслав Конецпольський
Гуня домовився про допомогу з боку донських
козаків і кримського хана, після чого вирушив
у черговий похід, узяв під свій контроль русло
Дніпра від Кременчука до Трипілля, узяв участь
у битві під Лубнами.
Коли Острянина почати переслідувати невдачі,
частина козаків вирішила, що повстання провали­
лося, і відступила на Слобідську Україну. Але ще
20 тисяч козаків забажати продовжувати боротьбу;
вони обрали своїм гетьманом Дмитра Гуню і в гирлі
Сули, на місці впадіння до неї річки Старець, роз­
кинули свій табір. Від червня і до кінця липня 1638
року козаки тримали оборону проти польських
військ. У таборі не вистачало харчів і фуражу, тож
Гуня нарешті був змушений запропонувати
ворогові укласти перемир’я. Але поляки на цю
пропозицію не пристали.
Наприкінці липня до оточеного табору проби­
лася чимала група козаків, але на загальному
становищі війська Гуні це не позначилося. Частина
старшини вирішила розпочати переговори про зда­
чу. Гуня розумів, що в таборі знайдуться зрадники,
які забажають купити життя ціною його власної
голови. Тому, зібравши невеличкий загін пере­
вірених вояків, проти ночі на 28 липня 1638 року

НЕПРИМИРЕННІ
знаменитий ватажок прорвав кільце оточення
і відійшов на Запорожжя.
Останнє, що відомо нам про життя Дмитра
Гуні, —це те, що в 1640 році він очолював спільний
похід донських і запорозьких козаків проти Ту­
реччини. Що сталося з ним потім —невідомо.

Яків Бородавка-Неродич
(7 -1 6 2 1 )
Цей козацький старшина був обраний запо­
розьким гетьманом після Самійла Кішки. У 1618
році, одразу, як було укладено Деулінське
перемир’я, польський уряд вирішив скоротити
кількість реєстрового козацтва, щоб повернути
частину січовиків у кріпосний стан. Козаки, яких
очолював гетьман П. Сагайдачний, довго спере­
чатися, не бажаючи підкорятися новим вимогам
уряду. І не дивно — тільки на переговори їх
зібралося понад 10 тисяч, а в реєстрі треба було
залишити тільки три тисячі осіб. Проте угоду
було таки підписано. Після того, як королівські
комісари поїхали до Варшави, Сагайдачний на­
правився на Січ, удаючи, нібито збирається вико­
нати пункти угоди та спалити «зайві» козацькі
чайки. Запорожці збунтувалися проти свого ва­
тажка, і на Низу з’явився свій, нереєстровий,
гетьман. Ним став Яків Неродич, що мав
прізвисько Бородавка.
Тим часом виявилося, що польський уряд
дуже поспішив зі скороченням козацької армії.
Турецький султан вирішив перетворити Поль­
щу на одну зі своїх провінцій і кинув на
королівство півмільйонну армію в той час, як
під рукою короля Сигізмунда III було тільки
57 тисяч військових.

А. Монастирський. «У погоні за татарином»

Ю. Брандт. «Козацьке військо»
Син і спадкоємець короля Володислав ви­
рішив звернутися по допомогу особисто до Са­
гайдачного, якого знав ще з часів московського
походу 1617—1618 років. Однак гетьман не зби­
рався так задарма допомагати гоноровитим
сусідам. Він висунув польському уряду власні
вимоги, за виконання яких обіцяв приєднатися
зі своєю армією до польського війська. Отримав­
ши згоду, Сагайдачний зайнявся офіційним
оформленням угоди, а на Молдавію козаків по­
вів Яків Бородавка.
Трохи пізніше проти турок виступив і сам
гетьман, зібравши сорокатисячну козацьку армію.
Після з’єднання з військом «конкурента», при­
бічники Сагайдачного стали докоряти Неродичу, що він погано розпорядився походом, не
підготував достатньо припасів і втратив надто
багато людей. Після цього Бородавку скинули
з гетьманства, судили й прирекли до страти.
Що ж до Сагайдачного, то він уважав за краще не
заступатися за нереєстрового ватажка. Якова Неродича стратили під Хотином, і влада над козацт­
вом знову опинилася в руках Сагайдачного.

Яків Іскра-Острянин ( Остряниця)

Яків Іскра-Острянин (Остряниця)
(7 -1 6 4 1 )
Яків Іскра-Острянин, один із керівників
козацько-селянського повстання 1638 року, на­
родився на Чернігівщині в місті Остер. Він був
нащадком козацького роду — ось, мабуть, і все,
що ми знаємо про нього до 1633 року. Саме під
цією датою значиться перша документальна згад­
ка про Якова Острянина — як про ніжинського
полковника реєстрових козаків, який брав участь
у поході війська Речі Посполитої на ЧерніговоСіверщину.
Після придушення у 1637 році повстання під
керівництвом Павла Павлюка значна частина
бунтівників не розійшлася по домівках, а згур­
тувалася на Січі та поблизу неї. Острянин теж
прибув на Січ. Оскільки ніхто з бунтарів не зби­
рався складати зброю, постало питання про
організацію гурту. Повстанці вирішили обрати
власного гетьмана і на початку 1638 року вру­
чили булаву Якову Острянину.
У квітні того ж року новообраний гетьман
зібрав своє поки що нечисленне військо і вирушив

лівим берегом Дніпра на Київщину в район Пере­
яслава. Під час походу повстанці вибивали з на­
селених пунктів польські гарнізони, коронну
адміністрацію та загони, що займалися знищен­
ням бунтарів. Селяни та розрізнені невеликі групи
повстанців приєднувалися до армії нереєстро­
вого гетьмана.
У той же час Дніпром рухався загін відомого
ватажка Дмитра Гуні, а ще один командир
повстанців, Карпо Скидан, збирав військо на
Чернігівщині. Обидва ватажки охоче приєд­
налися до гетьманських лав. Крім того, Остря­
нин, який готувався до справжньої війни зі шлях­
тою, встиг домовитися з донськими козаками, і ті
відрядили на допомогу гетьману полк під коман­
дуванням полковника Путивльця.
Це був не звичайний на ті часи заколот чи
бунт — у повітрі повіяло справжньою визволь­
ною війною. Але помилка гетьмана перекресли­
ла всі сподівання українців. Острянин надто
поспішав і вирішив, не дочекавшись підмоги,
одразу ж розв’язати бойові дії проти польської
армії, якою командував талановитий полково­
дець граф М. Потоцький. У червні 1638 року це
призвело до розгрому повстанського війська під
Жовнином.
Острянин і частина повстанців відступили
на Слобідську Україну. З дозволу московського
уряду втікачі оселилися на Чугуївському го­
родищі (сьогодні це місто Чугуїв Харківської
області). Колишній гетьман ще деякий час брав
участь у боротьбі проти татар, але скоро
відносини між рядовим козацтвом і козацькою
старшиною загострилися і призвели до завору­
шень. Під час однієї з таких сутичок у 1641 році
Яків Острянин загинув.

Козаки викликають ворогів на герць

Полковник запорозьких нереєстрових ко­
заків, один із керівників національно-визвольних
війн 1637—1638 років, Карпо Скидан був обра­
ний на Січі козацьким полковником на початку
липня 1637 року. Майже одразу козацький геть­
ман Павло Павлюк направив дві тисячі вояків
під командуванням полковників Скидана і Биховця до Переяслава, де козаки сподіва-лися
підняти повстання проти польського уряду. Во­
сени повстанці почали збиратися навколо Ски­
дана, який саме перебував у містечку Мошни
поблизу Черкас, і під його командуванням взяли
участь у відомому Кумейківському бою.
Після поразки козацького війська полковник
із частиною повстанців відступив на Січ, а вже
наступного року зібрав під своєю рукою п’ять
тисяч козаків і запросив підмоги в кримського
хана і донських козаків: Скидан не збирався
складати зброю і знову жадав помірятися сила­
ми з коронним військом.
У березні 1638 року, коли розпочалося по­
встання Якова Остряниці, Карпо Скидан отри­
мав від гетьмана доручення виступити проти
польської армії на Правобережній Україні.
У липні цього ж року, під час боїв під Жовнином
(Черкаська область), полковник на чолі невели­
кого загону намагався пробитися на допомогу ко­
закам, але зазнав поразки й потрапив у полон до
поляків. Подальша доля Скидана залишається
невідомою, але, скоріше за все, уряд стратив не­
безпечного козацького ватажка.

Тарас Федорович (Трясило)
( ? - бл. 1639)
Дати народження та загибелі знаменитого
Тараса Федоровича на прізвисько Трясило за­
лишаються невідомими. Перші згадки про нього
з’являються в 1620 році, коли він уже обіймав
посаду корсунського полковника і в цьому
військовому званні очолював козацькі загони під
час кримських походів.
У 1629 році, після загибелі гетьмана Ми­
хайла Дорошенка, Тарас Трясило став гетьма­
ном нереєстрового козацтва і почав активно
протидіяти реєстровому гетьману Григорію
Чорному, який прагнув установити дружні сто­
сунки з польським урядом.
Навесні 1630 року Трясило очолив антипольське повстання, маючи під рукою десятитисячну

О.О. Мурашко. «Похорон кошового»
армію. Полки нереєстрового гетьмана захопили
Чигиринщину, Київщину, Полтавщину. Свого
особистого суперника гетьмана Чорного Трясило
наказав стратити.
Після того, як козаки протягом трьох тижнів
билися з армією коронного гетьмана С. Конецпольського, поляки зазнали відчутних втрат. Вис­
нажений польський полководець запропонував
повстанському ватажку підписати мирну угоду,
що й було зроблено 29 травня 1630 року. Однак
сам Тарас Трясило не бажав додержуватися ніяких
домовленостей із поляками; разом із
частиною козаків, які поділяли його
погляди, нереєстровий гетьман
відступив на Запорожжя. На жаль,
друге повстання нереєстровому
гетьману підняти вже не вдалося.
Незабаром його було скину­
то з гетьманства.
У 1632-1634 роках
Тарас Трясило брав
участь у московськопольській війні, а після її
закінчення з невеликим
загоном побував на Дону.
У 1636 році славетний
бунтар раптово зробив
спробу перейти на
службу до московського
царя. Але той не хотів
конфліктів із Польщею,
тож для Трясила місця
в московському війську
не знайшлося.
Подальша доля цього
неприборканого ватажка
невідома.

0 ІА Ж Ж

Цікавої
• За три століття свого існування українське
козацтво зробило видатний внесок у захист
Європи від османського поневолення. Подвиги
степових лицарів стали широко відомі в бага­
тьох країнах Заходу, і чимало тогочасних
правителів намагалися залучити цю військову
силу на свій бік або використати її для досягнен­
ня власних політичних цией. Зокрема, вже
у 1594 р. за дорученням австрійського
імператора Рудольфа II на Січ прибув посол Еріх
Лясота, щоб провести переговори й укласти
союз проти експансії Туреччини.
• Оліфер Голуб, як і більшість освічених діячів
свого часу, вів дипломатичну переписку лати­
ною. При цьому він підписував свої листи
«Оліваріус де Марконес, ПК». «ПК» означало
«полковник козацький», «Оліваріус» є
латинізованою формою імені Оліфер, «де» було
ознакою шляхетності походження або наймену­
ванням маєтку, яким володіна та чи інша
людина. А от що то за «Марконес»? Дослідники
вважають, що це — латинізована назва якогось
із маєтків гетьмана.
• Петро Конашевич-Сагайдачний був першим
гетьманом, який заборонив козакам вживати
горшку під час походів. За невиконання цієї
заборони суворий ватажок нерідко карав
винуватців на смерть.

Києво-Печерський монастир

Імператор Рудольф II
• Після повернення з Московського походу до
Києва Петро Сагайдачний разом з усім військом
Запорозьким вступив до Київського православ­
ного братства, що виступало проти політики
шляхетської Польщі. І хоча Братство було
створене всупереч волі польського короля, віднині
урядовці не наважувались заборонити цей
осередок української освіти і культури.
Так вперше козацькі шаблі постали на захист
інтелектуальних здобутків нашого народу.
Заодно, так би мовити, великий гетьман
ліквідував Берестейську унію 1596 року
і поновив православну церковну ієрархію.

0 лямок

ВЕЛИКА ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА
У середині 17 століття авторитет, міць та
слава українського козацтва незрівнянно зрос­
ли, проте права українців і дедалі обмеж ували­
ся. Польський уряд усіляко прагнув встанови­
ти повний контроль над реєстровим Військом
Запорозьким. Водночас відбувалося масове покріпачення тієї частини селянства, яка до того
часу залишалася вільною, посилювалося пере­
слідування української мови та православної
віри. Поставала реальна загроза повної вт ра­
ти національної самобутності, асиміляції та
зникнення українського народу. Разом із тим,
королівському урядові Речі Посполитої все
важче було тримати під контролем не лише
козацтво, а й власних магнатів. За таких ум ов
досить було незначного поштовху, аби розпо­

чалася справжня національно-визвольна війна.
Таким поштовхом і став виступ козаків-запорожців, очолений Богданом Хмельницьким.
Ця всебічно обдарована, сильна і владна лю ди­
на спромоглася докорінно змінити ситуацію
навколо українських земель та організувати
небачений до того опір польській владі. Взявши
ініціативу у свої руки, Богдан Хмельницький на
початку лютого 1648р о к у розбив залогу корон­
ного війська, що розміш увалася на Запорозькій
Січі з 1638 року, і залучив на свою сторону
реєст рове козацтво. Тоді ж його було обрано
гетьманом Війська Запорозького.
Ці події стали прологом величезної національної
драми, яка увійшла в історію під назвою Народновизвольної війни 1648—1657років.

01АМ Ж

Богдан-Зиновій Хмельницький
(1596-1657)
Ми не так уже й багато знаємо про тих діячів,
які в минулому істотно вплинули на перебіг
історичних подій в Україні. Частіше це самі тільки
легенди та окремі документи. Але справжнє життя
завжди ширше, багатше та складніше за історичні
хроніки і спогади соратників. Недарма сказано
давнім мудрецем, що судити нас будуть за спра­
ви наші... Богдан-Зиновій Хмельницький, який
провів глибоку межу поміж добами української
історії і заклав підвалини Української Козацької
Держави, не є винятком із цього правила.
Власне, до 1647 року ми не знаємо майже
нічого достовірного про його життя. Невідомо
навіть, де й коли саме народилася ця людина.
Традиційно роком народження Богдана Хмель­
ницького вважається 1596 — це вирахувано за
відомостями венеціанського посла Нікколо Сагредо; той у 1649 році у рапорті до венеціанської
сеньйорії зазначив, що Хмельницькому 54 ро­
ки. Свій день народження Богдан святкував
27 грудня за старим стилем. Не знаємо ми й того,
з якої родини та навіть з якої частини України
походив Хмельницький. Найбільш розповсю­
дженою є версія, що Богдан Хмельницький по­
ходив з українців шляхетського роду, бо протя­
гом життя він користався гербом «Абданк». Але
чи був він шляхтичем взагалі? Тому нема доку­
ментальних підтверджень. Батько знаменитого
гетьмана, Михайло Хмельницький, служив у ко­
ронного гетьмана Жолкєвського, а потім у його
зятя Яна Даниловича. У 1620 році, під час походу
на Молдавію, він загинув у битві з татарами під
Цецорою. Мати Богдана, скоріше за все, була ко-

М. Івасюк. «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ»

Богдан Хмельницький
зачкою. Можливо, її звали Агафія. Після смерті
Михайла Хмельницького вона взяла шлюб із
шляхтичем Ставецьким і народила ще одного
сина, Григорія.
Звідки ж походить рід Хмельницьких? Із
Хмельника, Хмелева, Хмеліва, Хмельного чи
Хмелівки? Черкаси, Жовква, Суботів, Чигирин
та Переяслав досі не вирішили суперечку, на
околицях якого ж із цих міст побачив світ зна­
менитий «батько Хмель». Історики також не ма­
ють переконливої відповіді на це запитання.
Хоча рід Хмельницьких і був незаможним,
Богдан отримав початкову домашню освіту,
а потім продовжив навчання в парафіяльній
школі при якомусь із київських монастирів.
Приблизно в 1609 році за допомогою київського
воєводи Станіслава Жолкєвського батько май­
бутнього гетьмана влаштував сина до Львів­
ської єзуїтської колегії, де викладав відомий
теолог, письменник і проповідник Андрій Ґонцель-Мокрський. Через п’ять-сім років Богдан
набув неабиякі знання із всесвітньої історії, до­
сконало оволодів латинською та польською мо­
вами, а пізніше вивчив ще турецьку, кримсько­

«БАТЬКО ХМЕЛЬ»
татарську, французьку. Коли Хмельницький
подався до лав реєстрового козацтва, теж
невідомо. Але він брав участь у тому поході,
в якому загинув його батько, і потрапив у ту­
рецький полон. У Стамбулі Хмельницький ви­
конував обов’язки перекладача при одному
з командувачів турецького флоту. У 1622 році
майбутній гетьман утік із полону (за іншою
версією, його викупила мати). У деяких сучас­
них дослідженнях висловлюється думка про те,
що козаки, які знали й шанували Михайла
Хмельницького, виділили кошти на викуп сина
свого давнього товариша.

ш>
С

1 . -4

Факсиміле підпису Б. Хмельницького

А далі — пробіл у цілих 15 років. Жоден із
переказів про подвиги Хмельницького в 1622—
1637 роках не має документального під­
твердження. Скоріше за все, у 20-х роках 17 сто­
ліття Богдан служив у Чигиринському полку
і брав участь у численних військових походах
козаків проти татар і поляків.
У 1625—1627 роках Богдан одружився
з Ганною Сомківною, козачкою з Переяслава,
і оселився на батьковому хуторі Суботів біля
Чигирина. А 1637 року ім’я майбутнього геть­
мана вже згадується серед імен вищої козацької
старшини. Як військовий писар, він брав
участь у повстанні проти Польщі і 24 грудня
1637 року поставив свій підпис під докумен­
том про капітуляцію. Наступного року Богдан
увійшов до складу козацького посольства до
короля Володислава IV. Коли ж у 1638 році
Польща скасувала автономію Війська Запо­
розького, Хмельницький втратив високу пи­
сарську посаду і став звичайним сотником Чи­
гиринського полку.
Десь у другій половині 40-х років 17 сто­
ліття Хмельницький зав@зав контакти з укра­
їнською шляхтою та вищим православним
духовенством, бо польські магнати, супро­
тивники короля Володислава, м’яко кажучи,

Т. Шевченко. «Церква Богдана» у Суботові»
Хмельницького не любили. А з 1633 року на
Чигиринщині володарювали коронний геть­
ман Станіслав Конєцпольський і його син, ко­
ронний хорунжий Олександр. Вони знайшли
спільну мову з чигиринським підстаростою Чаплинським, який мав особисті рахунки з Бог­
даном Хмельницьким, і намагалися забрати в
«батька Хмеля» маєток у Суботові. І це попри
те, що Хмельницький мав на нього королівський
привілей. Чаплинський зруйнував хазяйство та
пограбував майно Богдана, а слуги підстарости
того ж дня важко побили малого сина майбут­
нього проводиря козацтва. Наступного року
Богдан втратив дружину, мати його шістьох
дітей, яка не витримала життєвих тягот і перед­
часно померла. Наприкінці 1647 року гетьман
Конєцпольський наказав ув® з нити й стратити
Хмельницького. І тільки своєчасне втручан­
ня чигиринської старшини врятувало «батька
Хмеля» від передчасної загибелі.
У 1645 році Богдан разом із козацьким
загоном опинився на службі французького
уряду; можливо, тоді Хмельницький брав
участь в облозі Дюнкерка і познайомився
з принцом Конде. До речі, «товариство»
майбутньому гетьману в цьому поході
складав легендарний козацький ватажок
Іван Сірко. А у квітні 1646 року до Хмель­
ницького по допомогу звернувся король
Володислав IV, який саме готував вій­
ськову коаліцію проти Туреччини.

Наприкінці грудня 1647
року Богдан Хмельницький
зібрав невеличкий загін козаків
(десь до 500 шабель) і подався
на Запорожжя. Там його було
обрано за гетьмана, і «батько
Хмель» вирушив на Низ
Дніпра. Власне, це був початок
нового козацького повстання,
яке переросло у національновизвольну війну. Богдан
Хмельницький закликав
населення України боронити
власну землю і віру предків від
зазіхань «клятих ляхів»...
Політичну та військову допомо­
гу у війні проти Польщі Хмельниць­
кий отримав від Туреччини й Криму. Після
перемоги у битвах під Жовтими Водами, Кор­
сунем і Пилявцями (1648) спалахнуло всена­
родне повстання українського народу проти
польської шляхти. Тоді ж Львів і Замостя по­
трапили в козацьку облогу, було визволено
з-під влади Польщі значну частину території
України.
На Різдво 1648 року Київ зустрічав «батька
Хмеля» як «пресвітлого володаря й князя Русі».
Гетьман мріяв про створення нової козацькогетьманської держави, але її ще треба було роз­
будовувати, щоб забезпечити визнання й належ­
не місце серед європейських держав. Власне,
досягненню цієї мети Богдан Хмельницький

Переяславська Рада 1654 року

присвятив решту свого життя.
Блискучий стратег і тактик, сла­
ветний військовий організатор,
Хмельницький за короткий час
створив професійне українське вій­
сько, кількість якого перевищила
300 тисяч осіб. Це військо стало
основою безпеки нової української
держави й першорядною збройною
силою в усій Європі.
Щоб позбавитися зазіхань
Речі Посполитої, забезпечити між­
народне визнання України та
військову допомогу сусідів, «бать­
ко Хмель» створив три могутні
коаліції. Першою з них вважаєть­
ся українсько-кримсько-турецька
(1647—1648), яка нейтралізува­
ла небезпеку з боку польськомосковського союзу. Але
Туреччина
поводилася па­
Прапор Богдана
Хмельницького — сивно, а кримський хан
гетьмана Війська
усього за рік примудрився
Запорозького
тричі зрадити українців,
тому Хмельницький по­
чав шукати нових зв’язків. Друга коаліція,
українсько-московська, була укладена в Пе­
реяславі в 1654 році; згідно з нею, Україна
ввійшла до складу Московської держави на
конфедеративній основі. Частина вищого україн­
ського суспільства, козацька старшина, духів­
ництво, київський митрополит не підтримали

«БАТЬКО ХМЕЛЬ»
цієї угоди й відмовилися присягати цареві. На
жаль, коаліція з російським урядом не принес­
ла Україні тих воєнних і політичних вигід,
задля яких її було створено. У 1656 році цар
підписав у Вільно договір між Московією та
Польщею. Представники від України в пере­
говорах участі не брали, хоча мова йшла, фак­
тично, про подальшу долю їхньої країни. Та­
ким чином, Росія зі свого боку зрадила
Переяславські домовленості.
Третя антипольська коаліція (1656—1657)
передбачала створення союзу між Україною,
Швецією, Семигородом, Бранденбургом, Мол­
давією та Валахією. Її результатом мало стати
убезпечення існування великої незалежної
держави (в межах території України та Біло­
русі) під владою гетьмана й Війська Запорозь­
кого. До того ж, «батько Хмель» волів оста­
точно ліквідувати Річ Посполиту. Москов­
ський уряд не бажав такого плину подій, тому
доклав усіх зусиль, щоб перешкодити успіхові
цієї коаліції.
Будуючи козацько-гетьманську державу,
Хмельницький виявив себе як державний діяч
світового рівня у всіх галузях державотворчості — військовій, адміністративній, судовій,
фінансовій, економічній та культурній. Він
створив державний апарат, виховав когорту
військових і цивільних керівників. Створена
ним за короткий строк в екстремальних умовах
нова держава характеризувалася високим
рівнем демократизму й функціонувала на заса­
дах самоврядування. Найскладніші питання
державного життя, а також поточні справи
вирішував особливий дорадчий орган — Рада
Генеральної старшини. А всі рішення, що сто­
сувалися Запорозької Січі, приймала Рада

січової старшини на чолі з січовим отаманом.
Полкові ради, крім вирішення поточних пи­
тань, обирали за участю рядових козаків полко­
ву старшину та полковника.
«Батько Хмель» активно займався розпов­
сюдженням освіти в Україні. Він запровадив
ефективну податкову систему, збирався налаго­
дити карбування власних грошей, організував
ефективну і розгалужену службу безпеки, вста­
новив і підтримував дипломатичні стосунки
з багатьма країнами Європи. Польща, Туреччи­
на, Молдова, Волощина, Австрія, Швеція, Італія,
Трансільванія визнали тогочасну Україну як
суб®кт міжнародного права.
Здоров’я гетьмана залишалося непохит­
ним протягом десятків років. Він почав хворі­
ти тільки незадовго перед смертю. 27 липня
(6 серпня за новим стилем) 1657 року великий
гетьман пішов із життя, не зробивши всього,
про що мріяв. Сталося це в Чигирині. Його по­
ховали в Суботові в Іллінській церкві, яку
Хмельницький збудував власним коштом.

Переговори Хмельницького з польским послом
під Замостям (1649 р.)

Т. Шевченко. «Смерть
Богдана Хмельницького»

Корсунська битва

Іван Богун
(бл. 1618-1664)
Іван Богун — один із найвідоміших козацьких
полководців середини 17 століття. Незважаючи на
широку популярність цього славетного козацько­
го ватажка, історичні джерела досить суперечливо
розповідають про події його життя. Точна дата,
місце народження Івана Богуна, як і ранній період
його життя залишаються невідомими для до­
слідників. Перші відомості про ратні справи Богу­
на датуються 1637—1642 роками, коли запорозькі
та донські козаки тримали героїчну оборону Азова
від війська султана Ібрагіма. Іван Богун керував
козацьким загоном, який захищав Борівський перевоз через Сіверський Донець. Далі він, як усі
реєстрові козаки, постійно брав участь у походах
проти кримських татар чи боронив українські
землі від ханських орд.
Із тіні Іван Богун вийшов тільки в 1648 році,
коли розпочалася визвольна війна, і швидко
став одним із сподвижників гетьмана Хмель­
ницького. Згідно з «Реєстром Війська Запорозь­
кого 1649 року» він значиться козаком Чиги­
ринського полку, але вже в наступному році
«батько Хмель», гідно оцінивши неабиякі орга^васю к- «Іван Богун на переправі»
нізаторські здібності та військовий талант Богуна, призначає його кальницьким полковником. Тож
подальша доля знаменитого ватажка тісно пов@зана із захистом Вінничини й Брацлавщини від
зазіхань польських магнатів. Холодна розважливість кальницького полковника і його вміння прора­
ховувати кроки супротивника стали у пригоді в найтрагічніший момент Берестецької битви. Завдяки
цьому ЗО червня 1651 року, в оточеному поляками таборі, козаки обрали Богуна наказним гетьманом.
Полковник виправдав сподівання бійців і зумів вивести з оточення основні сили запорожців.
У березні 1653 року Іван Богун зі своїми загонами виступив проти армії польського воєводи Стефана
Чарнецького, що рухалася вглиб України. Наказний гетьман зайняв оборону в Монастирищі й протягом
довгого часу стримував натиск ворога. Вночі козаки здійснювали вилазки в стан ворога; їхня спритність
і невловимість призвели до того, що поляки почати вважати Богуна чаклуном. Війська Чарнецького, що був
серйозно поранений, не змогли досягти успіху і відступили, а Іван Богун разом із старшим сином «батька
Хмеля», Тимошем, повів полки на Молдавію. Коли ж 5 листопада 1653 року Тиміш загинув у Сучаві, на­
казний гетьман зібрав війська і повернувся в Україну. Там у нього справ вистачало: аж до кінця 1655 року
катьницький полковник безперервно воював проти коронної армії та татарських загонів на Бращіавщині та
Уманщині, здобув численні перемога та продемонстрував визначний військовий талант. У грудні 1656 року
Уперше свій талант воєначальника Богун наочно продемонстрував у 1651 році. Тоді козаки
вели важкі бої проти загонів коронних гетьманів Калиновського та Лянцкоронського. У березні
того ж року під Вінницею Богун у ході бою зумів заманити польську кінноту на Південний Буг, де
на неї вже чекала старанно підготована пастка. Козацький ватажок не тільки розробив план
операції, але й особисто очолив нічні вилазки з козацького табору. Він зумів утримати свої позиції
під Вінницею, а після підходу основних сил козацької армії змусив коронне військо відступити і по­
чав переслідування. 29 квітня — 1 травня 1651 року полк Івана Богуна взяв участь у штурмі
Кам янця-Подічьського, а в середині травня заволодів Корцем.

ПОЛКОВНИК КАЛЬНИЦЬКИЙ
Так склалося, що Івана Богуна у козацькій державі постійно
вважали «дисидентом». Справа в тому, що він завжди вкрай не­
гативно реагував на всі ті заходи гетьманів, які хоч у чомусь об­
межували права населення України чи козацькі вольності. Так,
кальницький полковник «у багнети » сприйняв Білоцерківський
договір, укладений 28 жовтня 1651 року Богданом Хмельниць­
ким, бо в цьому документі передбачалися значні поступки Польщі
та зменшення козацького реєстру. Через три роки Богун висту­
пив проти угоди з Москвою, до якої прагнув «батько Хмель». Він
відмовився скласти присягу російському самодержцю і очолив
антимосковську старшинську опозицію.
Після смерті Богдана Хмельницького Богун підтримав геть­
манів Виговського та Юрія Хмельницького у їхньому прагненні
зробити українську політику незалежною від Москви. Одночасно
він не бажав сприймати як належне спроби цих гетьманів зблизи­
тися з Туреччиною та Польщею. Зокрема, Богун відмовився
підписувати укладений Виговським 6 вересня 1658року Гадяцький
договір. А ще через два роки вічний опозиціонер виступив проти
підписаного Юрієм Хмельницьким Слободищенського трактату,
який поновив державний зв ’я зок Польщі з Україною.
Я- Мадеєвський. «Іван Богун »

М. Самокиш. «Бій Богуна з Чарнецьким»

цей ватажок увійшов до складу керівників козаць­
кого корпусу під командуванням наказного геть­
мана Антона Ждановича. Тоді українці разом із со­
юзними арміями Семигорода та Швеції вирушили
в похід проти Речі Посполитої і лише за першу по­
ловину 1657 року встигли здобути Краків, Брест
та Варшаву.
У 1662 році доля відвернулася від Івана Бо­
гуна. Кальницький полковник потрапив у полон
до поляків і був відправлений до Мальборка. Че­
рез рік король Ян Казимир звільнив непокірного
козацького ватажка в обмін на його участь
у поході на Лівобережну Україну. Богун пого­
дився, опинився на волі, але тут же був звинува­
чений у тому, що веде таємні перемовини
з російською стороною. 17 лютого 1664 року ле­
гендарного ватажка через зраду одного з козаків
схопили поляки. Через кілька днів його було
розстріляно поблизу Новгорода-Сіверського.
Але справжньої смерті козацький ватажок
Іван Богун, воїн безмежної відваги, талановитий
полководець, блискучий майстер захисту міст,
які він умів перетворити на неприступні фортеці,
не зазнав. Бо смерть — це забуття, а кальниць­
кий полковник став героєм численних народних
переказів і дум, зразком лицарської гідності та
відданого служіння батьківщині.

01АМ Ж

Максим Кривоніс
(? -1 6 4 8 )
Козацький ватажок, лиснянський полков­
ник, один із керівників козацько-селянських по­
встань в Україні під час Хмельниччини, учасник
Корсунської битви, літньої подільської кампанії,
осінньої волинсько-галицької кампанії 1648
року... Здається, про таку людину має бути
відомо все. Але насправді біографічні дані про
Максима Кривоноса вкрай обмежені. Про ж ит­
тя відомого ватажка до початку повстання
взагалі нема ніяких відомостей! Навіть справ­
жнє прізвище полковника, дата його народжен­
ня і походження невідомі. Існує тільки припу­
щення, що батьком Максима був міщанин або
Карикатура на Максима Кривоноса
священик із Могильова чи з Острога. Автор же
з німецького памфлету середини 17 ст.
памфлету, який у ті часи з ’явився в Німеччині,
не дозволяла йому це зробити. Розлючений
взагалі вважав Кривоноса вихідцем із Ш отлан­
«батько Хмель» звинуватив у зриві мирної уго­
дії, а прізвисько Кривоніс — перекладом відомої
ди
Кривоноса і Вишневецького разом, але обид­
шотландської фамілії Камерон, яка насправді
ва вояки тільки кивали один на одного. Князь
означає «кривий ніс».
Єремія палав гнівом: «Краще вмерти, ніж
Наприкінці червня, коли все Поділля
дозволити поганству й гультяйству
буквально палало, там з@вився з влас­
панувати над нами». У відповідь
ним полком польський князь Єре
козацький полковник писав
мія Вишневецький. З лубенських
князю Заславському: «Вже ми
володінь цього нащадка знаме­
не хотіли пустошити землі
нитого Байди викурили задні­
польської, тільки уївся нам
провські повстанці, тож князь
князь Єремія: людей мор­
подався до родових волинсь­
дував, стинав, на палю
ких маєтків, а по дорозі ви­
садив — скрізь, в кожнім
рішив розпочати каральні дії
місті серед міста шибени­
проти бунтівного населення
ця,
а тепер виявляється, що
Поділля. Прибічники Криво­
на палі були невинні люди...
носа у відповідь стали вини­
Коли ваша милість пришлеш
щувати католиків і євреїв, яких
на певний час до нас послів —
уважали поплічниками ворога.
я можу затриматись, а коли не
Богдан Хмельницький у цей час
буде — мушу боротися».
намагався укласти з Річчю Поспо­
литою перемир’я, але війна на Поділлі
£ мія Вишневецький

Відома дослідникам українського минулого діяльність цього козацького ватажка тривала
усього протягом кількох місяців 1648 року. Але що то була за діяльність! Під час Корсунської
битви Максим Кривоніс командував передовим полком козацької армії, а потім став першим
полковником тільки-но створеного Лиснянського полку. У червні 1648 року він очолив загони
повстанців на Поділлі і спромігся сформувати з них справжню армію, з якою захопив міста
Ладижин, Бершада, Тульчин, Вінниця та ряд інших. Слід зазначити, що відомий ватажок
повстанців називав себе «полковником Війська Запорозького», але власного територіального
полкового округу не мав, хоча під його владою було кілька інших полковників.

ВІДЧАЙДУШНИЙ «ШОТЛАНДЕЦЬ»
Гетьман України, дізнавшись про ті сло­
ва обох боків, офіційно заявив польським
комісарам, призначеним для укладення перемир®: особисто він не дозволяв Криво­
носу за в ізу в а т и бої, руйнувати міста і села;
мовляв, усе це полковник учинив на власний
розсуд. Натомість Хмельницький пропону­
вав закликати до розуму жорстокого князя
Єремію. Насправді ж «батько Хмель» нічого
проти козацького ватажка не мав і всіляко
його підтримував — але й не відмовлявся від
досягнення власних політичних цілей. У вся­
кому разі, у серпні 1648 року армія Кривоноса
з®дналася з головними силами Хмельницько­
го; керівник повстанців узяв активну участь
у поході гетьмана під Львів і Замостя, хоча су­
перечок і гострих конфліктів між Хмельниць­
ким і полковником-відчайдухою вистачало.
Одного разу розлючений гетьман навіть звелів
арештувати Кривоноса й прикути його лан­
цюгом за шию до гармати. Однак через день
Кривоніс знову розгулював вільно, начебто
нічого і не сталося. Коли ж розпочалася Пилявецька битва, Кривоносу було доручено керу­
вати лівим крилом козацької армії.
При облозі Львова козаки Максима Криво­
носа спромоглися захопити Високий Замок
і фактично узяли під контроль усю місцевість.
А під Замостям сама тільки чутка про те, що там
з ’явився знаменитий ватажок повстанців, ви­
кликала в польському стані острах і вагання.

16—18 липня 1648 року 50 тисяч пов­
станців на чолі з Кривоносом билися під
Константтовом із польськими полками
Осінського, Корицького, Суходольського,
Тишкевича, Вишневецького. Поляків нара­
ховувалося ледь бічьше 10 тисяч, проте
вони були професійними військовими. Роз­
люченому, але неорганізованому, невмілому
натовпу протистояча відбірна регулярна
армія. Але поляки змушені були відступити
до Збаража. Кривоніс тим часом зібрав
своїх людей і 25 липня приступом узяв Бар.
Після цього все Поділля потрапило під кон­
троль відчайдушного ватажка. А падіння
Полонного і Бара спричинило справжню
паніку серед вищих урядовців Польщі.

Видатний полководець-самородок Максим
Кривоніс пішов із життя зовсім неочікувано —
під час облоги Замостя. Причина його смерті
невідома й досі. Польський історик Тадеуш
Кшонстек вважав, що повстанського ватажка,
який поступово набирав популярності, убили
за таємним наказом Богдана Хмельницького;
мовляв, гетьман почав бачити в Кривоносі не­
безпечного конкурента. Але ця версія не має
документального підтвердження. Існує також
припущення, що козацький ватажок помер від
рани, отриманої в бою. Але найбільш пошире­
ною є думка, що в могилу Кривоноса звела чу­
ма, яка саме розпочалася в Замості.

М. Самокиш. «Бій Максима Кривоноса з князем Ієремією Вишневецьким»

А. ван Вестерфельд. «Прийом Януиіем Радзивіллом
послів Богдана Хмельницького у Києві (1651 р.)»

Юрій Немирич
(1 6 1 2 -1 6 5 9 )
Ю рій Немирич, старший із шістьох дітей
київського межового виборного судді Стефана
Немирича і М арти Войнаровської, народився
в 1612 році у містечку Черняхів на Ж итомир­
щині. Батько майбутнього козацького диплома­
та був нащадком старовинного боярського роду,
мати ж Юрія, Марта, була протестанткою і мала
настільки великий вплив на чоловіка, що той
першим із роду Немиричів перейшов із право­
славного у протестантське віросповідання. З в и ­
чайно, що свої погляди батьки прищепили й
дітям. Немиричі належали до того напряму про­
тестантизму, який зветься антитрінітаризмом.
Його послідовники обстоювали віротерпимість,
свободу думки й волі людини, пізнання боже­
ственних істин за допомогою розуму, надавали
великого значення поширенню освіти.
Початкову освіту Юрій Немирич за ба­
жанням батька отримав у Раковській академії
у Польщі. У 1630—1633 роках він здійснив
освітню мандрівку за кордон, слухав лекції
в університетах Лейдена, Амстердама, Оксфорда, Кембріджа, Сорбонни. У цей час він видав
у Парижі латиною власні праці «Розвідка про

М осковитську війну» та «Опис і виклад духов­
ного арсеналу християн». Крім того, Немирич
створив також ряд теологічних трактатів. Тала­
новитому юнакові пророкували блискучу нау­
кову кар’єру, але доля судила інакше.
Повернувшись додому, Юрій, замість того
щоб присвятити себе теологічним штудіям, по­
чав займатися політикою та військовою спра­
вою. І це природно — для того кола суспільства,
до якого належав молодий шляхтич, тільки ці
дві справи на той час і вважалися прийнятними.
Згодом він став сеймовим послом і представляв
інтереси київської шляхти на генеральних сей­
мах Речі Посполитої. Крім того, Юрій Немирич

Схема Зборівської битви

КОЗАЦЬКИЙ ДИПЛОМАТ
взяв участь у кількох військових експедиціях,
у тому числі в Бранденбурзькій війні.
Коли у 1639 році помер його батько, моло­
дий шляхтич вирішив, що має право обійняти
посаду київського підкоморія, і почав змага­
тися за неї з іншими претендентами. Спра­
ва тяглася понад рік, але Ю рій старався не­
дарма. Він легко посів би цю посаду, якби не
протидія католицької частини київської шлях­
ти, яка стверджувала, що Ю рій як протестантантитрінітарій не може навіть скласти присяг}',
вступаючи на посаду підкоморія, бо не вірить
у Святу Трійцю, якою, власне, і присягають.
У відповідь на це молодий шляхтич шуткував,
що присягне не тільки трійці, а й четвірці, аби
добитися свого. Нарешті у 1641 році король за­
твердив Немирича на почесному посту.
На початку визвольної війни під прово­
дом Богдана Хмельницького Юрій, звичай­
но ж, займав жорстку антикозацьку позицію.
У 1649 році на шляхетських сеймиках Волині
й Київщини його було обрано гене­
ральним провідником місцевого
шляхетського ополчення. Але
Юрію Немиричу
довелося отрима­
ти кілька серйоз­
них поразок,
взяти участь
у розгромній для
шляхти Зборівській
кампанії 1649 року,
тікати від Дніпра
аж до Вісли. Усе це
призвело до того, що
в 1650 році в Україну
повернулася вже
зовсім інша людина —
з більш тверезим по­
глядом на речі, при­
хильна до політики
компромісу.

Немирич охоче брав участь у переговорах із
Військом Запорозьким, які відбуватися в 1652
та 1654 роках, і зарекомендував себе як талано­
витий, обережний і розсудливий дипломат.
Тому з осені 1655 року саме його було при­
значено посередником між Богданом Хмель­
ницьким і швед-ським королем. Того ж року
шведи почали наступ на Польщу, і Немирич,
один із найвпливовіших магнатів України,
раптом перейшов на бік нападників, здобув­
ши чин генерал-майора кавалерії, взяв участь
у боях з польськими військами, виступав як
посол шведського короля та його союзника —
семигородського князя. Немирич сподівався,
що король-протестант допоможе його спів­
вітчизникам домогтися свободи віроспо­
відання. До речі, саме Юрій Немирич особисто
сприяв укладенню козацько-шведської угоди
1657 року.
За два-три тижні до смерті Богдана Хмель­
ницького молодий магнат зробив ще один
несподіваний для сучасників крок. Він пере­
брався до Чигирина, повернувся до православ’я
і віддався під протекцію козаків. Останні, роз­
судивши, прийняли шляхтича до своїх лав і на­
дали йому титул козацького полковника. Т а­
кому перебігу подій сприяло давнє знайомство
Ю рія з Іваном Виговським.
Поява нового полковника вкрай збентежи­
ла Москву. Немирич став правою рукою ново­
го гетьмана і підтримав його у намірах прими­
рення України з Польщею та створення нового
федеративного союзу держав.
Влітку 1659 року вибухнуло чергове ко­
зацьке повстання, і його ватажки Цецюра та
Золотаренко звернулися по допомогу до М о­
скви. Між повстанцями й армією гетьмана Виговського точилися жорстокі бої. Наприкінці
липня або на початку серпня в одному з них
загинув і Ю рій Немирич. Звістку про загибель
козацького дипломата із задоволенням сприй­
няли як у Москві, так і у Варшаві.

князівства
Руського, і вже 23 квітня виступив на сеймі Речі Посполитої зі знаменитою
промовою, в якій блискуче проаналізував позитивні наслідки Гадяцької угоди
для польського та українського народів. Ця угода передбачала входження
українських земель, що перебувачи під владою гетьманів, до складу Речі
Посполитої як рівноправного члена унії Польщі та Литви. На жачь,Гадяцькій
унії судилося зачишитися на папері, бо національні та релігійні розбіжності
між Україною та Польщею виявилися надто глибокими.

01АМ Ж

Матвій Гладкий
(7-1652)
Миргородський полковник Матвій Гладкий — один із визначних
українських військових діячів доби Визвольної війни, учасник знаме­
нитих військових баталій (Корсунської та Пилявецької битв, походів
на Львів і Замостя). Крім того, Матвій Гладкий увійшов до історії як
фундатор церкви в Миргороді.
Восени 1648 року під керівництвом Гладкого опинилися козацькі
війська, які стримували натиск польсько-литовських частин на
північноукраїнських та білоруських землях. У грудні того ж року
миргородський полковник отримав особисте доручення від Богдана
Хмельницького й відправився на сейм до Варшави. Саме Гладкий
у 1651 році, коли під Берестечком татари взяли «батька Хмеля» в по­
лон, узяв на себе обов’язки наказного гетьмана.
Матвій Гладкий не бажав миритися з умовами принизливої
Білоцерківської мирної угоди (1651); разом із загонами Л ук’яна
Л. Жемчижніков.
Мозира та Бугая він зробив усе, щоб просування польських військ
«Козак їде на Січ»
по території Гетьманщини було максимально утрудненим. Але під
час бойових дій хоробрий ватажок потрапив у полон. Його було передано українсько-польській
військовій комісії, і 18 травня разом із ще 1652 бранцями страчено. Свій останній земний притулок
полковник знайшов у селі Миргородці неподалік від Миргорода.

Філон Джелалій
(?-?)
Дати народження і смерті вірного сподвижни­
ка Богдана Хмельницького, прилуцького і кропивнянського полковника Філона Джелалія до
нас не дійшли. Ми не можемо навіть сказати, як
насправді звучало прізвище цього українського вій­
ськового діяча. Філон походив із татарського роду,

Ї М Лебедев. «Битва під Пилявцямш

а оскільки іноземні прізвища часто невпізнанно
змінюються в іншомовному вжитку, козацький
ватажок з однаковою вірогідністю міг виявитися
Джелалієм, Джулаєм чи Джаджалієм. Саме такі
варіанти прізвища полковника зустрічаються в ко­
зацьких документах різних років.

ПОЛКОВНИКИ «БАТЬКА ХМЕЛЯ»
До початку Визвольної війни під проводом
Богдана Хмельницького Джелалій служив ко­
зацьким сотником у Переяславському полку.
З початком повстання він разом із черкаським
сотником Товпигою очолив виступ реєстрового
козацтва в Кам@ному Затоні, після чого отримав
посаду кроппвнянського полковника.
Джелалій завжди підтримував «батька Хмеля»,
у складі його армії брав участь у битвах при Корсуні,
Жовтих Водах, Пилявці (1648), Зборові (1649).
~'
^
Гетьман цілковито довіряв Філону і постійно дору­
чав важливі дипломатичні місії. Так, саме Джелалій
М. Пимоненко. «У похід»
у 1648 році очолив посольство Хмельницького, яке
уклало угоду з Османською імперією. Згідно з цим документом, Україна визнавалась державою,
і кримським татарам заборонялось нападати на її землі. А в 1650 році полковник очолював українське
посольство до молдавського господаря Василя Лупула.
Під час Берестецької битви (1651) козаки обрали Джелалія
наказним гетьманом, а пізніше, коли Хмельницький повернув­
ся до виконання своїх обов’язків, Філон став генеральним оса­
вулою козацького війська. Подальша доля цього талановитого
воїна та політика залишилася невідомою — після 1654 року не
збереглося жодної згадки про Філона Джелалія.

Антін Жданович
(? —після 1660)
Київський полковник Антін Жданович —помітна постать се­
ред сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького. Улітку
1651 року Хмельницький доручив охорону північного кордону
України чернігівському козацькому полку; тоді ж литовський
гетьман Януш Радзивілл надіслав великий загін із метою знищи­
ти прикордонну козацьку сторожу. У цьому двобої чернігівський
полковник Небаба припустився численних помилок, і козаки за­
знали нищівної поразки. Радзивілл, похазяйнувавши в Черні­
гові, вирушив на Київ, і наприкінці липня був уже під стінами
міста. Замість того щоб вчиняти «глуху оборону», Жданович по­
Невідомий художник 18 ст.
тайки вивів свої сили з Києва і дочекався, поки литовці зайдуть «Портрет козацького старшини»
у місто. Шостого серпня нападники зайняли Київ, і тоді загони
Ждановича напали на них із двох боків —пішки з боку річки Либіді та чайками з Дніпра. Кияни, допо­
магаючи козакам, запалили місто. Але блискучий план був зруйнований, бо через зраду литовці
дізналися про наближення загонів Ждановича і відбили їх, а Київ майже вщент вигорів...
Незважаючи на це Богдан Хмельницький вважав київського полковника одним із найкращих вояків
свого часу — навіть після такої прикрої поразки. Гетьман довіряв Ждановичу найсерйозніші справи. Так,
саме йому було доручено розбирати скарги білоруського населення на чауського полковника І. Нечая.
А в 1657 році, після підписання угоди між гетьманом і трансильванським князем Ю. Ракоци про створення
військового союзу проти поляків, союзники почали готувати перший спільний похід на Річ Посполиту.
Тоді командуючим козацькими загонами, до яких входили 15 тисяч шабель, було призначено Ждановича.
Коли гетьманська булава перейшла до Івана Виговського, київський полковник став його радни­
ком. Спочатку Жданович виступав проти союзу з Польщею, але згодом вирішив взяти бік польської
корони. Завдяки такому повороту Жданович розбагатів, отримавши у винагороду маєтності, і решта
його життя пройшла у спокої.

01АМ Ж

Іван Золотаренко
(7 -1 6 55)
Корсунський міщанин Іван Никифорович Зо­
лотаренко, брат також знаного вояка Василя Золотаренка, з 1652 року займав посаду корсунського та
ніжинського полковника. Через шлюб сестри Ган­
ни, яка стала дружиною Богдана Хмельницького,
полковник породичався із «батьком Хмелем» і був
залучений до найвидатніших військових і по­
літичних подій того часу.
Ще в серпні-жовтні 1651 року Іван Золотарен­
ко брав участь у переговорах українського посоль­
ства з московським урядом. У травні 1654 року
Богдан Хмельницький призначив Івана сіверським
наказним гетьманом. Тоді Золотаренкові на чолі
двадцятитисячної армії довелося протистояти
польсько-литовським військам у північно-українських та білоруських землях. Улітку того ж року
козаки наказного гетьмана вибили чужинців із Го­
меля, Черчеська, Нового Бихова й примусили
об®днану польсько-литовську армію відмовитись
від наступу на Могильов. А влітку 1655 року
січовики Золотаренка разом із московськими пол­
ками зайняли Мінськ і столицю Великого кня­
зівства Литовського Вільно.
На білоруських землях, визволених з-під поль­
ської влади, Іван Золотаренко став запроваджува­
ти козацький устрій; місцеве населення гетьмана
підтримувало, однак московське командування від
дій «нахабного козака» у захваті не було. Щоправ­
да, нічого вдіяти із запорозьким ватажком цар­
ський уряд на той час не міг. У серпні-вересні 1655
року військо Золотаренка перейшло Німан і здобу­
ло Ліду, Новогрудок та Несвіж.
Цей похід виявився для наказного гетьмана
останнім: під час одного з боїв під Старим Биховом
він загинув і був похований січовим товариством
у Корсуні.

Мартин Небаба
(7 -1 6 51)
Мартин Небаба, що походив із міщанського
роду, який мешкав у Коростишеві, перебував на
Запорожжі з молодих років. Він швидко зареко­
мендував себе як здібний військовий, тож досить
рано був обраний кошовим отаманом.
У травні 1648 року, коли населення Чернігово-Сіверщини збунтувалося проти польської

І. Репін. «Кошовий отаман»
шляхти, Небаба очолив народне повстання і став
організатором та першим полковником Борзнянського полку. Тоді ж він узяв участь у Пилявецькій битві та в поході козацької армії в Галичи­
ну. В 1649 році його було висунуто на посаду
чернігівського полковника, після чого Богдан
Хмельницький передав полковникові команду­
вання українськими військами в Білорусі, а стар­
шина проголосила Небабу наказним гетьманом
лівобережних полків. У 1649 році цей козацький
ватажок брав участь в облозі міста Зборів і битві
при ньому, втім він рішучо заперечував укладан­
ню Зборівської мирної угоди.
Влітку 1651 року полк Мартина Небаби три­
мав в облозі місто Гомель, але після того, як
польсько-литовські війська перейшли до нас­
тупу, був вимушений відступити й зайнятися
організацією оборони Чернігово-Сіверщини. У то­
му ж році відважний полковник загинув у бою під
Ріпками поблизу Лоєва. Згідно з переказами, по­
ляки були настільки вражені мужністю свого во­
рога, що поховали його з почестями й насипали
над місцем поховання Небаби високу м о г и л у .

ПОЛКОВНИКИ «БАТЬКА ХМЕЛЯ»

Запорожець у розвідці

Степан Пободайло (Подобайло)
(7 -1 6 5 4 )
Чернігівським полковником Степан Побо­
дайло був призначений у 1651 році. Він похо­
див із Чернігівщини, із селянської родини.
У молоді роки досить довго служив драгуном
у польському війську, але на початку 1648
року перейшов на бік Богдана Хмельницько­
го і був призначений сотником Чернігівського
полку. У червні 1649 року «батько Хмель»
зробив Пободайла наказним полковником
і відправив його у район Л оєва на допомогу
козацьким загонам М ихайла Кричевського.
Але польсько-литовські війська примусили
Пободайла відступити.

У 1650 році наказний полковник брав участь
у поході української армії до Молдавії, а в наступно­
му році на нього був покладений обов’язок очолити
українську військову місію до литовського князя
Я. Радзивілла. У червні 1651 року Пободайлові вда­
лося врятувати Чернігів від литовських військ, і на­
ступного року він отримав посаду чернігівського
полковника та наказного гетьмана Сіверського і За­
дніпровського. У 1652—1654 роках Степан Побо­
дайло очолив боротьбу проти польської шляхти на
Лівобережжі, брав безпосередню участь у перегово­
рах із московським посольством у Переяславі.
Влітку 1654 року під час штурму фортеці Ста­
рого Бихова полковник загинув. Оскільки козаць­
кий ватажок встиг на власні кошти побудувати
в Чернігові Троїцько-Іллінський монастир, його
тіло було поховане у цій обителі.

0

Лаврін Капуста
(17 ст.)
Ім’я городового отамана Лавріна Капусти
з ’являється в Реєстрі Війська Запорозького
з 1649 року. Тоді він належав до Осавульського
куреня Чигиринського полку — елітного підроз­
ділу найдобірнішої військової частини. У цьо­
му ж реєстрі згадуються також Василь і Пархом
Капустенки — цілком можливо, що це були сини
отамана.
Лаврін Капуста відав будівництвом нових та
ремонтом старих замкових укріплень, роз­
ташуванням іноземних делегацій, організацією

особистої безпеки гетьмана Хмельницького. До
того ж він виконував численні «делікатні» дору­
чення. Деякі дослідники минулого вважають,
що городовий отаман Капуста також керував роз­
відкою та контррозвідкою козацького війська.
Обдарований полководець, дипломат, розвідник,
господарник, він зостався «темною конячкою»
української історії. Насправді, й гетьман, і його
правиця Лаврін були варті один одного.
Капуста, як можна пересвідчитися з його
діяльності, отримав неабияку освіту, але у якому
з освітніх закладів він навчався, невідомо. До на­
шого часу збереглися тільки згадки про те, що

На початку Визвольної війни Лаврін Капуста був у підпорядкуванні в наказного гетьмана
Барабаша. У жовтні 1648року полковник очолював корпус під Львовом і здійснив похід на Горо­
док, знищивши там шляхетську заставу, та під Перемишль. Якщо відомості про походження
роду Хмельницьких із Перемишльської землі є правдивими, гетьман і городовий отаман могли
бути знайомими ще за часів навчання в єзуїтському колегіумі у Львові, а їхні батьки мали зна­
ти одне одного ще раніше. Може тому між Хмельницьким і Капустою панувала повна довіра.

Ю. Брандт . «Козак на коні»

чи батько, чи якийсь близький родич Лавріна
значився у списках студентів Болонського уні­
верситету. Можливо, відповідно до традицій того
часу, у всесвітньо відомому університеті навча­
лась ціла династія «Капуст з Галичини».
Ось чому полковник Капуста легко погодив­
ся на зниження у званні й став городовим отама­
ном Суботова — міста, де була розташована геть­
манська резиденція. При цьому він отримав
надзвичайно широкі повноваження й узяв на
себе піклування про безпеку гетьмана, якого
переслідували постійні змови і зради в найближ­
чому оточенні. Капуста міг, навіть не зважаючи
на дипломатичну недоторканість, затримувати
кожну підозрілу особу, навіть якщо вона була по­
слом іноземної держави.
Таємні доручення «батька Хмеля» городовий
отаман також виконував постійно. Саме він приніс
гетьманові звістку про те, що Земський Собор
у Москві ухвалив рішення про майбутнє підданство
України. Останнє ж дипломатичне та, мабуть,
розвідувальне доручення суботівський отаман ви­
конав у Стамбулі у квітні-травні 1657 року. А че­
рез кілька місяців Хмельницький пішов із життя.
Після цього прізвище Лавріна Капусти з істо­
ричних документів просто зникло.

«ЛИОН

«ТЕМНІ КОНЯЧКИ»

Ю. Брандт. «Приборкання дикого коня»

Нестор Морозенко
(Станіслав Морозовицький)
(7 -1 6 4 9 )
Нестор Морозенко, він же Станіслав Моро­
зовицький, народився в селищі Кровинка на
Тернопільщині, але рік його появи на світ
історикам невідомий. Взагалі цю людину досить
довго вважали вигаданою особою, бо вона зали­
шила по собі більш відчутний слід у народній
творчості, ніж в офіційних документах.
Один із найактивніших учасників Визвольної
війни під проводом Богдана Хмельницького,
Станіслав Морозовицький з 1638 року був пол­
ковником реєстрового козацтва. Січовики вважа­
ли свого полковника справжнім лицарем, люди­
ною, яка не знала, що таке острах. Морозовицький

Ф. Рубо. «Атака запорожців у степу »

встигав бути всюди, де була потрібна його допомо­
га: під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями,
Кам®нцем-Подільським, Львовом. Шляхтич за
походженням, він із власної волі прийняв право­
славну віру та ім’я Нестор; поляки боялися
й ненавиділи Морозовицького, а дехто з них на­
віть вважав «перевертня» нечистою силою. Знаме­
нитий козацький ватажок був людиною не тільки
хороброю та невтомною, а й дуже розумною, пре­
красно освіченою. Недарма «батько Хмель» дуже
любив і високо цінував цього воїна, наблизивши
його до себе. Що ж до звичайних запорожців, то
вони не замислюючись виконували накази свого
отамана, якому беззастережно довіряли.
Польський уряд, до речі, неодноразово на­
магався позбутися небезпечного супротивни­
ка. Кілька разів до Морозовицького підсилали
вбивць, влаштовувати на нього засідки, але
полковник обходив усі пастки, а найманих
убивць якимсь чином викривати раніше, ніж
вони встигали зробити свою чорну справу.
Герой народної пісні «Ой Морозе, Морозен­
ку, ти славний козаче», загинув у битві за Зба­
раж 28 липня 1649 року. Якщо вірити народним
переказам, навіть отримавши три смертельні по­
ранення, він не впав на землю. Так і залишався
стояти, поки його серце не перестало битися...
Поховали Нестора М орозенка урочисто:
зі славним отаманом прощалися всі козацькі
полки, всі стяги були приспущені; після остан­
нього салюту, яким козацьке військо вшанува­
ло пам’ять Станіслава Морозовицького, його
тіло було віддано землі. На могилі доблесного
лицаря насипали курган. Розповідають, що
після цього заюшила справжня злива — наче
саме небо плакало разом із козаками...

Данило Нечай
(1612-1651)
Данило Нечай — визначний військовий і полі­
тичний діяч, один з організаторів національновизвольних змагань українського народу, — похо­
див із родини руського православного шляхтича.
Перебіг його дитинства та юності лишаються
невідомими. За одними даними, цей рід мешкав
у Мстиславському воєводстві, за іншими — на
Поділлі, і тільки перед самою Хмельниччиною
Нечаї перебралися на Київщину. Як би там не
було, ще на початку 40-х років 17 століття ця ро­
дина підтримувала сталі відносини з місцевими
козаками. На той час сам Данило Нечай займав
посаду брацлавського полковника.
За історичними документами, у 1648 році ко­
зацький ватажок поділяв наміри Богдана Хмель­
ницького, мав із ним постійний зв’язок. Саме Да­
нило став одним з організаторів козацького
повстання в Україні. Звісно ж, і в боях із поль­
ськими арміями полковник узяв найактивнішу
участь: напередодні Пилявецької битви Нечай
узяв під своє командування гарнізон міста Старокостянтинів. Під час походу в Галичину він зі
своїми козаками захопив замок у Бродах, а потім
взяв в облогу Замостя.

Фортеця у Меджибожі. Сучасний вигляд
Наступного року полковник отримав особли­
ве завдання від гетьмана: йому доручалося очо­
лити авангард української армії. Першим кроком
Нечая на цьому шляху стала поїздка до Брацлава, де розташувався його полк. Із собою козаць­
кий ватажок привіз «хоругов багату, шовкову,
щирим золотом київськими черницями гаптова­
ну». Разом із Нечаєм до Брацлава поїхали також
його молодші брати Іван (пізніше він став
білоруським полковником) та Юрій. Богдан
Хмельницький ставив перед своїм «призначен­
цем» досить складне завдання: здобути Меджибіж і вийти в тил польських військ, але «батько
Хмель» знав, кого відрядити з такою місією.

Якщо на початку бойових дій Данило Нечай цілковито
підтримував «батька Хмеля» і його політику, то з часом
його погляди на майбутнє України змінилися. Він очолив «не­
примиренних», яких вистачало серед козацького керівництва,
і з того моменту між Данилом, якого гетьман вважав другою
після себе людиною у війську, і Богданом Хмельницьким почали
точитися серйозні суперечки. Так, Нечай не був у захваті від
Зборівської угоди, бо мав переконання, що козацька армія по­
винна продов-жити боротьбу, і шанси на перемогу над ворогом
дуже великі. У квітні 1650 року, коли в Києві проходили пере­
говори з комісаром польського короля Адамом Киселем, полков­
ник почав вимагати, щоб «жоден із шляхти, а поготів із панів
римської віри, не важився за лінію їхати, тільки аби слуг своїх,
і то русинів, до своїх маєтків посилати». Коли ж в Україну ста­
ла повертатися польська шляхта, полковник активно су проти­
вився цьому, заважаючи полякам панувати у власних маєтках.
Нечай організував переговори з кримським ханом, сподіваючись
отримати допомогу в боротьбі проти шляхти; крім того, всу­
переч Зборівській угоді, він зі своїми козаками захопив ШаргоЮ. Брандт «Повернення
роЭ і Брате. Полковник також організував економічну блокаду
переможців»
західних районів Поділля. Селян і міщан із тих земель він почав
масово переселяти на козацьку територію. І не дивно, що польський уряд уважав Данила
Нечая одним із найнебезпечніших ворогів, «найгіршим бунтарем»; король постійно вима­
гав від Хмельницького показово покарати впертого полковника і засудити його до страти.

ПЕРШИЙ ПІСЛЯ ГЕТЬМАНА

С. Васильківский. «Воєвода Адам Кисічь»
Восени 1649 року полковник очолив селян
і міщан Поділля, які «не бажали повертатися
в попереднє рабство». Трохи пізніше він став
одним з воєначальників, дії яких, власне, і виз­
начили результати Збаразької облоги та
Зборівської битви. Після цього Данило від­
правився на південно-західні кордони Війська
Запорозького; аж до початку 1651 року він зі
своїми козаками обороняв лінію Красне—
Мурафа—Шаргород—Чернівці. Крім того, у ве­
ресні 1650 року Нечай очолював козацькі
полки, які за наказом гетьмана здійснили блиска­
вичний похід у Молдавію. Тоді повстанці
вщент розбили військо молдавського господа­
ря Василя Лупула і захопили столицю країни.
Через це господар був змушений піти на укла­
дання союзного договору з Військом Запо­
розьким. Наступного року Нечай знову отри­
мав особисте завдання Хмельницького: треба

було повернути до Криму татарські загони
і водночас захистити місцеве населення від
їхніх нападів.
Далеко не всі дії Данила Нечая влаштовува­
ли гетьмана, але «батько Хмель» розумів, що та­
кими союзниками не доводиться нехтувати.
Коли українсько-польські відносини почали за­
гострюватися, у прикордонних районах про­
вокації з боку поляків почали виникати майже
не щодня; до Хмельницького постійно надходи­
ли повідомлення про приготування коронної
армії до походу в Україну. Тому з кінця 1650
року за особистим наказом гетьмана Нечай
займався посиленням захисту українських
кордонів. Також він відав мобілізацією ко­
зацьких загонів.
Двадцятого лютого 1651 року Данило Нечай
перебував у містечку Красне. Саме в той день за­
гони, якими командувати польські гетьмани Калиновський і Лянцкоронський, непоміченими пе­
ретнули кордон і зненацька вдарили по містечку.
Полковник не відступив, а почав налагоджувати
оборону. Він загинув у нерівному бою, і козаки ви­
несли тіло свого ватажка з палаючого містечка.
Поховали Данила Нечая неподалік від сели­
ща Черемошного (Вінницька область). Коли
скорботна звістка про загибель брацлавського
полковника дійшла до Богдана Хмельницького,
той розпорядився, щоб панахиду по душі Нечая
відправляли у всіх православних церквах Укра­
їни. А про героїчну оборону Красного і про Дани­
ла Нечая народ склав одну з найчудовіших пісень
«Ой з-за гори високої, з-під чорного гаю...»

Козацька рада

0ІАМ Ж

Представники старовинного старшинсько-козацького роду Гамалій у 17—18 століттях
завжди з’являлися там, де творилася історія України, де вирували найважливіші події. Вони
були сотниками, полковниками, наказними гетьманами, про діяльність та подвиги цих людей
неодноразово згадує «Історія русів».
Рід цей бере початок від реєстрового козака черкаської сотні Михайла Гамалії, який у 1662
році став черкаським полковником. Це дуже непересічна постать, але сини полковника,
Григорій та Андрій, стали найбільш відомими представниками знаменитої родини.

Григорій Гамалія
(? -1 7 0 2 )
У 1663 році згадується в історичних документах як пирятинський сотник; надалі, з перервами, він займав посаду
лубенського полковникау 1664—1666,1668—1670та 1687—
1688 роках. Григорій Гамалія брав участь у Національновизвольній війні 1648—1657 років під проводом Богдана
Хмельницького; у 1655 році він разом зі своїм загоном здо­
був фортецю Корсунь.
За своїми політичними уподобаннями Григорій Гамалія
був прихильником гетьмана Івана Виговського, і в 1659 році
за його дорученням очолив дипломатичну місію до турець­
кого султана Мегмеда IV. У 1665 році лубенський полков­
ник отримав дворянський титул; талановитого військового
діяча цінував також гетьман Брюховецький, який направ­
ляв Гамалію з посольством до московського царя Олексія
Михайловича в 1668 році, а в 1688 році — до Стамбула, об­
говорювати з турецьким урядом умови переходу України
під протекторат Османської імперії.
У 1668 році Григорій Гамалія перебрався на Правобе­
режжя: він підтримав гетьмана Петра Дорошенка і під його

іМгарський Спасо-Преображенський монастир

Григорій Гамсиїія

ГАМАЛИ НА ВСІ ЧАСИ

Ю. Коссак. Похід Хмельницького з Тугай-Беєм
рукою зробив стрімку кар’єру. Вже наступного
року Григорій отримав чин охотницького пол­
ковника, у 1672—1673 роках виконував обов’язки
полковника паволоцького, у 1774 році став
спочатку генеральним осавулою, а згодом і на­
казним гетьманом.
Пізніше Григорій Гамалія повернувся на
Лівобережжя, де знову обійняв посаду лубенсько­
го полковника (1687—1688). Своє життя цей ви­
датний представник роду Гамалій закінчив у міс­
течку Лохвиця; поховано його було біля церкви
Різдва Богородиці. Дружина колишнього гетьма­
на заповіла частину його маєтностей київському
Михайлівському Золотоверхому та Мгарському
Спасо-Преображенському монастирям.
Ще одна людина з роду Гамалій гідно
підтримала славу своїх предків. Микола Федо­
рович Гамалія (1859—1949) був відомим ро­
сійським мікробіологом та епідеміологом. За
свої досягнення цей учень видатного французь­
кого вченого Луї Пастера отримав звання по­
чесного академіка АМН СРСР. Саме цей
Гамалія у 1886 році разом з І. Мечниковим
організував в Одесі першу в Росії пастерівську
станцію для боротьби зі сказом, чумою, холе­

рою, тифом. Наприкінці 80-х років 19 століття,
коли на Пастера посипалися звинувачення
у шкідливості його вакцин для здоров’я людей
або їх повній недієвості, Микола Гамалія зро­
бив справжній козацький вчинок — у при­
сутності кількох лікарів прищепив собі пасте­
рівську сироватку проти сказу. Тільки після
цього комісія медиків змогла пересвідчитися
в абсурдності звинувачень, висунутих проти
французького бактеріолога.
Брат Григорія Андрій Гамалія (7—1696)
був лохвицьким сотником, а поті» від 1684 до
1694 року — генеральним осавулою (тобто
обіймав вищу службову посаду в гетьманській
адміністрації), він також виконував обов’язки
наказного гетьмана. Сини Андрія Михайлови­
ча, Михайло та Антін, теж «пішли по
військовій частині». Але їх доля склалася не­
вдало: Михайла, знаного військового діяча, ге­
нерального осавулу у 1707—1709 роках, при­
мусили відбувати заслання в Москві за зв ’язки
з гетьманом Іваном Мазепою; Антіна ж,
який Мазепу активно підтримував, заслачи
аж до Сибіру.

01АМ Ж

Цікаво!
• Майже всі козацькі старшини за часів Богдана
Хмельницького були освіченими людьми.
Вихованці європейських університетів
і колегіумів працювали в державних, судових,
гетьманських, полкових, сотенних канцеляріях,
були вони і серед простих січовиків. Наприклад,
Станіслав Морозовицький на початку 17
століття закінчив Падуанський університет,
Максим Кривоніс, можливо, студіював у Лейдені,
а родич гетьмана Іван Хмельницький навчався
у Кенігсберзькому університеті.
• Богдан Хмельницький брав шлюб тричі. Його
першою дружиною і матір’ю всіх дітей гетьма­
на була Ганна Сомківна —донька багатого
переяславського купця. Ганна передчасно помер­
ла. Другий шлюб на початку 1649 року зв язав
Хмельницького з колишньою жінкою його ворога
Чаплинського — Мотроною, найбільшим кохан­
ням у житті гетьмана. За підозрою у зраді
в травні 1651 року її було страчено сином
«батьки Хмеля» Тимошем. Улітку 1651 року
гетьман одружився втретє з корсунською
міщанкою Ганною Золотаренківною. Ця розумна
та прониклива жінка стала радницею Хмель­
ницького та розпорядником сімейного скарбу.
Ганна надовго пережила чоловіка; у 1671 році
вона постриглася в черниці Києво-Печерського
жіночого монастиря, узявши у чернецтві їм я
Анастасія.
Великий гетьман мав двох синів і чотирьох
дочок, але їх долі склалися так, що шляхетний
рід Хмельницьких згас ще до кінця 17 століття.

• 25 серпня 1657 року Богдан Хмельницький був
похований у місті Суботові, в Іллінській церкві,
яку він сам і збудував. Вона мала стати родовою
усипальницею Хмельницьких. Але після смерті
забальзамоване тіло гетьмана зникло, і досі
невідомо, де саме воно є. Існує дві версії цієї
події — польська й українська. За польською
версією воєвода Стефан Чарнецький 1664 року
напав на Суботів, викопав домовину з тілом
гетьмана, спалив і попіл вистрічив із гармати.
Український варіант це припущення повністю
відкидає: мовляв, тічо Богдана було перепоховано вірніш Лавріном Капустою, щоб не допусти­
ти над ним ніякої наруги. Нове місце поховання

Іллінська церква. Суботів
знало дуже обмежене коло осіб, які в ході козаць­
ких війн загинули. Припускають, що ймовірним
місцем перепоховання праху великого гетьмана
могла бути «Семидубова гора» у с. Івківці, що
неподалік Суботова, але доказів цьому поки що
немає.

• Підписаний обома сторонами текст
Переяславської угоди, за якою Україна та
Московія заключили військово-політичний союз,
так і не вдалося знайти в архівах. Російські та
українські історики досі сперечаються про її
зміст, спираючись на чернетки угоди. Дійсність
же була такою: козаки привезли до Москви
проект договору, за яким Україна віддавалася
під протекторат Москви зі збереженням
основних прав і вічьностей Війська Запорозько­
го — тобто фактично зі збереженням основ
державної самостійності. Московське посоль­
ство ж одразу після Переяславської Ради почало
збирати по українських містах і містечках
письмові заприсягання на вірність московському
цареві. Часто-густо це робилося по кабаках, за
дрібні гроші. За їхнім ствердженням, заприсяглися майже 123 тисячі осіб, що, на погляд
московітів, давало право царю перетворити
країну на частину російських володінь. У той же
час відмовилася від присяги значна частина
старшини, зокрема Іван Богун, Осип Глух, Іван
Сірко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Уман­
ський та Кропивнянський полки, а у Полтавсь­
кому полку царських представників до того ж
пригостили киями. Не присягнули також уся
Запорожська Січ, ряд міст, зокрема, Чорнобиль,
а також українське духовенство на чолі з ми­
трополитом Сильвестром Косівим, видатним
церковним діячем.

0

РОЗКОЛОТА ТА СТРАЖДЕННА
Практично одразу зі смертю Богдана Х м ель­
ницького почався небачений досі наступ на пра­
ва, щойно здобут і Україною. І хоча певний час
ще зберігалася і діяла структ ура Української
гетьманської держави з усім а притаманними
їй інституціями, реальну владу поступово при­
бирала до своїх р у к М осква. Цей трагічний
період позначений запеклою боротьбою між
представниками козацької верхівки, які не
спромоглися поставити інтереси держави
вище за особисті, м асовіш братовбивством,
загальним занепадом господарства та торгівлі.
Тому він і увійшов в історію під зловісною н а­
звою «Руїна».
Під час Руїни Україну було поділено по Дніпру
на Лівобереж ну та Правобереж ну, і ці дві по­
ловини ворогували між собою. Сусідні держ а­
ви — Польща, М осковія, Османська імперія —

знову й знову втручалися у внутрішні справи
України, тому українська політика від­
значалася намаганнями підтримувати приязні
стосунки з тією чи іншою силою. Українську
православну церкву 1686 р о к у було підпоряд­
ковано М осковському Патріархатові.
Гірше за все була відсутність справжнього
загальнонаціонального лідера, який би міг про­
довжити справу Богдана Хмельницького. Серед
гетьманів України за часів Руїни були такі, що
віддали всі свої сили, щоб вивести країну із з а ­
непаду, але їхні зусилля виявилися марними.
Більшість же політичних лідерів цього періоду
були яскравими особистостями, але мали
вузькі погляди і не спромоглися здобути широкої
народної підтримки. Вони перетворили зне­
кровлені внаслідок між усобної боротьби у к р а ­
їнські землі в о б ’єкт зазіхань могутніх сусідів.

лямок

0ІАМ Ж

Іван Виговський
(? - 1 6 6 4 )
Іван Виговський народився на початку
17 століття на Київщині. Він походив зі ста­
ровинної української православної шляхти, ро­
дове гніздо якої було у Вигові, що на Овруччині
в Київському воєводстві. Батько майбутнього
гетьмана служив у київського митрополита Пет­
ра Могили. Майбутній гетьман дістав добру
освіту, ймовірно в Києво-Братському колегіумі,
чудово володів крім української мови ще й церковнослов@нською, польською, латинською,
російською, був вправним каліграфістом.
Свою військову кар%)у Виговський розпочав
у війську Речі Посполитої. В роки правління ко­
роля Владислава IV (1632—1648) він відзначився
у боротьбі проти «неприятеля святого Хреста Гос­
подня», тобто — турецько-татарської агресії.
В 1638 році Виговський став писарем при
комісарові Речі Посполитої над Військом Запо­
розьким. Тоді ж Виговський познайомився та
зав’язав дружні стосунки з Богданом Хмельниць­
ким —тодішнім генеральним писарем Війська За­
порозького. У складі польського війська він брав
участь у битві при Жовтих Водах, бився хоробро,
але потрапив у полон до татар. Тричі тікав, але не­
вдало, й тоді його прикували до гармати. Бранця
врятував Богдан Хмельницький, викупивши його
в хана Іслам-Гірея III. Тоді Іван Виговський склав
гетьману присягу на вірність і додержав її.
Після кампаній 1648—1649 років Іван Ви­
говський брав участь у поході на Молдавію,
у Берестецькій битві, в організації оборони
Білої Церкви та в укладенні нового мирного
договору. У 1653 році він відіграв важливу роль
у переможних боях під Ж ванцем, але зрада та­
тарського хана не дала й тут можливості оста­
точно розгромити ворога. Це спонукало уряд
України до посилення зв ’язків із М осковською
державою та до укладення з нею військовополітичного союзу. Виговський був одним
із найбільших прихильників Переяславської
угоди 1654 року. Однак невдовзі М осква зра-

в
/

Гетьман Іван Виговський
дила Україну й уклала сепаратне перемир®
з Річчю Посполитою у Вільні. Це показало її
справжні наміри та змусило Хмельницького
шукати нових союзників. Було укладено союз
зі Ш вецією, Трансільванією і Бранденбургом,
унаслідок чого українські козаки брали участь
у взятті Варшави, Кракова, ряду інших поль­
ських міст. Річ Посполита опинилася на краю
загибелі, й її історики з жахом згадували про
добу «потопу» — 1655—1657 роки. Саме тоді
фортуна відвернулася і від Української держ а­
ви. М осква не полиш ала намірів перетворити
Україну у свою колонію. У цей час помер Бог­
дан Хмельницький, і країна втратила загально­
визнаного лідера.
Богдан Хмельницький ще за життя волів пе­
редати булаву своєму молодшому сину Юрієві.
Ф актично волю гетьмана було виконано: на
Чигиринській раді 1657 року старшина по-

На козацькій службі Виговський став особистим писарем Богдана Хмельницького. Разом
із самим гетьманом він став упорядником «Реєстру Війська Запорозького 1649 — початку
1650 років», де його згадано вже як генерального писаря козацької держави.
Існують підстави вважати, що саме Виговський відіграв одну з провідних ролей у створенні
розвідки й контррозвідки України. Його агенти постійно діяли у Польщі, Литві, Чехії, Моравії,
Сілезії, Австрії, Османській імперії, Кримському ханстві, придунайських державах.

РОЗСТРІЛЯНИЙ РЕГЕНТ
клала гетьманські обов@зки на генерального
писаря Івана Виговського, але тільки до до­
сягнення Юрієм повноліття. Виговський став
гетьманом-регентом. В його особі Українська
держава здобула досвідченого політика, вмі­
лого адміністратора та дипломата, хоробро­
го й талановитого воєначальника. І все ж він
поступався Богданові Хмельницькому, хоча
і вмів знаходити компроміси у найгостріших
ситуаціях.
У 1658 році гетьман зіткнувся з потужною
опозицією, яку очолювали полтавський пол­
ковник М артин Пушкар і кошовий отаман
Яків Барабаш — один із найбільших політич­
них авантюристів за всю історію України. До
того ж Москва все нахабніше втручалася
у внутрішні справи Української держави. Це
призвело до російсько-української війни
1658—1659 років, і одночасно почалася гро­
мадянська війна в Україні. У такій ситуації
Виговський круто змінив політику й уклав
із Річчю Посполитою Гадяцьку угоду 1658
року. На його підставі Україна (під назвою Ве­
лике князівство Руське) мала входити до Речі
Посполитої як рівноправний член конфеде­
рації з Короною Польською та Великим
князівством Литовським. Це спричинило но­
вий наступ Москви на Україну, і 9 липня 1659
року Виговський завдав нищівної поразки
стотисячній царській армії під проводом
воєводи Трубецького у битві під Конотопом.

Іван Виговський під Конотопом

Однак Гадяцький договір призвів до народно­
го повстання проти Виговського, а нова хвиля
виступів опозиції зробила лідером молодшого
сина Богдана Хмельницького — Юрія, за спи­
ною якого стояли полковники Іван Богун, Іван
Сірко, Яким Сомко та інші. Війни на два фрон­
ти, та ще громадянської, Виговський не витри­
мав і склав гетьманські повноваження.
Колишній гетьман переїхав на Волинь, що
перебувала тоді під контролем Польщі, й дістав
Барське староство. Він був сенатором Речі
Посполитої та Київським воєводою, вступив
до Львівського православного братства. Тим
часом на Правобережжі спалахнуло могутнє
антипольське повстання, котре було спря­
моване й проти гетьмана Тетері, наступника
Ю рія Хмельницького. Той разом із польськи­
ми воєначальниками жорстоко придушував
народні виступи. Коли поляки схопили вождя
повстанців Дмитра Сулимку, було знайдено
деякі докази того, що «мотором» усіх цих
козацько-селянських бунтів був саме Іван Ви­
говський. Його було заарештовано й позбавле­
но прав та привілеїв, які він мав як сенатор. Без
всякого суду і слідства, навіть без коро­
лівського відома, колишнього гетьмана і най­
ближчого сподвижника «батька Хмеля» засу­
дили до розстрілу. Вирок було виконано 16
березня 1664 року. Згодом майже всіх нащадків
і родичів Івана Виговського царський уряд за­
слав до Сибіру.

01АМ Ж

Юрій Хмельницький
(1641-1685)
Юрій, молодший син Богдана Хмельницького, на­
родився в 1641 році. Те, що про його життя до того
моменту, як він вийшов на політичну арену, ми
знаємо дуже й дуже мало, нікого не дивує. Майже
про всіх українських політичних діячів того часу
можна сказати те ж саме. Прикладом може слу­
жити біографія знаменитого батька Юрія, в якій
й досі немало «білих плям».
Юрію дістався важкий тягар — роль сина
видатної людини, від якого чекати більше того, на
що він був здатен. Із молодих років він перебував
під впливом різних старшинських угруповань,
інтереси яких часто були майже протилежними.
Його батько мріяв, щоб син став гетьманом, але чи
хотів цього сам Юрій? До чого він прагнув, ми вже
ніколи не дізнаємось. Тим більше, що хлопцеві роками
змалку твердили: ти повинен, ти не можеш інакше.
Волею «батька Хмеля» висунутий на гетьманство, він
був обраний на цю посаду козацькою радою, яка відбулася
в Чигирині 27 серпня 1657 року. Тоді через неповноліття він
тимчасово передав владу у руки козацтва. А старшини заба­ Гетьман Юрій Хмельницький
жали віддати «регентство» до рук Івана Виговського. Тільки
11 вересня 1659 року в Гетьманівці, на Київщині, Юрій Хмельницький, якого підтримала сильна промосковська група старшини, став справжнім гетьманом.
Це був далеко не кращий для країни вибір. Непевний у власних силах, Юрій пішов на поводі в мо­
сковського уряду та його вповноваженого князя О. Трубецького. 17 жовтня того ж року Хмельниць­
кий поставив свій підпис під Переяславськими статтями, які
обмежили суверенні права України, надали Москві право при­
значати своїх воєвод на її території і тримати свої залоги
в Києві та ще в п’яти великих містах. Зрозуміло, що цей доку­
с Ш А З Р ІЗ
мент викликав у січовиків і більшості козацької старшини ви­
Г М ІК ІР А к п >"•
правдане обурення.
У 1660 році козаки були вимушені виступити на боці мо­
(л м и й й ГОСПОДІ* их?.- и
сковського війська проти Польщі і зазнали поразки від коронної
*в м и к ій
Л Л Ш ІМ
армії; Юрій Хмельницький, щоб утримати булаву, різко змінив
и
росіяни почали відступати, і під Чудновим капітулювали.
садш ерж т
27 жовтня 1660 року Хмельницький уклав із Польщею Слобор .і
?
Г Л
» - « - А * » ‘“ І»«*
дищенський трактат. Цей документ розривав союз із Москвою,
скасовував Переяславські статті, відновлював союз із Поль­
«•> куреня 11і. її
>ї.
або ж Нової Січі, місце розташування
зараз персбуваї

ш Яш
ц&'Ш кщРІ ЩШШ

старш инській школі. Він вия в и в рідкісні
здібності: крім військової справи та математики. Ан гін вивчав музику й літературу. У хлопця був справжній талант, і він
складав
вірш і, д о б р е гр ав
б а н д у р і.

■

.■

У неповні

'. ;>• '*
.
J

у
к о во го с т а р ш и н и .

"

.) того часу без участі A m i n a Головатого не обхо дил ос я
ж од не носі»дьство. віііськова делегаці я, переговори, у к ла да й ня угод і. з в и ч а й н о ж. походи та бойові дії. У п е р ш е участі.
у бою Антін у з я в у 1769 році, під час війни з Т у р еч ч и но ю.
У ж е годі к'ошовиіі писар з а й н я в с я г ру нт овн им в и в ч е н н я м
м орсь кої сп ра ви та досвіду мо р с ь ки х походів. У 1771 році
він. я к один і.; наіідосвідченіїїіпх козаків, у з я в уча ст ь у п о хо ­
ді п о л к о в н и к а Т р е т я к а на О ч а кі в іа в поході Я к ов а (.'відловс ь к о ю на Д ун а й . Тоді Го.іоватпіі почав вести с пе ці а ль ни й
і ск л ад ат и л о ц і ю дл я цього р ап о н \
плавання. Автори теч м о л о д о г о козака я к морсч>кою комапд и ра ш в и д ко зростав: казали наві ть, що в ного ж и л а х разом

■<
/'
иШШШ' ’
■■ 'f

‘

•' :

і
'

иШ Н
H R

•

V *

s

із кров’ю тече морська вода, тож на морі він як удома.
П ісля заверш ення бой ови х дій імператриця Катеритт
Антін Головатий
на 11 раптом видала наказ про заселення козацьких з е ­
мель росіянам и, німцями та сербами. Отаман П етро Калниш евський намагався відстояти власність товариства і навіть направляв до П етербурга спеціальне
посольство, д о складу якого входив і Головатий, але імператриця вже виріш ила долю Січі, яка 1775
року була знищ ена. А нтіна Головатого зі служ би звільнили, і до осені 1787 року бойовий командир
вів м ирне життя, але підтримував постійні
зв ’язки з давнім приятелем С идором Білим,
і нарешті обоє ум овили князя Григорія
Потьомкіна, губернатора Н оворосійського
краю, дати дозвіл на створення «Війська
вірних козаків».
22 січня 1788 року рада колишніх січови­
ків обрала Антіна Головатого військовим
суддею новоствореного війська — тобто дру­
гою особою після кошового отамана, яким
став Сидір Білий. Однак уж е 17 червня того
ж року під час боїв під Очаковом Білий заги­
нув, і керування діями козаків повністю ляг­
ло на Головатого. Козацькі чайки продемон­
стрували свої можливості в бою проти
великих вітрильників: за один день вороги
козаки
втратили 15 суден і понад 6 тисяч вояків.

КУБАНСЬКІ КОЗАЦТВО
Після перемоги під Очаковом козацькі загони
отримали назву Чорноморського козацького вій­
ська, а флотилія чайок — Чорноморської коза­
цької флотилії.
Але взяти Очаківську фортецю Суворову ніяк
не вдавалося. ТодіПотьомкін доручив подолати
цю перешкоду Антіну Головатому. За одну ніч
завдання було виконано, і над укріпленнями було
піднято білу козацьку корогву. Так ж е швидко
й вправно Головатий захопив потужну турецьку
артилерійську батарею на острові Березань, за
що був нагороджений орденом Святого Георгія.
Ш остого грудня того ж року, за наказом кня­
зя, козаки перенесли свій кіш у гирло річки Березанки, щоб закріпити за собою відбиті в турків
землі. А в травні 1779 року важко поранений ко­
шовий Захарій Чепіга передав військові клейноди коша Головатому, і як наказний отаман Антін
на довгий час став єдиним командиром піхоти,
кінноти та флотилії Чорноморського козачого
війська. У цій якості він керував узяттям Хаджибею (сучасної О деси), Аккерману (нині БєлгородДністровський), Тягані (зараз місто Бендери).
Усі ці бойові операції завершилися дуж е вдало,
тож Григорій Потьомкін подбав про те, щоб Го­
ловатого було нагороджено чином полковника
російської армії. Згодом козацьке військо брало
участь у взятті турецьких фортець Табія, Тулча,
Усакча, Кілія та Ізмаїл. За штурм Ізмаїла Антіна
Головатого було нагороджено орденом Святого
Володимира, а кожного з його козаків — срібною
медаллю «За отменную храбрость при взятии
Измаила. Декабря 11 дня 1790».
У серпні того ж року ескадра прибула в Т ем ­
рюк на Кубані. А Антін Головатий у цей час вів
на Кубань сім ейних козаків суходолом через
донські землі. Із 12 622 осіб до місця призна­
чення дісталося лиш е 8200, не рахуючи членів
сімей; вони розселилися 38 куренями, зас­
нувавши К убанське козацьке військо. У 1794

Кубанський козак
році переселенці почали будівництво столиці
краю — Катеринодару.
Кубанські козацькі полки згодом знадобили­
ся імператриці як сила для придушення народ­
них повстань у Польщі й для завоювання Азер­
байджану. Козаки ж тим часом страждали від
незвичного клімату та невідомих хвороб. Військо
з дня на день знищували епідемії. Так, у Баку,
куди направили козацьке військо, спалахнула
епідемія чуми. Антін Головатий теж заразив­
ся цією хворобою. 28 січня 1797 року бригадир
і кошовий отаман Чорноморського козацького
війська помер. Козаки поховали свого ватажка
десь у Ленкоранському районі Азербайджану.

28 червня 1791 року Чорноморське козацьке військо взяло участь у штурмі фортеці Мачин.
Це була остання операція для Чорноморської козачої флотилії. Пісчя підписання в Галаці мирної
угоди, яке відбулося двома днями пізніше, козаки повернулися додому і почали готуватися до
колонізації відвойованих земель між Бугом і Дністром — саме це обіцяв товариству князь
Потьомкін, який розраховував таким чином забезпечити спокій та безпеку у прикордонній смузі.
Але 5 жовтня фельдмаршал раптово помер, а ЗО жовтня 1792 року імператриця Катерина II
вирішила, що козаків краще депортувати на Таманський півострів на Кубані. Тих, хто не заба­
жав переселятися, чекаю покріпачення. Чорноморську флотилію перевели на Кубань ще21 трав­
ня, до опублікування царського наказу: чайки вийшли з Аккерману та Очакова у свій останній
морський похід —у вигнання.

01А М Ж

Захарій Чепіга
(1 7 2 6 -1 7 9 7 )

Захарій Чепіга

Чорноморський козак

Захарій Чепіга народився в сім’ї козацького
старшини, що походив із відомого у Гетьманщині
старовинного роду Кулішів. Освіти майбутній
кошовий отаман Чорноморського козацького вій­
ська не отримав узагалі ніякої. На Січ він прибув
тоді, коли йому вже виповнилося 24 роки — саме
там він і отримав своє прізвисько Чепіга, під яким
увійшов до історії.
У жовтні 1769 року Захарій, незважаючи на
відсутність освіти, уж е обіймав посаду полковни­
ка Протовчанської паланки — січової терито­
ріальної одиниці, до якої належали понад трид­
цять сіл над річками Оріль та Протовча з центром
у місті Личків. На чолі своїх вояків він зіграв ви­
датну роль у розгромі турків біля гирла Дністра та
взятті Очакова.
Після зруйнування Січі у 1775 році Чепіга, як
і більшість козацьких військових діячів, отримав
відставку у ранзі капітана російської армії і дея­
кий час присвятив власному господарству. Але
господарювання виявилося не до смаку цій до
мозку кісток військовій людині. У 1783 році за на­
казом Григорія Потьомкіна колишній управитель
Протовчанської паланки зробив спробу створити

Перші операції чорноморських козаків у війні 1787—
1791 років відбувались навколо Бузького лиману та
Очакова. Чепіга безпосередньо очолював кінні загони
чорноморських козаків. Після загибелі кошового Сидора
Бічого в битві в Очаківському лимані січове товариство
обрало наступником свого отамана Захарія Чепігу.
Новий отаман під час боїв під Хаджибеєм, Аккерма­
ном, Бендерами, Ізмаїлом виявив себе як хоробрий і розум­
ний командувач. Недарма цього старшину дуже високо
цінував знаменитий полководець Олександр Суворов.
У 1788році в одному з походів Чепіга у бою був тяжко по­
ранений турецькою кулею у праве плече. Під час штурму
Ізмаїла він дуже вдачо керував діями однієї зі штурмових
колон і сприяв захопленню могутньої фортеці з боку Д у­
наю. Після переходу через Дунай у битві при Бабадазі
полк Захарія Чепіги, перебуваючи в авангарді разом із ка­
теринославським, бузьким полками і загонами донських
козаків, брав участь у розгромі турецького війська. Чепіга
захопив 11 гармат, бунчуки та весь обоз 23-тисячного
турецько-татарського війська. За доблесть, виявлену під
час цієї кампанії, його було нагороджено орденами Свято­
го Георгія Переможця, Святого Володимира і почесною
золотою зброєю, прикрашеною діамантами.

ПРОТОВЧАНСЬКИЙ УПРАВИТЕЛЬ

І. Айвазовський. «Комиші на Дніпрі»
з колишніх запорозьких козаків волонтерські
когорти, але вона виявилася досить невдалою.
Лиш е під час подорожі імператриці Катери­
ни II Тавридою 1787 року той-таки Потьомкін
представив їй колишніх запорозьких старшин,
і серед них Захарія Чепігу. Під час цієї зустрічі
козаки отримали дозвіл створити військові ф ор­
мування з колишніх запорожців на російській
службі — так зване «Вірне військо чорномор­
ських козаків», із наданням для його вояків пев­
них привілеїв. Це подіяло, і кількість чорномор­
ського козацтва почала швидко зростати.
Після переселення за наказом імператриці чор­
номорських козаків на Кубань (1792) Захарій
Чепіга займався адміністративними та господар­
ськими справами війська, брав участь у розбудові
кубанського кордону. Саме він вибрав місце для за­
снування майбутнього міста Катеринодар.
У 1794 році вибухнуло повстання у Польщі,
й два козацькі полки під проводом Чепіги було
відряджено до війська, яким керували Микола
Рєпнін та граф Суворов. За участь у штурмі вар­
шавського передмістя Прага Чепігу було нагород­
жено орденом Святого Володимира 2-го ступеня.

Повернувшись на Кубань, отаман продовж у­
вав займатися влаштуванням війська на нових
територіях. Утім, виснажений походами і тяж ­
кою хворобою, 14 січня 1797 року Захарій Чепіга
помер і був похований на тому місці, де згодом
був зведений Катеринодарський собор.
Зберігся опис церемонії похорону кошового
отамана, складений військовим писарем Т и­
мофієм Котляревским. Труну отамана везли на
колісниці, запряженій шістьма вороними кіньми,
по обидва боки його йшли по шестеро старшин із
запаленими свічами, спереду несли кришку із
хрестоподібно покладеними на неї двома шабля­
ми, подарованими царицею Катериною II й кня­
зем Потьомкіним. Поруч вели двох улю блених
верхових коней Чепіги й на подушечках із зел е­
ного сукна несли його нагороди. Усі військові
регалії супроводжували кошового в останню
путь. Дванадцять разів процесія зупинялася,
і дванадцять разів військовий священик читав
Євангеліє, після чого піші й кінні козаки палили
зі своїх рушниць, а пушкар стріляв із гармати.
П ід гарматний салют труна доблесного воїна
була опущ ена в могилу...

0ІА М Ж

Петро Велегура

Гайдамацький табір

(? -? )
Петро Велегура, козак
Щ ербинівського куреня,
став останнім полков­
ником Кальміуського
о б ’єднання Н ової Січі.
Уперше в оф іційних
документах Коша він
згадується у 1754 році.
Велегура завжди
відзначався влалним
і рішучим характе­
ром. В 1772 році він
був призначений
полковником Кальміуської
паланки. Обійнявши цю
посаду, він багато уваги
приділив забезпеченню
надійного захисту своєї
території від зазіхань дон­
ських козаків та російських
регулярних військ. Протягом
наступних двох років Велегура не
тільки сповіщав Кіш про зни­
щення представниками

російської влади запорозьких ватаг, а й від­
значився рішучими діями щ одо їхнього захи­
сту. Саме Велегура витіснив із лівого берега
Кальміуса російських рибалок, лісорубів та
донських козаків, відновив старий запорозь­
кий кордон по річці М іус, повернув у влас­
ність запорожців деякі коси Азовського моря
та степи у верхів®« річок Кальміус, Єланчик
і Кринка.
На початку 1775 року чутки про дії Велегури дійшли до імператриці Катерини II та
її фаворита — князя Григорія Потьомкіна.
Останній почав загрож увати полковнику
арештом, і у червні 1775 року, під час розгро­
му Запорозької Січі, виконав таки свою за­
грозу. Останнього кальміуського полковника
відправили до Москви, поводячись із ним, як
із карним злочинцем — Велегуру закували
в ручні й ножні кайдани. Подальшу участь ко­
зацького ватажка повинен був вирішити князь
Потьомкін...
Щ о сталося з козацьким полковником,
яким був вирок, коли, де і за яких обставин він
скінчив своє життя, залишилося невідомим.

У ПАМ'ЯТІ НАРОДНІЙ

Опанас Ковпак

М. Андріоллі. «Війна повстанська»

Гнат Голий
( ? - ? )
Запорозький козак Гнат Голий у ЗО—4 0 -х
роках 18 століття був одним із керівників гай­
дамацького руху на П равобереж жі; його загін
діяв у районі Ч орного Л ісу, основний ж е табір
повстанців перебував у верхів’ях річки Інгул.
Саме звідти гайдамаки здійсню вали свої напа­
ди на шляхетські маєтки. Аж до 1748 року
повстанці наганяли ж ах на багатіїв Тульчина,
Звенигородки, Н емирова.
У 1741 році до рук Голого потрапив колишній
козацький ватажок Сава Чалий, який встиг пере­
метнутися на бік поляків. Гнат був безжальним до
зрадників, і стратив учорашнього спільника у він­
ницькому селі Степашках.
Про боротьбу Голого проти польських по­
неволювачів нам залиш илися численні героїч­
ні народні пісні. А ще образ знам енитого гай­
дамацького ватажка у 19 столітті відтворив
у своїй історичній драмі «Сава Ч алий» видат­
ний український драматург Іван К арпенкоКарий.

Опанас Ковпак
(? — після 1786)
Орільський полковник Опанас Ковпак по­
ходив із шляхетського роду М агденків. На Січ
він потрапив зовсім м олодим хлопцем і був
приписаний до Ш куринського куреня. Чесний,
вірний, сум лінний, розум ний Опанас швидко
привернув до себе увагу старш ини і став

курінним отаманом. Коли ж була створена но­
ва Орільська паланка, запорож ці проголосили
його полковником орільським — цьому сприя­
ло і те, що в Опанаса Ковпака на річці Орілі
було власне майно, зимівник і худоба. У 1769
році під час татарської навали маєток полков­
ника було зруйновано, але він знову відбудував
сади бу і завів господарство. Власне, у зи м ів­
нику на Орілі він і жив майже завжди.
За часів російсько-турецької війни 1768—
1774 років орільський полковник зі своїми
козаками брав участь у багатьох військових
операціях. Н априклад, у 1773 році князь Д олгорукий просив Петра Калниш евського на­
діслати до К риму доп ом огу. Опанас Ковпак та
його осавула П рохоня на чолі двохтисячного
загону січовиків приєднався до регулярних
військ і скинув турецький десант у Ч орне
море, після чого ш турмом узяв К афу — м іцну
ф ортецю й оп орн у базу турок.
Коли російські війська погромили Січ (як
відомо, момент для цього підступного діяння був
вибраний вдало — більшість козацького війська
перебувала далеко від своїх куренів), Опанас
Ковпак був у своїй паланці. Після того, як
запорожців вигнали з їхнього краю, полковник
не покинув колишніх братів по зброї. Отримав­
ши через князя Долгорукого шмат землі, Ковпак
заснував селище Опанасівка, де й оселив своїх
козаків. У селищі на полковницькі кошти були
збудовані церква та школа.
Коли десь після 1786 року Опанас Ковпак
пішов із ж иття, бой ові побратими оплакували
його, як найдорож чу лю дину.

0ІАМ Ж

Максим Залізняк
(бл. 1740-1768)
В умовах всевладдя і сваволі шляхти, пере­
слідувань православ® й загального покріпачення
на Правобережжі, яке перебувало під владою Речі
Посполитої, ватажки народних повстань — а най­
частіше ними ставали вихідці з козацтва — користу­
ватися співчуттям і підтримкою українських селян
і духівництва. Протягом майже всього 18 століття
дії бунтівників-гайдамаків призводили до вели­
ких народних повстань, найбільшим і найкривавішим з яких стато повстання 1768 року —
воно увійшло до історії під назвою «Коліївщина».
Очолили це повстання Максим Затізняк і сотник
надвірної охорони Іван Гонта. Саме трагічним
подіям цього часу присвячена поема Тараса Ш ев­
ченко «Гайдамаки».
їм ® козацького ватажка Максима Затізняка
стало символом стихійного народного опору
націонатьному й релігійному гніту. Він народив­
ся в козацькій родині в селі біля Чигирина. Батько

Послушник Мотронинського
монастиря Максим Залізняк

У другій половині травня загін Максима
Залізняка, кількість якого зростала з кож­
ним днем, виступив із Холодного Яру й про­
тягом трьох тижнів при повній підтрим­
ці місцевого селянства захопив Жаботин,
Смічу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь,
Лебедин та інші міста Придніпров я. При
цьому гайдамаки вкрай жорстоко розправ­
лялися з польським і єврейським населенням.
У червні повстанці взячи в облогу добре
укріплену Умань і протягом кічькох годин
захопили місто, тому що сотник Іван Гон­
та, відповідальний за оборону міста, перей­
шов на їхній бік. Тут також була учинена
кривава розправа. Повстанська рада прого­
лосила Залізняка гетьманом і князем Смічянським, а сам він заявив про віднов.чення Геть­
манщини. Згодом повстанський рух охопив
Київщину, Волинь, Галичину, Полісся й Брацлавщину, а число війська самопроголошеного
гетьмана зросло до тридцяти тисяч. На
земчях, звільнених від польського пануван­
ня, почало відроджуватися козацьке само­
врядування.
О. Сластіон. «Гонта в Умані»

У ПАМ'ЯТІ НАРОДНІЙ

Козак Мамай
його рано помер, і вже в 13 років Максим подався
шукати долі на Запорозьку Січ, де був приписа­
ний до Тимошівського куреня. Довелось йому
спробувати й «чорної» роботи — кілька років він
заробляв на життя на дніпровських рибних про­
мислах і наймитом в Очакові. В 1767 році Мак­
сим Залізняк став послушником Онуфріївського, а потім Мотронинського монастиря поблизу
Чигирина. Чому козак раптом вирішив поховати
себе в обителі — й досі невідомо. Але ігумен М о­
тронинського монастиря отець М ельхиседек
Значко-Яворський був відомий на все Правобе­
режжя своїми запальними проповідями, у яких
закликав до повстання проти релігійного гно­
блення й утисків.
Далі починаються загадкові події. На початку
1768 року до скромного послушника з@вився
козачий отаман Йосип Ш елест із листом від за­
порозького кошового отамана, у якому той ніби­
то закликав до повстання проти Польщі. Незаба­
ром Ш елест був підло вбитий, а згаданий лист
зник. Проте вже у квітні Залізняк зібрав у Холод­
ному Яру — містечку неподалік від Мотронинської обителі — загін козаків і селян кількістю
близько тисячі. Повстанці проголосили колиш­
нього послушника отаманом, хоча сам він величав
себе полковником Низового Війська Запорозького.Причина перших успіхів загонів Залізняка

була все та ж: жорстокий гніт польської влади
й, чималою мірою, провокації російської влади,
яка поширювала серед населення Правобережжя
чутки, що нібито імператриця Катерина II дала
отаманові повстанців і його прихильникам якусь
«золоту грамот}'», що дозволяє безкарно вини­
щувати поляків, євреїв та українців, що прийня­
ли унію. Тому можливо, що й поява отамана Шелеста була такого ж роду провокацією. Місцеве
духівництво одностайно підтримало повстання
проти насильницького «ополячення».
Масштаби повстанського руху почали тур­
бувати російський уряд, який дивився крізь
пальці на дії Залізняка тільки доти, поки він не
зачіпав його інтересів. Коли основні сили по­
ляків були розгромлені або виснажені, Росія
миттєво надала польській армії допомогу в при­
душ енні повстання.
27 червня 1768 року російські війська оточили
табір гайдамаків, які не були готові до опору, ува­
жаючи прибульців своїми союзниками. Максим
Залізняк, що вважався підданим Росії, був схопле­
ний і заточений у Києво-Печерській фортеці.
Більшість повстанців разом із сотником Гонтою
були передані полякам і страчені. Залізняка били
батогом, затаврували розпеченим залізом, вирвали
ніздрі й присудили до вічної каторги в Нерчинських рудниках.

01А М Ж

Гетьман Кирило Розумовський

Кирило Розумовський
(1 7 2 8 -1 8 0 3 )
Державний діяч, член Державної ради Росій­
ської імперії, граф, останній гетьман України, мо­
лодший брат фаворита імператриці Єлизавети
Олексія Розумовського народився в 1728 році
в небагатій родині козака на прізвище Розум. Д и ­
тинство майбутнього гетьмана аж ніяк не натякало
на те, що на хлопця чекає блискуча кар’єра: він, як
і його однолітки, випасав худобу, ледь подолав
основи грамоти. Але завдяки випадку його доля
склалася зовсім інакше. Брат хлопця якось потра­
пив на очі велелюбної імператриці, яка дуж е
зацікавилася молодим і напрочуд гарним козаком.

У 1742 році Олексій став фаворитом самодержиці.
Тоді ж він «виправив» своє прізвище на російський
лад і перетворився на Розумовського.
Отримавши чин камер-юнкера, Олексій Розумовський вирішив подбати про брата Кирила.
М айбутній гетьман отримав початкову освіту,
а в 1742 році разом із матір’ю та сестрами пере­
брався до Петербурга. Через рік його відправили
здобувати подальшу освіту за кордон, а в 1743
році Олексій та Кирило отримали титули графів
Російської імперії.
Майбутній гетьман, на думку сучасників, ви­
явився набагато здібнішим і розумнішим, ніж
фаворит старіючої імператриці. Він одразу ж справ­
ляв на співбесідників найкраще враження: хло­
пець не тільки відзначався нетрадиційністю мис­
лення, а й мав справжній талант прихилити до себе
будь-кого.
Кирило Розумовський навчався в Берліні
у знаменитого математика Л. Ейлера, потім слу­
хав курс лекцій у Геттингені, подорожував Іта­
лією та Ф ранцією . Д одом у він повернувся тіль­
ки у 1745 році, перетворившись на європейську
освічену та блискучо виховану людину. Навіть
при дворі імператриці, де інтриги й заздрощ і не
переводилися, Кирило знайшов численних друзів
і прихильників.
У 1746 році, у віці 18 років, Кирило Розум овсь­
кий став кавалером ордена Святого Олександра
Невського та президентом Імператорської Ака­
дем ії наук, якою керував протягом двох деся­
тиліть. Д о речі, саме він всіляко підтримував сла­
ветного вченого М ихайла Ломоносова. Тоді ж
імператриця вирішила одружити майбутнього
гетьмана з фрейліною Катериною Наришкіною,
у посаг за якою батьки давали 44 тисячі селян.
У 1748 році Кирило отримав чин полковника
лейб-гвардії Ізмайлівського полку. Спеціально

Гетьманська посада у середині 18 століття не тічьки дорівнювалося до фельдмаршальського
звання, але й давала неабиякі кошти: з дня смерті гетьмана Данила Апостола у 1734 році Тимча­
сова колегія, що керувала справами України (яку принизливо йменували тоді Малоросією), накопи­
чувала гроші, які призначалися гетьманам, і всю цю величезну суму було передано Кирилові Розумовському. Через рік новоспечений гетьман перебрався до Глухова, де почав життя повновладного
правителя: будував палац, мав власний двір, охорону, давав бали, запрошував акторів, які грали
французькі комедії. Але залишатися в Тлухові надовго Розумовський не розраховував. Відбудувавши
Батурин, він зробив його власною блискучою резиденцією.
Утім, місцеві жителі знову й знову скаржилися імператриці на нового гетьмана, бо той користувався
владою виключно для власного збагачення. Незадоволена станом українських справ, Єлизавета у 1755році
відкликала Розумовського до Москви, а потім повернула його до Петербурга.

ОСТАННІЙ ГЕТЬМАН УКРАЇНИ
для молодш ого Розумовського було відновлено
скасовану раніше посаду гетьмана України, і 24
квітня 1750 року колишній пастух узяв до рук
булаву.
Але справи у «новоспеченого» можновладця
пійшли невдало, і за п’ять років його відкликали до
столиці, а потім повернули до Глухова, обмеживши
його владу й позбавивши права на власний розсуд
призначати полковників та отримувати закордон­
ну кореспонденцію. Д о Розумовського було при­
ставлено спеціального резидента з генералітету
на випадок можливих негараздів. Від цього по­
страждали перш за все ті старшини, які скаржи­
лися Єлизаветі на Розумовського. У порівнянні
з новими порядками виявилося, що попередня
діяльність гетьмана була далеко не найгіршою
для Малоросії. Втім, Розумовський залишився
улюбленцем імператриці. Він отримав майже
всі найвищі титули та ордени імперії. І незва­
жаючи на те, що життя в Глухові блискучому
царедворцю швидко набридло, він до останньо­
го відстоював перед Сенатом права Малоросії.
Із 1760 року гетьман почав зап ровадж ува­
ти на терен ах У країни числ ен ні реф орм и , с е ­
ред яких найбільш відом им и стали р еор ­
ганізація с у д у та винокурень, а також перш ий
п ерепи с українського н аселення. Д о П етер ­
бурга він поверн увся п ер ед сам ою см ертю
ім ператриці Є ли завети, і в 1762 році, оч ол и в ­
ши Ізм айлівський гвардійський полк, узяв
участь у держ авн ом у перевороті, який привів
д о тр он у ім ператрицю К атерину II. За часів її
правління Р озум овськ и й став о д н ією з найвпливовіш их о с іб ім перії. Він мріяв зроби ти
гетьм анство спадковим і зр оби в до цього
деяк і кроки, але ім ператриця аж ніяк не з б и ­
ралася випускати У країну зі св оїх рук.

Палац Розумовського у Батурині

Імператриця Єлизавета Петрівна
Саме тому він був знову викликаний до П е­
тербурга, де імператриця зажадала від нього
прохання про відставку. Розумовський миттю
зрозумів: відмова скоритися призведе до фаталь­
них наслідків, тож прохання подав. Д есятого ли ­
стопада 1764 року особливим наказом гетьман­
ство було ліквідовано, колишній гетьман
отримав чин генерал-фельдмаршала, величез­
ний будинок у Києві, маєток в околицях, а також
міста Батурин, Почеп, Бакланську, Биковську,
Ш ептановську волості та місто Гадяч із сусідніми
селами у володіння. У 1765 році він залишив по­
саду президента Академії наук і наступні два
роки провів за кордоном. Повернувшись до П е­
тербурга, Розумовський через деякий час зали­
шив двір назавжди...
Д ев’ятого січня 1803 року останній гетьман
України помер у Батурині, залишивши своїм
дітям величезні маєтки, понад сто тисяч кріпаків
і нечувану на той час суму грошей.
Історики вважають діяльність Розумовсько­
го на посту гетьмана не дуж е вдалою, і перш за
все через те, що він, як не дивно, не знав праг­
нень й уподобань власної батьківщини, а управ­
ління нею повністю переклав на старшину. Втім,
ряд адміністративних та економічних реформ
гетьмана закріпили позиції українського шля­
хетства, дали відчутний поштовх до розвитку
національної культури.

Олександр Безбородько
(1 7 4 7 -1 7 9 9 )
Перші представники старовинного україн­
ського старшинського роду Безбородьків служ и­
ли в Переяславському полку. їхній нащадок
Андрій Безбородько (1 7 1 1 —1780) займав посаду
генерального писаря, а потім був обраний гене­
ральним суддею Запорозького війська. Й ого син
Олександр народився в колишній гетьманській
столиці — стародавньому українському місті
Глухові. У 1765 році Олександр Безбородько,
майбутній козацький полковник, член Російської
Академії, почесний член Академії Мистецтв, се­
натор, ясновельможний князь Російської імперії
та майже всемогутній канцлер уряду імператри­
ці Катерини II, закінчив навчання в КиєвоМогилянській академії і розпочав козацьку служ ­
бу в чині бунчукового товариша. Ця посада
дорівнювала посаді заступника полкового коман­
дира, бунчукові товариші набиратись із най­
визначніших козацьких родин і складати свого
роду «лицарську еліту» у козацькому війську.
Із 1767 року О лександр Б езбородько стає
членом Генерального су д у і бере участь у р осій ­
сько-турецькій війні 1 7 6 8 —1774 років. П ід час
бой ови х дій він командував різним и ук раїн ­
ськими полками, які входили д о складу армії
генерат-губернатора України російського п ол­
ководця Петра Р ум ’янцева. В переговорах, що

Ермітаж. Сучасне фото

Канцлер Російської імперії
Олександр Безбородько
закінчились підписанням у 1774 році КючукК айнардж ійського миру з Туреччиною , О лек­
сандр Б езбородько виявив виняткові ди пло-

КАНЦЛЕР ІМПЕРІЇ
матичні зд іб н о сті й дом ігся відмови турків від
прав на Крим та Кубань.
Завдяки цьому талановитий молодий д и ­
пломат став особистим секретарем, а згодом
і щ оденним доповідачем імператриці Кате­
рини II — тобто її найбільш довіреною особою
у галузі найважливіш их питань внутрішньої та
зовніш ньої політики.
У листопаді 1780 року Безбородько був за­
рахований до Колегії іноземних справ, а ще
через чотири роки обраний членом Російської
академії. У 1786 році він отримав титул графа
і був призначений членом ради її імператорської
величності. Посиленню впливу колишнього
бунчукового товариша на справи Російської
імперії сприяло укладення ще одн ієї угоди з Т у­
реччиною — так званого Ясського мирного дого­
вору. За ним уряд Туреччини, що наближалася
до занепаду, від-мовлявся на користь Р осії від
земель між Бугом та Дніпром. За це видатне ди ­
пломатичне досягнення Олександр Безбородько
отримав найвищу нагороду Російської імперії —
орден Святого Андрія Первозванного.
Наприкінці століття на російський престол
зійшов Павло І, на якого Олександр Безбородько
мав величезний вплив. Скориставшись цим, ви­
датний дипломат, який залишався патріотом своєї
батьківщини, домігся відновлення в Україні Ге­
нерального Військового суду
та деяких установ часів Геть­
манщини, скасованих Кате­
риною II. У квітні 1797 року
Павло І надав Безбородькові
титул найсвітлішого князя

Орден Андрія
Первозванного

Олександро-Невська лавра. Сучасне фото
Російської імперії і призначив його на найвищу
державну посаду канцлера, яку за всю історію цієї
держави обіймали 11 осіб.
Ц ей талановитий діяч козацького п охо­
дж ення помер 17 квітня 1799 року і був п охо­
ваний в Олександро-Невській лаврі в Петербур­
зі — в усипальниці найвидатніш их російських
полководців і діячів культури.

Значний внесок Олександр Безбородько зробив і в розвиток української національної
культури. Закоханий у вітчизняну історію, він склав повний список гетьманів України,
генеральних суддів і підскарбіїв, генеральних осавул, писарів, хорунжих, а також
полковників дев яти українських полків, які становили військо гетьмана. Він зберіг для
нащадків понад триста прізвищ людей, які входили в різні часи до вищих військових та
цивільних органів управління України, надавши деяким із них короткі, але дуже влучні ха­
рактеристики. Ним була зібрана унікальна колекція картин і витворів із бронзи та фар­
фору, яка, за відгуками сучасників, свідчила про витончений смак власника. Зараз
більшість творів мистецтва з колекції Безбородька зберігаються в Росії —в Ермітажі
та Російському музеї. А в 1805—1817 роках на надані згідно із заповітом канцлера
кошти в старовинному полковому місті Ніжині був заснований ліцей, пізніше перетво­
рений на гімназію, а наприкінці 19 століття — на історико-філологічний інститут
імені князя О. Безбородька.

01А М Ж

Йосип Гладкий
(1 7 8 9 -1 8 6 6 )
Йосип Гладкий — людина, на якій майже
завершується історія січового козацтва.
О станній кош овий отаман Задун айської Січі
(з 1827 рок у), наказний отаман А зовського ко­
зацького війська, генерал-майор, Гладкий був
вихідцем із козацтва Золотонош ського повіту
П олтавської губернії. Він народився у селі
М ельники, д е його батько займав посаду сіль­
ського голови. С ім ® Гладких була досить за ­
м ож ною — ж одни й із трьох синів, коли при­
йш ла черга йти у військо, не піш ов у солдати,
зам ість них відправили найманців. П ісля см ерті
батька Й осип отримав у спадок добри й шмат
зем лі, а в 1813 році одруж ився з козачкою села
того ж Золотонош ського повіту Ф ео д о сією М а­
зур. У п одруж ж я Гладких невдовзі народилося
четверо дітей, утримувати сім ’ю та сплачувати
обтяж ливі податки ставало дедалі важче.
Тому в 1820 році Й осип Гладкий залишив
сім ’ю на утриманні брата М аксима і подався ш у­
кати чумацьких заробітків. Але авантюрна вдача
козацького нащадка згодом далася взнаки. В О де­
сі Гладкий почав працювати бондарем і через дея­
кий час намагався одружитися на служниці свого
хазяїна. Коли ж випадково стало відомо, що він
уж е одруж ений і має чотирьох дітей, йому дове­
лося тікати д о Керчі, а далі вештатися аж до тих
пір, поки він не опинився за Дунаєм.

Першими бойовими діями задунайського ко­
зацтва в лавах російської армії був штурм до­
бре укріпленої турецької фортеці Ісакчі. За
проявлену відвагу і хоробрість під час штурму
Йосип Гладкий одержав із рук імператора Ми­
коли І золотий Георгіївський хрест і полковни­
цькі погони. Тоді ж він був призначений на­
казним отаманом Окремого Запорозького
Війська. У 1829роціГладкийотримавросійське
дворянство. Разом із титулом йому було нада­
но дворянський герб, на якому були зображені
човен між двома берегами з піднятим росій­
ським прапором, за хоробрість та найвища на­
города отамана — Георгіївський хрест. У 1830
році Гладкий був нагороджений діамантовим
перснем, через рік — орденом Святої Анни 2-го
ступеня, а у 1840році йому було вручено орден
Святого Володимира 3-го ступеня. У квітні
1843 року Гладкий отримав звання генералмайора.

С. Васильківський. «Задунайський козак»
Приписавшись на Задунайській Січі в Платнірівський курінь під прізвищем Бондар, Глад­
кий у складі п’ятитисячного козацького десант­
ного загону флотилії під командуванням знаного
полководця Ібрагім-паші брав участь у війні
турків із греками. Під рукою кошового Якова
М ороза Й осипові довелося ходити походом під
М іссолунгу та штурмувати цю фортецю. Мабуть,
у цьому поході виявилися його неабиякі військові
таланти, і у 1827 році він був вибраний курінним
отаманом Платнірівського куреня.
На початку російсько-турецької війни 1828—
1829 років Й осип Гладкий обіймав посаду кошо­
вого отамана, і саме він 9 травня 1828 року став
організатором повернення частини задунайських
козаків у російське підданство. Півтори тисячі
козаків на чолі з кошовим, захопивши військову
канцелярію та скарбницю, перейшли під Ізмаїлом
на бік російської армії.

«ЇХАВ КОЗАК З-ЗА ДУНАЮ...»
Ч ерез такий учинок Й осипа Гладкого ту­
рецький уряд ж орстоко розправився із задунайцями. Близько двох тисяч козаків разом
із наказним гетьманом І. Баланом було заареш ­
товано, ув@ знено та вбито, а січові укріплення
та церкву зруйновано й спалено вщент.
Н агороди сипалися на Й осипа Гладкого не
тільки за переведення Задунайського Коша до
Росії, наслідком чого стала ліквідація козацької
вольниці за Д унаєм , а й за успіш не виконання
обов’язків наказного отамана, які полягали
перш за все у створенні з колиш ніх задунайців
зразкового військового формування Російської
імперії, здатного сам остійно себе утримувати.
У 1851 році Й осип Гладкий вийшов у від­
ставку і повністю присвятив себе сім’ї і госпо­
дарству. Оселився він у межах військових зе­
мель — у Новоспасівській станиці у власному
будинку. Згодом, не витримавши нарікань азов­
ського козацтва, більшість якого вважала його
зрадником, Гладкий виїхав за межі території
війська — до придбаного ним хутора Н ово-П етриківки. Там він прожив д о 1862 року і переїхав
до Олександрівська (нині — Запорож ж я).

А. Сластіон. «Проводи на Січ»

Йосип Гладкий перевозить
царя Миколу І через Дунай
Влітку 1866 року Гладкий поїхав на Катерино­
славський ярмарок і там заразився холерою. Через
кілька днів він помер, а пізніше померла і його дру­
ж ина що опікувалася хворим. Обоє були поховані
на старовинному козацькому Пилипівському
цвинтарі в Олександрівську.
Могила Гладкого збереглася донині, їй надано
статус пам@тки історії національного значення.

ЖИВЕ СЛАВА
І ВОЛЯ КОЗАЦЬКА
З а своє більш ніж двохсотлітнє існування З а ­
порозька Січ відіграла величезну роль у бо­
рот ьбі україн ського народу з польською
і татарсько-турецькою агресією. Навіть її
підступний розгром , здійснений за наказом ім ­
ператриці Катерини II у 1785 році, не знищив
українське козацтво. Природжені вояки, обо­
ронці кордонів, що свято берегли традиції та
давні вольності, були примушені шукати собі
місце в нових історичних обставинах.
Могутня Російська імперія, до складу якої на
той час увійшла значна частина українських
земель, не могла змиритися з існуванням Січі
на її теренах. Доки Січ була поза переділами
імперії або на її рубеж ах і боролась із зовнішніми
ворогами, московські володарі згодні були
терпіти її як мінливого напівсоюзника-напівпідданого. Але коли Січ опинилась усередині
імперської території, миритися далі з існу­
ванням цієї «держ ави в держ аві» царський уряд
не міг. Ліквідація Запорозької Січі стала для
Росії нагальною потребою, і першим це зрозум ів
Петро І, а за ним — Катерина II.

Подальша доля українського козацтва ви­
ріш увалась по-різному для «сіроми», тобто
найбіднішіх козаків, і заможної старшини. Ча­
стина запорожців утворила два «пикинерських» полки, що ввійшли до складу російської
армії, інша частина розселилася в степах
Лівобережжя і зайнялася мирною працею, а ті,
кому не припали до душі ці заняття, невелики­
ми ватагами під видом відходу на рибні промис­
ли пробралися на турецьку територію і засну­
вали біля Очакова нову Січ. Цих запорожців
налічувалося понад сім тисяч, і вони майже на­
певно належали до «сіроми», бо не були зв ’язані
ніяким майном. Довідавшись про це, царський
уряд вислав на північ і заточив у монастирі
колишніх вождів запорожців: кошового Калнишевського, суддю Головатого і писаря Глобу —бо
побоювався, що й інші запорожці підуть за тими,
хто подався в Туреччину, і на південно-західному
кордоні знову з ’явиться значна військова сила,
яку можна використати проти імперії. Від Ту­
реччини ж Росія заж адала повернути запо­
рожців, але ні турки, ні самі запорожці на це не

погодилися. Турецький уряд офіційно визнав
козаків Задунайської Січі своїми підданими і до­
зволив їм жити і промишляти на Дунаї, а за це
служити султанові «піше і конно».
Розпорядженням султ анської влади запорожці
не були задоволені, і серед них почалися за во р у­
шення. Частина козаків повернулася в Росію
і вступила у створене в 1783 році Чорномор­
ське козаче військо, яке після війні Росії з Туреч­
чиною в 1793 році було переселено до уст я ріки
Кубані і поклало початок Кубанському козачо­
м у війську, що проіснувало до 1917року.
Ще кілька тисяч козаків, одерж авши д о з­
віл авст рійського Імператора, переселилися
в Австро-Угорщ ину й осіли у нижній течії ріки
Тіси. Але в Авст рії козаки зат рималися недо­
вго і незабаром розсіялися по світах. Одні по­
вернулися в Росію, інші направилися за Д унай.
Задунайська Січ проіснувала до 1828 р о к у, але
і вона поступово т анула завдяки відходу біль­
ших чи менших груп козаків на батьківщину —
до українських земель. Д о того ж козакам до ­
водилося брати участ ь у військових справах

Туреччини і воювати проти греків, які були
православними. Ось чому рішення Йосипа
Гладкого, останнього кошового «задунайців»,
який вирішив на початку чергової росій ськот урецької війни прийняти російське підданст ­
во разом із своїми козаками, неможна вваж а­
ти зрадою . З тих «задунайців», хто пішов за
Гладким, було сформовано Азовське козаче
військо, згодом оселене між М аріуполем і Б ер ­
дянськом. Там воно і проіснувало до 1860 року,
коли було переселено на Кубань і влилося в К у ­
банське козаче військо.
На цьому остаточно заверш ується історія
Запорозької Січі — але не козацтва.
Бо найкращі риси, присутні українськом у ко­
зацт ву, цьому унікальном у історичному ф е­
номену, увійш ли в плоть і кров українського
народу, стали н евід’ємною частиною його
національної самосвідомост і. І нема такого
українця, який хоч декілька р а зів у житті не
відчув себе справж нім козаком — з тих, хто
найвище за життя цінував волю й ненавидів
кривду та несправедливість.

Змін
КОЗАЦЬКИЙ Р О Д О В ІД .......................................................

з

О с т а п ( О с т а ф ій ) Д а ш к е в и ч ( 5 ) . Д м и т р о В и ш н е в е ц ь к и й ( Б а й д а ) ( 6 ) .
С а м ій л о К іш к а ( 8 ) . Б о г д а н Р у ж и н с ь к и й ( 1 0 ) . Іван П ід к о в а ( 1 2 ) . Я к ів
Ш а х ( 1 3 ) . С а м ій л о З б о р о в с ь к и й ( 1 4 ) . Т и х ін Б а й б у з а ( 1 4 ) . К ш и ш т о ф К о с и н с ь к и й ( 1 5 ) . С е в е р и н Н а л и в а й к о ( 1 6 ) . М а т в ій Ш а у л а ( 1 8 ) . К ш и ш т о ф
К р е м п с ь к и й ( 1 9 ) . Ф е д ір П о л о у с ( 1 9 )

НА ЗО РІ Д Е РЖ А В Н О С Т І....................................................

21

П е т р о К о н а ш е в и ч -С а г а й д а ч н и й ( 2 2 ) . О л іф е р Г о л у б (С т е б л ів е ц ь Ч е р н я к ) ( 2 4 ) . М и х а й л о Д о р о ш е н к о ( 2 6 ) . Іван С у д и м а ( 2 8 ) . Г р и го р ій
Ч о р н и й (З О ). С а в а К о н о н о в и ч ( 3 1 ) . Іл л я ш К а р а їм о в и ч ( 3 1 ) . М а р к о
Ж м а й л о -К у л ь ч и ц ь к и й ( 3 2 ) . Д м и т р о Г уня ( 3 2 ) . Я к ів Б о р о д а в к а -Н е р о д и ч
( 3 3 ) . Я к ів І с к р а -О с т р я н и н ( О с т р я н и ц я ) ( 3 4 ) . К а р п о С к и д а н ( 3 5 ) . Т а р а с
Ф ед о р о в и ч (Т р я с и л о ) (3 5 )

ВЕЛИКА ВИ ЗВОЛЬНА ВІЙНА ........................................

37

Б о г д а н -З и н о в ій Х м е л ь н и ц ь к и й ( 3 8 ) . Іван Б о г у н ( 4 2 ) . М а к си м К р и в о н іс
( 4 4 ) . Ю р ій Н е м и р и ч ( 4 6 ) . М а т в ій Г л адк и й ( 4 8 ) . Ф іл о н Д ж е л а л ій ( 4 8 ) .
А н т ін Ж д а н о в и ч ( 4 9 ) . Іван З о л о т а р е н к о ( 5 0 ) . М а р т и н Н е б а б а ( 5 0 ) . С т е ­
п ан П о б о д а й л о ( П о д о б а й л о ) ( 5 1 ) . Л а в р ін К а п у с т а ( 5 2 ) . Н е с т о р М о р о ­
з е н к о (С т а н іс л а в М о р о з о в и ц ь к и й ) ( 5 3 ) . Д а н и л о Н е ч а й ( 5 4 ) . Г р и гор ій
Г ам алія ( 5 6 )

РОЗКОЛОТА ТА СТРАЖ ДЕННА ....................................

59

Іван В и г о в с ь к и й ( 6 0 ) . Ю р ій Х м ел ь н и ц ь к и й ( 6 2 ) . Іван Б р ю х о в е ц ь к и й
( 6 4 ) . П а в л о Т е т е р я ( М о р ж к о в с ь к и й -Т е т е р я ) ( 6 6 ) . Іван С ір к о ( 6 8 ) . П е т р о
Д о р о ш е н к о ( 7 0 ) . Я к и м ( Я к ів ) С о м к о ( 7 2 ) . Іван С а м о й л о в и ч ( 7 2 ) . Д е м ’ян
М н о г о г р іш н и й ( 7 4 ) . А н д р ій М о г и л а ( 7 5 ) . М и х а й л о Х а н е н к о ( 7 6 ) . П е т р о
С у х о в ій ( С у х о в іє н к о ) ( 7 6 ) . В а с и л ь З о л о т а р е н к о ( 7 7 ) . О ст а п ( С в с т а ф ій )
Г оголь ( 7 8 ) . Іван Б е зп а л и й ( 7 8 ) . Я к ів Л и з о г у б ( 7 9 ) . А н д р ій А б а зи н ( 8 0 ) .
Г р и го р ій Г у л я н и ц ь к и й ( 8 1 ) . Іван Ж д а н ( 8 2 ) . З а х а р Іск р а ( 8 3 ) . Г р и го р ій
Л іс н и ц ь к и й ( 8 4 ) . Іван Н еч а й ( 8 4 ) . Іл л я Н о в и ц ь к и й ( 8 5 ) . М а р т и н П у ш ­
кар ( 8 6 ) . М и х а й л о М и к л а ш е в с ь к и й ( 8 7 ) . Р о м а н Р а к у ш к а -Р о м а н о в с ь к и й

( 88 )

П РО ТИ СТО ЯН Н Я...................................................................

91

Іван М а зе п а -К о л е д и н с ь к и й ( 9 2 ) . П и л и п О р л и к ( 9 6 ) . К о с т я н т и н ( К о с т ь )
Г о р д ієн к о ( 9 7 ) . Д а н и л о А п о с т о л ( 9 8 ) . Г нат Ґ ал аґан ( 9 9 ) . Д м и т р о Г о р л ен ко ( 9 9 ) . В а с и л ь К о ч у б е й ( 1 0 0 ) . С е м е н Г ур к о ( П а л ій ) ( 1 0 0 ) . Іван С к о р о ­
п адський (1 0 2 ). П авло П о л уботок (1 0 4 )

КІНЕЦЬ ВЕЛИКОЇ ЕПОХИ ................................................

107

П е т р о К а л н и ш е в с ь к и й ( 1 0 8 ) . С и д ір Б іл и й ( 1 1 0 ) . А н т ін Г ол о в а ти й ( 1 1 2 ) .
З а х а р ій Ч е п іг а ( 1 1 4 ) . П е т р о В е л е г у р а ( 1 1 6 ) . Г нат Г о л и й ( 1 1 7 ) . О п а н а с
К о в п а к ( 1 1 7 ) . М а к си м З а л із н я к ( 1 1 8 ) . К и р и л о Р о з у м о в с ь к и й ( 1 2 0 ) .
О л е к с а н д р Б е з б о р о д ь к о ( 1 2 2 ) . Й о с и п Г л адк и й ( 1 2 4 )

Ж ИВЕ СЛАВА І ВОЛЯ КОЗАЦЬКА

124

Перш а письм ова згадка п ро українських козаків датується 1489—1492
рокам и. Саме з того м ом енту розпочалася історія козацтва — історія
битв, п оходів, п оразок і перем ог. Усі ви зн ач н і п о д ії ти х часів пов'язані
з ім ен ам и п ев н и х осіб: к озац ь к и х ватаж ків, отам анів, гетьманів.
Про н и х і п ід е м ова в да н ій книзі. Для зручн ості користування всі
матеріали ен ц и к л о п едії п одан о в алф авітном у порядку.