КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 714295 томов
Объем библиотеки - 1412 Гб.
Всего авторов - 275021
Пользователей - 125158

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

чтун про серию Вселенная Вечности

Все четыре книги за пару дней "ушли". Но, строго любителям ЛитАниме (кароч, любителям фанфиков В0) ). Не подкачал, Антон Романович, с "чувством, толком, расстановкой" сделал. Осталось только проду ждать, да...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Лапышев: Наследник (Альтернативная история)

Стиль написания хороший, но бардак у автора в голове на нечитаемо, когда он начинает сочинять за политику. Трояк ставлю, но читать дальше не буду. С чего Ленину, социалистам, эссерам любить монархию и терпеть черносотенцев,убивавших их и устраивающие погромы? Не надо путать с ворьём сейчас с декорациями государства и парламента, где мошенники на доверии изображают партии. Для ликбеза: Партии были придуманы ещё в древнем Риме для

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Влад и мир про Романов: Игра по своим правилам (Альтернативная история)

Оценку не ставлю. Обе книги я не смог читать более 20 минут каждую. Автор балдеет от официальной манерной речи царской дворни и видимо в этом смысл данных трудов. Да и там ГГ перерождается сам в себя для спасения своего поражения в Русско-Японскую. Согласитесь такой выбор ГГ для приключенческой фантастики уже скучноватый. Где я и где душонка царского дворового. Мне проще хлев у своей скотины вычистить, чем служить доверенным лицом царя

  подробнее ...

Рейтинг: +1 ( 1 за, 0 против).
kiyanyn про серию Вот это я попал!

Переписанная Википедия в области оружия, изредка перемежающаяся рассказами о том, как ГГ в одиночку, а потом вдвоем :) громил немецкие дивизии, попутно дирижируя случайно оказавшимися в кустах симфоническими оркестрами.

Нечитаемо...


Рейтинг: +2 ( 3 за, 1 против).
Влад и мир про Семенов: Нежданно-негаданно... (Альтернативная история)

Автор несёт полную чушь. От его рассуждений уши вянут, логики ноль. Ленин был отличным экономистом и умел признавать свои ошибки. Его экономическим творчеством стал НЭП. Китайцы привязали НЭП к новым условиям - уничтожения свободного рынка на основе золота и серебра и существование спекулятивного на основе фантиков МВФ. И поимели все технологии мира в придачу к ввозу промышленности. Сталин частично разрушил Ленинский НЭП, добил его

  подробнее ...

Рейтинг: +6 ( 6 за, 0 против).

Зірка, або терористка [Марина Меднікова] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

воду?

Щось замуляло особливо. Нарешті Зірка знайшла дражливу точку: слідча жодного разу не глянула їй у вічі. Видавалося, що цю казенну мимру млоїло від самого погляду на до ладу вбрану й вміло нафарбовану, так що й не помітно, Зірку. У строкатому довгому шалику через голе засмагле плече. Коли б міліціянтка ще знала, що за оцей, вручну розписаний шматок шифону (батік називається), Зірка на Андріївському узвозі віддала, мабуть, пару міліцейських зарплат…

Слідча була куркоподібна, невиразна.

Обличчя функціональне: дивитися, нюхати, жувати, кліпати очима. Не зваблювати. Волосся — ріденькими пасмами — якраз під форменого кашкета. Шалик-батік, що підкреслював свіжу засмагу доглянутої шкіри Зірчиного плеча, справдив роль виразної деталі. «Я такий бачила на Андріївському, коштує півтори мої місячні зарплатні», — подумала слідча.

— Маєте проблеми зі слухом? Запитую втретє, в якій тарі завозять для дітей дипломатів питну воду і хто це робить?

У торебці замуркотів перші такти саундтреку «Титаніка» мобільник. «О, ні, тільки не це, — вжахнулася Зірка, — вона мене зараз просто розстріляє, без суду й слідства». Телефон не вгавав.

— Візьміть телефон, — слідча зіронізувала, — мені вийти?

— Я зателефоную за півгодини, — кинула в мобільник Зірка.

Втрачати вочевидь нічого, до жіночої долучилася ще й класова відраза.

— Король Валентина Валентинівна, — дещо виклично відповіла Зірка.

— Не розумію, — кліпнули невиразні очиці слідчої.

— Король Валентина Валентинівна наша дієтсестра. Охоче дасть вам компетентнішу відповідь.

— А ви — ні?

— Запитайте, як застосовується в англійській правило узгодження часів у непрямій мові, і я вичерпно розповім.

Слідча пожувала блідими губами і зітхнула. «Господи, які ж вони всі зарозумілі, коли думають, що дзьоб смаженого півня далеко від їхньої сідниці. А наразі кочурок той осьдечки».

— Ви одразу пішли до їдальні?

— Ні.

— Чому?

— Не знаю… Пішла до свого кабінету.

— А до їдальні?

— Чергові ліцеїсти.

— Хто?

— Кузьменко, Лариса й Катя Пономаренки, Жора Бойко…

Ще хтось…

— Усі вони стали жертвами теракту. Окрім Кузьменка і вас.

— Якого теракту?

— У компот випадково втрапив пацюк? Ви знаєте, що ваша кухня обладнана найсучаснішим начинням. На такій кухні нічого випадкового трапитися не може. Випадок наш має дві руки, аби щось кудись вкинути, і одну голову, щоб замести сліди…

— Досить! — Зірка підвелася і ляпнула на стіл перепустку.

— Ми не закінчили допит.

— Не допит, а розмову. Допитують підозрюваних. А я, хвалити Бога, іще маю дві ноги, аби піти і не слухати безглуздих натяків і безпідставних підозр.

Слідча засміялася. Щиро так, приязно, навіть погарнішала.

Тримала павзу. Роздивлялася свою візаві. «Англійську й французьку викладаєш, італійський, кажеш, факультатив, нуну…»

— А де ви зазвичай обідаєте?

— У ліцеї.

— В їдальні ліцею?

— Так.

— А чому ви цього дня не їли там?

— Я… саме цього дня… мені за гороскопом можна було розпочинати дієту… ну, я й сіла.

— На яку? — щире жіноче зацікавлення глипнуло на Зірку.

— На білково-овочеву. — І як?

— Тобто?

— Допомагає?

— Я… я сама схудла, без дієти. Й досі до ладу не їм.

— Раніше їли. А того дня не їли…

Зірка купилася на міліціянтську щирість і наївно наступила на грабельки, дбайливо покладені для неї на стежці.

Повернула до дверей.

— То хто, кажете, тоді був сторонній у їдальні?

— Я кажу? — Зірка здивувалася через гладеньке плече.

— Не Папа ж Римський. І це — останнє запитання на сьогодні.

— Ви гейби лейтенант Коломбо любите штучки — дозволити жертві відплисти, а тоді смик і — за губу. Розмова у нас виходить, пані слідча, непроста якась.

— А ми люди непрості, пані Симчич, — слідча розслаблено сперлась на спинку крісла, чекала.

— Записуйте. Я бачила в їдальні: а) завгоспа Пожара Петра Ничипоровича, він сварився з прибиральницями за відра й ганчірки; бе) дієтсестру Король Валентину Валентинівну, вона бігла з кухні, знову полаялася з посудницею; ве) Травку, вона підлогу мила…

— Яка травка мила підлогу?

— Голуб Травіата Степанівна, переді мною з нею розмовляли. І охоронця одного з учнів.

— Перегуду Андрія Олександровича?

— Не знаю, як звати.

— Звали…

Зірка сіла на стілець.

— Перегуда Андрій Олександрович вчора вночі помер у токсикологічному відділенні Першої клінічної лікарні, в шостій палаті.

— Там лежать і мої діти, — скинулася Зірка, вже не схожа на топ-модельку, — як вони?

— А ви їх не провідували?

— Ходжу щодня, підмінюю мам, — рівно сказала Зірка. — Учора охоронець був живий…

Слідча закурила.

— Я на цій справі очемерію. Кинула курити першого травня, — сказала вона. — Тепер по дві пачки смалю. Спати перестала… Найтяжчі близнята Пономаренки. То про що ви говорили з холодильним майстром? Можливо, ви остання, хто його бачив живим.

До їдальні зазирнув високий накачаний