Моральні листи до Луцілія [Луцій Анней Сенека] (fb2) читать постранично, страница - 238

name="n_380">

380

Схожу характеристику стилю Фабіана дає також Сенека Старший у своїх «Контроверсіях».

(обратно)

381

Вергілій. «Буколіки», І, 73.

(обратно)

382

Вергілій. «Енеїда», XII, 646.

(обратно)

383

Гней Невій (друга пол. III ст. до н. е.) — автор трагедій та поем. Цю цитату (із трагедії «Гектор»), а також наступні слова невідомого автора наводить Цицерон у «Тускуланських бесідах» (IV, XXXI, 67; І, II, 4).

(обратно)

384

Пор. у Лукреція («Про природу речей», IV, 583):

(обратно)

385

Вергілій. «Енеїда», IV, 3–4.

(обратно)

386

Галліон, Луцій Юній Анней — усиновлений ритором Галліоном старший брат Сенеки, проконсул провінції Ахайї.

(обратно)

387

Коли Сенеці наказано було перетяти собі вени, Павліна справді намагалася померти разом із чоловіком, але Нерон не дозволив їй здійснити цей намір; померла за декілька років після Сенеки.

(обратно)

388

Вергілій. «Енеїда», III, 283–284.

(обратно)

389

Ремінісценція відомого Гомерового порівняння людських поколінь із листям дерев («Іліада», VI, 146–149).

(обратно)

390

Вергілій. «Енеїда», VI, 277.

(обратно)

391

Ім’я Сократової дружини Ксантиппи стало означати тип сварливої, незгідливої жінки.

(обратно)

392

Йдеться про Пелопоннеську війну (431—404 до н. е.).

(обратно)

393

Вергілій. «Енеїда», І, 458.

(обратно)

394

Див. прим.** до листа ХСІ, с. 367 [В електронній версії — прим. 344. — Прим. верстальника.].

(обратно)

395

Лукрецій. «Про природу речей», І, 304.

(обратно)

396

Цей вислів широковідомий у парафразі «Вчимось не для школи, а для життя».

(обратно)

397

Вергілій. «Енеїда», VI, 274–275.

(обратно)

398

Парафраза кінцівки Горацієвої оди (1,24): «…levius fit patientia Quiquid corrigere est nefas (дослівно: «…терпеливістю полегшується те, що неможливо виправити»).

(обратно)

399

Тобто за наказом жерця — прислужника «Великої матері» богів фрігійської богині Кібели; її вшанування супроводжувалось оргіями.

(обратно)

400

Автором цих висловів, як і двох наступних, вважається Публілій Сір.

(обратно)

401

Вергілій. «Георгіки», III, 284.

(обратно)

402

Fuga — «втеча», fugit — «тікає»; це — слова-образи: складені з двох коротких складів, у вірші вони творять ненаголошену частину стопи, даючи уявлення про невловний перебіг часу.

(обратно)

403

Вергілій. «Георгіки», III, 66–68.

(обратно)

404

Вергілій. «Енеїда», VI, 275.

(обратно)

405

Тобто апеляції до народних зборів як до найвищої інстанції.

(обратно)

406

Фенестелла — римський історик часів Августа і Тиберія, писав літописи (аннали), що охоплювали події від царських часів до падіння республіки.

(обратно)

407

Понтифікальні книги — записи жерців (понтифік — верховний жрець), що велися від часів третього римського царя Анка Марція.

(обратно)

408

Тобто від кінцевої мети: вапном у цирку проводили фінішну лінію.

(обратно)

409

Вергілій. «Георгіки», III, 260–261.

(обратно)

410

Ця думка часто повторювана в античних авторів як прислів’я, наприклад, у «Сатурналіях» (VII, 7, 12) Макробія: «Подібне втішається подібним».

(обратно)

411

Саллюстій. «Катіліна», XX, 4: «Цього ж самого хотіти і цього ж самого не хотіти — у цьому, врешті, й полягає міцна дружба».

(обратно)

412

Овідій. «Метаморфози», І, 595.

(обратно)