2medicus: Лучше вспомни, как почти вся Европа с 1939 по 1945 была товарищем по оружию для германского вермахта: шла в Ваффен СС, устраивала холокост, пекла снаряды для Третьего рейха. А с 1933 по 39 и позже англосаксонские корпорации вкладывали в индустрию Третьего рейха, "Форд" и "Дженерал Моторс" ставили там свои заводы. А 17 сентября 1939, когда советские войска вошли в Зап.Белоруссию и Зап.Украину (которые, между прочим, были ранее захвачены Польшей
подробнее ...
в 1920), польское правительство уже сбежало из страны. И что, по мнению комментатора, эти земли надо было вручить Третьему Рейху? Товарищи по оружию были вермахт и польские войска в 1938, когда вместе делили Чехословакию
cit anno:
"Но чтобы смертельные враги — бойцы Рабоче — Крестьянской Красной Армии и солдаты германского вермахта стали товарищами по оружию, должно случиться что — то из ряда вон выходящее"
Как в 39-м, когда они уже были товарищами по оружию?
Дочитал до строчки:"...а Пиррова победа комбату совсем не требовалась, это плохо отразится в резюме." Афтырь очередной щегол-недоносок с антисоветским говнищем в башке. ДЭбил, в СА у офицеров было личное дело, а резюме у недоносков вроде тебя.
білизні виставляє голову у коридор. У руці він тримає якийсь прилад, повен пружин, щось таке, як складний еспандер.
Відступаюсь швидко під стіну. Мені важко заспокоїти розбурхану уяву.
Сходжу по темних звивистих сходах у підвал, де знаходяться наші туалети. Тут світло від гидких ламп денного освітлення. Добігаю до туалета і зачиняю за собою двері. Хлюпаюсь холодною водою, мию обличчя і руки, але це не дає бажаної прохолоди. Сідаю на унітаз. Не доходить сюди жоден звук. Стерильно, тихо, безпечно. Детально і зосереджено оглядаю порошок для миття ванн та туалетів, паперові рушники, велику купу туалетного паперу і писане рукою Міз5 Гапе оголошення – Коротка Історія Цивілізування Персоналу.
Найперше Miss Lang написала: «Як думаєш, чому Готель впровадив торбинки одноразового вжитку?» і підпис: “Miss Lang”. Але, ймовірно, жодна з дівчат не змогла відповісти на це запитання, бо внизу – наступна картка:
«Чи могла б ти вживати паперові торбинки для усіляких використаних засобів?» Але і те прохання не дало результату, бо нижче червоним чорнилом Miss Lang, дописала категоричне: «Прошу не кидати гігієнічні прокладки і тампони в унітаз!»
Сиджу ще трохи і споглядаю форму кожної літери. Потім спускаю воду, поправляю волосся і рушаю на свій поверх, бо залишилась мені ще одна кімната,
Остання кімната
Вже по другій, і почався рух. Офіційний ліфт їде вгору і вниз, хряскає, закриваючи і відкриваючи двері. Гості вибираються до міста, шлунки домагаються lunch`у. Анжело від Брудної Білизни розташувався в моїй комірчині і збирає постільну білизну у свої мішки.
– Скільки тобі ще залишилось? – питає він.
– Одна, – кажу я і в черговий раз бачу, що місцем для Анжело не повинен бути навіть такий вишуканий готель, як цей, але «Пісня пісень». Він міг би собі ходити, скакати по горах, і був би, як молоде оленятко. Бо Анжело красивий і показний, як гори в його Лівані.
Він киває головою і показує мені, що з кімнати 228 виходить пара стареньких. Я бачила вже їх колись по дорозі до ліфта. Він високий і сивий, трохи згорблений і тримається краще, аніж вона. Може, він молодший, а може, підписав якусь угоду з часом. Вона – маленька, висушена, трясеться, ледве ходить.
– Це шведи. Вона приїхала тут померти, – говорить Анжело, а він знає все.
Анжело, мабуть, жартує, але коли дивлюсь їм услід, бачу, що той старий більш аніж підтримує її, він її майже несе. Коли б він відступив, то вона впала б на землю, як пуста сукенка. Одягнені завше в бежеві та пастельні кольори, барви Готелю. Обоє зовсім сиві тим різновидом сивини, що забула вже всі гріхи.
Коли вони зникають у ліфті, заходжу до їхнього покою. Люблю прибирати цю кімнату. Роботи тут небагато: речі лежать на своїх місцях, ніби пустили коріння. В повітрі немає поганих снів чи збудження. Злегка прим'яті подушки свідчать про спокійний сон. У ванні охайно повішані рушники, складені зубні щіточки, вимиті чашки подвійно відбиваються в дзеркалі. Вся косметика – то звичайний крем, рідина для полоскання рота, скромні парфуми і туалетна вода. Коли стелю ліжко, вражає мене відсутність конкретного запаху. Так пахнуть діти. Їхня шкіра сама по собі не виділяє жодного запаху, ловить і утримує тільки запахи зовнішні: повітря, вітру, трави, прим'ятої ліктем, і чудовий солоний запах сонця. Так власне пахне ця постіль. Коли спиться без гріха, без далекосяжних планів, без бунту і розпачу, коли шкіра стає щораз тонша, швидше паперова, коли з тіла поволі тікає життя, як з химерної гумової забавки, коли бачиться минуле раз і назавжди доконаним і зачиненим, коли вночі починає снитись Бог, тоді тіло перестає позначати світ своїм запахом. Шкіра приймає запахи ззовні і смакує їх востаннє.
На столику, біля ліжка, лежать одна обіч одної дві книжки. Прислуховуюсь, чи ніхто не крутиться на коридорі, і роблю щось таке, чого мені не можна робити: відкриваю першу з них – це грубий зошит, хіба щоденник, бо на кожній сторінці – дата, а під нею тремтливим, округлим почерком написано щось зовсім незрозумілою мені мовою. Зошит списаний майже до кінця, зосталось лише кілька пустих сторінок. Друга книжка – то Біблія по-шведськи. Не розумію нічого, а, однак, усе видається мені знайомим. Червона стрічка закладена там, де починається Книга Екклезіаста. Пробігаю поглядом рядки і маю враження, що починаю все розуміти. Найперше знайомими стають окремі слова, а згодом цілі звороти виринають з пам'яті і змішуються з надрукованим. «Що є, то було вже воно, і що статись має – було вже, бо минуле відновлює Бог!» Найбільш таємничі слова Святої Книги.
Коли прибирання вже закінчене, ще присідаю на свіжозастелене ліжко. Приємно так зависнути на мить в існуванні. Потім дивлюсь на свої руки, роз'їдені рідиною для миття ванн, на свої виразно вже набряклі стопи в чорних капцях. Але моє тіло живе і переповнює шкіру. Нюхаю рукав своєї уніформи – пахне втомою, потом, життям.
Навмисно залишаю трохи того запаху в кімнаті 228.
Зачиняю двері та йду до комірчини. Ховаю пилосос, коробку
Последние комментарии
7 часов 28 минут назад
16 часов 31 минут назад
1 день 15 часов назад
1 день 16 часов назад
1 день 16 часов назад
1 день 16 часов назад