Божество різанини [Ясміна Реза] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (17) »
АННЕТ: Алене, будь ласка, зверни увагу на нас!
АЛЕН: Так, люба, я зараз… (у мобільник:) Серже?.. Їм уже два роки відомо про ризик уживання препарату… Йдеться про якийсь звіт для закритого користування, але офіційно жодного негативного впливу не визнано… Ні, не вживайте жодних заходів, їх не передбачено в кошторисі, немає жодного слова в річному звіті… Хода п’яниці, порушення рівноваги — зрештою, весь час маєш вигляд, немов гультіпака якийсь… (регоче) Оборот — сто п’ятдесят мільйонів доларів… Усе заперечуйте… Ці недоумки хочуть оприлюднити спростування. У жодному разі! А якщо відкликатимуть, то треба буде скласти комюніке, щось на кшталт отруєння, еге ж, по двох тижнях після загальних зборів… Він мене ще набере… Гаразд. (Звертається до присутніх.) Чесно кажучи, я ще не обідав.
МІШЕЛЬ: О, то пригощайтесь, звичайно!
АЛЕН: Дякую. Про що ви говорили?
ВЕРОНІК: Про те, що краще було би познайомитися за інших обставин.
АЛЕН: Авжеж, це вже точно.
Тож пиріг — це за рецептом вашої матері?
МІШЕЛЬ: За рецептом моєї матері, але зробила його Веронік.
ВЕРОНІК: Але твоя мати не змішує яблук із грушами!
МІШЕЛЬ: Твоя правда, не змішує.
ВЕРОНІК: Бідолашна, її щойно прооперували.
АННЕТ: О Господи! Щось серйозне?
ВЕРОНІК: Коліно.
МІШЕЛЬ: Їй поставлять обертовий протез із металу й поліетилену. Вона весь час питає, що з ним буде, коли її палитимуть у крематорії.
ВЕРОНІК: Не будь таким злим.
МІШЕЛЬ: Вона не хоче бути похованою поряд із татом! Хоче, аби її спалили, а урну поставили поруч із могилою матері, якій так самотньо на півдні. Дві урни перемовлятимуться на березі моря. Ха-ха-ха!..
Пауза. Всі усміхаються.
АННЕТ: Ми дуже зворушені вашою гостинністю і цінуємо ваше намагання загладити ситуацію, а не докидати дров.
ВЕРОНІК: Що ви, це такі дрібниці!
МІШЕЛЬ: Звичайно, дрібниці!
АННЕТ: Ні, де там! Батьки надто часто втручаються у справи своїх дітей і діють геть по-дитячому! Якби Бруно зламав Фердінандові два зуби, як відреагували би ми з Аленом? Щось я не впевнена, що ми продемонстрували би таку ж широту поглядів.
МІШЕЛЬ: Певно, що так!
АЛЕН: Вона має рацію. Я також не впевнений.
МІШЕЛЬ: А я впевнений! Адже ми всі розуміємо, що могло би статись і навпаки.
Пауза.
ВЕРОНІК: А що каже Фердінанд? Як ставиться до того, що сталося?
АННЕТ: Та він мало що каже. Здається, він розгублений.
ВЕРОНІК: Він усвідомлює, що покалічив товариша?
АЛЕН: Ні. Фердінанд нічого такого не усвідомлює.
АННЕТ: Господи, що ти верзеш?! Звісно що усвідомлює!
АЛЕН: Усвідомлює, що повівся досить брутально, але не усвідомлює, що когось покалічив.
ВЕРОНІК: О, то вам не до вподоби це слово! Але, на жаль, воно відповідає дійсності.
АЛЕН: Мій син вашого не калічив.
ВЕРОНІК: Ваш синочок таки покалічив нашого сина. Повертайтеся за п’ять годин — самі побачите його зуби!
МІШЕЛЬ: Майстерно так покалічив…
АЛЕН: Набряк спаде, а щодо зубів, то відведіть сина до найкращого стоматолога — я готовий профінансувати…
МІШЕЛЬ: Для цього є страхування. Ми ж просто хочемо, щоби хлопці помирились і подібне більше не повторилося.
АННЕТ: Влаштуймо їм зустріч!
МІШЕЛЬ: Чудова думка!
ВЕРОНІК: У нашій присутності?
АЛЕН: Їм поводирі не потрібні. Залишмо їх один на один, як справжніх чоловіків.
АННЕТ: Що за дурниці, Алене! «Справжні чоловіки»! Звісно, нас тут не має бути. Правда ж, краще, щоби нас не було?
ВЕРОНІК: Питання не в тім, будемо ми з ними чи вони будуть самі. Питання в тім, чи хочуть вони поговорити, з’ясувати стосунки.
МІШЕЛЬ: Брюно хоче, це точно.
ВЕРОНІК: А Фердінанд?
АННЕТ: А в нього ми питати не збираємося!
ВЕРОНІК: Але він сам має цього бажати!
АННЕТ: Фердінанд — капосник, не варто перейматися тим, чого він хоче.
ВЕРОНІК: Якщо зустріч Фердінанда з Брюно буде покаранням, то, на мій погляд, нічого доброго з того не буде.
АЛЕН: Мадам, наш син — справжній дикун. Безглуздо сподіватися від нього спонтанного каяття. Що ж, даруйте, але маю повертатися до офісу. А ти, Аннет, залишайся — розкажете потім, до чого прийшли. Я тут у будь-якому разі безсилий. Жінки вважають: потрібний чоловік, батько — ніби це має хоч якесь значення! Чоловік — мов порожня торбинка, яку несе вітер, він безпорадний і вайлуватий… О, з вашого вікна видно вихід із метро — як кумедно!
АННЕТ: Мені дуже ніяково, але я теж не можу залишитися… Мій
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (17) »
Последние комментарии
6 часов 12 минут назад
11 часов 16 минут назад
19 часов 5 минут назад
21 часов 35 минут назад
21 часов 43 минут назад
2 дней 9 часов назад