Як із Харкова зробити Берлін (збірка) [Остап Вишня] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (8) »
•
А як насправді — хіба це санаторій? Подумайте сами. Чоловіка все таки до півсотні хворих — і один лікар. А хворі є такі, що потребують спеціяльних методів лікування — і водою, і світом, і електрикою і всякими іншими методами та способами... І — один лікар. Громадяни! Санаторій чоловіка на 50 люду — і нема канцелярії! Я його навіть за санаторій не вважаю. Нема канцелярії! Та як же це так? Я шукав-шукав, як приїхав, канцелярії з написом «Без доклада не заходити» і не знайшов. Хотів уже вертати, бо що ж воно, думаю собі, за санаторій такий, коли він не має канцелярії. І зава канцелярії нема, і діловода нема, і скарбника нема, і друкарниця на машинці не стукає! Граждане! Душу ви мою помилуйте, завхоза нема! Їй-богу, нема завхоза! Величезне, санаторійне господарство, не маленький же ж інвентар (та ще який інвентар!), і ніхто їм не завідує... Ні завхоза, ні помзавхоза, ні канцелярії в завхоза! Нічого нема! А санаторій є! І, кажуть, що постановкою діла це один з кращих санаторіїв біля Берліна, бо його рекомендують кращі берлінські професори. Каптенармуса, чи як його, і того нема! Зава кухнею нема! Дружина директора санаторія їжу для хворих готує! Факт! Неймовірно!
•
Я присусідився якось до милосердної сестри. Милосердна сестра не німкеня, а шведка, я так саме не німець, — виходить, отже, що ми земляки, — я її й запитую: — А де ж ваш, — питаю місцьком? — Вас іст дас місцьком? —Місцьком — це таке, вроді, — ну, як вам пояснити — таке, що без нього ніяк не можна. От і в нас, у редакції, є місцьком... І взагалі... Не розуміє... Тоді я думаю: дай я її про вищу інстанцію запитаю. — КРК*, — говорю, — у вас є? — Ніхт ферштейн КРК! — Ах ти, — думаю, — боже мій, невже й КРК нема? — Ну, а як же ж конфлікти з адміністрацією і взагалі профрух там, засідання і т. д. Вона слухала-слухала, потім устала й принесла мені шклянку молока. — Дізе? Біте шен! — Ну, нещасна людина! Я їй про КРК, а вона мені молоко несе. Покивав я сумно головою: — Скільки ж, — сам собі подумав, — з вами тут треба профсоюзної пророботки.
•
Бачу, що і сестра, і покоївка і служниця працюють більше, як по 8 годин. Питаю: —Ну, а нагрузка? Чи там надурочні як у вас? Не розуміють. Нема в них цього. Узагалі з профроботою слабкувато тут. Нічого! Колись і тут буде.
•
Підійшов я тоді з другого боку до санаторійного життя. Хворих почав агітувати. — Товариші! От уже два тижні, як з вами тут лікуюсь, а ми ще ні разу свого лікаря не били. Здивувались. — Чого ви дивуєтесь? Це ж санаторій? — Санаторій! — Що ж це за санаторій такий, що лікар і досі не битий? І не «мативирований»? — За віщо? —Як за віщо. А от бачу, вам, наприклад, дають суниці, дають курку, дають он різні пироги з ягодами, а я вже п'ятий день на самому молоці сиджу. Що я не однаково з вами плачу? — ?? — Так-так. Вас он і в ванни водять, і душі різні вам роблять, і електрикою вас лікують, а мене поклали і нічого мені не роблять. Прийде та спитає: — Gut? І пішов далі. Що це за ставлення? Що ви от у моноклях ходите та через годину краватки міняєте, так до вас так, а як у мене один костюм, так мені молоко та лежать? Що це таке? — Місцькома нема, КРК нема, ящика для скарг ніде не бачу, що ж робити? Знизують плечима. — Та ви, — кажу, — плечима не знизуйте, а давайте сьогодні ввечері, отам під берестками, як він з купання йтиме, я на його ковдру накину і почну... А ви поможіть, бо сам я, мабуть, не подужаю. Та одмолотимо так, що аж крехтатиме, — тоді знатиме, як лікувати...
Нічого з моєї агітації не вийшло: не погодились. І хай! Самі потім жалкуватимуть, як їх на молоко посадить.
•
Якось увечері, після десятої, коли вже хворі лягають спати, я через вікно потихеньку лізу в садок. Чую регіт. — Куди то ви, хер? — Як куди? В садок! — Так чого ж через вікно, хіба дверей нема? — Так уже ж, — кажу, — десята година! — Так що ж? — Як так що ж? У нас по санаторіях після десятої у вікно ліземо, щоб лікар не побачив! А потім вертаючись до сестри, як вона помітить: — «Сестричко, не кажіть же лікареві! Я вам уже... той!» — Ходіть через двері краще! Як ви сами не хочете зрозуміти, що для вас корисно, а що шкідливо — ніякими ланцюгами вас у кімнаті не вдержиш! І з санаторія не викинули! От чудаки!
•
Взагалі, якийсь такий санаторій не такий, як у нас! Усе тобі дозволяють, ніхто на тебе не
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (8) »
Последние комментарии
16 часов 48 минут назад
18 часов 18 минут назад
19 часов 13 минут назад
1 день 17 часов назад
1 день 18 часов назад
1 день 18 часов назад