Це знає тільки вітер [Бруно Ферреро] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (14) »
Щойно впорався я з цими турботами, як голову осіли нові. Перед першим польотом горобець знову бідкався: «Чи втримають мене мої крила? А якщо я розіб’юся ?.. Хто мене позбирає?»
Уже впевнено літаючи, горобець далі почав переживати: «Чи знайду пару, чи поталанить мені з горобчихою? Чи впораюся з будуванням гнізда?»
Владнавши і ці проблеми, але турботи не припиняли його непокоїти: «Чи вилупляться в мене пташенята? А якщо зламається гілка – загине вся моя сім’я? А якщо сокіл украде моїх писклят? І взагалі, чи зможу я їх вигодувати?»
Коли вилупилися здорові веселі й гарненькі горобчики і вже почали тріпотіти крильцями, горобець знову за своє: «Чи вистачить їм їжі? Чи вдасться втекти від котів та інших розбійників?»
Одного дня під деревом зупинився Ісус. Вказав пальцем на горобця і промовив: «Подивіться на птахів небесних: не сіють і не жнуть…а Отець Небесний годує їх!» Аж тоді горобець зрозумів, що йому нічого в житті не бракувало. На жаль, раніше він цього не усвідомлював.
Слушна думка
Один мандрівник, ідучи селом, побачив під деревом людину з мотузкою в руці. Чоловік обв’язав себе на поясі одним кінцем, а другий – намагався закинути на міцну грубу гіляку.
- Чоловіче, ти що надумав робити? – запитав мандрівник.
- Хочу повіситись, - відповів той.
- Отак? – здивувався перехожий. – Та ж мотузку зав’язують на шиї.
- Я вже пробував, - відповів чоловік, - але боюся, що задушуся.
Багато людей хоче зробити щось величне, важливе і вирішальне. Але бракує відваги прийняти пов’язані з цим наслідки.
Кожне рішення, а передовсім те велике, важливе і остаточне, тягне за собою наслідки Життєва мудрість саме в тому і полягає, щоб усвідомлювати наслідки наших учинків.
Бажання
Жив на світі дуже бідний чоловік. Він твердо вірив у св. Миколая і палко до нього молився. Врешті-решт святий вирішив зустрітися з тим чоловіком і одного дня зійшов з неба.
Прибувши в дім бідняка і побачивши його злидні, св.. Миколай вирішив йому допомогти.
Він доторкнувся пальцем каменя біля порогу, і той одразу ж перетворився на золото.
- Тобі треба золота? – запитав святий у бідняка.
Той низько вклонився і відповів:
- Ні пане, воно мені не потрібне.
Миколай поглянув на нього з радістю і сказав:
- О, мій сину, ти мене дуже втішив. Тепер я вже не маю сумніву, що ти йдеш доброю дорогою і наближаєшся до досконалости.
Чоловік додав:
- Правду кажучи, мені потрібен лише твій палець.
Бог віддав нам себе уповні. То не вимагаймо від Нього якихось чуд. Навіщо?
Зустріч
Семирічний Максиміліян, сердитий, з руками в кишенях, вийшов з уроку релігії. Поводячи плечима, зневажливо пробурчав: «Тільки про одне говорять: Бог, Бог, Бог … Чому не розкажуть про щось цікаве? Про футбол чи рок-групи?»
«Почуй мене, Господи! Мені розповідали, що Тебе нема, а я, дурень повірив у це. Але одного вечора, Як би крізь дірку в старому решеті, Я побачив небо. І раптом зрозумів, Що мені збрехали. Коли б я завдав собі трохи труду, Щоб придивитися до того, що Ти створив, То зрозумів би одразу, Що ті, які мене навчали, робили все, Аби не сказати мені, що кіт – це кіт. І ось – хіба не дивина? – я мусив Опинитися у цьому пеклі, Щоб знайти час подивитися в Твоє лице! Я люблю Тебе безмежно … І хочу , щоб Ти знав. Зараз почнеться страшна битва. Хто знає, може ввечері Я вже буду в Тебе. Ми не були аж такими великими друзями, Тому й тривожно мені, мій Боже, - Чекатимеш Ти мені біля дверей чи ні. Подивись: я плачу! Я зовсім розкис! О, якби я пізнав Тебе раніше … Вже йду! Мушу йти. Чи не парадокс: Тепер, коли зустрів Тебе, Я не боюся смерти. До побачення!»
(Молитва, знайдена в наплічнику солдата, який загинув під Монте Касіно в 1944 році.)
Барильце
Один лицар відважно боровся на всіх фронтах рідного королівства. Але одного разу він схибив, арбалетна стрілка пробила йому ногу, і він мало не загинув.
Коли лицар, поранений, лежав на землі, йому примарилося Небо. Але було воно дуже далеко практично недосяжне для нього. Натомість зовсім близько виявилося пекло: брама навстіж відчинена, звідти вилізали язики полум’я. Цей лицар власне, уже давно відкинув усі лицарські правила і
- 1
- 2
- 3
- 4
- . . .
- последняя (14) »
Последние комментарии
7 часов 55 минут назад
8 часов 9 минут назад
9 часов 17 минут назад
20 часов 35 минут назад
20 часов 53 минут назад
21 часов 17 минут назад