Зелинский Фаддей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ЗЕЛІНСЬКИЙ Фадей (Тадеуш) Францевич
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-польський.
Археолог, філолог, перекладач.
З міщанської сім’ї.
Народився 2 (14) вересня 1859 р. в с. Скрипчинцях Канівського повіту Київської губернії
Російської імперії (нині – Корсунь-Шевченківський район Черкаської області України).
Помер 5 квітня (8 травня?) 1944 р. в с. Унтершондорфі Верхньої Баварії (Німеччина).
Закінчив петербурзьке училище св. Ганни (1869-1876), Лейпцігський університет (1877-1880).
Працював викладачем Петербурзького (1887-1922), Варшавського (1922-1939) університетів.
Член-кореспондент імператорської Академії наук (1893).
Член Польської Академії наук.
Почесний член Московського університету (1909).
Почесний академік Російської академії наук (1916).
Лауреат Пушкінської премії (1919).
Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Російська думка», «Аполлон», «Світ Божий», «Вісник
всесвітньої історії».
Як вчений дебютував дослідженням «Історія Другої Пунічної війни» (1880).
Потім настала черга наступних доробків: «Цицерон в історії європейської культури», «Закон
хронологічної несумісності і композиція «Іліади» (обидва – 1896), «Стародавній світ і ми» (1903),
«З життя ідей» (1905), «Суперники християнства» (1907), «Вступ до книги «Софокл. Драми»
(1914–1915), «Давньогрецька релігія» (1918), «Давньогрецька література епохи незалежності»
(1919-1920), «Релігія еллінізму», «Кам’яна нива» (обидва – 1922).
Перекладав Овідія, Софокла, Цицерона.
Видна статура нашого земляка привертала увагу митців. Ще в 60-і роки минулого століття у
вірменській церкві Львова можна було побачити фреску з зображенням Св. Петра, моделлю для
якої був З.
Що стосується особистого життя, то простим воно не було. В 4-річному віці З. втратив матір, а в
14-річному – і батька. Після захисту ним магістерської дисертації за кордоном, в Росії її не
визнали; довелося захищати ту вдруге. А про докторську в Петербурзі ніхто й слухати не захотів: її блискучий захист стався в Дерпті (1883).
В СРСР зазнали репресій його друга дружина, позашлюбний син, а чоловік старшої доньки і двоє
їхніх дітей щезли в сталінських концтаборах.
З. присвятила вірша «Пам’яті професора Тадеуша Зелінського» польська поетеса Х. Морткович-
Олчакова
Нині до спадщини нашого земляка повертаються видавці: ось і в Києві «Сінто» видрукував
«Давньогрецьку релігію» (1993).
Серед друзів та близьких знайомих З. – М. Стасюлевич, І. Анненський, О. Ріббек, О. Блок, А.
Білий, А. Луначарський, О. Веселовський, А. Венгеров, М. Сабашніков, В. Іванов, М. Лемке, П.
Вейнберг та ін.
***
ВІДОМЕ... НЕВІДОМЕ
, з наукового кредо Ф. Зелінського
Серед всіх так званих «язичницьких» релігій немає жодної, яка була б нашій інтелігенції в один і
той же час і так добре відома і так глибоко невідома, як старогрецька.
СИЛА І СЛАБКІСТЬ, з книги Ф. Зелінського «Давньогрецька релігія»
1. Як відомо, …вивчення грецької міфології стало обов’язковим предметом нескладної освіти
нечисленної російської інтелігенції, і коротке грецьке керівництво Аполлодора стало першою
грекомовною книгою, перекладеною і надрукованою російською за наказом самого імператора
Петра I. Звідси популярність грецьких богів – правда, за традицією того ж французького
класицизму, більш в їх латинських найменуваннях. Вони витіснили з свідомості людей
християнських святих; і віруючий інтелігент, для якого і св. Пантелеймон, і св. великомучениця
Варвара, і навіть сам св. Микола Чудотворець були лише простими, хоч і вимовлюваними з
священним трепетом, іменами...
…Без сумніву; тільки чи правильно? Ось запитання. І відповісти на нього доводиться: ні, безумовно неправильно. Саме популярність грецької міфології стояла на сильній заваді
розумінню грецької релігії: вона була однією з головних причин того, що грецьку релігію як таку
відмовлялися сприймати серйозно.
Невиправний волоцюга Юпітер, ревнива і сварлива Юнона, злодійкуватий Меркурій, кокетлива
Венера, схильний до випивки Вакх – схаменіться, яка ж це релігія! Це, повторюю, осад однієї
епохи, епохи французького класицизму.
2. Де ж ми її знайдемо, цю «сутність» грецької релігії? Відповісти не просто; і саме в цій не
простості полягає внутрішня причина того незнайомства європейської інтелігенції з грецькою
релігією, про яку була мова вище.
Де знайдемо ми суть християнства? – в Євангелії. Суть іудаїзму? – В Торі і пророках. Суть
ісламу? – В Корані. Все це – канонічні книги, кожен рядок яких характерний і обов’язковий для
прихильників відповідних релігій. Існують вони завдяки наявності засновника релігії і могутнього
духівництва, яке оберігає (дійсну чи уявну) чистоту його учення від сторонніх вторгнень.
Ні того, ні іншого в старогрецькій релігії не було – в цьому її сила, в цьому і її слабкість. Саме
поняття «канону» було …органічно осоружно волелюбному духу елліна. Абсолютно правильно
отці церкви називали еллінізм «батьком всієї єресі»; слово «єресь» означає «вибір», а право
вибору було для елліна невід’ємною ознакою розумової свободи.
...Читача не здивувало, що я звертаюся не просто до інтелігента, а саме до інтелігента віруючого –
розумом, серцем, спогадом, все одно? Дійсно, як це не дивно, але мені довелося вперше
сформулювати правило, яке швидко, сподіваюся, стане трюїзмом: «Як не може зрозуміти
грецького мистецтва людина, позбавлена художнього відчуття, так не зрозуміє і грецької релігії
той, в кому релігійне відчуття відсутнє».
Отже, читачу, ми умовилися. Запаліть у вашому серці яскравий світоч релігійного відчуття і
залиште удома тьмяний ліхтар конфесіоналізму; тоді величавий храм грецької релігії
продемонструє вам свої дива.
ТАК БУЛО, ТАК БУДЕ , з статті Ф. Зелінського «Ідея морального виправдання»
Бажання новизни примушує людей від здорового звертатися до хворобливого і вимученого, від
простого до хитромудрого, від ясного до туманного; все добре, аби воно було новим або,
принаймні, здавалося таким. Прийде час – і це нове стане старим, заяложеним, вульгарним і
піддасться подвійному осуду, і за хворобливість, і за вульгарність; і те забуте старе воскресне і
знайде собі захоплених поклонників. Так було, так буде завжди.
МОЛИСЯ, АЛЕ Й РУКАМИ ВОРУШИ, античні прислів’я і приказки, перекладені Ф.
Зелінським
Вдруге діти – люди похилого віку.
Випив вино – випий і дріжджі.
Від диму біг, у вогонь потрапив.
Живемо не як хочеться, а як можеться..
Молися Афіні, але й руками воруши.
Не поміститься дельфін у вмивальному тазі.
Не ятри горя, яке вгамувалося.
Пологами мучилася гора – народила мишу.
Початок – половина цілого.
Праця ніяка не ганебна, ганебне лише неробство.
Стара лисиця в капкан не попадеться.
У паскудного ворона – паскудне і яйце.
Цвяхом цвях вибиваєш.
Якщо народ голодує – і рак у народу в пошані.
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ, зі спогадів С. Червінської
Отже, настав день від’їзду. Проводжав нас Фадей Францевич. Спочатку нам сказали, що повезуть
пасажирським потягом в дитячому вагоні, чому ми всі зраділи, оскільки їхати треба було добу, проте виявилося, що потяг наш комусь знадобився і нас посадили в звичайний товарний (здається, його називали тоді «Максим Горький», без будь яких зручностей, навіть найелементарніших).
«Потяг» рушив, і мені запам’ятався на все життя цей момент – Фадей Францевич йшов пероном і
гірко-гірко плакав. Виявилось, що це, дійсно, було останнє наша зустріч...
СЛОВ’ЯНАМ ПОТРІБЕН ВЛАСНИЙ РЕНЕССАНС, з статті О. Лук’янченка «Вертикаль
життя Фадея Зелінського»
Ф. Ф. Зелінський ...після 1922 року зникає з культурного горизонту Росії, яка стала Союзом
Радянських Соціалістичних Республік. Коротка літературна енциклопедія з кожним новим
виданням відводить тексту під ім’ям Ф. Ф. Зелінського все менше, а Велика радянська – і зовсім
про нього умовчує.
Чому так відбулося, чим викликана смуга забуття?
Причина… полягала в тому, що з 1922 року Ф. Ф. Зелінський перестав бути російським ученим, оскільки на запрошення Варшавського університету переїхав в незалежну Польщу.
Факт еміграції, за ідеологічними нормами того часу, вважався прикметою політичної
неблагонадійності й робив Зелінського чужим «молодій республіці Рад».
...Античний світ впав під натиском варварів, що на тисячоліття занурило Європу в морок
середньовіччя. Переживши епоху Відродження, західноєвропейські нації, запліднені тим же
античним сім’ям, повернулися до спільного культурного коріння і подолали ступінь варварства.
Росія ж й інші слов’янські нації цього благотворного впливу не випробували. Щоб повернути їх в
лоно європейської цивілізації, необхідний слов’янський Ренесанс.
Досягненню саме цієї мети були присвячені «праці і дні» Фадея Зелінського.
Два основні напрями вели до неї. По-перше, класична освіта, що закладає загальний фундамент
формування європейської свідомості.
По-друге, просвітницька діяльність, яка вводить в повсякденний культурний ужиток високі зразки
античності, і, в першу чергу, античну літературу. Ці два напрями і визначили зміст педагогічної, наукової, літературної і популяризаторської роботи Ф. Ф. Зелінського.
НАСИЛУ ПЕРЕСУВАВСЯ, з листа К. Зелінської А. Зелінській від 26 вересня 1958 р.
Дорога Аріадно! Мені переслали твій лист, який ти написала в надії знайти сліди свого батька.
Він помер 8 травня 1944 року, йому було 84 роки...
Останні роки він провів тут, в с. Шондорф, Верхня Баварія. Він прибув сюди в листопаді 1939 р.
після першого розгрому Варшави разом з своєю донькою Веронікою, своєю вірною супутницею.
Вона завжди зворушливо піклувалася про нього і усюди його супроводжувала...
Після взяття Варшави вони обидва провели дуже важкий час. Їхня квартира згоріла, як майже і
весь Варшавський університет, і у зв’язку з цими потрясіннями його спіткав удар, так що він ледве
міг пересуватися, а Вероніка вже давно страждала хворобою серця.
На щастя, вдалося одержати, завдяки нашому сприянню, дозвіл приїхати до нас і нам вдалося їх
порівняно добре влаштувати. Він був радий бути з нами, проте дуже страждав від тяжкої долі, котра спіткала його батьківщину. Після удару він порівняно облямувався, міг пересуватися, хоч і
насилу.
Духовні його здібності не постраждали. Він досконало володів багатьма європейськими мовами, знав напам’ять великі твори світової літератури і незадовго до смерті закінчив шеститомну працю
своєї «Історії релігії».
Последние комментарии
6 часов 54 минут назад
7 часов 10 минут назад
7 часов 23 минут назад
7 часов 28 минут назад
10 часов 25 секунд назад
10 часов 4 минут назад