Арабажин Константин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
справ і народної освіти також не найшлося заперечень.
…Певний час Арабажин продовжував жити переважно в Петербурзі і приїжджав до Хельсінкі
(Гельсінгфорс) тільки на навчальні семестри, зупиняючись в готелі. Остаточно він перебрався
лише наприкінці 1917 р., після проголошення Фінляндією незалежності. Влаштувавшись в
Хельсінкі, Арабажин активно включився в місцеве громадське життя. Він став головою науково-
педагогічної колегії «Матроського університету в Гельсінгфорсі», членом або головою рад низки
місцевих російських навчальних закладів.
28 січня 1918 р. з ініціативи Арабажина в Гельсінкі скликали ініціативну групу для створення
формування, яке одержало назву «Товариство «Російська колонія у Фінляндії». Арабажин став
головою його правління. Товариство почало видавати газету «Голос російської колонії», в березні
перейменовану в «Російський голос» (усього вийшло 29 номерів). Газета позиціонувалася, як
«орган незалежної безпартійної думки», який повинен об’єднати всі прошарки російського
населення в Фінляндії, не втручатися у внутрішні фінські справи і сприяти зближенню фінів і
росіян.
У програмній статті, розміщеній в першому номері газети, Арабажин усіляко підкреслював
відмову від якої-небудь політичної діяльності і вказував на «культурно-господарський» і
безпартійний характер створеного товариства. Основною метою назвав «об’єднання всіх
проживаючих у Фінляндії громадян російської національності на ґрунті загальних інтересів,
матеріальних, духовних і правових».
На нараді представників російських організацій в Фінляндії в травні 1918 р. Арабажина обрали
одним з чотирьох представників російського населення для зв’язку з фінською владою.
…Тим часом внутрішнє життя в незалежній країні розвивалася вкрай несприятливо для місцевих
росіян. Антиросійські настрої, котрі все більш підсилювалися в Фінляндії, значною мірою
насаджувалися і підігрівалися зверху. З одного боку, вони були проявом реакції проти колишньої
метрополії, яка колись обмежувала права автономії, а з іншого, – відчувалося негативне ставлення
до російських більшовиків, які допомагали фінським червоним у громадянській війні, яка щойно
закінчилася.
Процес втікання від усього російського набув особливої послідовності і систематичного характеру
з травня 1918 р. Вже влітку були ліквідовані посади перекладачів з російської мови в губернських
правліннях і інших установах. З’явився ряд указів, котрими скасовувалися постанови про
використання російської мови у відомствах.
Державний університет також прагнув позбутися російськості. …В грудні 1918 р. консисторія
університету звернулася до уряду з клопотанням про скасування всіх російських кафедр у вузі,
пов’язуючи їхню діяльність з ненависною фінам політикою русифікації.
…Арабажин протестував проти цих тверджень, доводячи, що кафедра російської мови і
словесності ніяк не була зв’язана з русифікацією і переслідувала, насамперед, наукові і культурні
цілі.
…Протести не мали наслідків: 4 лютого 1919 р. уряд Фінляндії прийняв рішення про ліквідацію з
1 березня кафедр російської мови і словесності, російського права і російської статистики.
Становище діаспори ускладнювалося тим, що серед самих росіян почалася боротьба за лідерство в
громадських організаціях, котра переросла у відвертий розбрат та інтриги. Не залишився осторонь
цього процесу і Арабажин.
…Затим фінські посадові особи почали самого Арабажина вважати «підозрілим» і «політично
неблагонадійним». …Звинувачення було відверто надуманими, проте перебування Арабажина у
фінській столиці стало небажаним. Постановою губернатора провінції Уусімаа (Нюланд) Б.
Яландера від 14 квітня 1919 р. йому було заборонене проживання в Хельсінкі на тій підставі, що
його політична діяльність не заслуговує довіри.
Арабажин вислали за межі провінції, однак цього разу він залишився в країні....
За Арабажина клопоталися перед К. Г. Маннергеймом, який займав тоді посаду регента, –
тимчасового глави Фінляндської держави.
Вдалося одержати дозвіл на повернення до Хельсінкі.
Улітку 1920 р. Арабажин виїхав з столиці Фінляндії у справах до Таллінна і на зворотний в’їзд
дозволу більше не отримав.
…Приклад К. І. Арабажина наочно демонструє, як російські емігранти пристосовувалися до нових
умов життя за кордоном, коли люди найчастіше змушені,
Последние комментарии
21 часов 44 минут назад
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад