Ковалевский Егор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

потім сказати – не можна, я на цю вудку не піймаюся.

Від душі тисну вам руку.

Ваш Л. Толстой.

ЩИРИЙ ПАТРІОТ, з розвідки М. Залевського «Імператор Микола Павлович і його епоха»

У 1838 році імператор залагоджує конфлікт, який виник з Австрією із-за місії Єгора

Ковалевського, зазначивши на доповіді, не зважаючи на протидію канцлера: «Ковалевський

вчинив, як справжній руський».

У 1843 і в 1853 роках імператор посилає його ж з особистим дорученням на Балкани для

підтримки духу слов’ян.

УЧИТЕЛІВ ВІШАЮТЬ, СТУДЕНТІВ НЕЩАДНО Б’ЮТЬ, з листа К. Кавеліна Д. Мілютину

Випадково дізнавшись, що Ковалевський Єгор в Бадені, я запискою попрохав відвідати мене, що

він найлюб’язнішим чином і виконав, і пробув тут години дві. Розповіді його так само мало

утішливі, як і всіх, хто приїздить з Росії: Вікторов, учитель повіту в Лузі, засуджений до

повішення за підпал, ...вирок затверджений. Виконання припинене лише для ставок віч-на-віч із

студентом-литовцем...

Ненависть народу до студентів така велика, що Товариство літераторів повинне було зшити 200

пар партикулярних платтів, аби тільки уберегти юнаків від побоїв на вулиці.

МЕНІ ЛЕГШЕ З ВАМИ, з «Щоденників» Л. Толстого

27 червня 1855 р.

Був у Бахчисараї, читав Ковалевському «Весінню ніч», якою він залишився дуже задоволеним. Ще

потішило мою самолюбність і розсердило навпаки Крижанівського те, що я дізнався від

Ковалевського, що я давно запрошений до участі в Брюссельському журналі.

16 грудня 1855 р.

Пішов до Ковалевського, взяв матеріали для історії…

14/26 квітня 1861 р. Петербург.

Ковалевський, Аксаков. Мені легше з ними.

ЗНАЙШОВ КОПАЛЬНІ ЦАРЯ СОЛОМОНА, з інтернет-порталу «Географія. Планета Земля»

Єгор Петрович Ковалевський належав до тих небагатьох, чиєю пристрастю була мандрівка як

така. При цьому він ніколи не мандрував марно. Вмілий дипломат, обдарований літератор, дослідник за природою, він охоче брався за всілякі доручення, і найчастіше його супроводжували

успіх і визнання.

Він спеціалізувався на розвідці й видобутку золота на Алтаї. В 1839 році російський уряд послав

його для пошуків золота в Чорногорію, а потім з важливим дорученням – у Бухару, столицю

ханства, майже закритого для європейців.

Рухливість Ковалевського просто разюча. Сьогодні – на південних окраїнах Європи, завтра – в

глибині Азії. Урал, Далмація, Афганістан, Карпати, Кашмір, пізніше – Монголія, Китай, Африка...

В Африку Ковалевського привела справа не зовсім звичайна. Правитель Єгипту Мухаммед-Алі

був захоплений ідеєю поповнити збіднілу скарбницю, знайшовши легендарну і таємничу країну

Офір. Там, як стверджувала легенда, добували скарбу для царя Соломона і єгипетських фараонів.

Стародавній арабський рукопис спонукав Мухаммеда-Алі відправити людей на пошуки в далеку

Фазоглу. Посланці дійсно знайшли золоті родовища, але дуже вбогі. Тоді було відправлено

послання до російського царя з проханням терміново надіслати знаючу людину. Так Ковалевський

опинився в Африці.

Разом з ним у Єгипет прибули сибірські й уральські штейгери й рудокопи. Завойовник Аравії, Сирії, Сеннара й Кордофана проводив час у бесідах з російськими гостями, розпитуючи їх про

життя в Росії і її північних областях. Готуючи експедицію в Африку, Ковалевський на Уралі

навчав двох молодих прикомандированих до нього єгиптян мистецтву пошуків і видобутку золота.

Один із цих учнів, по імені Алі, супроводжував Ковалевського в поневіряннях Африкою.

…Ковалевський за глибився в Велику Нубійську пустелю, де, як він свідчить, розпечене повітря

здавалося криваво-червоним. Караван ішов без перерви дванадцять-тринадцять годин на добу.

Лише на десятий день скінчилася пустеля, і ріка знову прийняла мандрівників. На барках вони

повільно просувалися до міста Хартум, де Білий Ніл і Голубий Ніл, зливаючись, дають початок

властиво Нилові.

Луки з травами в людський зріст, розкішні степи, незаймані ліси, де чулося левине ревіння, –

такий був вигляд цієї країни. У сенарських лісах він відкрив новий вид пальм – дуліб, збирав

насіння й коріння корисних рослин.

Залишивши Голубий Ніл, російський загін направився до притоки цієї ріки – Тумату. На її берегах

до Ковалевського не бував ніхто. Він відкрив цю країну для науки. Область Тумата за геологічною

будовою й умовам залягання золотовмісних порід нагадувала Пишму й Міасс на Уралі. Російські