КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно
Всего книг - 716417 томов
Объем библиотеки - 1424 Гб.
Всего авторов - 275491
Пользователей - 125277

Последние комментарии

Новое на форуме

Новое в блогах

Впечатления

yan.litt про серию За последним порогом

В целом средненько, я бы даже сказал скучная жвачка. ГГ отпрыск изгнанной мамки-целицельницы, у которого осталось куча влиятельных дедушек бабушек из великих семей. И вот он там и крутится вертится - зарабатывает себе репу среди дворянства. Особого негатива к нему нет. Сюжет логичен, мир проработан, герои выглядят живыми. Но тем не менее скучненько как то. Из 10 я бы поставил 5 баллов и рекомендовал почитать что то более энергичное.

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).
Lena Stol про Небокрад: Костоправ. Книга 1 (Героическая фантастика)

Интересно, сюжет оригинален, хотя и здесь присутствует такой шаблон как академия, но без навязчивых, пустых диалогов. Книга понравилась.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
Lena Stol про Батаев: Проклятьем заклейменный (Героическая фантастика)

Бросила читать практически в самом начале - неинтересно.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
Lena Stol про Чернов: Стиратель (Попаданцы)

Хорошее фэнтези, прочитала быстро и с интересом.

Рейтинг: 0 ( 1 за, 1 против).
Влад и мир про серию История Московских Кланов

Прочитал первую книгу и часть второй. Скукота, для меня ничего интересно. 90% текста - разбор интриг, написанных по детски. ГГ практически ничему не учится и непонятно, что хочет, так как вовсе не человек, а высший демон, всё что надо достаёт по "щучьему велению". Я лично вообще не понимаю, зачем высшему демону нужны люди и зачем им открывать свои тайны. Живётся ему лучше в нечеловеческом мире. С этой точки зрения весь сюжет - туповат от

  подробнее ...

Рейтинг: 0 ( 0 за, 0 против).

Хираско Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

class="book">Залізничники і робочі Мінського склозаводу «Пролетар» вже давно наполегливо вимагають

передачі цих церков під клуби. Чи не пора виконати ці законні і доцільні вимоги мінських

робочих?

Ми твердо сподіваємося, що відповідні органи і установи приймуть до уваги все тут розказане і

зроблять потрібні висновки.


ЦИНІЧНИЙ НАКЛЕП, з показань В. Хіраска на допиті

До м. Мінськ з Орла я повернувся у вівторок 12 березня... Вперше богослужіння здійснив у суботу

17 березня. Ніяких зустрічей і привітань ніхто мені не влаштовував.

Я ж сам звернувся з вітанням до своїх прихожан, в якому говорив, що з радістю зустрічаюся з

ними і дякую Господу за те, що неминучі в житті кожної людини прикрощі і тягарі допомогла мені

перенести віра в Бога, і що ця віра може полегшити життєві тягарі кожного з християн, і тому слід

бути твердим у вірі.

На інший день, у неділю, я виголосив проповідь на тему про всепрощення... Ця тема була обрана

тому, що той недільний день носить назву «Неділі, що пробачила», коли православні готуються

одержати прощення своїх гріхів в таїнстві покаяння...

У середу на першому тижні Великого Поста перед причащанням я говорив причасникам на тему:

«Згадай, Господи, в Царстві Твоєму», закликаючи віруючих людей добрим життям дати

можливість Господу пригадати з їх життя хоч щось добре...

У двох останніх промовах, виголошених мною 24 березня, ніяких антирадянських чи

контрреволюційних гасел не було. У першій з них йшлося про те, що торжество православ’я

полягає в доброму християнському житті..., у другій промові, сказаній на пасії, тобто службі, присвяченій спогаду страждань Христа, я говорив про те, що всякого роду страждання і

позбавлення потрібно переносити покірливо за прикладом Христа.

Закінчуючи свої свідчення з приводу відзначених в кореспонденції газети «Робочий» фактів, котрі

нібито свідчать про мою контрреволюційну діяльність, я, власне кажучи, думаю, що ніяких фактів

в цій кореспонденції немає.


ВИННИМ СЕБЕ НЕ ВИЗНАЮ, з останнього слова В. Хіраска на суді

У висунутих проти мене звинуваченнях винним себе не визнаю і до моїх попередніх свідчень

більше нічого додати не можу.

ПРАВДУ НЕ ЗНИЩИТИ, з листа парафіян В. Хіраску

Вельмишановний батько наш духовний Володимире! Вітаємо Вас з святом Різдва Христового!

Зичимо Вам, дорогий наш пастирю, всього того доброго, чого Ви бажаєте нам...

Ті, хто Вас знає, – ніде, ніколи, нічого поганого про Вас не говорив, лише – хороше і хороше без

кінця. Однак, не зважаючи на це, знайшлися і такі люди, які... побачили у Вас злочинця і

заарештували Вас і кинули до в’язниці за ту святу правду, яку велів говорити Сам Ісус Христос.

Зрозуміло, це вже давно відомо, що брехня правду люто ненавидить. Так вчинив у Віфліємі

правитель Ірод, котрий убив 14000 немовлят заради того, щоб знищити правду, а правда

залишилася жити і житиме.

Так і нині вчиняють... кваліфіковані безбожники... Вони вважають Ісуса Христа злочинцем, йдуть

стопами Ірода, Іуди-зрадника і всіх тих розбійників, котрі вбивали Христа духовно і фізично.


КРІЗЬ ЖИТТЯ, з кореспонденції Р. Одинець «Материнський заповіт»

Минуло двадцять чотири роки, як, не дотягнувши зовсім трохи до свого вісімдесятиріччя, пішла

до іншого світу духовна донька протоієрея Володимира Григоровича Хіраська Ганна Романівна

Євстигнєєва. Жінка боголюбива і вольова.

Член міської ветеранської організації Спілки журналістів Білорусі Ніна Прокопович відзначила, що в молодості її мама часто ходила до церкви, де здійснював службу священносповідник

Володимир Григорович Хіраско. Саме він і навчив свою духовну доньку церковнослов’янській

грамоті.

Батька Ніну Володимирівни Володимира Олексійовича під час війни Бог милував. Залишившись в

живих, він особливо дорожив медаллю «За відвагу». Зберігала за іконою свою нагороду – орден

«За бойові заслуги» – і його дружина Ганна Романівна. Проте найцінніша нагорода їм і їхнім дітям

дарували зверху – життя!

Розуміючи це, Ганна Романівна не раз говорила доньці: «У важкі часи нас всіх оберігав Господь, не забувай про це».

Материнський заповіт Ніна пронесла крізь усе життя.


ВОЛОНТЕРИ ПРОВЕЛИ ТРЕНІНГ, з інформації «Життя Гродненської єпархії. Листопад

2005»на orthos.org/grodno

У недільній школі при Свято-Покровському кафедральному соборі м. Гродно в рамках заходів

Білоруського круглого столу щодо міжцерковної допомоги,